21 вересня 2022 р. президент України у зверненні до ГА ООН вперше виклав п'ять положень Формули миру. У повному вигляді з десяти пунктів Формула миру була представлена Володимиром Зеленським на саміті Великої двадцятки в Індонезії. Це пункти радіаційною та ядерної безпеки, продовольча безпека, енергетична безпека, звільнення всіх полонених і депортованих, виконання Статуту ООН і відновлення територіальної цілісності України та світового порядку, виведення російських військ і припинення бойових дій, повернення справедливості, компенсація за збитки, спеціальний трибунал, протидія екоциду, недопущення ескалації і фіксація закінчення війни. Формула миру отримала підтримку ООН.
На надзвичайній спеціальній сесії ГА ООН 23 лютого 2023 р. була ухвалена резолюція “Принципи Статуту ООН, що лежать в основі досягнення всеосяжного, справедливого і тривалого миру в Україні”. За цю резолюцію проголосувала 141 країна світу. Проти, разом з Росією лише 6 країн. Документ вимагав від Росії негайно, повністю та беззастережно вивести всі свої збройні сили з території України в її міжнародно-визнаних кордонах. Потім відбулися зустрічі радників з питань зовнішньої політики та національної безпеки глав держав та урядів багатьох країн світу на виконання реалізації Формули миру.
Перша така зустріч відбулася в Копенгагені в червні 2023 року. Було п'ятнадцять країн-учасників. Ця зустріч стала першим етапом, як втілювати Формулу миру в життя. Друга зустріч радників з питань зовнішньої політики та національної безпеки відбулася в Джидді, в Саудівській Аравії у серпні 2023-го року. Учасники зустрічі у Джидді обговорили проблемні місця, метою було зняти максимум дискусійних питань і залишити мінімум незрозумілих речей. Наступна зустріч з Формули миру відбулася на Мальті в жовтні 2023 року. У цій зустрічі вже взяли участь представники 66 країн та міжнародних організацій.
Під час цієї зустрічі було зосереджено увагу на п'яти пунктах формули миру, а саме: ядерна та радіаційна безпека, продовольча безпека, енергетична безпека, звільнення всіх полонених та депортованих осіб і відновлення територіальної цілісності та світового порядку. А вже на четвертій останній зустрічі, яка відбулася в Давосі 14 січня 2024 р., були детально розглянуті п'ять інших пунктів Формули миру. У цій зустрічі брали участь представники 81 країн світу та міжнародних організацій. Співголови зустрічі у Давосі прийняли спільну заяву, де зафіксували згоду, що безпека України є невіддільною частиною світової та регіональної безпеки, а війна проти України є одним з основних дестабілізуючих чинників.
Рекомендуємо до перегляду: Формула мира для Украины. На каком этапе войны мы находимся. Сергей Алымов о выходе на границы 1991
Тому всеосяжний, справедливий і стійкий мир для України та всього світу має ґрунтуватися лише на Статуті ООН та відповідних резолюціях Генеральної Асамблеї ООН і ключових принципах міжнародного права. В українській Формулі миру представлені універсальні підходи, які можуть стати основою перезавантаження усього світового правопорядку. Україна не тільки звернулася до міжнародного співтовариства щодо спільного реагування на загрози, але й визначила орієнтири, як це зробити. Також було оприлюднено філософію сприйняття та реалізації української Формули миру. Президенти України та Швейцарської Конфедерації погодили, що Глобальний саміт миру відбудеться у Швейцарії у середині червня ц.р. На саміті очікують лідерів від 80 до 100 країн.
Ще у Давосі на останній зустрічі радників лунали пропозиції залучити Росію до консультацій. Однак ідея проведення установчого саміту миру без РФ полягає в тому, щоб країни світу разом з Україною погодили позицію та принципи проведення переговорів з Москвою щодо завершення російської агресії та визначили шлях подолання наслідків її кривавих та катастрофічних наслідків. Після того, як на цьому саміті буде узгоджено позицію усіх країн доброї волі, що вирішили долучитися до цього процесу, тоді на наступну зустріч потрібно запрошувати Росію, адже саме з Москвою треба домовлятися про принципи закінчення війни.
Ми маємо з одного боку позицію України та багатьох країну світу, яка відповідає Статуту ООН та діючим міжнародно-правовим конвенціям, а з іншого боку Кремль зі своїм бачення завершення окупації українських територій як країни-агресора - по діючій лінії фронту. В гру щодо мирних переговорів почали включатися відкриті та приховані прибічники Москви з пропозиціями участі Росії в установчому саміті з реалізації Формули миру. Мотив зрозумілий. Розмити позицію міжнародного співтовариства та заблокувати формування єдиної позиції серед країн, які не сприймають, якщо не засуджують російську агресію. З такими пропозиціями виступив Китай, також такі ідеї пропагує Туреччина, та десь цьому підіграє Бразилія. Мовляв, як можна досягти миру, якщо на саміті нема російської делегації.
При цьому позицію Києва та багатьох країн світу щодо необхідності узгодження спільної переговорної позиції з Москвою добре розуміють Пекін та Анкара, між тим вони постійно наголошують на необхідності прямих переговорів з Кремлем, тобто, щоб країни доброї волі та ті держави, що орієнтуються на положення Статуту ООН не змогли виступити єдиним переговірним фронтом з агресивною Москвою. Пекін пропонує досягати миру з Росією на «принципах справедливості». Тобто не на принципах міжнародного права та Статуту ООН, де гарантується державний суверенітет та територіальна цілісність країнам-членам міжнародної спільноти, а на інших принципах.
Тобто всі міжнародні конвенції, які регулюють світовий міжнародний порядок, стороною яких є Китай, ще й як член РБ ООН, є десь несправедливими, а от треба застосовувати якісь інші принципи. Територіальна цілісність країн виходить є несправедливою, засудження агресії не є на боці справедливості, а от можливість захоплення чужих територій військовим шляхом та їх насильного приєднання є в китайському розумінні можливим і може бути в площині якихось справедливих рішень.
Цікаво чи Пекін готовий відмовитися від частини своїх територій, включаючи Тайвань? Мабуть, що ні, бо це не справедливо, але Китай натякає, що Україна для закінчення російської агресії мусить це зробити, адже Москва просто ігнорує міжнародне право, тож досягти з нею домовленості в рамках діючої системи територіальної цілісності держав-членів ООН неможливо.
Якщо ж Москва не сприймає Статут ООН та принципи діяльності цієї міжнародної організації універсального характеру, то хай про це відкрито заявить. І якщо її підтримує в цьому Пекін, хай відверто про це скаже. Але виникає тоді логічне питання, що ці дві країни роблять в ООН та особливо в Раді Безпеки, які постійні члени? Те що Путін міркує категоріями бандитського Петербургу, де він вкрав свої перші мільйони нікого не дивує. Дивно, що в цю гру втягується така авторитетна країна як Китай. Чи треба це Пекіну? Адже за принципами справедливості Росія має повернути Китаю більше мільйона квадратних кілометрів своєї території східніше від озера Байкал до побережжя Тихого океану, які Петербург украв у Китаю у 1858 р. за Айгунським та в 1860 р. за Пекінським мирними договорами.
Дивіться також: Суть игры на дне войны: мирный план Турции как договорняк США и России. Арестович, Дацюк, Романенко