Виктор Андрусив: Чем больше дебилов в окружении Путина, тем лучше для Украины

В новом выпуске "Стратегических заметок на полях войны Украины и России" Виктор Андрусив дает понимание ключевых трендов на фронте, в международной ситуации вокруг Украины и многих других процессах.

Итак, давай разложим ключевые тенденции, которые проявились на этой неделе и начнем, наверное, с главного. Потому, что вчера весь вечер, день распространялась зрада, что в 4:00 зайдут со стороны Белоруссии какие-то там ДРГ, будут столкновения, будут наноситься ракетные удары. Арестович потом это все девять дезавуировал вечером, но Арестович сделал тяжелое такое заявление, которое многих насторожило, что из-за того, что не поступают РСЗО со стороны Запада, ракеты у нас серьезные проблемы на фронте. И действительно, мы видим, как идут сообщения о тяжелых боях в районе Северодонецка, Бахмута, министр иностранных дел Дмитрий Кулеба в Давосе тоже об этом и сделал соответствующее заявление. То есть, в принципе власти признают, что ситуация очень сложная, не катастрофическое, как хотели бы наши враги, но она очень сложная.

В принципе, поскольку многие люди они такие вот эмоционально неустойчивые, то я вижу, что некоторых это закачало. Все начали, в том числе и мне звонить, спрашивать, что происходит, насколько это опасно и так далее. Вот дай свою оценку ситуации на Востоке, традиционно мы обычно с этого начинаем, и вот эту ситуацию с РСЗО.

Ну, я почну з ситуації на Сході. Мені здається, що проблема не в тому, що вони там дуже ранимі, скільки в тому, що в них погана пам'ять. Тобто згадайте, будь ласка, всього на всього в березні вони дійшли майже до Броварів за сторони Півночі, зі сторони Чернігова, а з цієї сторони вони взагалі перерізали Житомирську трасу і уже проривалися в Білогородку, вони висаджували десанти в Василькові. Тобто, в такий момент ми мали б думати, що кінець нам, це ж навіть не Сєверодонецьк і Лисичанськ, це взагалі… Тому мені здається, що коротка ця пауза, в сенсі, що ми вже відійшли від того, що нас тут бомблять, що вони стоять прямо під Києвом. Ми дуже вже звикли до того, що ми перемагаємо і все інше, світ з нами, ленд-ліз є, все є. Ми спокійно так лягли спати, прокинулися, а тут виявляється, що вони беруть міста і просуваються в оточення. Тому насправді це війна, в якій ми переживали і набагато гірші вже моменти. Це перший момент.

Другий момент. Так, війна це втрати і тому подібне, але втрата Києва була б кінцем війни. Втрата Сєверодонецька і Лисичанська не буде кінцем війни. Тобто не закінчиться війна. Це трагедія. Є великий ризик, що можуть потрапити хлопці в полон і все інше. Але ще раз – це не зупинить нас, не кінець наших бойових дій і всього іншого.

Тепер щодо того, що відбувається насправді на фронті. В першу чергу треба сказати, що росіяни поміняли підходи до війни. І суть не в тому, що вони стали краще командувати своїми військами. Вони почали їх перебирати. Тобто, наприклад, визначають кілька стратегічних напрямів, перебирають весь цей свій "газмяс", вибирають самі бойові частини і ставлять їх на Попасну, туди будуть заходити сама топова еліта, саме сильне, що в них є, і починає проривати нашу оборону. У всіх інших випадках абсолютно такі деморалізовані й далі, які вони були. Батальйони, які хочуть по швидше втекти з цієї війни, обстрілюють. Нещадно нас обстрілюють. Вони зараз просто почали вести коврові бомбардування своєю артилерією, а от нам якраз і немає чим відповісти. Я вам просто реально скажу таку інформацію, що у нас один дивізіон в одному місці зміг зробити вистріли аж чотири рази цього тижня, просто тому, що немає снарядів. І звичайно, що єдиною відповіддю на масовані коврові бомбардування росіян можуть бути такі самі бомбардування у відповідь. І ці бомбардування можуть забезпечити тільки ось ці американські РСЗО. До наших РСЗО боєкомплекти уже практично закінчуються. Ми повинні їх берегти. Ми не можемо там просто вистрілювати їх без якихось там підстав, як це роблять росіяни. Їм взагалі по фіг. Вони просто рівняють з лицем землі місто чи село. Ми собі не можемо такого дозволяти. Ми вистрілюємо тільки тоді, коли ми бачимо… От, наприклад, як це було з переправою через Білогорівку. Це момент, коли точно треба вистрілювати. І таких ситуацій багато, тому взагалі видно, що ситуація може бути вирівняна, якщо вони нам дадуть ось ці РСЗО і відповідно у нас не буде проблем з постачанням снарядів до них.

Значить, що ще хочу сказати. Не треба нічого там зливати – ні Лисичанськ, ні Сєверодонецьк. Ховати їх не треба. Я би й сказав, що дуже не треба за них триматися, в сенсі, що вони не виконують якусь стратегічну роль у війні. Їхня задача,знову ж таки, вимотувати противника, положити максимум росіян, танків і техніки при штурмі цих міст, і, якщо вдасться і втрати будуть значними, то росіяни зупиняться. Це факт. Якщо ми зараз будемо триматися там жорстко, то вони на якийсь час виб'ються, бо просто у них закінчуються ось ці боєздатні частини. Вчора, до речі, було завдано дуже серйозних ударів по попаснянському угрупуванню їхньому елітному і вони колосальні втрати, просто колосальні. Я думаю, вони вже пару днів показувати особливі успіхи тане будуть.

Тому ще раз, ключовий секрет успіху, який був у нас під Києвом і взагалі північна ситуація – ми не трималися за якісь там території і таке подібне. Ми наносили їм постійний урон. Ми розтягували їх, щоб ми могли їх схлопувати. Ціль була їх максимально убивати. Зараз цю ціль виконують хлопці по периметру Сєверодонецька, Лисичанська, того ж самого Лиману.

По Лиману теж пояснюю ситуацію. Дивіться, такі історії, як Світлодарськ і Лиман, знаєте, кажуть, що влада прикриває якусь там зраду чи трагедію. Але якщо ви подивитесь на карту, просто сядете подивитесь, то ви зрозумієте, що ситуація була наступна – наші, перед ними, грубо кажучи, йде орда, а за ними річка. Тобто їх, просто кажучи, хочуть вдавити в ріку і коли вони бачать масштаб цієї атаки такий, що вже неможливо стримати, вони просто ретируються за річку. І вони вже будуть відбивати ворога зі сторони річки. Тобто ворогу треба буде форсувати цю річку, а вони будуть його ложить, при потребах, під час цього форсування. Тому ще раз – ситуація дійсно дуже важка, вона важка з тих причин, що нам не вистачає озброєння, не вистачає боєприпасів, але ситуація не є катастрофічною. Я тобі навіть скажу більше - вона дуже далека від катастрофічної, тому що у нас на Донбасі, і про це я теж читав якісь дурні пости в стилі "ОЙ, росіяни будують лінії оборони, а ми ні одної не побудували за 8 років". Та про що ви говорите. У нас, по перше, аж по три лінії оборони йде на кожному напрямі. І в нас наступна лінія оборони – це Бахмут і вона там не те, що укріплена, я не знаю скільки часу там росіяни, і скільки людей вони покладуть, щоб його взяти.

Ну, и то же самое касается Краматорска и всей этой агломерации. Нужно понимать, что она просто огромная.

Там здоровенний укріп район. Там вириті сотні кілометрів окопів, бліндажів. Це все реально робилося ось ці вісім років Там це реально все робилося. Може десь там не супер якісно, але ще раз кажу, там лінії оборони дуже сильні і війська наші теж там значні. Вони не переважають нас з точки зору кількості солдат, вони переважають нас вогневій міцності. Ось це проблема, яку треба просто вирівняти.

Да это очень важно для понимания. Кстати, я напомню тем, кто не знает, что Виктор был замглавы Донецкой военной администрации в 2015-2016 году, поэтому он, когда говорит все эти географические локации, то он прекрасно понимает, о чем идет речь, и он там физически был не один раз.

Плюс не забувай, що Краматорськ і Донецьк, вони на висотах, тому там взагалі…

Гора Карачун там и это все.

Так. Вони на висотах.

Поэтому не нужно паниковать по этому поводу. Действительно д россияне, они стараются тоже создают, как ты говоришь особенно на Юге там вот в этих каналах мелиорации там, сейчас бетонируют их и тоже делают линии обороны. Это все только говорит о том что, опять-таки мы здесь постоянно говорим, что это все надолго. То есть поймите одну простую вещь - это надолго. Даже если будет какое-то перемирие, это не означает, что это перемирие будет навсегда, поскольку русские исходят из того, что они должны нас уничтожить. Они смотрят на ситуацию именно так и поэтому мы должны делать все, чтобы, соответственно, мы были закрыты и могли обороняться.

Теперь по поводу РСЗО, потому что эта ситуация, но она же постоянно динамичная, потому что мы же видим, что международная политика, она всегда по поводу качков. Все качают друг друга, смотрят "ага". Вот даже, как ты абсолютно правильно сказал, у нас действительно люди с очень часто короткой памятью. Вспомним начало марта, конец февраля, когда все происходило. То есть они же, Запад реально нас списал и вот сегодня Пентагон дал информацию относительно того какую номенклатуру военной техники они нам поставили. Там четко видно, что это все, большая часть этой техники это по поводу партизанской войны. Джевелины десятки тысяч, Стингеры тысяча установок и полторы тысячи ракет к ним и так далее и всего лишь 90 гаубиц. Вот там люди начали писать: «Как это? Всего лишь 90 гаубиц». Ну, ребята они вообще не собирались их поставлять, вы должны это понимать. Во-вторых, многие начали писать, что вот есть ленд-лиз. Так это не ленд-лиз вы должны это понимать.

Це до ленд-лізу.

Ленд-лиз он запускается, он только начинается, даже еще не начинается, он начнется во второй половине лета где-то.

Я думаю так, навіть точніше десь в кінці літа почнеться, бо ленд-ліз, це те, що ще треба виробити. Треба розуміти, що насправді американці дали нам 90 гаубиць, то це може бути 10% від всіх гаубиць, що у них є. Тому що ніхто не готувався до таких масштабів артилерійської війни. Тобто війна сьогодні, грубо кажучи, за натовської точки зору – ніхто не клепає десятки тисяч танків, брєд просто, ніхто не клепає гаубиці. Пояснюю чому. Тому що всі грають високоточною зброєю. Тобто всі роблять ставку на високоточні ракети, на дрони-камікадзе, на дроны Reaper, на дистанційне правління штучним інтелектом. Ось на що вони робили ставку. Я уявіть собі, що на них пре орда. Для цього є рішення. Вони вистрелюють там просто сотні, тисячі суперточних ракет і цю орду зупиняють. Нам цю зброю не дають

Поэтому опять-таки нужно понимать, что россияне они же тоже уперлись в определенный потолок. Потому что вот эти Т-62, которые они сейчас гонят, вчера вот как раз смотрел это видео, тоже не от хорошей жизни. Потому что они абсолютно не приспособлены для условий современной войны, у них нет активной брани. Ну, и вообще это танк, который прекратили 50 лет назад выпускать.

Так, він взагалі, метал 50 років. Металу 50 років, ну, не знаю. Знайдіть автобус, якому 50 років, він же там…

Так он проблема тут… До речі, це сама великий показник. Я ось на лінії ось цих "м'ясних батальйонів", як я їх називаю і ці танки Т-62, вони показують,що Росія вирішила воювати, як в Другу світову війну – от будемо ложить стільки, скільки положимо. Ну, ок. Тоді у нас немає варіанта іншого, окрім як ложить вас. Будемо ложить вас.

Поэтому мы можем противопоставить только другой уровень организации, и мы не можем просто выиграть войну с низким уровнем организации. То есть в этом соль, это вот как Гена Друзенко мне сказал. Он говорит, что на сегодняшний момент у нас ведет борьбу большая советская армия с низкой мотивацией с маленькой советской армией, но с высокой мотивацией. Соответственно вот пока у нас не исчезнет советская армия и на ее месте не появится более организованная армия украинская, современного типа организации, то у нас будет очень много проблем. С другой стороны мы видим, что потихоньку ситуация меняется. У нас десятки тысяч, сотни тысяч людей проходят это военное обучение.

Так, у нас дуже велика мобілізація. Є проблеми, звичайно. От вчора, я там пояснюю, що вони неправильно поступають. Вчора знайома написала пост, що вони з сином 14 років вийшла з метро. Сину 14 років, а йому вручили повістку прямо на виході з метро. Хлопці, ну, так не можна працювати. Я наголошую, що є ДФТГ, є блокпости. Там сидять хлопці, які вже вдягнули воєнну форму, у них уже є якісь там гвинтівки. Мобілізовуйте їх. Вони вже навіть показали якусь мотивацію воювати, але стояти біля метро і просто ловити людей. От кого ви ловите? Може вийшов хірург, а ви йому що? Повістку? Іди на фронт. Ну, тобто якість тих, кого набирають відповідно це питання війни. У нас в одній бригаді 600 відказників. А звідки це взялося? Я почав питати, а там айтшники сидять чи ще хтось. От їм вручили повістку і вони пішли на фронт. І це теж питання, яке починає у нас набирати обороти.

Але разом з там у нас президент заявив, що у нас 700 тисяч зараз людей, які воюють. Це сукупно – прикордонники, нацгвардія, армія і т.д. Це просто колосальна кількість. Ви маєте зрозуміти, що вся армія Росії складає 1 млн., а наша армія сьогодні складає 700 тисяч. Це просто величезна кількість. Нам бракує БТР, на які їх треба посадити, арти, яку треба роздати, гранатометів, які треба роздати. Тобто цього нам не вистачає. Як тільки це питання буде закрите, я думаю, що війна піде зовсім в іншому напрямку.

Еще один вопрос, который сразу пришел нам ум в связи с ночными ударами, которые вот сегодня были по Днепру. Там прилетало перед этим по Десне и это тоже мне кажется очень серьезная проблема, связана с организацией, что у нас по-прежнему остаются дислокации военных в точках, где казармы у них есть.

Так, це трагедія

Возникает вопрос, почему они не меняют подход. С одной стороны уже в 250 раз об этом говорили, на Яворов, мы помним, прилетало.

І в Миколаєві казарму Нацгвардії влупили, скільки загиблих було, 55 людей. Я думаю, що це такий самий ефект, як повітряна тривога. Спочатку люди бігають кожен раз, потім бігають через раз, а потім вже не бігають зовсім. Тобто просто звикання. Я підозрюю, що хтось там звик – нам не прилітало, то чого ми будемо, ідіть спіть в казарму. Не можна цього робити. Бо скільки ми вже получили трагедій, не можна розміщувати в казармах, але… давно не прилітало і от такий ефект.

Тут должны быть конкретные какие-то организационные выводы в соответствующих структурах происходить, потому что…

Я думаю, що ці висновки мають робити структури. До речі, ти правильно дуже поставив питання, що взагалі треба комуні кувати людям про ці висновки – що відставили цього, відставили цього. Це Путін так не робить. І це прекрасно, що він так не робить. Для нас прекрасно, що він всіх цих дебілів не міняє. Це просто… Путін, твоя корупція для нас найбільший союзник. Чесно.

Але ми навпаки повинні показувати. Так, змінили керівника Територіальної оборони і це правильно, тому що він абсолютно провалив організаційну роботу. Ну, не абсолютно, тому що він там, я тут не правий, він старався, але він не довів все там до пуття. Його поміняли, поставили нового. Значить треба сказати – ми зробили висновки тут, ми зробили тут і т.д. Тобто не треба цього приховувати. Люди мають це знати, що висновки робляться. І командири теж повинні знати, що вони повинні думати.

В чому суть радянськості? Суть радянськості в тому, що нижчі рівні не дозволяють собі самостійного мислення. В цьому принцип – ти не повинен думати, тому що за тебе думають в Москві. І от якраз ми повинні казати - Ні, ти маєш думати. Ти маєш думати, як захищати цей особовий склад, ти маєш думати, як розмістити так, щоб одним прильотом ви не вбили сто людей. Ти маєш думати, не ми маємо думати в Києві, не влада про це має думати, а ти в полі, на місці маєш думати, як краще досягнути поставленої задачі для збереження сил і всього іншого. От перед тобою ставлять задачі вийти там на певний рубіж, зупинити щось, але тільки ти на полі бою можеш знати краще всіх, як це зробити.

Конечно.

І от заставляти думати – це, в тому числи спосіб показувати, що ми караємо, коли ти не думаєш. От робиш в тупу, як написано в статуті бойовому чи ще десь. От в тупу робиш, то за це тебе і знімають. Мені здається, що це правильний підхід. Треба правильні поштовхи їм давати.

В чому теж успіх нашої армії? Що Генштаб наш сформований з реальних бойових офіцерів, які пройшли 2014-2015 рік. Вони прекрасно знають, що тоді творилося, проблеми. Тобто вони виявилися по багатьом пунктам готові. Я ж скажу чесно теж, росіяни, вони ж в першу ніч, коли почали бомбити купу об'єктів і т.д., то нікого ж не було. Насправді всі ж чекали. І там, де є ось такі нові кадрові офіцери, вишколені в зоні бойових дій, вони показують новий результат. Так підтягуйте. У нас за 3 місяці вже теж з'явилася така ланка реально дуже толкових командирів польових, дуже толкових. Тому що ми ж які успішні операції провели

Да, их нужно поднимать, их нужно поднимать на эти бы бригады территориальной обороны. Не ставить этих старых офицеров. Пенсионеров каких-то подоставали и они ничего не хотят делать.

Більше того, це ж питання, знову ж таки, зараз всі мають зрозуміти, чому ми показували таку велику ефективність на війні. Тому що у нас є середня ланка – офіцери і т.д., а в Росії їх немає. В Росії операцію и ще там щось мусить планувати Москва, Кремль. От там ставлять – плануємо Харківську операції і ті 400 тисяч людей потравляє в полон і гине. Ну, а звідки він там знає? Він що на місці? Він знає, де річка, де яр, де висота? Ні, він сидить там і "Все погнали на убій". І ось це їх проблема – вони нас переважають тільки технічно. У них більше озброєння, воно у них сильніше і масштабніше. Стратегічно вони взагалі нас не переважають. І ми цими слабкими силами якраз і виграємо. Ось цими командирами, які думають на полі бою, думають. І їх треба героїзувати, тому що вони утримують на полі бою солдат. Довіра до командира – це є взагалі те, що основне на їхньому місці. Єдиний, хто буде їх тримати. Вони будуть сидіти в окопі рівно стільки, скільки з ними сидить там оцей офіцер. І на потрібно посилювати ось цю складову, в тому числі в ТрО, в тих батальйонах, які почали своє незадоволення виказувати. Ну, так поставте їм реального героя, хай командує, тому що авторитет героя, який підбив три танка, вивів своїх на позиції, взяв в полон і т.д. З таким командиром не можна нити.

Тут даже вопрос не только еще авторитета, но и знаний, потому что это люди, у которых нет знаний. Я вот там, общаясь с ребятами с "передка", четко вижу, что там, где есть вот такие какие-то практики либо люди которые просто думают, адекватно думают ситуацию на поле боя, то они просто реально спасали кучу людей, которые первый раз оказались под обстрелами.

Я знаю приклад, коли раз навіть добровольці відіграють потужну роль, тому що стоять добровольці і стоять мобілізовані. І мобілізовані дивляться на цих добровольців, які там просто ризикують своїм життям, заходять десь в тили росіян або просто контратакують так, що росіяни офігівають, і мобілізовані цим надихаються.

Давайте згадаємо, коли ми громили росіян в березні, то взагалі люди хотіли вполювати росіянина, хотіли спіймати, підбити танк. Тобто люди просто хотіли. Мотивація була, бо вони бачили ці приклади, коли якійсь поштар збив "Сушку" в Чернігові при чому зі "Стріли", навіть не зі "Стінгера". І всі ці історії надихали. Їх більше зараз. Їх більше цих історій, більше цих людей зараз тут в тилах, тому що їх треба замінювати. Хоче це теж важко, тому що є бригади, які воюють так, що їх бояться виводити, тому що вони настільки міцні, що бояться, що не дай Бог, що (неразборчиво 23:49) якийсь фронт.

Опять-таки, мне кажется, что не должно быть недооценки россиян, потому что вот Петя Охотин писал с передовой, он находится там, сейчас он писал, что они там применяют и дроны-камикадзе, и вообще активно очень дроны применяют. Более того, применяют дроны настолько, что просто сигналы нашим ребятам посылают, когда там, что типа они там где-то идут мины прилетают, мы обозначили, что вот тут вот лазили и вы не лезьте, а то мы вас там накроем.

Вони ось в чому, я вважаю принципова різниця цього періоду війни від попереднього в том, що вони вирішили тилові свої проблеми. Тобто тоді, коли заломилися зі всіх сторін, у них просто не було нормального забезпечення. По-друге, у них не було досвіду. Наприклад, значить, у ситуації в Лимані по раціям вони говорили на тувинській мові, щоб ми, навіть, перехват, а хто в нас на тувинській мові може розшифрувати?

Это, кстати, как американцы во время Второй мировой войны брали с этих Гавайских островов людей, которые на местных языках разговаривали.

Тобто ще раз кажу – вони роблять висновки. Знову ж таки, це не та історія в якій раптом вони досягають колосального стратегічного прориву, проходять лінію Мажино і все, кінець війни. Ні, такого немає, але ми ж теж відповідаємо в різний спосіб на цю ситуацію, але ключовим фактором залишається їхнє технологічне домінування. Це ключовий фактор.

Вот по поводу тувинцев я вам советую на "Хвиле" прочитать статью "Кто добровольно желает воевать в Украине". Ольга Конашевич написала ее и там как раз очень хорошо показана внутренняя политика России по поводу того, кого они нанимают. Из вот этих вот самых бедных регионов. Что армия – это социальный лифт у них, по большому счету. Единственный социальный лифт, потому что там есть регионы, где ты вообще просто не можешь туда добраться потому, что БАМ этот, который когда-то еще при Советском Союзе построили, - единственное связующее звено ( с центром – прим. ред) для человека, у которого низкий уровень зарплаты.

До речі, ми неправильно собі там розуміли. Постійно тикаєм росіянам, що вони там в гімні живуть там і в болоті. Так от насправді це їхня цілеспрямована політика. Тобто Пітер і Москва воювали не будуть, тому вони тримають бідності, свідомо. І них же там сотні мільярдів в бюджетах. Вони без проблем можуть закривати всю Росію дорогами. Ні, вони конкретні регіони тримають в бідності, тому що ці регіони є донорами солдат. От Дагестан, той самий, це одна з найбідніших республік Росії. Чому? Тому що там набирають ресурс на війну. Плюс у них в Дагестані це ключова знову ж таки історія, тому якщо піде розвиток економічний і таке інше, тоді там теж почнуться відцентрові рухи, тому фактично тримають цю республіку на армію, вся економіка цієї республіки - це армія. Більше там нічого немає. Це не тому вони такі бідні, тому що вони кінчені. Ні, це частина їхньої політики.

Смотри, на самом деле я не думаю, что это политика в форме какой-то план. Им просто наплевать по поводу этих регионов.

Ні-ні. Це план, я тобі кажу. Це реальний план, вони це знають, тому що насправді ресурси є. В цих республіках є ці ресурси, але вони не роблять свідомо. Це ще така політика і в радянський час була. Завжди мають бути регіони, які донорами виступають. Тобто поставка людей в армію.

Хорошо давай переместимся в другую плоскость. В плоскость геополитики. Вот вчера появилась информация о том, что в итальянской газете, они слили по поводу Бориса Джонсона, по поводу новой архитектуры безопасности в Восточной Европе. Они говорят о том, что Борис Джонсон предлагает Польше, Чехии, Словакии, Турции возможно создавать новую структуру безопасности. То есть такой союз, который в принципе для нас может быть выглядел бы приятной альтернативой Европейскому Союзу и НАТО даже, потому что мы видим, что опять-таки на этой неделе особенно на фоне форума в Давосе начало опять звучать Киссинджера уже нашумевшее это заявление. Но самое главное итальянские планы, все вот эти телодвижение Старой Европы они говорят о том, что они хотели бы договорняка реально, эта тема не отложена в какой-то долгий ящик.

Я это называю "Лучший день сегодня был вчера". Ну, у Європи до війни було прекрасне життя. Я сьогодні написав якраз в своєму Telegram якраз пост на цю тему про те, що Україна може врятувати Європейський Союз. Моя теза дуже проста. Насправді, війна показала крах оцих всіх безкінечних організацій, які створювалися під брендом "Ніколи знову". Ми тут створили ООН, ОБСЄ, у нас тут купа якихось організацій, меморандумів, всього, щоб не було ніколи війни, а тепер в нас є війна. І війна просто знищує. Європейський Союз – це є теж було про мир в Європі, що ні коли між нами не буде війни, якщо в нас буде спільна економіка. В Європі йде війна, масштабніша війна рівня Другої світової і вище. І війна ставить всі ці організації реально в точку краху. Ставить навіть не війна, а Угорщина. Тому що для поляків чи прибалтів стоїть питання, а нащо нам бути в союзі, де є Угорщина? Угорщина скаже ні, а нас росіяни почнуть давити, а Угорщина скаже "Ні, ми проти. У нас вето". І сенс існування цих організацій?

І Джонсон він красавчик, він перехоплює цю ініціативу. Він розуміє, що всі ці організації попали в кризу серйозну, в тому числі вони показують свою недієздатність, тому що у них рішення приймаються стовідсотковим консенсусом, що є шкідливим по своїй суті. Вони не можуть ухвалювати рішення, вони не можуть реагувати, вони слабкі. І він починає робити новий союз. Так, як Британія в Брекзіті, він починає формувати новий союз. І, якщо Україну не беруть в ЄС, але беруть в оці інші союзи, тоді купа країн, які в структурі Європейського Союзу вони задумаються, а нащо нам бути тут.

Тому що тут вийде як? ЄС він не хоче брати на себе без пекову політику. Нас завжди америкоси прикривали і навіщо нам витрачати гроші на армію і це все, а зараз виходить, що не може бути блока тільки про економіку без військової безпеки. З іншого боку якщо ми формуємо з британцями, прибалтами, поляками, чехами і ще там з іншими країнами військовий союз, то чому нам не запускати під нього економіку? Тобто економічний союз.

Тому, якщо Україна опиниться в якому-небудь союзі фактично для багатьох членів якихось недоНАТО і ЄС виникне питання – в чому цінність перебування нашого в цьому союзі? І відповідно вони почнуть переміщуватися в ось ці союзи. І ЄС найкраще швидко взяти Україну всередину, бо тоді навіть для Джонсона стане питання – чим же ми тут будемо працювати, якщо навіть Україна вже в ЄС. І я переконаний, що британці можуть сказати, що "ви починаєте будувати без пекову політику в ЄС? Ми теж будемо приймати участь в ЄС саме в цій архітектурі безпековій". Тобто вони таким кроком навіть британців можуть спробувати затягнути назад.

Согласен. И, по сути, мы видим, как вообще Британия сейчас возвращается на мировую арену после Брексита, после того, как она вышла, и они фактически играют свою партию и очень неплохо играют.

Они показала лидерство.

И это очень хороший сигнал для нас. Хороший сигнал в том плане, что он показывает, что не нужно бояться своих целей, не нужно бояться своей воли, пугаться и идти наперекор обстоятельствам, потому что Старая Европа и общий Европейский Союз и НАТО, все эти старые структуры, которые были созданы десятилетия назад, они просто действительно боятся сделать шаг. И тут нужно быть реалистами.

Вони не бояться. Вони паралізовані. Умовно кажучи, Естонія має питання – чому я з Угорщиною маю десь бути? Це ж абсолютно нівелює будь-який союз.

Да, если им Путин ближе, почему вообще не попросить Венгрию на выход из Европейского Союза?

Ні, ну, це така історія про Лігу націй. Ми, типу, нікого не виганяємо, тому що не можна, а в результаті обрушується вся конструкція.

Конечно. Я думаю, что сейчас поляки вообще ставят для себя очень много вопросов по поводу того, как они будут защищены после всех этих заявлений Путина, Кадырова, Рогозина и хрен знает кого.

Або інша історія – поляки зараз воюють по газу, по нафті. Вони відрубують, вони йдуть на мінуса, а Угорщина каже ні, тобто поляки логічно задають питання, чому наша продукція повинна дорожчати, чому ми бачимо цю загрозу, чому ми маємо нести серйозні економічні втрати, брати норвезькі нафту і газ дуже дорогі і т.д., а ви типу… Ми взагалі в одному союзі чи ні?

Смотри, пока мы говорили, интересная новость прилетела в 18:06 выскочила "Медуза" сегодня, российское издание оппозиционное, з посиланням на два джерела, близькі до Кремля і безпосередньо до Адміністрації президента, распространяла вот такую инфу: "Як стверджують джерела "Медузи", попри те, що результати російської армії явно не відповідають початковим планам Москви, у Кремлі знову обговорюють можливий штурм Києва і навіть сподіваються на повномасштабну перемогу у війні. У внутрішньополітичному блоці адміністрації президента РФ – на тлі просування російських військ на Донбасі – знову виникла надія, що Москва може за кілька місяців "довести війну в Україні до перемоги.

За даними видання, "програмою-мінімум" для "оголошення перемоги" Кремль наприкінці травня 2022 року вважає взяття російськими військами всієї території Донецької та Луганської областей. "Програмою-максимум", як і раніше, називається взяття під контроль Києва. За словами співрозмовників "Медузи" у Кремлі, вище керівництво Росії не відмовилося від цієї мети.

"Ми все одно їх [українців] доколупаємо. Швидше за все, до осені вже все закінчиться", — вважає одне з джерел"

Тебе не кажется, что это одна из таких уловок в духе опять-таки Старой Европы, когда они играют в две руки? С одной стороны генсек ООН или какие-нибудь ребята из Франции или из Германии рассказывает о том, что вот угрозы глобального голода, необходимо пойти как можно быстрее на какие-то уступки, признать статус-кво, о котором Песков говорил вчера там или позавчера. С другой стороны вот россияне типа начинали говорить "Вот мы вас возьмем, вам лучше пойти зафиксировать вот то, что есть на сегодняшний момент, смириться с этим, чем получить еще большие потери.

А чим вони будуть брати Київ? Т-34 чи що? Якщо і Северодонецк, і Лисичанськ беруть Т-62. Я взагалі бачу дуже багато схожого з 1944 роком нацистської Німеччини. Тобто Генштаб знає, що уже все, вже розуміють, що війна програна, але Гітлеру боїться про це розказати. Тобто просто бояться. І для нас це позитивно. Тобто чим більше дебілів в оточенні Путіна, ти краще для нас. Це треба розуміти.

Я насправді не можу зрозуміти, які успіхи вони показали. Те, що Попасну взяли чи що? Лиман взяли? Це успіх? Я не зрозумів. Такими успіхами може за років сто вони доберуться до Києва, якщо вони будуть сто років отак по кілометру-два просуватись. Чим більше вони страждають на ось такі дурниці, вірять в якісь міфи, самі себе підтримують, тим краще для нас. Чим більше вони втрачають своїх солдат, техніки і так дальше, в якийсь же момент вони скажуть – за що ми воюємо?

Я читаю одного дебіла з Росії. Він пише "американцы приехали убивать русских в Украине". Больной чи що? Ви приперлись в Україну, а американці приїхали вас тут убивати? Ну, це просто…

Вот как сегодня появилось видео ЧВКшное…

Так-так, це ж вони це відео коментують, кажуть, що американцы приехали убивать русских. Ну, так йдіть і ніхто вас убивати не буде.

Але от на рахунок гри. Гра в іншому. Вони грають переговорами. Вони запускають, наприклад, наступну історію – ми вийдемо на рубежі Луганської і Донецької області і все, сідаємо на переговори. Вони кажуть це Макрону, умовно, чи якомусь Маріо Драгі. Путін каже "Дивись, я поставив ціль своєї "спецоперації" вийти на рубежі Донецької і Луганської області. Тільки я вийду – все, ми далі не рухаємося". І їм хочеться повірити в цю маячню. Так, дійсно, давайте вони вийдуть, умовно кажучи, і все зразу вернеться, нафта впаде в ціні, газ потече, розблокуються порти і т.д. Є любителі того, щоб чути те, що хочеться. Люди хочуть чути швидкі рішення, що, мовляв, вони вийдуть на рубежі Донецької і Луганської області і все зразу класно, ми всі повернемося до свого життя, будемо робити спільний бізнес, будемо продавати їх танкам тепловізори і т.д. Але по факту, якщо ми подивимося на все, що відбувається, то от ці, я їх називаю "русскіе голубі" в Європі, вони програють. От ЄС зараз прийме жорстку заяву, незважаючи на всякі там Угорщини, Орбанів і т.д., в якій він знову виділяє бабки нам на війну, кажу про те, що нас треба підтримувати до кінця війни і т.д.

Так само в Штатах. Купа різних чуваків, які проти надання зброї, закінчується все це тим, що ми отримуємо все те, що ми маємо отримати. CNN сьогодні дало, що ми маємо отримати наступного тижня ось ці MLRS Himars без ракет.

Которые могут на 300 км ударить.

Так. Але ці ракети ми теж отримаємо, але, скажімо, отримаємо в липні. Червень ми будемо всі обговорювати що, куди і як, будуть знову голуби літати, яструби їх клювати і закінчиться тим, що нам нададуть, тому що є одна дуже проста річ – не може бути іншого вирішення конфлікту, ніж поразка росіян в Україні. Його просто немає. Росіяни показали, що з нами не працюють ніякі домовленості, вони довели, що вони недоговороспроможні. Компроміс і договори – це тільки поразка України. Чому Захід каже, що завершення війни – це питання України? Тобто якщо України каже, що розбили нас жорстко, ми заявляємо, що ми йдемо з ними на переговори, то Світ каже "ОК, це ваша відповідальність". Коли ми кажемо, що йдемо до кінця, світ Західний каже "ми з вами до кінця".

Всі розуміють, що з Путіним не домовишся, просто не домовишся з ним. І Путін, до речу, він в цьому прорахувався. Чому? Тому що він розуміє свою цінність для світу і він думав, що всі сядуть з ним домовлятись. Світ вже знає, що з тобою домовитись не можна. От про що з ним домовлятися. От якщо ти так зробив. Він же наскільки кінчений… Він же навіть якихось підстав не зробив, якихось терактів, обстрілів з України. Він навіть приводу для вторгнення не зробив. Він просто взяв і вторгся, так навіть Гітлер не робив, він зробив Рейнський інцидент, він навіть Гляйвіца не робив. І тому він сам себе поставив в ситуацію, в якій договір не може бути для нього і для світу рішенням. Тому я і кажу, що вони це все блокують, тому що є любителі казки, що цього місяця це все закінчиться, він зараз отримає Донецьку і Луганську області і все, він заспокоїться, відкриє порти і т.д. Плюс, вони ще сказали – ми відкриваємо порти, дивіться, ми договороспроможні, ведіть з нами переговори, ми відкриваємо порти. Але, до речі, в заяві ЄС планує написати, що шантаж – ми відкриваємо порти в обмін на санкції – не пройде. Так, тяжко воно йде, зі скрипом, але воно все йде в нашому напрямку.

В пользу того, что ты говоришь еще такая вот интересная новость о том, что Китай закрыл небо для Boeing и Airbus российских авиакомпаний. Это тоже такая не то, что знаковая вещь, но она из сферы прагматизма, в котором находится Китай. Что вы там можете считать все, что угодно, что вы наши союзники, делаете ставку и так далее, но то, что касается вот наших конкретных прагматичных интересов, мы не делаем то, что может очень серьезно нам повредить. А почему это Китай делает? Потому что они прекрасно понимаю, что если хоть один там российский самолет, который находится под санкциями, залетит, тем более что они сворованы, они же реально их своровали на 20 или сколько там миллиардов долларов, то соответственно китайские аэропорты и китайские авиакомпании оказываются под санкциями. И китайцы просто сидят и считают бабло.

Ну, у мене теж є така одна цікава теза. У книзі "Новая карта мира" Ергіна - дуже класна книжка, там я почув цей термін, чомусь раніше його не зустрічав, називається "ловушка Фукидида". І там якраз суть цієї історії, що якщо з'являється другий сильний гравець, конфлікт неминучий. Тобто Китай, він як, гурбо кажучи, як Афіна і Спарта. Ріст нового гравця неминуче веде до конфлікту за перше місце. І вважаю, у мене теж є така теза, я цього тижня до цього прийшов, що Штатам і Заходу треба розпочати холодну війну вже, щоб не попасти одразу в гарячу війну.

Що значить почати холодну війну? Опускати залізну завісу по Китаю і по Росії. Тобто реально починати його опускати, для того, щоб коли починаються усі ці розриви економічні і т.д., Китай буде думати не про Тайвань, а як ви петляти з цієї ситуації. З цієї потенційної холодної війни. Зараз він на коні. А чому на коні? Зараз ми експортуємо в Європу, в Штати все добре, приток грошей, все добре, трильйоні доларів в загашниках, скупили купу американських боргів, але коли Захід почне показувати, що ми починаємо з тобою холодну війну, ми починаємо розривати з тобою відносини, то Китай буде вибирати - Тайвань чи залишатися на тому зростанні, яке в нього є.

Тобто якщо почнеться конфлікт за Тайвань, він уже затягне всіх в жорсткий конфлікт, всі вже попадуть в гарячу фазу. Якщо це розпочати раніше, то, відповідно, Китай присяде трішки. І зараз дуже важливо присадити, тому що Китай старається показувати вісь Москва-Пекін. Звичайно він пояснює, що він в цій осі старший брат, а росіяни молодший брат і закриває такими історіями пробоїни і таке інше. Але так чи інакше мені здається, що світ зараз має починати переходити в холодну війну, щоб не вибухнула ще ода гаряча війна, тоді це вже буде глобально.

Я думаю, что вот на России Запад показывает Китаю вот что будет, если… Самый радикальный сценарий в отношении Китая, даже не самое радикальное, что если Китай пойдет на оккупацию Тайваня, он получит не только поддержку Тайваня вооружениями, то о, чем Байден говорил, но и то, что с ними будут поступать точно так же жестко, может быть еще жестче.

Росія показує Китаю, що тут не все так просто. Ось санкції, а у них уже голод, ціни ростуть, вони думають, як зиму пройти. Путін показує, а вони там починають метатися в стилі "А давайте знімемо санкції і обмін на вивезення зерна". Тобто Китай же бачить і таку історію

Ну, да. Это тоже правда и это как раз то, что задевает напрямую. Кстати, смотри, это ситуация вообще по поводу того, как подосрал Путин Си Цзиньпину вообще всю его игру. Потому что тот строил там великую китайскую империю, уже записал себя как бы там человеком, который на одном уровне с Мао Цзэдуном, Сяопином, а тут пошел веер всяких сценариев, которые постоянно увеличивают различные риски. Потому что мы понимаем, что голод, угроза голода это дестабилизация в Африке, где огромные интересы значит у Китая. То же касается Ближнего Востока, то же касается Центральной Азии и так далее. И Путин реально, который пообещал Си Цзиньпину, что все будет чики-пуки и за 2 тижня все закончится, он просто поторпедировали "Один пояс, один путин".

Це просто сотнімільярдний проект.

Еще одна тема под занавес по поводу Лукашенко. Лукашенко вот, стало известно, что он решил создать в Беларуси народное ополчение, а днями раньше он сказал, что Южное оперативное командование, которое направление дает своей армии. Вот это вся игра лукашенковская, она всегда и смешная и опасная. Смешная потому, что понятно, что он уперся в пределы возможностей, предел возможностей в рамках маневра между двумя колоссам Западом и Россией с другой стороны. С другой стороны это несет для нас риски определенные, потому что отвлекает наши силы. Вот что ты думаешь по поводу игры Беларуси.

Я постійно кажу, що Лукашенко схожий на Муссоліні. Ось тут він реально схожий на Муссоліні – одні понти і нічого за понтами немає. Немає в нього ніякої армії. Яке народне ополчення? Взагалі ніхто мотивації воювати не має. Білоруси, які все життя були переконані в міці і непереможності російської армії, дивляться, як вагонами везуть трупи з їхньої території ось цієї "мощної і нєпобєдімої" армії. Вертаються в бомжуватому вигляді, брудна, з пральними машинками і т.д. тобто це взагалі ні про що.

Тому насправді, що робить Лукашенко. Я завжди пояснюю, що стратегія Лукашенка робити все без наслідків. Допомагати Путіну, але без наслідків, підігрувати Заходе, але без наслідків, щось там робити по Україні, але без наслідків. У нього одна проста ціль – продовжувати своє політичне життя. У нього немає ніяких інших цілей. Дружити з Путіним – у нього немає такої цілі, він просто дружить там, де йому допомагається. Зараз Лукашенко робить виставу, суть якої – відволікати наші сили, але я вже всім пояснював, що вторгнення Білорусі на стратегічному рівні для нас це буде просто грандіозний успіх. Чому? Армія маленька, 50 тисяч чоловік. Це приблизно те ж саме, що і наша Прикордонна служба. З цих 50 тисяч якесь умовне ЦСО складає 6000 чоловік, умовно кажучи, бойова їх частина. Далі – народне ополчення. Я не уявляю, як наступати народним ополченням. Я взагалі собі це погано уявляю. Як ним управляти, якщо ти його тільки створюєш?

Якщо він сюди навіть увійде. По-перше, я скажу так, що він і так себе поховав, тому що у нас просто руки ще не дійшли до нього, але після війни він буде як союзник Путіна повністю відповідати, як Румунія в Другій світовій чи Туреччина в Першій світовій війні. Він буде відповідати, він буде теж на якомусь там трибуналі. І білоруси будуть відповідати за те, що з їхньої території нас бомбили і там були російські війська. Вони брали участь у цій операції.

Тому, якщо вони вторгаються, це взагалі ні про що. Це закінчується дуже швидко. Їх просто розбивають навіть нашими силами тер оборони. Після того вони провалюються в колосальний внутрішній хаос, тому що воювати там не хочу взагалі ніхто. У Лукашенка і так низька легітимність. Люди, у них просто вибору не буде, приїдуть перші трупи їхніх дітей і родичів, люди вивалять на вулицю. Лукашенку не буде, що протиставлять, тому що армія то тут, і, грубо кажучи, вже получила. Я думаю, що армія ще й розвернеться. Після того, як вони тут понесуть великі втрати, армія ще розвернеться.

В такій ситуації Путін буде змушений брати під контроль Білорусь, так, як в 1943 році Гітлер мусив спасати Муссоліні. І до речі, тоді, в 1943 році, і зупинилася операція на Курській дузі в якій насправді німці розбили російську армію. Вони ж виграли в цій битві танковій під Прохорівкою. Чому вони не пішли далі? Тому що союзники висадилися в Італії

На Сицилії.

Так, і довелося, реально довелося німцям іти, відбивати за Муссоліні американські війська.

Битва под Монте-Кассино.

Так, ось це. І фактично, якщо він, а я просто в це не вірю, бо якщо в нього є щось, то це виключно чуйка, як виживати, він цього не зробить. Але якщо він захотів це зробити, то для нас він провалює Росію і Білорусь просто в колосальні проблеми, а для нас це була б дуже вигідна історія на стратегічному, знову ж таки, рівні.

Ну, и традиционно под занавес прогноз на ближайшее время. Как ты видишь, будет развиваться ситуация?

Значить, я думаю наступним чином. По-перше, ми отримаємо ось ці РСЗО найближчим часом. Ну, найближчим часом – це десь рішення буде прийнято наступного тижня, десь 2-3 тижні і вони сюди приїдуть. Далі, я думаю, що наступний тиждень будуть дуже важкі бої на Донбасі, але мій прогноз в тому, що російська армія видохнеться. Я думаю, що вони видохнуться по ряду направлень, і це дозволить нас десь утримати ті рубежі. Я думаю, що Сєверодонецьк і Лисичанськ ми наступного тижня ще утримаємо. Тобто якщо ми не зробимо тактичний відступ, тому що в цьому також є логіка, тому що вони вже в такому оперативному мішку, але ціль все одно перемелювати росіян. Навіть якщо вони там стоять, вони кожен день перемелюють російські війська. Я думаю, що ми витримаємо наступний тиждень і Сєверодонецьк і Лисичанськ витримають, трасу не візьмуть. Думаю, що всі ці наступи до кінця наступного тижня захлинуться.

Спасибо Виктору Андрусиву на этом. Я напомню, что каждую неделю, каждую пятницу мы проводим обзоры ключевых тенденций недели. И в следующую пятницу мы это тоже также сделаем. Подписывайтесь на его Telegram-канал и в Facebook. Все там самое интересное, сочное.

---------------------------------------------------------------------------------------------------

Рекомендуем также к просмотру свежую беседу с Виктором Андрусивым.