Произошло покушение на первого помощника президента Украины – Сергея Шефира. Кому выгодна эта ситуация? Почему Зеленский рискует свалиться в воронку авторитаризма и начнет наступление на свободы?

Это обсуждают в новом выпуске программы “Романенко. Беседы” Юрий Романенко и юрист Геннадий Друзенко.

Друзья! Всем привет, серферы, девианты, бездельники. Продолжаем наши эфиры. Сразу скажу, что этот эфир записываем с Геннадием Друзенко во второй раз. Потому что, когда мы заканчивали, в этот момент в студии погас свет и весь эфир улетел.

Коли ми говорили саме про неприпустимість антиконкурентного виносу з поля людей, які мають іншу думку. І тут нам вимкнули світло.

Мы сегодня поговорим о чем? Идея этой беседы родилась у нас позавчера. Когда мы, обсуждая происходящее в стране, пришли к мысли, почему наша влада веде себе так «зухвало»?

Геннадий сказал, что они "не лякані", а я сказал более грубо, что "их еще никто не имел по-настоящему". И поэтому они не налетали, как говорит Геннадий в "бетонную стену".

З розгону на стінку.

И когда у тебя нет какого-то романтического опыта, ты можешь себе позволить делать так, что ты космонавт, который может…

Або як діти в розетці ковиряються, поки перший раз не трахне. Я думаю, що ти правий, що насправді оцей турборежим використання РНБО. Тобто, спочатку хоча б згадувалося Медведчуком про тероризм, зараз "отут підпишіть це, і не лізьте: чому, кому, і як формувалися списки".

Тобто, оця зухвалість і безпечність, дійсно, очевидно говорить про бекграунд ключових людей, які прийшли зі сфери кіно. Тобто, на відміну від реального життя, коли навіть, один постріл, людина потім довго лікується, кістки довго вживаються. В кіно ти можеш, як ми знаємо, 10 пострілів він продовжує битися. В решті решт, ще кудись біжить. Або людина зняла оцю кров, яку намалювали і побігла. Тобто, кіно набагато гнучкіше і межі можливого в кіно набагато ширше, ніж в реальності. І боюся, що їхній довід зараз грає з ними злий жарт.

Зеленський знайшов чарівну паличку – РНБО. Не треба судити, доводити, ти просто визначаєш список і поїхали. Виходить Данилов, говорить: "список є". З ранку прокидаєшся знаменитим.

За роботу, товарищи.

Ну, тут знову ж таки, у кіно завжди є межа. Всі ми знаємо, що коли фільм йде 2,5 години, чи 3, в кінці кінців включається світло і повертається життя. Ти емоційно прокидаєшся: на вулиці дощ, пробки в місті, і ти не можеш нестись на них на якійсь літаючій тарілці.

Популярные статьи сейчас

Путин признал применение новой баллистической ракеты против Украины

Укрэнерго объявило про обновленный график отключений на 22 ноября

В Украине начали действовать новые правила покупки валюты: как теперь обменять доллары

Путин скорректировал условия прекращения войны с Украиной

Показать еще

И ты с ностальгией вспоминаешь тот уютный мирок любви и теплоты, который ты смотрел на экране

Де можна з 10 кулями бігати, їздити, так як їздять тільки в кіно на вулиці. Відповідно, я боюсь, що ми напередодні, коли "вмикають світло, гасне екран і треба повертатися до цієї буденної непривабливої осінньої реальності, яка зараз за вікном".

А Зеленському дуже подобається. В цьому серіалі він дійсно супер герой. Він отак вирішує питання, які, навіть, не снилися його попередникам.

Важный момент, что попередники, о которых ты говоришь, играли в другие сериалы. Они играли в сериалы 90-х годов, в которых был хаос, анархия

Де могли пристрелити

Где легко в любой момент могли пристрелить. И ты должен был очень взвешивать и слова, и действия для того, чтобы пацаны по понятиям тебя не приговорили.

Да. Вони - люди, які обпікалися. Можна по-різному ставитися, ну всі вони приходили, знають, що таке набивати гулі. Оці стінки у їхньому житті були.

Відповідно, навіть, Порошенко, який був безумно владолюбний і намагався заволодіти всім, коли відчував, що палку перегнуто, давав задню. Прекрасний випадок, коли кинули гранату під парламент. Якби йому не хотіли тоді продвинути ці закони передбачені Мінськими угодами, і змінами до Конституції, він включив задню, і вони так і залишилися не ухваленими.

Чи скажімо, коли вони Саакашвілі пресували. В решті решт, його викинули закордон, але не грали по беспределу в перші дні. Там був ще Аваков, який був певним системним стримуванням противаг.

Це взаємопов’язані процеси. Коли тобі здається, що ти "чарівник з країни Оз", і помахом таким, як тобі здається, робиш країну щасливішою. Всі інші здаються, ті, хто лежать під ногами і заважають. Арсеній Борисович пішов, тепер Разумков - приготуватися. Хто там ще, Смирнов.

Кличко

Так. Кличко - приймати перевірку, Смирнов – пакувати валізи на Банковій. Але ж, насправді, це радше робить систему набагато більш уразливою. Бо, коли у системі 4 ніжки, вона якось набагато більше стоїть. І плюс у тебе завжди є можливість сказати: "слухайте, проблеми тому, що Разумков гальмує в парламенті, чи тому що, поліція, Аваков якісь "шашні має з Білецьким". А тут ще кілька кроків і він стає відповідальним за все. А особливо з українським менталітетом.

"Хто винуватий, що воду в туалеті не змили?". - "Конечно, Зеленський. Він же в цій країні за все відповідає".

І тому, я боюсь, що оця, як товариш Сталін сказав би: "головокружение от успехов", це пролог до другої серії, коли раптом припиняє таланити. Знаєш, коли тобі на казино підняли ставку, і ти тут всі гроші ставиш, то тоді величезний шанс програти.

То, Зеленський на межі цього казино. Або треба підвищувати ставки, згортати свободи, переводити все в ручний режим. Тоді ти все контролюєш і здається, що тебе не обіграти, бо ти все контролюєш. Або власне кажучи, криза буде дуже такою значною і відчутною.

Он входит в воронку сужения свобод, которая влечет за собой воронку сужения вариантов действий.

Здорова конкуренція. Бо, насправді, коли, навіть, є опоненти, вони тебе критикують, але ти чуєш, якщо ти стратегічна людина, то ти їх просто слухаєш. Да, щось вони говорять, бо вони твої політичні опоненти, але щось здорове ти просто висуваєш, бо це "ярмарок ідей" в решті решт.

Да. Более того, ты можешь, как в Сингапуре брать оппонентов и ставить на должность.

Звичайно. А ти сказав: "ответь, зроби". Це ж ідеально, тобто, сильний лідер.

У мене є товариш, маленьку історію розповім, як діють сильні лідери. Тоді Мазурчак був мером Кам'янця-Подільського. І кінець 2004 року, вибори перед "Помаранчевою революцією", був дуже гарний Олег Демчук - вчитель в школі, який критикував, виступав, їздив в ОБСЕ, щоб його зробили виборцем.

І повертається, дзвонять: "зайдіть до мера". Говорить: "думаю, будуть звільняти зі школи, тому що тоді було жорстко". Мер говорить: "підеш до мене заступником?". - "Так я ж вас критикував, я ваш опонент". - "Так зроби краще".

І це дії сильного лідера. Тобто, він вміє не тільки почути аргументи, а й використати, як в айкідо, силу опонента супротивника. А тут насправді, коли ти намагаєшся просто закрити всім рот, залишається тільки хор сирен, які співають тобі: "Осанна, Осанна, Осанна, ти самий-самий-самий". Тільки, навіть, розумний Одіссей заткнув уші, бо знав, чим закінчуються ці співі сирен.

Боюсь, Зеленський входить саме в таку парадигму. І, на жаль, те, що трапилося вчора, постріли по Шефіру, які залишили безліч питань, тільки дадуть йому такий емоційний заряд "всіх обламати через коліно", показати, хто головний.

А тим самим просто зменшити конкурентне поле, яке змушує систему працювати краще, лідерів ухвалювати сильніші рішення, бути ефективнішим. Бо, коли не має конкуренції, "царство лежа на боку", це закінчується в кращому разі застоєм, а в гіршому разі, як у Януковича – трагедією.

Давай разберем ситуацию с Шефиром более предметно. Потому что я написал у себя вчера поздно вечером на Фейсбук, что попахивает поджогом Рейхстага

А я написав про замах на Сталіна

То есть, это такое событие, которое является триггером, поводом для того, чтобы переводить ситуацию в качественно иное русло. То есть, дает власти обоснования для более жестких последующих действий. Причем независимо от того

Що трапилось.

Да.

Тут я з тобою згоден. Я б абстрагувався, бо у нас безліч експертів, потому як пуля заходила

По баллистике

Криміналістики, версіям. Ми з тобою точно не з цього кола. Залишимо це фахівцям вузького профілю. Але, що ми маємо на виході? Людину, яку знає президент, не залежно на скільки Шефір впливає на рішення, вони емоційно зв’язані. Це ціла історія життя. Це дружбан, майже брат старший, до речі.

І дійсно, якщо це продумана річ, не намагання вбити Шефіра, а намагання натиснути в Зеленському гачок емоційний, то це дуже гарно продумана операція. Тобто, ми бачимо, що на чоловіка, якого він вважає другом, зробили замах.

Відповідно чому? Напевно, тому що олігархи, "вори в законі", контрабандисти, отбились от рук. Що треба? Закрутити гайки. Закрутити гайки, щоб поліція перевіряла краще, щоб СБУ переслухала більше, щоб ДБР було менш толерантним. Причому ж є класний інструмент – не треба ходити в суд, бо судді як відомо, ще з часів Даніловича "всі судді – с*ки" він говорив. Тобто, це довгий процес, це складно, ще народ ходить на ці засідання, журналісти показують, щоб дурість кожного була видна.

А так, вніс РНБО, вийшли з ранку, чи в обід, чи наступного дня, пан Данилов і всій країні оголосив чергових "врагів народу". Але знову ж таки, це дуже поганий прецедент.

Ти абсолютно правий, що стало прологом к великому терору Сталіна – вбивство Кірова. Тобто, да, вороги "не дремлють". І тоді включається теорія, що загострення класової боротьби.

Як намагаються видати цей наратив з Офісу президента? Що ми наступили на п’ятки олігархам, хоча група олігархів голосують сьогодні за антиолігархічний закон, і от вони вирішили помститися.

По-перше, все ж таки рівень олігархів там… У кожного якщо почитати, навіть, в Інтернеті, є "скелети в шкафу" і зокрема, кримінального плану. Ну, рівень виконання говорить, що насправді якщо б це були олігархи, напевно, виконали б краще і професійніше.

Да. Если бы хотели убить, был бы такой результат. Тем более, как ты в первой части говорил, что вчера было убийство в Черкассах

Набагато менший масштаб, просто зайшли. Я питав людей. Там дорога, я її добре знаю. У мене товариш в Іванковичах живе, часто GPS нею веде. Дійсно, в лісі. Впало бревно на дорогу, безліч речей. Ти виставляєш команду. Один бачить, що машина в’їхала в цю зону. Далі – машина зупинилась посеред дороги.

Тобто, якщо б була добре продумана операція, то шансів у Сергія Нахмановича було б набагато менше. А тут, очевидно, саме було завдання не так когось вбити (слава Богу, всі живі), як включити в президентові тригер. Оця фраза, що відповідь буде сильною, це типова реакція Лукашенко. Тобто, "я вас поламаю через колено". І інших автократів. Тобто, включить в ньому автократа.

А теперь мы с тобой, как интеллектуалы (можем себя так называть, наверное), всегда в таких условиях должны ставить вопрос: кому это выгодно? Кто является этим субъектом, который способен воспользоваться хаосом, либо его угрозой. И кто нажимает на кнопочки, которые включают прогнозируемую реакцию.

Это как было с Майданом. Когда нажали на кнопку Майдана в тот момент, когда Кабмин вдруг отменил вот это вот решение по евроинтеграции, и за неделю до Вильнюса возникла ситуация, что люди должны бежать на Майдан. Я тогда написал (у меня есть этот текст, на Хвиле стоит): кто нажал на кнопку Майдана?

Потому что очевидно, что если ты хочешь, чтобы у тебя не было никаких взрывов, никто не бежит на площадь главную страны, то ты в принципе мог это все сказать в Вильнюсе. Выйти и сказать: "мы не договорились, нам не подошли условия".

Ти правий. Машину коли заносить? Коли ти б’єш по гальмам дуже різко. В решті решт, якщо ти розраховуєш цю дистанцію, правильну інформаційну політику… Не було ж нічого пояснено. Вийшов Азаров і сказав: "ми призупиняємо євроінтеграцію. "

И это было "накрытие поляны". Я так в Фейсбуке тогда и написал: "это накрытие поляны для Мустафы Найема и всех остальных людей, которые были возмущены этим". И все произошло так, как должно было произойти.

А потім, коли ледве жевріла, не підписали, було зрозуміло, що бій програний. Потім ці вугілля просто полили бензином, коли побили студентів. І тоді, дійсно, машину понесло. Бо, саме акт цього невмотивованого насильства без жодної такої раціональної мети… Я пам’ятаю, вони біля кострів грілися вже, холодна пора року, завтра-післязавтра максимум роз’їхалися б, бо не було зрозуміло, чого там стояти. А власне кажучи, оце ламання, тобто, показове, брутальне, і невмотивоване насильство, дійсно стало тригером, коли мільйон вийшов на вулиці Києва, з’явилися барикади і понеслось. І кожен раз, коли тухла революція, з’являвся цей тригер. Тобто, хтось, хто поливав це.

Каждые 7-10 дней. Я даже тогда в начале декабря дал расписание обострений на следующий месяц. И так оно и происходило: каждые 7-10 дней - удар.

Інна Ведерникова, здається, написала вчора гарну статтю в "Зеркали недели" опубліковала. Вона говорить, що "насправді Зеленський стає схожим не так на Порошенко, що йому закидають опоненти, як на Януковича після Євро-2012".

Євро-2012 було фантастичним успіхом. Дороги побудували, знову тема доріг у всіх у нас, аеропорти, стадіони. Я читав звіти (тоді професійно цим займався), і наші, і закордонні, тобто говорилось, що очікування були перевершені, ті, хто взяв участь у Євро. Повні стадіони, Україна в центрі всіх камер.

Що тоді? З’явилася Сім’я. Тобто, замість системних людей. Схоже, що у Зеленського при всіх бажаннях реформувати, добитися успіху, зараз йому здається, що рейтинги шкамлять, від найближчого конкурента двічі, здається, відривається, що спіймав "Бога за бороду".

Как ты в той записи: "начался процесс превращения "клоуна в батьку". Это блестящая формулировка.

Тобто, насправді те, що ми бачимо, система дуже чітко читає невербальні сигнали зверху. Якщо держава починає працювати як "інкасаторський апарат", то треба всіх "обілечувать". До мене дзвонять фермери з Балти, літо, чоловік просто не при ділах. Його кум робив ліс, а той у нього дітей забрав, коли був…. Як вони сказали: "ви такі сладенькі фермери". Він такий: "я ж не по этим делам".

Тобто, система зрозуміла, що реформи це для тих, хто любить носити "макарони на вухах". І дійсно, вона вся почала дуже швидко перебудовуватися в "інкасаторську корпорацію". Це дуже небезпечно. Бо, насправді, так само як Янукович з успішного лідера, який провів один із найбільших заходів в історії незалежної України, перетворився просто на абсолютно токсичну особу. Він об’єднав проти себе середній клас, навіть олігархів, і навіть, олігархів свого оточення чи "недоолігархів".

Ще одну знайшов таку формулу, яка мені здається вдала, що якщо дуже намагаєшся закрутити гайки, особливо в Україні, величезний шанс, що зірве різьбу. Україна дуже погане будує, бо кожен розбігається, але у нас є такий базовий інстинкт свободи. Коли взяли за горло, треба кусатися. Треба цю руку кусати, яка тримає за горло.

І я боюсь, що цей тріумф дуже швидко перетвориться на спіраль, а чим більше буде опір, ти більше буде хотітися закрутити гайки і заткнути рот. Бо замість тої чесної дискусії, з якою він входив у владу, пам’ятаємо цей "стадіон, так стадіон", зараз йому дуже сподобалося. "Що нам дискутувати ми праві чи ні. РНБО, канали пішли гулять".

І зараз знову ж таки, мені надходять сигнали, що просто в Офісі президента викликають власників середніх медіа, не знаю, як з крупними: "або ви узгоджуєте редакторську політику, або мінус ліцензія, блокування в мережах і таке інше".

В чому біда цієї ситуації? Насправді, коли ти борешся не проти конкурентів в конкурентному полі, а проти конкуренції як такої, то це завжди гра на пониження. Ми знаємо, чим закінчив Янукович, який фактично жив в Межигір’ї і вважав, що молоді нехай керують. В решті решт Білорусь. Ми дуже довго рівнялись, говорили, що "батько", закінчилася. Він перегнув палку і зараз просто побіг здаватися. Я думаю, білоруська серія багатовекторна закінчується.

Кстати, очень хорошо ты подвел к этой мысли. Потому что, усиление авторитарности очень было выгодно России и по полной программе сейчас это разыгрывается. И мы знаем, как в Беларуси играли россияне именно на выборах президентских.

Дуже розумно зіграли.

Так вот. Из этого вытекает вопрос относительно Зеленского: на самом деле, а кому выгодно усиление авторитарности Зеленского из внутренних и внешних игроков? Потому что если брать внешних игроков, то очевидно, что выгодно это России.

Потому что, чем более он будет авторитарным, тем более он будет токсичным для Запада, тем меньше будет иметь отношение к Западу, тем меньше будет помощь, тем больше будет нарастать внутренние недовольства, тем больше вероятность социального взрыва и тем проще будет распилить.

Або побіжить, як Янукович свого часу, здаватися. Тобто, в цьому ж є проблема. З одного боку, дійсно, при всіх проблемах, які сьогодні є у Заходу, з таким відвертим витиранням ніг о базові речі для західної цивілізації. Більш менш, незалежний справедливий суд, можливість опанувати і відстоювати свою точку зору, презумпція невинуватості. Все ж це РНБО підмінило. Тобто, якість папочки. Говорять, щоб більшість членів РНБО їх, навіть, не читає.

Причому, знову ж таки, це колегіальний орган, це смішно, абсолютну більшість призначає президент. Тобто, фактично, це намагання просто розмити відповідальність. Причому, я вже не раз говорив на всіх ефірах, самі санкції є абсолютно неконституційними, бо у нас чітко визначено, що повноваження президента визначаються Конституцією. Не Конституцією і законом, а Конституцією. У Конституції немає слова санкції. Це явний вихід за межі повноважень. Але лишимо великі матерії.

Тобто, ти коли тобі здається, що все дуже легко, це дуже така… От санки розганяються вниз, ну коли там з’являється все більше дерев, в які можна врізатися…

І, Зеленський зараз дуже активно став на слизьке і справа з Шефіром його, судячи з усього, підштовхне в спину. Проблема в тому, що можна, напевно, бути авторитарним в системі, яка працює і доволі незалежна. Зрештою Путін. Хоча він, дійсно, балансує якісь розклади, але це авторитарний режим, який має великі поклади, залежність Європи від нафти, газу і т.д.

А коли ти в "боргах, як шовках", коли тебе знають по всьому світу, що це країна, яка ходить: "дайте грошей і Джевелінов чуть-чуть", то насправді ти стаєш просто абсолютно токсичним. І тоді, тобі просто сама логіка, ти потрапляєш на цей склад, закручувати, і закручувати гайки. Бо, чим більше ти стаєш токсичним, тим легше тебе критикувати.

Вчора я говорив з одним із серйозних українських не бідних людей, власником одного популярного каналу, і він каже: "таке враження, що вони думають, що ніколи не стануть "екс". Вони ж дуже серйозним людям поставали на "мозолі". Коли знімуть держохорону, коли ти будеш знову невідомо, продюсером 95 Кварталу".

І це заганяє в оцю пастку авторитаризму. Ти вже не можеш відмовитися, бо ти розумієш, або залишається на посаді або до прокурора. Я боюсь, що Зеленського, дійсно, заганяють в пастку. Можливо, в цьому є і зовнішній інтерес. Тому що, чим більше я спілкуюся в сфері оборони, бачу, як мінімум, кілька осіб в оточенні Зеленського, які явно грають не українську "скрипку". Їх не раз називали: Єрмак, Демченко, Машовець, тобто, люди, які дуже дивно ведуть справи.

А з іншого боку, у нас є і внутрішні гравці. Я боюся, що хтось в близькому оточенні переоцінив свої здібності контролювати процес. Це ж "ящик Пандори", ти випускаєш і все. Тобто, відкриваєш легко, закрити неможливо.

Я боюся, що хтось, хто курує силовий блок, думає, що зараз, коли ти закручуєш гайки, силовики завжди стають сильнішими. Класика Путіна. Тобто, поміняти олігархів на силовиків і зробити силовиків олігархами. Однак, знову-таки, Україна - не Росія. Там все ж таки є оцей служивий люд, Патрушев… в третьому поколінні працює на цій реперсивній ниві.

Тут же зробити якийсь турецький чи російський режим, якусь подобу, дуже важко. По-перше, органи дуже не якісні. Тобто, весь кадровий потенціал розгублений.

По-друге, сам народ зовсім інший – матриця. Тут сила дії дорівнює силі протидії.

А по-третє, я думаю, що за бажанням здати олігархів (посадити їх на гачок цього ручного закону про "боротьбу з олігархією", як його називають, який сьогодні ухвалили) з одного боку він викликає сміх, оскільки олігархічні групи радо дали голоси.

Коломойский, Веревский дали голоси.

Я думаю, що з другого боку, це бажання, таке запрошення до гри. Ми як контрабандистів, "ворів в законі" призначали в ручному режимі

Тепер олігархів будемо.

Так, з одного боку вони як "серпентарій", думають, от ми того всунемо: "Веню чи Піню" чи ще когось, а от "я ж не потраплю, я домовлюсь". І краще за все виходить у Ріната Леонідовича домовитися.

З іншого боку, ці ж люди не люблять бути на гачку. Тобто, вони олігархами стали за Кучму, пережили Ющенко, Януковича, Порошенко, думають: "а ти хто такий, хлопче".

І тут цілком можлива гра, що його дійсно починають вкидати на цю "Центрифугу", яка повинна його винести. Тому що він популярний. Вони бачать так у нього є шанси, якщо б він утримував збалансовану політику. Опоненти страшно токсичні, напевно, були б шанси на другий термін.

Але як тільки ти заходиш в парадигму опонентів, де ще так "не лякано" (без всяких: "поворотів і стопов немає"), дуже великий шанс, що ти одразу потрапляєш в дуже сильну "Центрифугу" і тоді тебе на винос.

Более того, вчерашняя ситуация с Шефиром показала то, о чем мы с тобой в этой битой части говорили, что реакция социума на это покушение, так называемое, очень красноречива. Потому что в Штатах тяжело представить, чтобы…

Народ сміявся, коли стріляють в когось

В помощника Байдена, если бы, где-то под Вашингтоном, кто-то стрелял, то я думаю, что это было бы в топе новостей, все бы смотрели с утра до вечера.

Було б багато теорій, зокрема, і конспірологічних, але не було б стеба, а в Україні панував стеб.

Вчера было полно фотожаб, причем очень смешных, местами действительно, остроумных. И, в общем-то, практически никто не выражал сочувствие. Сама по себе эта ситуация рассматривается достаточно дегуманизированно

Притом, що Шефір не є токсичною особою, він такий нейтральний, явно не яструб

Для большинства он вообще неизвестен, люди не знают, кто это.

І це говорить, що у нас головна проблема нікуди не зникла - недовіра між державою і суспільством. В Америці ти правильно сказав, там дуже складна політична ситуація. Довіра до політиків - це явно не часів Рузвельта чи Ейзенхауера, але там би не було стьоба. Там би всі думали, кому вигідно, і була б якась емпатія. Тут емпатії, майже не залишилося. І всі шукають, де подвох.

І думають, що якщо спитати, як одним словом суспільну реакцію написати: "не вірю" по Станіславському. От вчора мейнстрім Інтернет, блогерів, це великий привід задуматися. Якщо, навіть, така річ з одним з найбільш твоїх не токсичних соратників викликає таку нездорову реакцію в суспільстві, то напевно ти на підході.

І це знову ж таки його заганяє, що треба показати, "який я крутий". Але боюсь, що в Україні (здається говорив цю формулу), коли дуже закручуєш гайки, дуже великий шанс, що зірве різьбу. Я боюсь, що Зеленського хтось штовхає, ще крутони, зірве і кудись винесе. Напевно, він свою роль відіграв.

И есть что-то мистическое в том, что в этой логике он движется, скажем так, в рамках своих же сериалов. Потому что в "Слуге народа" мы помним, что в одном из сезонов все закончилось тем, что он сел в тюрьму, что олигархи сговорились

И Украина распалась на регионы. І це хтось говорив. Десь я читав в інтерв’ю, що, на жаль, ми стали заручниками наших фільмів, і аж страшно, як вони виконуються в реальності.

Мы думали это сериалы, а это план.

І насправді, це знову ж таки, вже не дзвоник, а такий дзвін, набат, що пора виходити з кіношної логіки, повертатися на грішну землю, і починати шукати альтернативні джерела комунікації. Не виключати канали, а якщо ти не можеш комунікувати вже напряму, то хоча б через ЗМІ, і інші такі публічні канали, чути оці голоси.

Ми ж точно не вороги, ми не з "Петиной команди". Ми доволі довго підтримувати Зеленського, як шанс дійсно зміну систему. Але він не тільки зайшов в їхню парадигму, він ще знову ж таки, як ми говоримо "не лякані" (мені подобається). Він просто забув, що в державній машині існує педаль – гальмо. А чим вище у тебе швидкість, тим набагато більша вірогідність втратити керування, і просто влетіти через стовп чи злетіти в кювет.

І тому, Володимир Олександрович, повертайтесь на Батьківщину, і спробуйте задуматись. Ще є шанс. Завжди є шанс поки ескалатор ще на ходу, можна з нього збігти.

Да. Хуже, когда он начинает крутиться на сумасшедшей скорости, тебя выбрасывает непонятно куда.

Причому, ти ще й сам натискаєш педаль, яка його прискорює. Тому, думаю, що відповідь має бути не сильною, а мудрою.

Хотя бы рациональной.

Бо, насправді, єдине, що я бачу з Шефіром 100% зіграло - вони влучили в десятку в емоцію. Те, що він серед ранку о 6:00 ранку говорив, це була емоція на рівні школяра: "ага, мене, тобто, мою любиму девушку обидели".

А в политике все, что связано с эмоциями это

Програш. Граєш не ти, а грають тебе.

Это манипуляция. Поэтому настоящие мощные политики, всегда холодные, они "жабы" внутри.

Навіть, помста має бути стравою, яку подають холодною. Тому, будемо дуже сподіватися, що і Володимир Олександрович там не буде трясти всіх силовиків, давай жертву. Бо, ми вже знаємо по "справі Шеремета", що знайдуть, але всі будуть знову ржати з них.

А не силовики, тобто, в решті решт, почнуть давати відповіді на ті питання, які зависли у суспільства. Вони почнуть путатись в показах з першого дня: чи то стріляли чергами, чи не чергами, чи то якісь угорські набої, але для чого везли угорські, якщо тут просто безліч".

Які хочеш.

Да. Тобто, я розумію, якщо б це буди якісь розривні, тобто супер щось таке. Ідеш в магазин, і при наявності, навіть, цього посвідчення мисливської зброї -7,62 це точно не особливий калібр. Тобто, спробуйте, щоб суспільство з вас не стібалось, а щоб відновився якийсь такий раціональний діалог.

Тобто, ви починаєте з повагою ставитись до тих, хто вас опанує, хоча б їх чути, а суспільство починає не стібатись з цієї трагічної в загалом ситуації.

Если все пойдет так, как мы говорим, то она коснется каждого. А прежде всего, говорящую мыслящую часть общества. Потому что на нее будут кивать и назначать ее виновными в том что "якісь негаразди".

Да. У тебе є свій Ютуб-канал, і у мене. Спустять планочку доходів, і потрапимо з тобою в олігархи.

Да, и это кстати то, о чем мы говорили на форуме Пинчука YES Дарон Аджемоглу, Нил Фергюсон, Фарид Закария, что эта ситуация с олигархическим законом, это как раз по поводу свобод, и не нужно думать, что ограничение свобод приведет

К успіху.

… даже к такой социальной группе, как олигархи. Потому что, как только ты вкусил вот этого вот, то ты будешь думать о том, как ограничить свободу следующих социальных групп.

Дивись це ж класіка жанра, яку, нажаль, привело до великої трагедії на цій частині земної суші. Тобто, спочатку більшовики воювали з монархістами білогвардійцями. Вороги, да? Потім перемогли, почалися "троцкісти", потім "уклоністи".

"Левосеровцы" перед этим.

В врешті решт залишились самі вірні "ленинці". Коли ти включив цей жахливий маховик обмеження свобод, тобі скрізь чудяться вороги, "вороги народа".

І знову ж таки (я як юрист), одна з ознак верховенства права - це чіткість особливо репресивних норм, там де санкції. Тобто, вбивство - це коли людина припинила дихати, втратила життя.

Там вони розмиті. Тобто, при такому переляканому парламенті, який знову ж таки ставив… зараз точно будете робити Зеленському: "чого изволітє". Це дуже небезпечно. Бо, коли ти заганяєш відкритий діалог і опозицію, тоді виникає ІРА, ЕТА, тоді виникає … Тобто, коли з диктатором не можна говорити.

І я менше за все хочу, щоб Україна, тобто влада, поставила українське суспільство в позу асиметричної війни. Тільки цього нам не вистачало. Я дуже сподіваюсь що зараз включиться якесь розуміння, і не почнуть людей заганяти не в оці от теракти, після яких жертва може вийти з сяючим обличчям, що мене безумно здивувало. Ми з тобою говорили, ти потрапляєш в ДТП, когось задів, нервуєш кілька годин…

А тут просто чоловік з "того світу" повернувся. Колесо пробито, у водія нога прострелена, там 5 кілометрів їхали без колеса, 10 куль влучило. Ну, може така реакція, вона завжди індивідуальна.

Але про те, що цю машину дуже легко включити, дуже важко виключити. От тоді починається протистояння. Таке вже знаєш, не на рівні сенсів, не на рівні наративів (яке ведеться в цивілізованих державах), а на рівні "хто-кого". Зрозуміло, що в державі більше ресурсів, тому відповідь оцих радикалів завжди асиметрична. Але від цього точно не виграє Україна.

100%. Спасибо тебе за вторую попытку осмыслить…

Ну, цього разу ми довели її до кінця.

… очень не простую ситуацию.

Да. Дякую за запрошення, Юра. А ви, думайте!

Пока.