На порозі бурі: провідні історики Заходу про війну, демократію та роль своєї науки

У жовтні 2024 року в Гуверівському інституті при Стенфордському університеті відбулася історична зустріч трьох важливих консервативних інтелектуалів сучасності – Ніла Фергюсона, Віктора Девіса Хенсона та Ендрю Робертса. Кожен з них є автором більше десятка фундаментальних історичних досліджень і входить до числа найвпливовіших істориків англомовного світу. Вони представили міркування про поточний момент крізь призму історичних паралелей та ролі історичної науки.

Їхня бесіда відбувається в період безпрецедентної геополітичної напруженості: війна в Україні, що триває, формування нової "осі зла" на чолі з Китаєм і Росією, ознаки занепаду західних демократій. На думку істориків, світ знаходиться в точці біфуркації, порівнянної з переддням Другої світової війни або піком холодної війни.

Ніл Фергюсон: Про демократію, історію та глобальні виклики

Про поточний момент та нову "вісь зла"

"Сьогодні ми перебуваємо в ситуації, не менш небезпечній, ніж у 1950-х і 1960-х роках. В особі Китаю ми маємо супротивника, який у багатьох відношеннях економічно і технологічно перевершує колишній Радянський Союз. Більше того, Китай сформував свого роду "вісь зла" з Росією, Іраном та Північною Кореєю, яка може становити таку ж серйозну загрозу, як Вісь 1930-х років. У кращому випадку це нова холодна війна, в гіршому – ми на шляху до третьої світової."

Про роль істориків та важливість історичної пам'яті

"Ми – передовий загін боротьби з амнезією. Наше завдання – протистояти людській схильності до забуття. США особливо схильні до цього: у них свого роду перманентний стан амнезії, коли навіть одна адміністрація навряд чи усвідомлює, що робила попередня. Роль історика – забезпечувати те колективне спогадування, якого інакше б не існувало. Коли я був студентом в Оксфорді, було модно говорити, що з історії можна витягти тільки один урок – як робити нові помилки. Я категорично не згоден з цим. У нас є абсолютно чіткий обов'язок вчитися на досвіді минулого."

Про сучасний стан історичної науки та освіти

"Зараз ми стикаємося з поколінням молодих істориків і радикальних лівих професорів, які буквально ненавидять минуле. Вони розглядають його виключно як зосередження расизму, сексизму, трансфобії та ісламофобії. Чому? Тому що вони застосовують повністю анахронічний підхід до вивчення історії. Вони вивчають минуле, задаючись питанням: чому ці люди були такими відсталими? Чому вони не були 'пробудженими'? Чому вони не бачили світ так, як його бачу я – прогресивний дослідник на кампусі Стенфорда в 2024 році? Це абсолютно неправильний підхід. Ми повинні вивчати минуле, намагаючись зрозуміти, яково це було – бути людиною 1770-х років або, скажімо, першого століття нашої ери."

Про майбутнє США та демократичного світу

"Американська потужність набагато більш стійка, ніж вважають її критики. Немає жодного історичного закону, згідно з яким США приречені досягти зеніту і почати занепад. Навпаки, історія показує, що імперії переживають злети і падіння: деякі існують тисячоліттями, інші – лічені роки. Подивіться, як недовго проіснувала імперія Гітлера. Американська економіка продовжує робити неймовірні успіхи навіть всупереч некомпетентності політичного класу. Як одного разу було сказано, бізнес Америки – це бізнес, і це і є її суперсила. Поки ми продовжуємо залучати підприємців з усього світу – а Ілон Маск лише один з багатьох – які можуть робити тут те, що неможливо ніде більше, цю країну дійсно ніщо не зупинить."

Про уроки минулого для сьогодення

"У нас немає якоїсь прекрасної політологічної моделі, яка скаже нам, як вирішаться конфлікти великих держав, якщо просто завантажити в неї достатньо даних. Такі моделі не працюють. Все, на що ми можемо спиратися – це історія. Є певні речі, які не змінюються протягом тисячоліть: любов, амбіції, прагнення до влади. Саме тому ми можемо розуміти древніх так само добре, як людей епохи Відродження. Але що дійсно змінюється – це технології та наукові знання. Завдання історика – одночасно враховувати те вічне в людській природі, що ми можемо зрозуміти тільки через вивчення минулого досвіду, і те нове, що відрізняє нашу епоху від минулих часів."

Віктор Девіс Хенсон: Про війну, демократію та природу людини

Про природу конфліктів та історичні паралелі

"Кожен історик, свідомо чи ні, виходить з того, що людська природа залишається незмінною в часі та просторі. Це трагічний погляд на історію на противагу терапевтичному. У нашу сучасну епоху багато хто вірить, що якщо дати людям достатньо влади, технологій і матеріального добробуту, можна створити "нову людину" – як намагався Радянський Союз. І тоді, мовляв, історія стає непотрібною, оскільки ця "нова людина" реагує зовсім інакше, ніж люди минулого. Але ми повертаємося до фундаментального тексту Фукідіда, який говорив: ця історія буде цінною у всі часи – не тому, що війни будуть тими ж самими, а тому що людська природа незмінна, і ті ж принципи, ті ж ідеї та задуми будуть проявлятися в нових контекстах."

Про здатність демократій до відродження

"Немає більшого песиміста, ніж я, щодо того, де ми знаходимося зараз. Але подивіться на факти: в 1939 році американська армія була менша за португальську, а до 1945 року США виробляли більше, ніж усі воюючі сторони разом узяті. Це сталося всього за п'ять років, хоча всі говорили, що це неможливо. Або візьміть сучасний приклад: якби три роки тому хтось сказав, що США запустять найпотужнішу ракету в історії людства, яка повернеться назад і буде спіймана механічною рукою з першої спроби – люди сказали б, що це неможливо. Але це сталося."

Про сучасний політичний розкол

"Поточні вибори зводяться до протистояння двох підходів: одна сторона звикла читати лекції людям про те, який сором вони повинні відчувати, що вони були ущербні з самого початку, стали ще гірше в процесі розвитку і тепер зовсім патологічні. Інша сторона оптимістична і по суті каже: нам не потрібно бути досконалими, щоб бути хорошими, ми кращі за альтернативу, і цього достатньо. Ми здатні до самокорекції і входимо в новий цикл покращень."

Про сучасний академічний світ

"Університет за своєю структурою завжди був утопічним – це єдина професія в Америці, де після шести років вам дають довічне працевлаштування із захищеністю, літніми відпустками, і де 10-годинне викладацьке навантаження вважається обтяжливим. Ви захищені від економічних спадів, втрати роботи або звільнення. Під час В'єтнамської війни і протестів в університетському середовищі виникло переконання, що сім'я, релігія, суспільство і уряд – все просякнуте упередженнями і промиває мізки людям правою ідеологією. І тільки університет ніби залишався острівцем істини."

Про історію як інструмент розуміння

"Дозвольте навести реальний приклад того, як працює історія. Коли мені було шість років, я жив на фермі, і мій дід показав мені електричний насос, що качає 1500 галонів за хвилину. Потім він показав оригінальний насос, яким користувався його дід – три галони за хвилину. Він запропонував спробувати воду з обох насосів і запитав, чи відчуваю я різницю у смаку. Його точка зору була в тому, що вода залишається водою вічно, як і людська природа. Але системи доставки, технології змінюються так радикально, що люди губляться. Він намагався сказати мені, що фермерство по суті просто: це культивація, іригація, проріджування, збір врожаю – це можна освоїти. Технології можуть заплутати вас, але вода залишається тією ж самою, це та ж сутність, і це як людська природа. Вона просто проявляє себе по-різному в цих умовах, які змушують нас думати, ніби людська природа змінилася через інтернет або TikTok. Але це не так."

Про самокритику західних суспільств

"У нас є критична свідомість, що йде від греків, яка дозволяє нам аналізувати. Іноді, як сказав Ніл, вона стає патологічною і саморуйнівною, але вона дає нам можливість неупереджено і емпірично побачити, що не так з нашим суспільством, і покластися на добру волю та інтелект людей. Наша самокритика іноді заходить надто далеко, але саме вона дозволяє нам бачити проблеми і виправляти їх."

Ендрю Робертс: Про демократію, історію та боротьбу з тоталітаризмом

Про демократичні переваги

"Демократії та їхня здатність до інновацій ставлять нас у незрівнянно вигідніше становище, ніж тоталітарні держави. Навіть з населенням в 1,4 мільярда людей, Китай не може перевершити ефективність вільного обміну ідеями на Заході. Справжній капіталізм працює краще, ніж націонал-соціалістична модель Китаю. Подивіться, скільки країн тяжіють до Америки, віддають перевагу дружбі з нею – і це тому, що Америка залишається відкритим, великим і демократичним суспільством з вірою в майбутнє."

Про ревізію історії та фальсифікації

"Коли стикаєшся з викривленням історії, потрібно повертатися до джерел, до оригінальних документів і архівів, і перевіряти факти. Наприклад, твердження про те, що рабство було головною причиною американської революції – це повний абсурд, який розсипається при першому ж зіткненні з історичними документами. Так, деякі південні плантатори могли короткий час вірити, що це їм допоможе, але це було настільки незначним фактором, що робити його центральним тезисом – чисте безумство."

Про сучасне академічне середовище

"Люди в академічному середовищі надмірно спеціалізуються, і це краще для їхньої кар'єри. Вони будуть ризикувати менше, якщо напишуть про дороги в Хемпширі на початку XVII століття, ніж якщо будуть міркувати про злети і падіння великих держав. Все це дуже обережно і безпечно. Їх абсолютно не хвилює, чи будуть люди за межами академії читати те, що вони пишуть. Фактично, бути популярним істориком може навіть зашкодити академічній кар'єрі. Замість цього вони замикаються у все більш вузьких екосистемах і абсолютно не піклуються про публіку."

Про патріотизм та еліти

"У Британії, принаймні, ненависть до власної країни – це значною мірою елітарне явище. Коли дивишся на звичайних британців, вони не поділяють цього самобичування. Політики як і раніше можуть апелювати до патріотизму, і це працює. Все більше людей відвідують історичні місця на кшталт Чартвелла. Це сприймається саме як елітарна примха – якщо ти йдеш в Оксфорд або Кембридж, тебе будуть вчити всій цій антибританській риториці. Нещодавнє опитування показало, що більше двох третин людей все ще пишаються тим, що вони британці, хоча це і менше, ніж 20 років тому."

Про необхідність лідерства

"Я оптимістичний щодо того, що ми подолаємо поточну кризу, але нам потрібне лідерство. Іноді Америка може обходитися і без великих лідерів – від вбивства Лінкольна до Тедді Рузвельта пройшло більше 40 років, і за цей час країна стала найбагатшою державою світу. Можливо, лідери не завжди необхідні, але коли з'являються такі фігури, як Маргарет Тетчер, Рональд Рейган або Вінстон Черчилль, ми повинні триматися за них."

Про роль істориків

"Якщо не боротися на кожному фронті, хто знає, чи не вкоріняться ці абсурдні і дуже небезпечні конспірологічні теорії? Бути істориком – прекрасна робота, це дуже захопливо, але в цьому є й моральний аспект. Коли люди скачують мільйонами подкасти з відвертою історичною брехнею, ми не можемо мовчати. В цьому наша відповідальність – протистояти викривленню історичної правди."

Про боротьбу з тоталітаризмом

"Історія показує, що вільні суспільства в кінцевому підсумку завжди виявляються сильнішими за тоталітарні режими. Люди віддають перевагу не бути під постійним контролем, не піддаватися стеженню, не жити під тиском. Саме тому, незважаючи на всі поточні виклики, я залишаюся оптимістом щодо майбутнього демократичних суспільств."