Битва за Україну. Хто винен, та що робити?

Відомий американський кінорежисер Стенлі Кубрик вважав, що: ”Великі нації завжди діяли, як бандити, а малі країни, як повії”.

Тим українцям, яких шокувало рішення адміністрації Байдена не вводити санкції проти оператора “Північного потоку – 2”, хотілось би нагадати про 1933 рік. Коли українські селяни масово вмирали від голоду, США 16 листопада 1933 року встановили дипломатичні відносини з СРСР. Активним лобістом такого рішення американської влади був магнат – мільярдер Арманд Хаммер, бо СРСР ним розглядався як величезний ринок для експорту товарів зі США. Варто також пам’ятати про те, що до СРСР було запрошено 200 000 американських інженерів і техніків, у підпорядкуванні яких опинилось близько мільйону в’язнів ГУЛАГу. Дешева праця в’язнів та масові політичні репресії не завадили американським капіталістам побудувати матеріальну базу соціалізму. Для політичної еліти в США на першому місці завжди є питання вигоди американського бізнесу, тож українцям варто усвідомити, що у міжнародній політиці немає друзів чи ворогів, кожна країна захищає лише свої власні національні інтереси.

В США 16 квітня армія видала нову стратегію “Army Multi – Domain Transformation. Ready to Win in Competition and Conflict”. Коментуючи нову стратегію командувач армії США заявив: “Невійськові методи – це постійна всесвітня боротьба за серця і уми в різних країнах. Це боротьба за те щоб розповісти історію Америки і прикрасити її репутацію. Гарна репутація – це стратегічний актив. Конкуренція наративів віддзеркалюється в зростанні і падінні репутації країни. Наративна конкуренція є більш масштабною ніж будь будь – яка подія чи дія”.

Фактично, наратив про те, що США є захисником демократії і прав людини в усьому світі, є ідеологічним прикриттям для просування американських економічних та політичних інтересів. Про те як США захищають права людини без прикрас, можуть розповісти мексиканці. Після вступу Мексики до НАФТА збільшилась кількість макіладор підприємств, на яких відбувалась експлуатація дешевої малоосвіченої робочої сили. Більшість макіладор знаходились поблизу кордону зі США і належали великим американським корпораціям. Багато відомих мексиканських економістів впевнені, що США не зацікавлені в конкурентоспроможності Мексики. Тому що глави американських корпорацій були зацікавлені в мізерній заробітній платні працівників макіладор.

Актуальним для України є також негативний досвід мексиканських селян які не витримали конкуренції з боку транснаціональних корпорацій. Після проведення неоліберальних реформ бідні – індіанці селяни які вважали, що політика США носить напівколоніальний характер, створили Сапатиську армію національного визволення, яка 1 січня 1994 року розпочала збройне повстання в Мексиці.

Дуже показово, що коли США були зацікавлені в успіху якоїсь країни, то їй американські політики не нав’язували неоліберальні реформи. Наприклад, для нейтралізації комуністичних настроїв в Японії група Ладежінського - відомого американського економіста, який походив з родини українських євреїв, виробила проект реформ. У поміщиків викуповувалися надлишки землі, які продавались на пільгових умовах з 30 – річною розстрочкою селянам – орендарям. За рахунок аграрної реформи в Японії з’явився клас фермерів – власників та була модернізована економіка. Тож розмови про те, що ринок все сам відрегулює є нав’язуванням міфу західними супердержавами “країнам третього світу”.

Країни, які стали заможними, досягли успіху перш за все за рахунок відмови від виробництва сировинних товарів, заради переробної промисловості. Тільки розвиток промисловості, а не реформа корпоративного управління, як би нас в цьому не переконували “соросята”, дозволить Україні збільшити ВВП, збільшити заробітні платні та купівельну спроможність населення. До того часу поки Україна буде експортувати сировину і імпортувати готову продукцію створену з неї, успіх нашої країни є неможливим. Нашим західним партнерам не потрібен розвиток промисловості та її модернізація, бо Заходу потрібна лише наша сировина і доступ до нашого ринку. Тому сильна і успішна Україна, яка може стати їхнім конкурентом, нікому на Заході не потрібна.

На відміну від Південної Кореї Україна так і не отримала “безпекову парасольку” від США. Важливо розуміти, що саме знаходження військових баз США на території Південної Кореї, є запорукою безпеки і стабільного розвитку цієї країни. До того ж для південнокорейського експорту США відкрили свій великий споживчий ринок. Як відомо, Україна такої допомоги від США дотепер не отримала.

Ще у 2017 році Верховна Рада звернулась до Конгресу США з проханням надати Україні статус основного союзника поза НАТО, але, як відомо, наша країна цей статус так і не отримала. По – перше, США не схильні підписувати угоду, яка би вимагала від них прийти на допомогу Україні. По – друге, американська еліта не хоче надавши цей статус Україні, підштовхнути Росію до Китаю.

З точки зору багатьох американських експертів, США повинні повернутися до стратегії геополітичного балансування для того, щоб Росія приєдналась і почала разом з американцями протистояти Китаю. Американські політики вважають, що не можна боротися відразу на двох геополітичних фронтах одночасно проти Росії і Китаю. Тому американці прагнуть підірвати співробітництво між Москвою і Пекіном задля того, щоб Росія перейшла на їхню сторону. Україна же в цій геополітичній грі потрібна США для тиску на Росію, метою якого є перетворення нашого північного сусіда на інструмент стримування Китаю.

Дуже прикметно, що західні політики дотепер не усвідомили, що партнерство з Китаєм має ключове значення для Росії, бо нормалізувавши відносини з Пекіном, Москві вдалося зменшити військову присутність уздовж китайського кордону. В умовах коли Росія протистоїть НАТО, російська влада особливо зацікавлена в доброзичливих відносинах з Китаєм.

Українцям вже, нарешті, потрібно зрозуміти, що поки Україна знаходиться в “сірій зоні” між Росією і НАТО, ривок української економіки є неможливим. Тільки нейтральний статус дозволить Україні підтримувати нормальні відносини з усіма країнами світу, розвивати торгівлю і транзит, використовуючи на повну своє вигідне географічне розташування.

Відмова від абсолютно безперспективного вступу України до НАТО і ЄС, в обмін на згоду Росії на розміщення миротворців ООН на лінії розмежування, дозволить припинити російсько – український конфлікт і виграти час, так необхідний для зміцнення обороноздатності нашої держави.

--------------------------------------------------------------------------------------------------------

Предлагаем вашему вниманию беседу Юрия Романенко с бывшим грузинским дипломатом Бачо Корчилавой, где затрагиваются темы, поднятые в статье - см стенограмму "Запад говорит Украине: "Ребята, может, вы, наконец, приберетесь дома"

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, на страницу Хвилі в Instagram