Текст Павло Скоропадський і наш час: уроки, які ми так і не вивчили, викликав певну дискусію в Інтернеті. Виставляємо статтю Юрія Проценка про роль Скоропадського в історії України.
А мені цитати зі Скоропадського більше нагадують оповідання танцюриста, якому яйця заважають. Перебуваючи в центрі українського моря, шукати українців… Геніальних, бачите, не було. А прийшов Петлюра та українці знайшлися!
В іншому місці читав, що німці не дали Скоропадському сформувати українську армію. Все це, добре, але й армія, що існувала, перейшла на бік Петлюри. Ні, Юрію, це не Петлюра – прообраз Ющенка, це Скоропадський – прообраз Кучми, Ющенка та Януковича разом. Був бойовим генералом, а як став главою держави, просить німців знайти йому українців. Він тупо не знав, що робити. Ось генерал-губернатором Малоросії те, що потрібно. Зрештою й випросив у Колчака цю посаду.
Цікаво, що на якомусь білогвардійському ресурсі знайшов відомості, що за гетьмана на території незалежної держави формувалися білогвардійські полки, які прямували для війни з Радянською Росією. Не можеш сформувати свою армію, то хоч не займайся підривною діяльністю.
Ні Польща, ні Фінляндія, за всіх їх антирадянськизм, такого собі не дозволяли. А маленька Естонія так навіть інтернувала недобитки Юденича.
Найцікавіше те, що міністром у гетьмана працював Дмитро Донцов. Він напевне пояснив би гетьманові, що робити, але гетьман, видно, бачив у ньому звичайного чиновника.
Схоже, що політична дурість у роді Скоропадських – явище спадкове. Ще Шевченко присвятив «нащадку гетьмана поганого» вірш «П.С.».
Але не можна в ту саму воду вступити двічі, хоча історія, по Марксу, розвивається по спіралі і на зміну Скоропадським приходять Петлюри. Зрештою це неминуче. Хоча від теперішнього гетьмана ми ще «нахлинаємося». Українців він теж не бачить і чекає, коли Путін із Медведєвим йому їх знайдуть.
Та й не перевелися ще у нас послідовники Юрася Хмельницького. «Імперська ідея» від нього пішла. Це він готовий був будувати Турецьку імперію за титул трибунчужного паші. Імперію Російську будували вже після нього, але він був першим. Першим розплачувався своїми підданими із кримським ханом.
Так і новим будівельникам Російської імперії з українським корінням, як і Юрасю, до лампочки, чи вціліє твій народ у цій імперії. Чи не виморять його голодом, чи переб'ють на війнах, твоєму народу абсолютно не потрібних.
А головне, що імперії всі розвалюються, і те, що нібито було спільним, залишається на території старшого брата. «Та ми ж вам Сибір освоїли, та ми ж вам Тюмень збудували!». Так, збудували, та освоїли, не заперечуємо — кажуть у «старшого брата». Їдьте дорогі брати-заробітчарі і ще освоювати та будувати. А ще давайте знову об'єднуватись, тоді воно, типу, знову стане спільним!
Тільки здається мені, що москалики й самі не дуже вірять у це. Весь Сибір та Далекий Схід здали торік у концесію китайцям. А згодом ці території й так стануть продовженням Великого Китаю.
І що сказати цим імперцям? Що гниють українські кістки від Канади через всю Євразію до Аляски? Вони це знають, але так хочеться бути представником чогось великого. А кістки гниють даремно. Поклали їх за чужі країни та чужі інтереси. Без будь-якої користі для України та українців. І ми це знаємо, і імперці, і, звісно, власники кісток.
Юрий Проценко для «Хвилі»