Довго ми чекали на офіційну позицію Китаю стосовно російської агресії проти України, як держави засновника ООН (1945), куди увійшли країни-члени Антифашистської коаліції. Хоча на той час Україна не була самостійною державою, а республікою-засновником СРСР (1922), але через найбільший внесок українського народу у боротьбу з німецьким нацизмом та його союзниками, члени Антифашистської коаліції погодилися, що Україна має мати свій голос у головній міжнародній організації глобального характеру. Отже: Пекін зараз характеризує російську агресію як двосторонній конфлікт і ніколи не дав визначення, хто його почав. Хоча Китай говорить про необхідність поваги до сучасних міждержавних відносин, але ніколи не згадав, що Москва своїми масовими вбивствами цивільного населення,мордуваннями українських цивільних та війсковополонених знищує весь існуючий міжнародно-правовий лад.
І тут вийшов із заявою посол Китаю в РФ Жанг Ханхуй, який назвав США "головним ініціатором української кризи". Він звинуватив Вашингтон, що "постійним розширенням НАТО той загнав Росію в кут, водночас підтримуючи проєвропейські сили в Україні, на шкоду відданим Москві". Китайський посол заявив, що російсько-китайські відносини увійшли у найкращий період своєї історії, згадавши про важливість зустрічі у лютому ц.р. Володимира Путіна та Сі Цзіньпіня, де два лідери вітали "стратегічне партнерство без кордонів".
Тож одразу виникає питання до китайського дипломата в Москві. Так Путін та Сі Цзіньпінь на зустрічі у лютому ц.р. говорили про заплановане російське вторгнення в Україну і що – російсько-китайське партнерство не знає кордонів України? Якщо так, Китай прийняв бік російського агресора і весь цивілізований світ повинен знати про це і зробити відповідні висновки. Це означає, що Пекін допомагає Москві обходити європейські санкції, спрямовані на упокорення Кремлем своєї агресії проти України, а отже, це спричинить реакцію Брюсселя.
Наступне. Ніхто не сприймає примітивні московські пояснення, що Росія змушена була напасти на Україну. Це кремлівська казка для внутрішнього споживача з метою пояснити власному населенню чому російська армія зараз вбиває близький народ. Вірші про вічну дружбу найближчих в історії народів (російського та українського) декламувалися в Москві понад сто років, щоб в одну мить зробити українців головними ворогами Росії. Тому китайський посол має бути уважним за використання історичних мотивів, тому що вони дуже часто змінюються в Кремлі.
Нині підтримується міф про близькість росіян та сербів. Але якщо Белград і Баня-Лука не почнуть на західних Балканах війну, в чому дуже зацікавлена Росія, вони легко можуть стати ворогами Росії слідом за українцями. Ще минулого року Путін написав пісеньку про єдиний народ українців із росіянами, а зараз поставив завдання своєї армії знищити українську націю. Бєлград, мабуть, "забув", що 30 років тому Москва підтримала міжнародні санкції проти Сербії, а лише місяць тому Путін заявив, що так звані "Луганську та Донецьку народні республіки" слід визнати, як Косово.
Так що Москва бажає використати Сербію, щоб розпалити регіональну війну, де гинуть багато людей, насамперед серби, щоб одразу з'явитися в ролі миротворця та продемонструвати перед ЄС та НАТО свій політичний вплив. У цьому випадку Кремль просто хоче використовувати сербів як корисних ідіотів. Думаю, що все це усвідомлюють у Белграді, а якщо ні, то спитайте Україну, ми вам розповімо багато цікавих речей про хитрість російської політики, від якої ми страждаємо вже кілька століть, щоб ви самі не потрапили в халепу.
Схоже, що китайський посол у Москві слабенький у знаннях важливих речей, на які він посилається. Лише 160 років тому 1858 і 1860 рр. Російська імперія відібрала у Китаю територію розміром наполовину Європи. У 1898–1952 pp. царська Росія, потім радянська Росія повністю контролювали північний і східний Китай. Було збудовано Китайську східну залізницю (КСЗД) і все через територію Маньчжурії, щоб скоротити шлях від російського міста Чити до головного порту на Тихому океані – Владивостоці.
КВЖД була виключена з підпорядкування китайському законодавству і керувалася своїми правилами. Ця залізниця йшла через Харбін, але звідти мала ще один південний напрямок до Жовтого моря до порту Далянь, який росіяни називали Порт-Артур і Тяньцзін, що найближчий до столичного Пекіна.
У тому ж 1898 р. російський морський флот і десант захопили порт Далянь, нібито щоб захистити Китай від німців, а насправді прихопити стратегічне місце на Жовтому морі. Таким чином казка про американську небезпеку дуже схожа на ту в 1898 р. Якщо росіяни кудись заходять, то відправити їх додому дуже важко. Так що в Порт-Артурі (Далянь) до 1955 р. розміщувалася російська, а потім радянська військово-морська база. У Китаї ще живі люди, котрі пережили радянську окупацію.
Також нагадаємо китайському послу, що у сімдесяті, вісімдесяті та на початку дев'яностих років радянська пропаганда вважала Китай великою небезпекою для СРСР. А сьогодні Росія заявила про готовність до відновлення Радянського Союзу. У середині суспільства тоді підтримувалися ідеї неприйняття китайської політики та культури. У середині сімдесятих років минулого століття серед радянських людей кружляли вигадані в КДБ анекдоти, які принижували та висміюють китайців, їхню культуру та армію. Антирадянські анекдоти в СРСР поширювалися західними спецслужбами, а ось проурядові з боку КДБ, де вже на той час служив Путін.
Ще 2004 р. у Загребі пам'ятаю, як російські дипломати закликали нас до єднання, щоб протистояти майбутній китайській експансії. Це було лише вісімнадцять років тому, коли Путін уже п'ятий рік сидів у Кремлі. Так, що китайському послу у Москві слід добре вивчити історичні факти перед тим, як на них посилатися.