Нагадаємо, що на сьогоднішній день продовжують домінувати дві версії пояснення повномасштабного вторгнення Росії в Україну і кривавого «театра абсурду», що триває: колективне божевілля Кремля і різка деградація російських владних еліт.

Автори у своїх попередніх численних публікаціях та виступах в електронних ЗМІ послідовно намагаються подивитися на те, що відбувається з позиції саме об'єктивних законів, які керують суспільним розвитком.

Згідно з цим підходом, єдиним розумним поясненням, чому РФ почала і не припиняє т.зв. СВО, маючи суто негативні для РФ наслідки і без позитивних для себе перспектив, є те, що справжньою метою якраз і є результати, які фактично отримують.

Такий підхід дозволяє найбільш логічно пояснити справжні цілі війни, її безпосередні причини, специфічний (як правило - парадоксально-безумний) характер її ведення з боку РФ, причини зовні алогічної поведінки її політичного керівництва, а також зробити ряд обґрунтованих прогнозів на майбутнє.

***

Відповіді на питання про найбільш фундаментальні причини війни та закономірності дуже динамічної картини нинішньої російської дійсності повинні лежати в об'єктивних та універсальних законах розвитку будь-яких людських суспільств (природно, включаючи російське).

У попередніх публікаціях автори згадували про те, що причина війни криється у спробі чітко визначеного владного суб'єкта в РФ переламати у свій бік об'єктивні тенденції (передусім, економічного та соціально-правового характеру), які цей суб'єкт розглядав для себе як критичні.

Механізмом, що зупиняє ці тенденції, що обертають назад і сприяє радикальної корінної трансформації російської держави і суспільства революційного характеру є позиціонування РФ на міжнародній арені як агресора, його військова поразка і неминуче наступаючі внаслідок цього негативні наслідки.

Цей владний суб'єкт чудово охарактеризував російський аналітик та блогер Анатолій Несміян. Наводимо його слова як епіграф.

«Сьогодні влада в РФ належить досить унікальному у всіх сенсах політичному суб'єкту: зрощеному із силовим та вищим бюрократичним станом організованому криміналу. Сенс його існування — підібрати всі доступні йому матеріальні блага під себе та «закукліть» простір».

Відповідно і ціль т.зв. СВО необхідно розглядати через призму прагнення російських спецслужб, що нероздільно зрослися з криміналом, (що позначаються нами як «Корпорація») реалізувати свої претензії на абсолютну владу в РФ, якої вони зараз не мають у необхідній їм мірі, незважаючи на поширений міф, який стверджує протилежне.

Система такої влади пройшла кілька етапів свого розвитку. На першому етапі (1991–2000 рр.) – період повного хаосу та «управлінської коми» часів «перебудови» закінчився тим, що у «лихих 90-х» відвертий «класичний» кримінал перехопив у державних структур функцію політичного контролю всередині суспільства, включаючи одну з ключових – економічного арбітражу.

О.Секацький, співробітник кафедри соціальної філософії та філософії історії СпбГУ приходить до несподівано влучного висновку, що: саме вони (бандити) врятували Росію від остаточного розвалу за югославським сценарієм. Будучи активним та численним прошарком, вони організували владу на місцях та успішно замінили міліцію, яка була ні на що не здатна…

Популярні новини зараз

Олександр Усик вдруге переміг Тайсона Ф'юрі: подробиці бою

Орбан раптово повстав проти Трампа

Абоненти "Київстар" та Vodafone масово біжать до lifecell: у чому причина

Маск назвав Шольца "некомпетентним дурнем" після теракту у Німеччині

Показати ще

Кримінал на місцях узяв на себе фіскальні функції та функції правосуддя, нехай навіть здійснюваного за поняттями… Влада братви була набагато прозорішою і зрозумілішою: вона була ближчою до народу, її представники відповідали за свої слова, чого так катастрофічно не вистачало державі. …Звичайно, керували ці хлопці «за поняттями», але у їхніх поняттях були елементи справедливості, хай і досить примітивні».

У процесі розвитку суспільства та зміцнення його легітимних структур (передусім – силових) вищевказану функцію дедалі більше перебирали на себе спецслужби, природно, поступово відбираючи частку у відвертого криміналу.

Завершився етап на початку 2000-х, коли система тіньового управління суспільством у РФ набула дворівневої структури: спецслужби на вершині, а під ними – етнічні та позаетнічні кримінальні структури.

Остання конструкція (ФСБшно-кримінальна) є дуже стабільною і могла б існувати необмежено довго, якби не одне суттєве «АЛЕ».

У надрах останнього етапу зароджувалася і швидко розвивалася нова система управління-контролю, яка значною мірою заперечувала стару.

***

Функція тіньового політичного контролю над суспільством та економічного арбітражу в процесі масштабної міжнародної економічної інтеграції РФ у цивілізований світ, (тобто в ході абсолютно об'єктивних процесів) дедалі більше (і необоротно) витіснялася спеціалізованим легальними міжнародними інституціями, що працюють прозоро та чітко.

Цей процес тісно пов'язаний з рівнем залучення російської економіки до міжнародної, а він станом на 23 лютого 2022 року був просто колосальним і представляв для Корпорації екзистенційну загрозу критичного характеру.

Причому міжнародна економічна інтеграція носила в основному характер євроатлантичної, під якою в даному випадку ми маємо на увазі економічну інтеграцію (хоч і не формалізовану окремим документом) з Європейським Союзом, Великобританією, Сполученими Штатами Америки та західним світом взагалі, куди сміливо можна віднести і Японію з Південною. Корея.

За даними ЮНКТАД, саме США насправді були найбільшим інвестором у російську економіку (американські корпорації часто купували частку в капіталі російської компанії через своїх голландських чи ірландських «дочок»).

Після Вторгнення найбільше постраждали від необхідності виходу з Росії саме США (втрати оцінюються понад 100 млрд дол.), Великобританія (78 млрд. дол.) та Німеччина (51 млрд.).

Як повідомило видання Frank Media з посиланням на слова Глави наглядової ради Московської біржі, у липні 2021 року частка акцій російських компаній, що знаходяться у вільному обігу (free float), що належать іноземцям, оцінювалася більш ніж у 80%.

Фінансова система РФ також була глибоко інтегрована в міжнародну – станом на кінець 2021 р. із $612,9 млрд золотовалютних резервів $481,4 становили саме валютні активи (зокрема, державні та недержавні боргові цінні папери, депозити та залишки на рахунках ностро і т.п.). 33,9% ЗВР були номіновані в євро, 10,9% - у доларах США, 6,2% - у фунтах стерлінгів.

При цьому емісію рубля Центральний банк РФ міг здійснювати тільки в режимі «currency board», тобто надрукувати рублів Банк Росії може лише на суму наявної валюти в золотовалютному резерві.

З урахуванням обсягів іноземних інвестицій (понад 1 трлн. дол. США), географію реальних інвесторів, а також широкий спектр сфер економіки є абсолютно закономірним, що таке глибоке проникнення іноземного бізнесу в російську економіку почало активно впливати і на регуляторне середовище.

Крім того, РФ пов'язала себе безліччю міжнародних договорів, які робили національну російську систему прозорішою, передбачуваною, а значить і більш керованою з транснаціонального рівня.

А з огляду на те, що міжнародне право досі має пріоритет над російським (попри спроби скасувати примат міжнародного права), то за допомогою міжнародного права, по суті, здійснювався контроль над російською економікою.

***

Але якщо тенденція на зближення Росії із Заходом чітко проглядалася давно, то чому вторгнення відбулося саме 24 лютого 2022 року?

Ключем до розуміння дати Вторгнення була дата повноцінного запуску Північного потоку - 2, труби якого вже з вересня 2021 були заповнені технічним газом, а до закінчення процесу сертифікації залишалися лічені дні.

Крім очевидних економічних та політичних плюсів для РФ запуск СП-2 ніс у собі і безперечні радикальне посилення міжнародних правил ведення бізнесу всередині самої Росії.

Грубо кажучи, замість газу, що прокачується в Європу, в Росію крім валютної виручки надходила б європейська бізнес-культура, причому, в силу абсолютно об'єктивних причин.

Свого часу, «прорубавши вікно» до Європи, Петро І не лише забезпечив експорт російської продукції, а й зустрічний потік у вигляді європейської культурної експансії, що забезпечило прискорений технологічний розвиток Російської держави, при цьому зруйнувало колишній архаїчний устрій.

Вже сьогодні російським олігархам більше не потрібно збиратися на злодійських сходах чи конспіративних дачах, щоб вирішити якусь суперечку – вони її можуть вирішити у Високому суді Лондона.

Більше того, відбувалося перенесення такої моделі на нижчі рівні соціальних та економічних відносин – не лише олігархи, а й бізнесмени середньої руки, і навіть «дрібні крамарі» структурували свої бізнеси та свою власність хитросплетіннями холдингових компаній в іноземних юрисдикціях. Тобто захищали себе західними (європейськими насамперед) законами та судами, а будь-який «наїзд» силовиків на бізнес міг закінчитися позовом до міжнародного суду та солідним штрафом для держави, і це судове рішення РФ мала виконувати.

У «цивілізованому» бізнес-середовищі, де панують західні бізнесові практики, тіньовий економічний арбітраж, а потім і тіньові механізми соціального управління, стає непотрібними через об'єктивні причини.

Положення неформальної ФСБшно-кримінальної піраміди влади напередодні повномасштабного російського вторгнення можна порівняти зі становищем тоді ще Президента України Віктора Януковича у листопаді 2013 року.

Тоді, після тривалого процесу переговорів та погоджень, він раптово відмовився підписувати документ про Асоціацію України з ЄС, незважаючи на реальний ризик революції та тиск західної дипломатії.

Євроінтеграція України передбачала розмивання кримінально-олігархічного суверенітету, якого значною мірою вдалося досягти Януковичу з опорою на вітчизняний олігархат, силові структури та Партію регіонів.

Європа неминуче почала вимагати верховенство права, незалежний суд, реформу правоохоронної системи тощо. І природно в цьому новому світі точно не знайшлося б місця для кримінальної економічної моделі, яку Янукович і зацікавлені сили вибудовували та зміцнювали.

Євроінтеграція ставила хрест на ідеях про незмінність влади в Україні або передачу її у спадок, про управління судовою системою в ручному режимі та впровадження неформальних (тобто корупційно-кримінальних) регуляторних практик.

Точно перед такою ж проблемою постала тіньова корупційно-кримінальна піраміда, яка є несучою конструкцією нинішньої російської влади РФ, лише масштаб проблеми, а отже, і «ціна питання» була незрівнянно вищою.

І не зреагувати на виклики критичного характеру стрижень російської влади не міг.

Тому, коли Патрушев говорить про суверенітет (у т.ч. як одну з цілей т.зв. СВО), він не лукавить. В інтерв'ю Російській газеті він заявив, що їхня країна «… йде шляхом створення міцної, сучасної, незалежної економіки, щоб досягти економічного суверенітету».

Саме про суверенітет говорив Путін у всіх своїх виступах (зокрема, у Посланні до Федеральних зборів). Про суверенітет як найвищу цінність говорять цілодобово на всіх медіа-майданчиках тисячі пропагандистів різного рівня.

Заради досягнення «суверенітету» (читай: абсолютної влади) спецслужб готові на ізоляцію від Заходу, розрив економічних і політичних зв'язків, побудова нехай навіть низькотехнологічної, замкнутої та сировинної, але «суверенної» економіки, а також націоналізацію підприємств, приватизованих свого часу олігархами .

Розглядаючи дії РФ під таким кутом стає зрозумілим, навіщо Росія займається державним тероризмом. Масовані ракетні обстріли українських міст, військові злочини та геноцид українців виступають лише інструментами для розриву економічних та зовнішньополітичних зв'язків із Заходом та з Європою, зокрема.

Як дуже точно зауважив той самий А.Несміян: «Бандитська держава трансформується в терористичну, що, очевидно, є природним процесом під час краху першої у спробі утримати владу».

16 лютого 2023 року Держдума за поданням Путіна проголосувала закон про припинення дії 21 міжнародного договору між РФ і Радою Європи, включаючи Статут Ради Європи, Конвенцію про захист прав людини та основних свобод, а також конвенції про захист дітей від наруги та експлуатації сексуального характеру, про відмивання доходів та фінансування тероризму, а також Конвенцію про кримінальну відповідальність за корупцію.

Головним завданням не був дозвіл чиновникам не публікувати свої декларації, а припинення дії міжнародних документів, які передбачають контроль за легалізацією коштів, отриманих незаконним шляхом.

Тобто повернення потоків тіньових засобів з-під міжнародного контролю під контроль зацікавлених сил усередині РФ.

З огляду на те, що Корпорація складається з, нібито, різних сторін (насправді з нероздільних – спецслужбистської та кримінальної), на даний момент російському суспільству пропонують два варіанти образу «майбутньої російської соціальної та національної справедливості».

Перший – відверто кримінальний – пропонує творець ПВК «Вагнер» Євген Пригожин, який має всі ознаки центру влади, та пропонує свій порядок денний соціальної справедливості та відповідний злодійським поняттям спосіб вирішення питань.

Другий – спецслужбистський – пропонує полковник ФСБ Стрєлков-Гіркін, який нині постає в образі військового інтелектуала, людини честі, такого собі білогвардійського офіцера – барона Врангеля наших днів.

І той, і інший проповідують суспільство, де права і ліва ідеї зливаються в націонал-соціалізм, а ліберали оголошуються ворогами народу з усіма наслідками, що для них випливають.

***

Слід зазначити, що жодне по-справжньому революційне перетворення на масштабах країни неможливе без революційної ідеології. І таку ідеологію «Великого переходу» створено.

Вона доводить раптово виниклу, буквально нізвідки, найгострішу необхідність захисту РФ свого економічного, політичного та духовного суверенітету від «агресивного» зовнішнього світу (передусім західного).

В основі масштабного плану такого захисту лежить ідея так званої «російської консервативної революції», розроблена улюбленим філософом Путіна О.Дугіним.

Основні її становища не тількии активним чином пропагуються на всіх медіамайданчиках, але жорстко, послідовно і виключно ефективно впроваджуються у життя РФ.

Ідеологія «загортається» в ура-патріотичну агресивну людиноненависницьку риторику та передбачає радикальне дистанціювання від світу західних цінностей, безкомпромісну боротьбу з його впливом усередині країни та опору на нібито традиційні моральні цінності.

При цьому як пристрій майбутньої Нової Росії Корпорацію влаштовує іранська модель.

Така модель передбачає створення російського аналога КВІР – Корпусу вартових ісламської революції (у російському варіанті – умовного «Корпуса вартових російської консервативної революції») зі схожими та законодавчо закріпленими повноваженнями.

Нагадаємо, що в Ірані КВІР на цілком законних підставах контролює економіку, внутрішню та зовнішню політику, армію, і, природно, спецслужби, тобто є нероздільним і (що має ключове значення) легітимним господарем країни та всіх її багатств, поділяючи її лише з носієм концептуальної влади – духовенством.

Найважливішим чинником масової народної підтримки т.зв. СВО з'явилося те, що з інтересами Корпорації збіглися й об'єктивні інтереси такого впливового інституту, як Російська Православна Церква – могутнього носія концептуальної влади.

РПЦ на всіх рівнях масово підтримала СВО, оскільки процес повернення до «традиційних цінностей» різко підвищує її суспільний вплив. Але ще більш привабливо виглядає можлива перспектива: повернення в Новій Росії до становища до 1917 року, коли РПЦ мала статус майже державної релігії з усіма економічними і політичними вигодами, що випливають звідси. У колах РПЦ є популярним і давно обговорюється найбільш радикальний варіант цієї ідеї – побудова майбутньої Росії як «православної монархії».

***

Таким чином, з метою повернення фінансових потоків з-під міжнародного контролю під контроль зацікавлених сил, РФ за допомогою війни цілком свідомо поставлена ​​перед викликами, з якими, ні олігархи, ні регіональна еліта, ні навіть росармія впоратися не можуть.

При цьому «Корпорація» свідомо жертвує своїм найціннішим наразі активом – президентом Путіним – шляхом його тотальної та спрямованої політичної, військової, дипломатичної та морально-психологічної дискредитації.

Але майбутній приз вартий усіх витрат. А приз на хвилиночку – вся повнота влади в унітарній, стабільній, більш менш гомогенній і все-таки не найбіднішій державі.

Якщо розглядати процеси з запропонованої нами точки зору, то ми побачимо не божевілля та безпорадність російської влади, а її цинічну раціональність та ефективність – повна відповідність одержуваних результатів з поставленими цілями, що досягаються у стислий термін.

До речі, підхід, що застосовується нами, дозволяє розглянути з нових позицій версії вибуху північних газопроводів саме російськими спецслужбами. Якщо газопроводи радикально знижують необхідність тіньового арбітражу найприбутковіших секторах економіки РФ і неминуче тягнуть у себе перехід до цивілізованих відносин, саме Корпорація, а чи не зовнішні сили, є головними бенефіціаром цього теракту.

***

Важливою властивістю запропонованої системи поглядів і те, що вона виходить із об'єктивних законів розвитку суспільства з урахуванням об'єктивних потреб великих соціальних груп, об'єднаних загальними економічними та політичними інтересами.

Вона також не вимагає доказів залучення конспірологічних теорій у вигляді припущення про існування глибоко законспірованого надінтелектуального керуючого центру всередині російських спецслужб, якого в цьому примітивному і гранично жорстокому середовищі поки ніхто не виявив.

У будь-якій ситуації (особливо кризової) групи (незалежно від їх чисельності), об'єднані спільними інтересами можуть ідентифікувати ці інтереси навіть без їхньої формалізації – на рівні інтуїції (те, що класики марксизму називали «класовим чуттям») і синхронно визначатися за допомогою або заперечення тих чи інших суспільних явищ та процесів. Поява в цьому середовищі лідерів, які ці інтереси виражають краще за інших, вже не становить проблеми.

У РФ на даний момент, щонайменше, 10 мільйонів осіб належить до Корпорації – тобто є прямими чи опосередкованими одержувачами через її структури корупційно-кримінальної ренти. Саме вони без будь-якої особливої ​​агітації зрозуміли на рівні підсвідомості, що війна рухає процеси у правильний для них бік.

Блискуче вловив суть цього нині покійний Владлен Татарський (Макс Фомін), карний злочинець і полум'яний пропагандист т.зв. СВО.

Після виступу Путіна в Георгіївській залі Кремля (куди Татарського було запрошено) з нагоди приєднання захоплених територій України до РФ він правильно зрозумів напрямок руху країни та зміст послання Путіна. І висловив це з граничним натхненням та унікальною точністю:

"Всі! Усіх переможемо! Усіх вб'ємо! Усіх, кого треба – пограбуємо!

Все буде, як ми любимо! Давайте, з Богом!

Автор:

Володимир Шевченко, політолог, доктор філософських наук

Андрій Саварець, аналітик, юрист, автор телеграм каналу «Особлива думка»