“Друг України” Ілларіонов — агент впливу Путіна

За останній рік в українському медіапросторі з’явився цілий ряд «друзів» — гастролерів з Росії. Всі вони приїжджають з «благими намерениями», і «учат жизни бестолковых хохлов».

Але з-під милої проукраїнської маски постійно проривається “москальський оскал”. То Ходорковський спочатку носить квіти загиблим на Майдані, а потім заявляє про «Кримнаш». То Собчак приперлася зі своїм «Дождем», а сама в інтерв’ю заявляє, що альтернативи Путіну не існує, або мило фліртує з терористом Бородаєм. І т.п.

Яскраво «дружбу» москалів можна проілюструвати на прикладі найбільш улюбленого вишиватниками «друга» України Ілларіонова. Це класичний приклад путінського агента впливу.

Перше завдання для агента впливу – втертися в довіру.

Втертися в довіру до вишивати дуже просто. Потрібно озвучити три мантри-заклинання: «Путін — х-ло», «Влада — зрадники», «Майдан — герої». Все: вишивата в кармані.

Ілларіонов озвучує ці гіпнотичні заклинання навіть частіше, ніж їх озвучував Ляшко під час виборів. Не дивно, що вишивата, як бандерлоги, після цього впадає в транс, і готова «внимать глаголящему истину».

Хоча в своїх блогах Ілларіонов розміщує протилежне. І явно українофобські матеріали. І співає оди економічній політиці Путіна. Наприклад, нинішні коливання курсу рубля він пояснює тим, що відбувається «интенсивная структурная перестройка российской экономики», а «российская промышленность … испытывает очевидное оживление, ускоряющееся с каждым месяцем».

Це, мабуть, в зв’язку з підвищенням ключової ставки ЦБ РФ втричі 

Як кажуть, «ничто не выдавало в Штирлице советского шпиона…»

Після того, як агент впливу втерся в довіру, можна підштовхувати жертву до прийняття необхідних рішень. Чим Ілларіонов методично займається.

Приклад 1. На початку анексії Росією Криму Ілларіонов розкручував істерію про необхідність для України початку військової операції в Криму.

Якби навесні Україна почала військову операцію в Криму, то наслідки для України були б гірші, ніж наслідки для Росії в Першу чеченську війну.

Кому це вигідно?

Приклад 2. Ілларіонов постійно нагнітає істерію про те, що нібито Захід здав Україну.

Очевидно, що це робиться для того, щоб відштовхнути вразливих українців від прозахідної орієнтації.

Кому це вигідно?

Приклад 3. Ілларіонов постійно нагнітає істерію про дефолт України. І що нібито дефолт України залежить повністю від Путіна (від 3 млрд. боргу Росії). Яскравий приклад істерії — виступ Ілларіонова на «Шустері»: за 10 хв. не прозвучало жодного аргументу, зате 20! разів прозвучав негативний прогноз по Україні (слово «дефолт» прозвучало 6! разів). На прохання обґрунтувати свої слова, Ілларіонов лише знову починає начитувати мантри-заклинання.

Дефолту України не буде. Крім того, що Україна може в плановому режимі обслуговувати свої борги, ще й Захід не допустить дефолту України. Не для цього Захід втягувався в цей конфлікт, щоб допускати такі дрібні помилки.

Але кому вигідно нагнітати істерію щодо дефолту?

Приклад 4. Ілларіонов пропонує провести негайно радикальні реформи. При цьому конкретних реформ не пропонує, а лише наполягає на значному скороченні бюджетних видатків.

Значне скорочення бюджетних видатків автоматично призведе до зростання градусу соціальної напруги.

Кому це вигідно?

Сьогодні українській розвідці не потрібно створювати агентурні позиції в Кремлі. Слухайте Ілларіонова та інших «друзів»-України і будете знати все, чого хоче досягти Путін в Україні.

ПС. «Бывших не бывает» 