Нова блокада України польськими фермерами: як парирувати удар?

Продовження статті. Враховуючи, що вже через 1 день кордон буде заблоковано знову, у нас є трохи часу, щоб підготувати ґрунт для відвертого діалогу з польським і, загалом, з європейським суспільством. Як видно з коментарів до подкасту (дякую за зворотній зв'язок), є питання, які потрібно додатково розкрити для розуміння ситуації та уникнення сумнівів, посіяних людьми трохи відірваними від реальності.

1. Що цікавить польських фермерів, за що вони борються?

Відповідь найкраще почути від самих польських фермерів. Знаменитий діалог у польському міністерстві "Фермерства і розвитку села" (аналог українського міністерства "Аграрної політики та продовольства") за участі Міхала Колодзейчака – нинішнього заступника міністра та його попередника з партії "Право і Справедливість" – Януша Ковальського. Вірусне відео:

Що насправді цікавить польських фермерів: (відповідь фермера на питання Ковальського – чому вони не задоволені тим, що уряд партії "Право і Справедливість" виділяє їм 6 мільярдів злотих дотацій) 11:28 – "Праця мене цікавить! Гідна праця! Не жодні дотації!". Чи хочуть польські фермери займатися невигідним сільським господарством і жити на дотаціях, красномовна і лаконічна колективна відповідь усіх присутніх фермерів: 16:50 – "Не хочемо дотацій!!!". Якщо просто ввести в Гугл фразу "walczymy o ... rolnicy" (боремося за ... фермери) – найчастішою відповіддю буде "боремося за виживання". Цитата з звернення Вармінсько-Мазурської Сільськогосподарської Палати: "Ми боремося за засоби до існування, за гідне життя для себе та своїх родин.". Давайте слухати не мою або чиюсь "експертну думку", а самих фермерів.

Зверніть увагу, люди не кажуть "боремося за те, щоб займатися нерентабельним господарством, вирощувати сировину (зерно) на своїх середньостатистичних 11 гектарах та отримувати дотації". "Стратегічно-геополітичні" твердження на кшталт "польські фермери борються за свій ринок зерна" є відірваними від життя. Фермерів цікавить можливість працювати та нормально жити без дотацій. Для того, щоб це перевірити, достатньо зацікавитися питанням, адже це ж загальнодоступна інформація. Якщо хтось буде стверджувати протилежне, пропоную їм особисто поїхати на протест фермерів і сказати: "я вважаю, що ви повинні вирощувати зерно та отримувати дотації, тому що..." (і далі навести свої "стратегічні" аргументи, теорії та вигадки). Краще робити це здалеку та у присутності поліції, щоб не побили на емоціях. Наступне логічне питання:

2. Чи можна досягти гідного життя для польських фермерів шляхом блокади українського зерна та українського кордону? – НІ!!! Навіть якщо побудувати на кордоні України бетонну стіну шириною 5 та висотою 20 метрів, середня врожайність зерна та його ціна залишаться незмінними. Ціна пшениці в Польщі з початку ембарго українського зерна 15.04.2023 – не зросла, а впала приблизно на 25%. Це не теорії чи гіпотези – це факт. Якщо хтось вважає, що "все не так однозначно", будь ласка, надайте, розрахунки: як фермерське господарство, вирощуючи пшеницю на 11 гектарах (середня площа в Польщі) може забезпечити прибуток принаймні у розмірі однієї мінімальної польської заробітної плати? А скільки потрібно дотацій, щоб забезпечити гідне життя польській сім'ї, тобто 2 середні заробітні плати з 11 гектарів посівів зерна? Те, що такий дохід з 11 гектарів ферми отримати можливо – це факт, який ми детально, з прикладами, обговорили в минулому подкасті. Якщо коротко, то експорт з 1 гектара сільськогосподарських земель у Нідерландах становить приблизно 42000 євро на рік. Підкреслю, що це офіційні загальнодоступні цифри. Я не буду вдаватися у детальний розрахунок суми прибутку, скажу, що поляки їздять до Голландців на сезонні роботи, і голландські фермери не бідують. Припустимо, що з суми доходу 42000, прибуток фермера становить 10% = 4,2 тис. євро з гектара на рік * 11 гектарів = 46,2 тис. євро на рік / 12 = 3850 євро на місяць при середній зарплаті в Польщі 1635 євро (7194,95 злотих), це більше ніж 2 середніх польські заробітні плати. Зрозуміло, що на своїх землях голландці зерно не вирощують. Точну суму дотацій, необхідних щоб забезпечити фермерам, які вирощують зерно, дохід у розмірі двох середніх польських зарплат, повинні порахувати економісти. Я ж можу порахувати спрощено, для ілюстрації порядку цифр. Збиток (у тому числі покриваний за рахунок дотацій) на вирощуванні зерна округлимо до 1 тис. євро на гектарі. Часто це сума більше ніж вартість вирощеного зерна. Замисліться про це. Просто купити зерно – дешевше, ніж вирощувати. Площі посівів зерна в Польщі 5,9 мільйонів гектарів, тобто, щоб тільки покрити збиток потрібно близько 6 млрд. євро дотацій. Ще раз, зерно в Польщі вирощується зі збитками. Доходу немає. Чим більше посіяли – тим більший збиток. Отже, збиток покрили за 6 млрд. Але потрібно ж ще забезпечити гідний (середній) дохід для 2 дорослих, припустимо, для 536 тисяч господарств, що вирощують зерно. Тобто, потрібно 1635 євро * 2 людини * 12 місяців = 39240 євро * 536000 господарств = 21 мільярд євро на рік. На це дотацій не вистачає. Сподіваюся, ви зрозуміли, чому польські фермери на відео так кричать на свій уряд, чому протестують фермери в деяких країнах Європи та чому не протестують у Нідерландах. До речі, якби Польща сама покривала зазначені дотації, то кожен з 15 мільйонів працездатних поляків мусив би платити фермерам за зерно, за моїми розрахунками, приблизно по 1800 євро на рік. А потім ще платити за нього знову, купуючи продукти в магазині. Але велику частину цих збитків покриває ЄС, який поляки влучно називають Євроколхозом (по аналогії з всесвітньо відомим прикладом радянського маразму). Дотації на сільське господарство складають близько 40% бюджету ЄС. Станом на 2023 рік (починаючи з 2004-го) Польща отримала від ЄС на більш ніж на 157 млрд євро більше, ніж заплатила до союзного бюджету. До слова про те, що потрібно бути вдячним за допомогу. Найближчим часом очікується розблокування ще 59,82 мільярда євро, які раніше блокувалися через протиправні дії попереднього уряду Польщі. Внаслідок структури землекористування котра склалася в Україні, Україна своїм зерном може доповнити європейське сільське господарство, якщо не зробивши його зовсім беззбитковим, то, принаймні, значно знизивши збитки. Іншими словами, для того, щоб польський фермер отримав те, чого він хоче – гідну оплату за свою працю, без залежності від дотацій, потрібно не блокувати українське зерно, а створювати в Польщі його переробку. Дешеве, бездотаційне зерно дозволить заощадити кошти, які можна спрямувати на розвиток того ж сільського господарства, знизити інфляцію, зробити більш конкурентоспроможними європейські харчові продукти з високою доданою вартістю, збільшивши їх експорт на зовнішні ринки: Китай, Індія, Індонезія, Філіппіни, країни Північної Африки тощо. Чому Україна не може налагодити у себе переробку свого власного зерна, так само як і збільшити ВВП іншими способами – детально описано в окремій статті.

Деякі факти та міфи:

Перше, що слід відзначити, щодо російського зерна немає таких обмежень, як для українського. Це абсолютно безпрецедентні та протиправні обмеження.

Друге, розмови про те, що українське зерно не відповідає стандартам якості – маніпуляція. Воно вирощується великими господарствами, з використанням сучасних технологій і успішно конкурує на світових ринках. Українське зерно купували і купують багато країн, в тому числі країни ЄС. Зерно проходить контроль якості і з боку продавця, і з боку покупця. Це ринок, погане зерно просто ніхто не буде купувати. Проблеми з якістю українського зерна – маніпуляція, яка тиражується ЗМІ.

Третє, немає якихось конкретних розрахунків того, що вирощене відповідно до технологій ЄС зерно буде істотно дорожче, ніж вирощене в Україні, у США, у Молдові або в тій же Росії (яка, повторюсь, може постачати зерно в ЄС).

Четверте, міф про те, що податки для фермерів або аграрних підприємств в Україні нижчі, ніж у Польщі. У Польщі для фермерів також діє спрощена система оподаткування, при цьому сума до 100 тис. злотих (ок 23 тис. євро) не обкладається податком, господарство – 11 гектарів, яке вирощує зерно, просто не може перевищити цю суму. Фактично польський фермер взагалі не платить жодних податків, в тому числі податку з доходів фізичних осіб. Навпаки, держава доплачує йому суму приблизно співставну тій сумі, за яку він продає продукцію, або більшу (у випадку з зерном). У той час як український фермер на спрощеній системі платить 3% + 1,5% військовий збір. Тобто податки українського фермера – вищі. У Польщі ж у фермера не те що немає податків, але йому платить податки держава (від ЄС головним чином) у розмірі, що перевищує вартість вирощеної ним продукції (у випадку зерна). Усвідомте цей факт.

Наратив про те, що українські експортери купують зерно за заниженою ціною, а також дотуються за рахунок повернення ПДВ 20% і це нечесно – не витримує критики, враховуючи, що обсяг дотацій зерна в Польщі перевищує 100% його вартості. Тобто для суспільства в цілому вирощувати зерно в Польщі – це чистий збиток. Чим більше посадили – тим більший збиток. Враховуючи, що зерно є сировиною не тільки для борошна та рослинної олії, але й кормом для худоби, тобто сировиною для всіх молочних та м'ясних продуктів, по суті будь-яка європейська продукція сільського господарства потрапляє під визначення демпінгу. В Україні ж зерно вирощується, купується та продається на ринкових умовах. При тому, що я абсолютно згоден з тим, що Україні слід було б скасувати ПДВ на зерно взагалі, це не може бути приводом для звинувачень України в нечесній конкуренції, а тим більше для односторонніх ембарго (які навіть щодо РФ не застосовуються). Наратив про «нечесну конкуренцію» з боку «Українських Олігархів»^ТМ – маніпуляція (швидше за все неусвідомлена). Ще раз, в Україні зерно вирощується на ринкових умовах, в Польщі воно вирощується лише завдяки дотаціям, сума яких може значно перевищувати не те що 20% ПДВ, а становити 120% або навіть більше % вартості.

4. Питання безпеки, етики, справедливості та права:

Часто зустрічається теза про те, що нібито Польща має сама вирощувати зерно, адже це питання продовольчої безпеки та незалежності. Безсумнівно, для країни було б краще вирощувати власне зерно і видобувати свій газ і нафту, робити свої процесори, смартфони та системи комунікації, випускати автомобілі, все це також експортувати, а при цьому, щоб до такої країни ніхто нічого не міг імпортувати нічого. Але навіть у США так не працює. Використовувати такі тези як аргумент блокади кордону з країною, яка воює з імперією, частиною якої Польща перестала бути по суті лише 30 років тому – це маразм, вибачте. Тим більше маразм так робити, маючи з Україною профіцит торгового балансу порядку 30%. І зовсім маразм це робити, вирощуючи зерно в збиток, який покривають німці, французи та голландці. Уявімо собі недалеке майбутнє, де в США переміг Трамп, у Франції Ле Пен (яка на минулих виборах набрала більше 40%). Німеччина, яка через війну Росії позбулася комплексу провини за 2 світову, також каже – все, не будемо більше фінансувати ЄС, у нас своїх проблем вистачає. Тобто навіть не стане блокувати польську продукцію на кордоні, як Польща робить (для Польщі це буде зовсім катастрофа), а лише перестане дотувати. Що буде з фермерами? Чому хтось вважає, що можна порушувати договори з ЄС, протиправно блокувати кордон і розраховувати в той же час на фінансування з його боку? Хтось вважає, що сподіватися на нескінченні гроші німців і французів, замість того, щоб створювати партнерство з Україною і рентабельне сільське господарство це економічно безпечно? Не кажучи вже про те, що хтось вважає, що безпечно блокувати кордон воюючої країни та країни, з якою у Польщі профіцит торгового балансу. Повторюся, що з України зробили винуватця всіх польських бід люди, які хотіли залишитися при владі, перенаправивши невдоволення суспільства їхнім правлінням на «цапа-відбувайла» - Україну. Їм це не вдалося, владу вони втратили. Все, досить повторювати їхні наративи. Блокувати будь-які українські товари чи кордон це протиправна дія, яка, у випадку попередньої правлячої партії («Право і Справедливість») мала свою логіку. Яка логіка в цьому зараз? Нам потрібно подолати вплив дезінформації, зробити вказані розрахунки загальнодоступними для польського суспільства. Український і польський народ схожі та мають схожі інтереси – чесно працювати та отримувати гідну винагороду за свою працю. Наш спільний ворог – брехня та маніпулятори при владі. Треба боротися з цим явищем всім разом.

Примечание Юрия Романенко: Я в общем-то детально показал во время нашего эфира в чем заблуждается Юлий Зоря, когда думает, что можно взять и выключить дотирование сельского хозяйства Евросоюза. Это приведет к его коллапсу, поскольку дотации обеспечивают занятость миллионов фермеров по всему ЕС и развитие смежной переработки и отраслей. Руководство европейских стран смотрит на проблему в комплексе, просчитывая издержки, связанные с потерей миллионов рабочих мест и усиления социальной напряженности. Поэтому правительству Польши проще сохранять все, как есть, получая десятки миллиардов евро из бюджета Евросоюза и отдавая значительную часть на дотации фермерам, чем лишать фермеров дотаций и гарантированно проиграть выборы тем, кто их пообещает. В этом плане польское правительство и польские фермеры ничем не отличаются от украинских. И те, и другие не спешат меняться, поскольку перемены связаны с рисками, а преимущества перемен не очевидны. Вот почему хотя статья содержит ряд полезных аргументов, но требовать от польских фермеров развивать переработку, когда в Украине ее тоже не развивают - является наивной идеей. Поляки будут использовать против нас наши же аргументы и будут правы.