"Агресор", "корупціонер", "диктатор", як тільки українці не називають Путіна, але незважаючи на негативне ставлення українців до Путіна російській цивілізаційний проект перемагає в Україні.
Причиною нинішнього політичного програшу України є лубочне розуміння переважною більшістю українців політики путінізму, особливо зважаючи на те, що з точки зору кремлівського ідеолога Владислава Суркова путінізм, як політична система, буде існувати мінімум ще 50 років.
Довгий час популярність Путіна серед росіян базувалась на двох міфах. Перший міф стосувався 90-х років, які пов’язані в уяві росіян з лібералами, які були вині в масовому безробітті в падінні рівня життя в незаконній приватизації в всевладді олігархів, в принижені Росії перед заходом. Путін в цьому міфі представлений, як національний лідер який після буремних 90-х домігся економічного зростання, забезпечив зростання рівня життя росіян, переміг олігархів та відновив міжнародний престиж Росії, що дозволило росіянам асоціювати епоху Путіна з соціальною та політичною стабільністю.
Цей міф легко спростовується фактами про діяльність Путіна в те десятиліття. В 90-х роках Путін не був опозиціонером який боровся проти Єльцина та лібералів зрадників в 90-х, він обслуговував ту владну систему працюючи на різних керівних посадах. Володимир Путін був обраний, як наступник Єльцина, тими лібералами, яких зараз зневажають росіяни олігархами з 90-х та родиною Єльцина. Про яку перемогу Путіна над олігархами можна казати якщо кількість олігархів збільшилась, як і їхні статки за президенства Путіна. Економічна ж стабілізація в Росії була пов’язана не з генієм Путіна, а з завершенням перерозподілу власності і активів російською елітою та різкім збільшенням цін на російську нафту. Другий путінський міф стосується всього пострадянського простору, він пов’язаний з ностальгією за Радянськім Союзом та його величчю. Путін в цьому міфі позиціонується, як політичний лідер, який здатен забезпечити відродження Радянського Союзу або союзу слов’янських республік. Цей міф дуже легко розвінчати історичними фактами які стосуються Путіна. Володимир Путін, як і весь російській політичний істеблішмент, по їхнім діям, по їхнім вчинкам, по їхній політичній діяльності можуть вважатися зрадниками Радянського Союзу.
Прихильникам Радянського Союзу хотілось би нагадати, що Путін працював після розпаду радянської імперії на політичних діячів, які були носіями антирадянських поглядів. Також варто зазначити, що працювати на Анатолія Собчака Путін почав ще в 1990 році коли ще існував Радянський Союз. Разом з Путіним на Собчака працювали Олексій Кудрін, Микола Патрушев, Олексій Мілллер, Ігор Сєчин, Дмитро Медведєв, Віктор Золотов, практично весь нинішній російській політичний бомонд, антирадянський по своїй суті.
З точки зору одного з найбільших відомих російських інтелектуалів Сергія Кургіняна, Радянський Союз був зруйнований партійною елітою та КДБ працівником якого був Володимир Путін. Рішення про демонтаж Радянського Союзу було прийнято, як вважає Кургінян, ще в кінці 70-х років коли керівники КДБ усвідомили, що Радянський Союз програє в холодній війні економічно, ідеологічно, політично. Керівники КДБ вважали, що повернення Росії до капіталізму зніме ідеологічну несумісність між Росією та Європою, що дозволить увійти Росії до Європи. Входження Росії до Європи забезпечило б їй домінування в Європі за рахунок її воєнного потенціалу. Найбільш бажаним геополітичним партнером для керівництва КДБ була Німеччина, з їх точки зору, поєднання російської сировини та німецької промисловості призвело б до економічного дива. Кінцевою метою цієї стратегії було витіснення США з Європи, що спричинило б геополітичну поразку США. Окрім реалізації цієї стратегії керівники КДБ хотіли позбутись партійного контролю, що заважав їм перерозподілити ресурси на їхню користь.
Феномен Путіна також пов’язаний з планом Юрія Андропова який передбачав прихід до влади керівників КДБ. І саме для реалізації цієї мети, по замовленню Андропова, був знятий серіал сімнадцять миттєвостей весни який, по його задуму, повинен був покращити імідж працівників радянських спецслужб.
Українці, які ностальгують за Радянськім Союзом, повинні усвідомити, що сучасний російській політичний проект абсолютно антирадянський в своїй основі. Про яку прихильність Путіна до Радянського Союзу можна казати, якщо Путін разом з кремлівськими ідеологами захоплюються концепцією корпоративної держава та її втіленням в практиці італійського фашизму.
Феномен Путіна базується не тільки на міфах політичних технологіях та пропаганді. Путінізм перш за все базується на історичних традиціях російського самодержавства. З точки зору одного із найкращих спеціалістів в світі з зовнішньої політики Сергія Караганова, розпад Російської імперії та Радянського союзу розпочинався з їх демократизації та відмови від самодержавства. Караганов вважає, що Росії для її стабільного розвитку найбільш підходить, як форма правління- самодержавство. Зважаючи на те, що централізм і прихильність до авторитарного стилю правління у росіян в крові.
Українцям варто усвідомити, що Володимир Путін не тільки корупціонер і воєнний злочинець, він ще політичний лідер, який вірить в свою історичну місію по збиранню російських земель. Він вірить в існування особливої російської цивілізації, зважаючи на його прихильність до філософських праць Івана Ільїна та Миколи Данилевського. Володимир Путін- це політик, який абсолютно щиро мріє залишитись в історії, як національний лідер, який домігся відродження Російської імперії.
Звичайно, можна висміювати росіян за півнів з лайна, але потрібно визнати і те, що зараз в Україні домінує російській цивілізаційний проект. Російській цивілізаційний проект- це культурна матриця, яка об’єднує навколо себе різні народи та етноси. Вплив цього проекту здійснюються за рахунок російської мови, за рахунок російського православ’я, за рахунок російської культури та шоу-бізнесу. На відміну від переважної більшості українців, кремлівські ідеологи чудово усвідомлюють, що існування спільного інформаційного та гуманітарного простору з Україною дозволить Росії поступово поглинути Україну.
Феномен Путіна нерозривно пов'язаний з російською культурною матрицею, він є її кінцевим продуктом.