Заяви західних політиків і дипломатів про необхідність поступок по відношенню до Росії за рахунок національних інтересів України, свідчать про їхнє повне нерозуміння психотипу фюрера з Кремля. Політики із Західної Європи дотепер так і не зрозуміли, що Путін сприймає їхнє бажання вести діалог і шукати компроміс з кривавим Кремлем, як доказ успішності його стратегії, направленої на розкол ЄС і НАТО. Тому ті представники західного політичного істеблішменту, які останнім часом позиціонують себе представниками “партії перемир’я”, насправді, своїми діями лише будуть посилювати агресію нацистської Росії не тільки проти України, а і проти колективного Заходу.
Зі слів відомого російського “православного” олігарха Костянтина Малофєєва, в Кремлі вже прийнято рішення про окупацію всієї Південно – Східної України та перетворення нашої країни на “інваліда”, який втратить промисловий потенціал на Сході і доступ до морів на Півдні. Після окупації всієї території Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей Путін, з точки зору російського нациста Малофєєва, запропонує українській владі припинення війни в обмін на територіальні поступки та визнання окупованих областей нашої країни територією кривавої Російської Федерації.
В Кремлі чудово усвідомлюють те, що українська влада не погодиться на територіальні поступки по відношенню до РФ, тому мирні переговори потрібні корпорації чекістів, перш за все, для створення пастки для нашої країни. Після провалу переговорів по припиненню війни Путін, як вважає Малофєєв, заявить, що саме українська влада не зацікавлена в підписанні мирної угоди, тож корпорація чекістів буде намагатися за рахунок мирних переговорів виграти час для завоювання Харківської, Дніпропетровської, Одеської та Миколаївської областей. Звинувачуючи українську владу у зриві мирних переговорів, Кремль почне ще більш активно використовувати західних корисних ідіотів, які в унісон з Путіним почнуть заявляти, що українській владі не потрібний мир з Росією, тому з їхньої точки зору, яка насправді сформована кремлівськими наративами, Захід повинен, для недопущення Третьої світової війни, припинити постачати озброєння до України. Фактично, мирні переговори оцінюються російською владою, як створення наживки, на яку вони хочуть спіймати, як Україну так і Захід.
Малофєєв переконаний в тому, що після окупації Південно – Східної України, на цій анексованій території нашої країни, буде створений уряд сформований із українських колаборантів, які заявлять, що вони є єдиними легітимними представниками влади в Україні. Створивши псевдо – уряд, маріонетки Кремля почнуть стверджувати, що українська влада в Києві є не легітимною, що дозволить корпорації чекістів для виправдання військової агресії Росії, яка буде готуватися декілька років після анексії південно – східних територій нашої країни, розпочати завоювання всієї України. Важливо розуміти, що в Росії, нажаль, існує повний консенсус між владою і суспільством щодо демонтажу України, як національної держави, фактично, російські нацисти ведуть війну на повне політико – історичне знищення нашої країни.
Втрата Донбасу та всієї Південно – Східної України буде мати катастрофічні наслідки для нашої країни, оскільки кривава Росія почне проводити примусову мобілізацію чоловіків на окупованих нею територіях. Варто пам’ятати, що в 2014 році, на початку весни, в Донецьку відбувались велелюдні проукраїнські акції направлені на підтримку незалежності України. Проросійські акції ж в Донецьку були менш велелюдними за проукраїнські, тому з Росії для реалізації кремлівського сценарію до Донецька завозились російські “тітушки”, які здійснювали напади на проукраїнських активістів. Не можна забувати про те, що в 2014 році мешканці Донбасу віддавали своє життя за підтримку України, а саме Дмитро Чернявський, який був вбитий російськими нацистами після завершення мітингу за єдність України в центрі Донецька, Степан Чубенко - голкіпер краматорського “Авангарду”, вбитий терористами за жовто - блакитну стрічку на рюкзаку, Володимир Рибак, якого закатували окупанти за намагання відстояти український прапор в Горлівці та інші патріоти нашої країни.
Навіть російський відомий терорист Ігор Гіркін, який особисто визнавав, що він вбивав цивільних українців, скаржився в 2014 році на те, що більшість мешканців Донбасу не бажають воювати за Росію проти України. По соціологічним опитуванням, які проводились в Донецьку до окупації цього українського міста, 30% мешканців були проукраїнські налаштовані, 30% були налаштовані проросійські, інші ж 40% були “болотом”, яке завжди приєднується до переможців. Тож вже зараз можна уявити, що відбудеться в тих регіонах Південно – Східної України, які будуть окуповані Росією. Примусова мобілізація чоловіків на цих територіях призведе до того, що українці будуть вбивати українців, в чому особисто зацікавлений Кремль, який прагне посіяти ворожнечу та ненависть між українцями.
Кремлівські ідеологи ще з 2014 року заявляли, що окупація всієї України дозволить Росії суттєво збільшити чисельність своїх Збройних сил, тому абсолютно недарма Олексій Арестович неодноразово заявляв, що поразка нашої країни призведе до посилення РФ за рахунок примусової мобілізації 500 000 українців, після чого НАТО вже не буде здатне стримувати імперію зла в Європі. Західні політики дотепер граються з вогнем намагаючись умиротворити Володимира Путіна, який є ідейним послідовником Адольфа Гітлера, забуваючи про те, що в 2014 році вони закликали українську владу не воювати за Крим, бо начебто фюреру з Кремля потрібен був лише він, наслідком таких стратегічних прорахунків Заходу стало створення плацдармів в Криму та окремих районах Донецької і Луганської областей окупованих РФ, з території яких був нанесений військовий удар по Україні. Тому коли зараз західні корисні ідіоти пропонують Україні піти на територіальні поступки і відмовитись від своїх територій, вони повинні пам’ятати, що в разі програшу України вона буде перетворена Росією на плацдарм для нанесення військового удару по країнах членах НАТО і ЄС.
Надії ж багатьох західних інтелектуалів, що в Україні можна повторити корейський сценарій, коли будуть існувати дві України, одна окупована – проросійська, інша незалежна – прозахідна є відірваними від реалій, бо головним гарантом територіальної цілісності та суверенітету Південної Кореї є США, які створили там військові бази, котрі вони не планують розміщувати на території нашої країни, тому без цих гарантій безпеки від Америки ніщо не завадить північній імперії зла продовжувати завойовувати територію України. Так само не можлива і “фінляндизація” України, про яку періодично згадують провідні американські експерти, бо на відміну від Фінляндії, яка довгий час мала нейтральний статус, наша країна має набагато важливіше значення для Росії. Ідеологи путінського терористичного режиму мають переконання, що без України не можливе існування Російської імперії та її домінування в Європі, тож нейтральний статус нашої країни не зупинить імперіалістичну Росію від прагнення поглинути Україну.
Дуже часто росіянам вдається маніпулювати західними інтелектуалами за рахунок двох наративів. Перший наратив стосується приниження Заходом Росії в 90 – х роках, хоча про яке приниження РФ може йти мова, якщо західні еліти, маючи всі можливості для фрагментації РФ після розпаду Радянського Союзу, не скористались унікальною історичною можливістю для нанесення смертельного удару по імперії зла. Натомість Захід надавав Росії набагато більшу в порівнянні з Україною економічну та гуманітарну допомогу в 90 –х роках, до того ж західні еліти погодились з тим, що РФ посяде місце СРСР в Раді безпеки ООН, а після ядерного роззброєння України крилаті ракети, які знаходились на території нашої країни, за сприяння наших західних партнерів були передані Російській Федерації. Отже, якщо хтось і був принижений в 90-х роках, то ним була не кривава Росія, а Україна, яка на відміну від РФ ніколи в своїй історії не була агресором по відношенню до своїх сусідів.
Другий наратив Кремля, який активно розповсюджується західними корисними ідіотами, стоється занепокоєння Росії розширенням НАТО на Схід, наслідком чого є, начебто, її агресивна зовнішня політика. Насправді, військові авантюри Кремля ніяк не пов’язанні з розширенням НАТО за рахунок країн Центральної Європи. Ще до входження Польщі та інших країн Центральної Європи до НАТО кривава Росія вже окупувала Південну Осетію, Абхазію, Придністров’я та здійснила жахливу військову агресію проти Ічкерії. Всі ці військові агресії були пов’язанні не з розширенням НАТО, а з бажанням російської еліти не втратити контроль над своїми сферами впливу, бо представники російської влади завжди прагнули відродити Російську імперію.
Захід ,на жаль, втратив унікальну можливість зупинити імперіалістичну Росію, не надаючи Україні протягом 8 років масштабну безпекову допомогу, за рахунок якої наша країна мала би всі шанси завдати військової поразки РФ. Навіть після незаконної анексії Криму та окупації окремих районів Донецької та Луганської областей західні політики продовжували умиротворювати Путіна, який отримав час у 8 років для підготовки до повномасштабної агресії проти України та тотальної зачистки в Росії направленої проти опозиціонерів, які загрожували його одноосібній владі.
Західні еліти, які закривали довгий час свої очі на репресії в Росії проти опонентів Путіна, чомусь забули, що агресивна зовнішня політика РФ є продовженням її внутрішньої політики, тому вони несуть повну відповідальність за криваву агресію Росії проти України. Наша країна донині отримує меншу безпекову допомогу за Афганістан, якому США довгий час передавали набагато більше сучасного озброєння в порівнянні з Україною, що є справжньою ганьбою для американської еліти, яка не усвідомлювала важливість нашої країни для їхніх національних інтересів.
Франція, Німеччина та Італія прагнули паразитувати за рахунок посередництва між Заходом та Росією, американська ж еліта вірила в утопію про можливість перетворення РФ на союзника по стримуванню Китаю, що врешті – решт переконало Путіна, як і колись Гітлера, в слабкості Заходу, наслідком чого стала повномасштабна агресія Росії проти України, яка буде мати руйнівні наслідки не тільки для Російської Федерації та України, а і для всього Заходу, бо скільки не годуй крокодила він ніколи не стане вегетаріанцем.