У зв’язку з останніми подіями в американському Конгресі щодо можливості блокування виділення фінансової допомоги Україні та її збройним силам для боротьби проти широкомасштабної російської агресії у українського суспільства виникає все більше питань, чи США дійсно залишаються країною №1 у світі та прапором світової демократії?

Зрозуміло, що внутрішні питання напередодні виборів, хоча вони ще за рік, головні для американських громадян. Проблеми зовнішніх боргів, підтримання високого життєвого стандарту надто турбують пересічних жителів США. І от у внутрішню дискусію вкидається питання про начебто величезні кошти витрачені на російсько-українську війну для підтримки у складній кривавій боротьбі Києва проти агресивної Москви. Чи раціонально використовує надані кошти Україна і чому до цих пір Київ не перемагає Москву за такої фінансової підтримки Вашингтону?

Для тих, хто живе під постійними російськими ракетними обстрілами та з усіх сил бореться на фронтах з російською армією виникає тільки одне питання: ви це серйозно? Велика частина українського народу стала у складну боротьбу з російським агресором, який як зараз виявляється найменше 15 років готувався до цієї війни, створюючи промосковське лобі в Україні, Німеччині, Франції, США, накопичуючи запаси новітньої військової техніки, та постійно тренуючи армію до реальних бойових дій. Москва також пішла на створення приватних військових компаній, які рекрутували усіх бажаючих, хто має пристойну військову підготовку для використання їх досвіду в реальних умовах бойових дій, але без залучення армії РФ, щоб Москву не звинуватили у агресіях, путчах у низці країн світу. Росія накопичила величезний військовий потенціал та вирішила його конвертувати у територіальні придбання у сусідніх країнах.

Спочатку відібрали частину території Грузії, потім українські Крим та Донбас, далі пішли широким наступом на Україну, щоб зламати найсильнішу після РФ країну, що розвалила, будучи в СРСР, конструкцію імперії-зла. Путін розумів, що миттєвий і прихований удар по Україні і відносно швидке захоплення Києва деморалізує усі сусідні з Москвою держави, що утворилися після розпаду СРСР, і після захоплення України, або її більшої частини, їх доля буде визначена – повернення під ярмо Москви під гаслами відродження СРСР. У перші дні кривавої війни Київ отримував підтримку тільки від США та Великобританії, звісно у десятки разів менше ніж те що Вашингтон пропонує надати Ізраїлю. Коли менше трьох тисяч бойовиків ХАМАС увірвалися на мопедах та автомобілях до Ізраїлю, то там не зустріли жодного опору, спеціально підготовані ескадрони смерті почали масові вбивства мирного населення та військових – найбільше на музичному фестивалі, в захоплених казармах та одному прикордонному з Газою містечку. Вашингтон відразу направив до східних берегів Середземного моря дві групи кораблів з авіаносцями та запросив у Конгресу фінансової допомоги Ізраїлю на суму 14,3 млрд. дол.

24 лютого 2022 року в Україну увірвалося 200 тисячне військове російське угруповання, що було не на мопедах та стрілецькою зброєю, а з бойовою авіацією, балістичними, крилатими та гіпер звуковими ракетами, багатьма тисячами танків, броньованої техніки, великою кількістю артилерії, ракетних систем залпового вогню та мінометами, та головне - навченою професійною армією, що вже мала досвід у бойових зіткненнях. Київ спочатку відписали, як неспроможного супротивитися такій військовій армаді. Коли ворог не зміг взяти Києва, військові постачання збільшилися до рівня, щоб хоч якось втримувати оборонні рубежі, а після червневого 2022 р. саміту НАТО, почали до України надходити озброєння, що могли дозволити тримати лінію оборони проти російської армії. Та Київ відразу був налаштований на рішучу відсіч агресії та реальних кроків з деокупації тимчасово захоплених ворогом територій. Проте для ведення наступальних дій потрібна була велика кількість сучасних військових озброєнь і, перш за все, бронетехніки, авіації, ракет середнього радіусу дії, артилерії та головне великої кількості боєприпасів. Україна до цих пір не отримала сучасної бойової авіації, про морські кораблі взагалі мова не ведеться при тому, що театр бойових дій Чорне та Азовське моря. Є обмежена кількість західних ракет з дальністю враження 140 км плюс. Чи отримала Україна західної бронетехніки у відношенні 3:1 до російської, щоб за НАТО стандартами розвивати наступ? Звичайно, що ні. Зараз маємо 1:1 у кращому випадку. Маємо паритет в артилерії та у випущених снарядах. Звісно, що в таких умовах постачання розвивати наступ практично неможливо. Та хтось із західних експертів каже, що Київ сам довго заявляв, що проведе контр наступ. Дійсно, були ілюзії, що санкційна політика заходу перекриє канали постачання товарів подвійного призначення до Росії, а РФ не отримуватиме військову допомогу від інших країн. Але реально вийшло, що дотепер росіяни використовують західні чіпи та складові у виробництві ракет, якими нищиться економічний та військовий потенціал України, навіть російські виробники цих ракет досі не під західними санкціями. Москва зуміла отримати велику кількість бойових дронів іранського виробництва та їх технологію виробництва. Щоденно Україна страждає від нападів іранських Шахедів. Одна тільки Північна Корея надала Росії снарядів у три рази більше ніж увесь колективний захід Україні. А крім снарядів, Пхеньян надав РФ цілу лінійку боєприпасів. Росія у Китаї закупила мільйони цивільних дронів, які переробляє для виконання бойових завдань. Віктор Орбан як продовжена рука Москви блокує надання Україні допомоги ЄС та введення дієвих санкцій щодо РФ. Користуючись своїм впливом Кремль зумів забрати з Білорусі усю законсервовану військову техніку радянських зразків, частково це вдалося отримати у деяких центральноазіатських країн. Звісно, що і сама Росія налагодила масове виробництво військової продукції, а заводи-виробники знаходяться на відстанях, що Україна поки не може вразити, але які є законною військовою мішенню. В Україні фактично кожний метр території може потрапити під ракетний обстріл, а західні партнери не дають Києву зброї, яка могла б досягати, хоча трохи віддалених регіонів РФ та і то із забороною можливості такого використання.

Що маємо у підсумку. Україні почали реально допомагати країни НАТО з більш серйозним військовим та фінансовим потенціалом. Велика подяка Данії Норвегії та Нідерландам. Вдвічі збільшує підтримку Німеччина – з 4 до 8 мільярдів євро. Там вже повністю почали розуміти заклики на російському телебаченні «на Берлін!». Традиційно продовжують підтримку Польща, Литва, Латвія та Естонія. Припинила підтримку Словаччина, там новий уряд більш орієнтований на Москву. Франція та низка інших країн надають допомогу в обмежених обсягах. Диктаторські режими виявилися куди більш консолідованими в організації підтримки Москві, чим увесь колективний захід Україні. І зараз США заявили про зменшення допомоги Києву. Для середнього американця важливіше купити недорогий хамбургер, чим допомагати десь далеко боротися з російською агресією. А в американських ЗМІ ніхто і не нагадує своїм громадянам, що з такою політикою Америка скоро будете їсти не хамбургери, а російську ковбасу, де практично нема м’яса.