Крах зовнішньополітичних ілюзій українців

Навіть після незаконної анексії українського Криму в 2014 році, яка стала першим випадком анексії території в Європі після Другої світової війни, створивши тим самим прецедент для повномасштабної агресії Росії, адміністрація Обами вважала, що США більш важливо за допомогу Україні використовувати вплив Російської Федерації на Іран, направлений на недопущення створення іранським режимом ядерної зброї.

Наслідком цих рішень адміністрації Обами стало посилення антиамериканської співпраці між Москвою і Тегераном, отримання Росією іранської зброї, повномасштабна війна в Україні, появи умов коли зараз Іран перебуває на порозі створення ядерної зброї.

Нинішня ж адміністрація Байдена повторює всі помилки адміністрації Обами, намагаючись за рахунок балансу інтересів умиротворювати авторитарні режими.

Американські політики фактично створили вікно можливостей Росії для встановлення її геополітичного домінування в Європі, яким російська еліта не скористалась із – за власного провінціалізму, пов’язаного з її зверхнім ставленням до українців.

Саме помилки Кремля посилили геополітичний вплив США в Європі, призвели до втрати Росією європейського газового ринку та перетворення України на пастку для Москви.

В результаті авантюри Путіна в найбільшому виграші опинились США, Китай і Польща, в той час коли Україна, Російська Федерація, Німеччина найбільше постраждали від прорахунків Кремля.

Незважаючи на всі допущені помилки у російської еліти зберігається можливість вийти з пастки в яку потрапила Росія, за рахунок виведення Збройних сил Російської Федерації до лінії фронту, яка існувала до 24 лютого 2022 року, відновивши тим самим статус – кво, яке існувало до повномасштабної війни.

Таке рішення російської еліти призвело би до відновлення втраченого геополітичного впливу Росії в Європі, нормалізації відносин з Україною та позбавлення американських політиків важелю впливу на Москву.

Продовження ж нинішньої геноцидної війни Росії проти України продовжить виснажувати Російську Федерацію, до того ж американцям абсолютно все рівно скільки ще росіяни зруйнують російськомовних міст.

Пропозиції ж однієї з веж Кремля, які ще 2023 року обговорювались російськими і західними дипломатами про проведення референдумів про статус анексованих територій України в 2040 році - абсолютно нереалістичні, російським політикам варто задати собі риторичне запитання, чи погодились би вони провести референдум через 15 – 20 років на Курильських островах, якби вони перейшли під контроль Японії?

Варто розуміти, що у кремлівських веж не існує одного узгодженого мирного плану, до того ж, зі слів російського олігарха Олега Дерипаски, між групами впливу Патрушева та Чемезова найбільш впливовими в Росії останнім часом загострились протиріччя.

Зараз Кремль не зацікавлений в становленні миру в Україні, оскільки цьому процесу передував би не наступ Збройних сил РФ, а пропозиції про встановлення режиму тиші, тому в 2024 році російське керівництво буде сподіватись на прорив фронту та нав’язування нашій країні свої умов.

Прискіпливої уваги також заслуговують наративи, які поширюються російськими політиками, дипломатами, інтелектуалами, про те що Росія не може залишити напризволяще на анексованих нею територіях України російськомовне населення, якому загрожує терор, депортації, позбавлення прав зі сторони української влади та українських націоналістів.

По – перше, після звільнення ЗСУ в 2014 році українських міст в Донецькій і Луганській областях, ніхто не заважав мешканцям цих територій голосувати на чесних та демократичних виборах за проросійських політиків і партії орієнтовані на Кремль, щодо депортацій населення - то саме відомий колаборант Євген Балицький публічно визнав факт депортації нелояльних до Росії українців з анексованих регіонів нашої країни.

По – друге, в той час коли російські окупанти продовжують знищувати російськомовні міста, здійснюючи терор проти мирного населення, наративи про захист російськомовного населення є повним абсурдом, так само як і меседжі про радикальну меншість яка перетворила Україну на антиросію, бо саме Путін і російськи шовіністи власними діями зробили багатьох російськомовних українців справжніми українськими націоналістами.

Тож українським політикам і дипломатам варто готуватись до того, що саме навколо цих російських наративів в майбутньому буде створюватись переговорна позиція Російської Федерації.

Нажаль, серед західних політиків відсутнє розуміння того, що ані зміцнення східного флангу НАТО, ані переозброєння армій європейських країн, в випадку програшу України не зупинять Росію, оскільки наслідком її виграшу стане політичний “землетрус” в Європі, під впливом якого більшість європейських політиків під тиском своїх виборців і антивоєнних настроїв будуть змушені піти на поступки Кремлю.

Розмови ж про “відкриті двері” НАТО були потрібні американцям лише для посилення геополітичного впливу США в Україні, так само як і обіцянки вступу нашої країни до ЄС використовувались багатьма європейськими країнами в їхніх інтересах, що свідчить про велику геополітичну помилку української еліти, яка замість обрання україноцентричного вектору розвитку, орієнтувалась на столиці іноземних країн.

Американські політтехнологи раніше полюбляли згадувати про політтехнологію, коли уряду потрібно збільшити податок на 5%, то урядовці повинні заявити про збільшення податку на 10%, що, звісно ж, викличе обурення громадян та протестні акції, після яких уряд йде на переговори з протестуючими, під час яких домовляються з лідерами протесту про зниження податку з 10% до 5%, після чого опозиціонери сприймають цей компроміс з урядом як свою перемогу, в той час як уряд досягає своєї мети, бо податок збільшується на 5%, як і було заплановано урядом.

Тільки така геополітична гра американців по відношенню до України може завершитись тим, що США для ворогів і своїх союзників стануть виглядати паперовим тигром [геополітичним суб’єктом, який не володіє реальною силою].