Розпад СРСР не привів до вільного демократичного режиму у більшості країн, що утворилися після його краху. Натомість, замість номенклатури комуністичної партії у багатьох пострадянських державах встановилася досить організована каста з силовиків, криміналу, який перейшов у великий бізнес, та найбільш активних і здатних до адоптації комуністів і комсомольців. Та вже в цьому процесі спостерігалася різниця в підходах до створення такого режиму у пострадянських країн.
Полягала вона у різності впливу на владу тих ж «бізнесменів», силовиків і комуністів. Якщо в Україні він мав досить рівномірний характер, з невеличким коливанням при Кучмі в бік силовиків і номенклатури, і при Януковичі в бік криміналу і бізнесу, то в Росії фундаментом цього процесу стали силовики, а саме платформа КДБ СРСР.
Така ситуація є дуже логічною, адже Росія дуже велика держава і національно строката, якою можна керувати лише серйозним силовим ідеологічним апаратом. На той час представити такий могли лише колишні представники комітету безпеки, але вже в статусі політиків. За допомогою структури КДБ, Путін, як основний її представник, зміг встановити контроль над дуже великою державою та надати її громадянам достатньо довгий та стабільний період існування. Звісно, цей процес неодноразово називали консервативним, що не дало і не дасть можливостей Росії відповісти на сучасні виклики. І вже привело її до невідворотних негативних наслідків.
Образ ж Путіна, як вихідця з напівміфологізованої структури безпеки, який все знає і усвідомлює, браво експлуатувався в середині країни. Та те, що добре діяло на росіян, стало надзвичайно негативним фактором, який впливає на країни Заходу. Тут для еліти Росії криється одна з основних її сьогоднішніх проблем.
Мова, в першу чергу, йде про найбільш потужну геополітичну країну у світі. Одразу хочу сказати, що позитивний імідж, або хоч би нейтральний, в очах електорату США, є надзвичайно важливим для будь-якого політика на нашій землі. Адже ставлення виборців США до лідера будь-якої країни впливає на ставлення політиків до нього, а отже і на політику Держдепу. А якщо тема навколо лідера дуже «перегірта», то це може вилитися в надзвичайно складні для нього наслідки.
До подій в Україні, ставлення до Путіна в США було хоч і не позитивне, але досить нейтральне. Та саме пряма інтервенція в Україну та спроба відтворити СРСР, розбудили в американців усі спогади про Холодну війну. Цьому почуттю не зміг протистояти навіть дуже обережний президент США Барак Обама. Саме спогади про Холодну війну та можливість відбудови колишнього СРСР, роблять з України одну з найважливіших повісток для американської політики. Адже, повторюсь, це питання вже не зовнішньо, а електорально внутрішнє. Україна є не тільки питанням можливостей для американців, як їх політика до різних країн світу, але їх історії, і навіть страхів.
Посилює це явище досить розповсюджена хвороба сучасного демократичного суспільства, а саме не бажання молоді голосувати активно на виборах. Явка молодих людей на виборах в США суттєва відрізняється від людей старшого покоління, яке добре пам’ятає часи Холодної війни і навіть схильне більше голосувати за республіканців.
Також для посилення своїх тез, хочу додати власний досвід перебування в США та спілкування з старшим та молодим поколінням цієї країни. У великої кількості людей старшого 40 років, Путін одразу асоціюється з КДБ. І різні люди, різної направленості, називають основною причину сьогоднішньої війни в Україні саме бажання відновлення СРСР представниками колишнього комітету безпеки. Що їх і лякає.
Путін помилився, коли вирішив розпочати війну з Україною. Адже до цього його потуги до відновлення СРСР не були такими гучними і давали певний люфт для корекції політики. А вилилось це в проблему для Росії у тому, що показавши своє бажання силою відновити СРСР, він став потужним чинником, який впливає на електоральний процес в США. І саме тоді, коли різниця в силі Росії і Америки є дуже великою, а мотивація у американців до недопущення нової імперії і часів Холодної війни вже наближається до мотивації руйнування СРСР у 80-х роках за часів правління президента Рейгана.