Ціна українських ілюзій

Гарантії безпеки, план післявоєнної відбудови України, питання Донбасу та нова європейська архітектура безпеки є лише словами, за якими “стоїть” гра геополітичних гравців. Тому, так важливо розуміти українцям, що хочуть отримати і для чого потрібна Україна геополітичним гравцям.

Всі розмови про надання Україні гарантій безпеки направлені, перш за все, на створення аргумента для Володимира Зеленського для “продажу” українцям необхідності “територіального компромісу”, фактично, відмови від своїх територій. Саме так ці дискусії про гарантії безпеки сприймають американці, як і розмови про масштабний план післявоєнної відбудови України, який зараз є симулякром, оскільки його реалізація буде неможлива із – за знаходження нашої країни в “сірій” геополітичний зоні [буфер].

Для отримання Україною справжніх гарантій безпеки, критично необхідною умовою є знаходження великої кількості західних військових поблизу лінії розмежування та знаходження на території України військових баз США, Великобританії, Франції та Німеччини. Але еліти, як і суспільства цих країн, абсолютно неготові до реалізації цього сценарію, тому заяви про гарантії безпеки є грою, направленої на інформаційно – політичний вплив.

Про які гарантії безпеки можна казати, якщо жодна західна країна не готова стати союзником України і мати зобов’язання щодо її захисту. Американців, як і багатьох європейських політиків, Україна абсолютно влаштовує в якості буфера – ресурса для геополітичних торгів з Росією.

Для американців Росія зараз є ключовою і найбільш важливою країною для збереження свого геополітичного – геоекономічного домінування в Європі та недопущення появи Євразійського гегемона. Фактично, саме існування путінської Росії і загрози від неї дозволяє США “доїти” Європу, без існування російського “опудала” влив США в Європі і залежність європейців від Америки були би набагато менші.

Американські економісти оцінюють збагачення США від авантюри Путіна більше ніж на 700 мільярдів доларів, за рахунок збільшення експорту американського газу, нафти та зброї до Європи. Агресія Росії також зменшила влив Китаю в Європі на довгий період часу, відклавши можливість створення євразійської континентальної вісі Пекін – Берлин – Париж.

Завершення війни в Україні, по задуму американців, повинно призвести до зменшення економічної і технологічної залежності Росії від Китаю, що дозволить спочатку домогтися нейтралітету Росії в протистоянні між Пекіном та Вашингтоном, а пізніше з плином часу перетворити РФ на фронтир для стримування Піднебесної.

Посилення ж економічної взаємозалежності між Росією та Європою, як вважають представники зовнішньополітичної команди Дональда Трампа, дозволить США одночасно впливати як на Росію, так і на Європу, позиціонуючи себе як незалежного арбітра.

В розумінні представників американської еліти, війна між Росією та Україною є конфліктом варварів, якщо українці для американської еліти завжди були “потрібні” як інструмент стримування Росії, то російські варвари, по планах американців, повинні стримувати Китай. Фактично, роль російських і українських варварів, з точки зору американців, достатньо схожа, бути ресурсом США для блокування появи гегемона в Євразії, здатного створити континентальний союз.

Російські бандити, як вважають американці, вирішили боротись за гегемонію не маючи для цього ресурсів, будучи лише регіональним гравцем, тому команда Дональда Трампа зараз фактично передає “сигнал” Кремлю про нове співіснування. Російська еліта, як і режим, зберігають повний контроль над Росією та окупованими територіями України, те, що буде відбуватись на цих територіях, Вашингтон абсолютно не цікавить. Натомість, російські бандити повинні погодитись на доступ американців до російських природніх ресурсів в обмін на американські інвестиції.

Щодо України, то вона повинна, по задуму команди Дональда Трампа і надалі залишатись буфером, який буде мілітаризований за сприяння європейців. Тим самим ця геополітична гра передбачає, що для Росії буде існувати українська загроза, для Європи російська, а після посилення економічної взаємозалежності між США та Росією, в майбутньому будуть створені умови для перетворення Російської Федерації на фронтир по стримуванню Китаю.

Зараз же американці використовують санкції проти Росії не для допомоги Україні, а для витіснення РФ з нафтових ринків, користуючись авантюрою Путіна проти України. Також вважливо розуміти те, що Дональд Трамп, де – факто, дозволив Путіну знищувати енергетичну інфраструктуру України, використовуючи терористичні методи ведення війни. Дональд Трамп жодного разу публічно не засудив цих обстрілів, вимагаючи від Путіна припинити їх, жодного разу не запровадив після них санкцій, жодного разу не збільшив військову допомогу.

Тож дії Дональда Трампа свідчать, що його фактичний дозвіл на використання Росією терористичних методів війни проти мирного українського населення, направлений на створення умов для виснаження України та згоди української влади та суспільства на невигідні умови завершення війни.

Всю ж гру американців можна описати українським російськомовним анекдотом:” Кум, а что такое “дух Анкориджа”? Это, мой друг, когда американцы говорят, что изнасилование Украины и России это любовь”.