Рівно рік тому я написав статтю "Триморʼя має стати конфедерацією", в якій основним тезисом було: "Ініціатива трьох морів" має стати також військовою конфедерацією центрально-європейських і східно-європейських країн, орієнтованою на проведення промислової політики, щоб незалежно ні від кого мати можливість виробляти сучасне озброєння самостійно в тому обсязі, який необхідний для стримування вічно агресивної Росії".
За цей рік я лише утвердився в цьому тезисі. Піпеткове фінансування з боку НАТО і окремо, країн, що входять до цього блоку, допомоги для війни з Росією, в якій Україна героїчно опирається, борючись з переважаючим силами противника, і несучи, при цьому, незліченні жертви не тільки серед військових сил, але і в середовищі цивільного населення, в тому числі і дітей, говорить про те, що в майбутньому нам необхідно покладатися на свої сили, а також на сили партнерів, кровно зацікавлених надавати допомогу Україні у випадку війни.
Чому НАТО не може виконувати сьогодні цю роль? А не може тому, що в її інтереси не входить така допомога. Боротьба за мир в усьому світі - занадто абстрактна мета, щоб конкретна країна НАТО укладала голови своїх солдатів "невідомо де" (Україна — це саме те місце, яке підходить на думку західноєвропейців і американців під назву - "невідомо де"). Так, до того ж, країна, проти якої вони повинні воювати, а саме Росія, володіє другими у світі запасами ядерної зброї. Це Україна може воювати з Росією в конвенційній війні, тому що в іншому випадку вона зникне, як держава, з політичної карти світу. А Захід цілком може і перечекати, змирившись з поразкою України, потайки малодушно розраховуючи, що цим, претензії Росії на нові території, і задовольняться.
Адже MAD (Mutual assured destruction, що в перекладі означає гарантоване взаємне знищення в термоядерній війні) — це не жарти. Тим більше, що зніжена Європа не хоче воювати: їй є, що втрачати.
НАТО свого часу створювалося в обстановці набагато гострішій з точки зору екзистенційних викликів Заходу. Радянські війська контролювали центральну і східну Європу і половину Німеччини. Тобто вони знаходилися дуже близько і від Парижа, і від Лондона, і від Риму з Віднем. Тепер же осколок СРСР - Російська Федерація, знаходиться "десь там", далеко, і західноєвропейці вже не так відчувають небезпеку, як відчували вони її у другій половині 20-го століття.
Отже, в майбутньому на них розраховувати не варто.
Швидше за все, цю війну Росія виграти в України не зможе, вже дуже сильно вона недооцінила військовий потенціал України, її здатність залучати допомогу союзників, і, головне, ненависть її народу до окупантів. І витікаючу з ненависті, моральну готовність здійснювати не тільки оборонні дії, але і переможно наступати, що ми і бачимо сьогодні в Курській області, частині Росії.
Але в майбутньому, через невеликий час після закінчення цієї війни, Росія, швидше за все, зможе перебудуватися, врахує свої помилки, і її майбутній напад на Україну буде набагато більш нищівним (це станеться обов'язково, я не вірю в перемогу демократичних сил в Росії. У Росії завжди, що прийшли до влади, на демократичних гаслах, лідери в подальшому завжди стають монстрами.
Згадайте кар'єру того ж Путіна, який був на початку свого президентства цілком демократом. А, так званий "демократ", Єльцин розв'язав війну в Чечні через всього 3 роки після своєї інавгурації). Схожий приклад з європейської історії? Будь ласка: Німеччина в Першій і Другій світових війнах. Тільки чудо вберегло цивілізацію від винаходу атомної зброї німцями (вони були дуже близькі до цього). З ракетним носієм ФАУ-2 і ядерною бомбою Німеччина напевно була б переможцем у війні, як мінімум в Європі.
У майбутній війні з Росією, ми взагалі можемо побачити нейтралітет західних країн і НАТО, і тоді нам не поздоровиться, якщо ми не будемо об'єднані в новий військовий союз з країнами, що знаходяться в такому ж становищі по відношенню до Росії, як і ми. А це країни східної і центральної Європи, які добре пам'ятають роки радянської окупації, у другій половині 20-го століття. А Польща пам'ятає і окупацію своєї східної території Російською імперією, в рамках розділу Речі Посполитої.
Такий союз вже існує — це Ініціатива трьох морів. Просто він спочатку задумувався, перш за все, як інфраструктурний проект. Але тепер йому необхідно надати новий зміст, а саме Триморʼя має стати військово-політичним блоком. Іншого виходу у нас і країн центральної і східної Європи - немає, якщо ми, і країни східної і центральної Європи, хочемо зберегти незалежність.
Триморʼя має стати "новою Антантою", цього разу країн центральної і східної Європи, проти свого одвічного ворога Росії (схожі блоки існували в 1920-1938 роках і як приклад Мала Антанта).
Якщо цього не зробити, політична карта центральної і східної Європи в недалекому майбутньому може змінитися так радикально, що це навряд чи сподобається людям, що живуть в цьому регіоні.