Зустрічаючись з обставинами непереборної сили, людина, народ, нація змушені змінюватися. Це єдиний спосіб накопичити достатньо сили, щоб пройти випробування.

У свою чергу народ складається з індивідів, і комплексні зміни і стратегічний розворот можливі тільки в тому випадку, якщо на рівні індивідів відбуваються ефективні зміни. Ефективні по відношенню до їх цілей.

Говорячи про Україну, українство та українців – цілі зрозумілі. Зберегтися, вижити, відновитися, стати недоступними для подібних загроз у майбутньому та конвертувати накопичений за воєнний період біль у зразковий успіх та процвітання після війни. Все це стане можливим, якщо подібний шлях та метаморфози пройде кожен член українського суспільства окремо. Або хоча б більшість. Особисте посилення, відновлення та розвиток складеться у національний успіх.

Наскільки близькі ми до такого сценарію? Чи можливо, що ми здатні не просто пережити сьогоднішню війну, а й вийти з неї з розвитком?

На мій погляд, ми в тій стадії, коли це все ще дуже можливо, але при цьому вимагатиме колосальних надзусиль. І одна з перешкод лежить у нашому суспільному мисленні. Це не проблема суто українського мислення, ні.

Подібне завдання було б складним для будь-якого народу, що зіткнувся з подібним викликом. Але сьогодні саме ми знаходимося в ситуації, коли на біговій доріжці нам потрібно не просто обігнати суперників, а ще знайти собі кросівки, для початку. При цьому нам доведеться бігати з простріленою ногою. Але не бігати ми не можемо. Ніхто не зробить нам знижку в конкуренції через наші травми, завдані нам абсолютно варварським і несправедливим чином.

І ось зчепити зуби, зав'язати шнурки, побігти і прийти до фінішу серед кращих – на це ми будемо здатні лише якщо зуміємо організувати колосальну концентрацію зусиль та ресурсів, моральних та фізичних.

Я навмисне наводжу ілюстрацію, яка описує боротьбу окремої людини. Тому що, щоб вийшло в нас усіх, необхідно щоб перемагав кожен з нас окремо.

Що може допомогти нам у цьому? Нам усім потрібно засвоїти, що життя кожного з нас – це не пошук себе, це побудова себе. Ми надто багато часу витрачаємо на експерименти.

Безумовно, фаза пошуку потрібна. Але вона не може перетворюватися на системний спосіб життя, коли ми в черговий раз пробуємо щось нове, дивуючись, чому нічого не виходить. Але не виходить не тому, що ми не знайшли щось справді приголомшливе, а тому що ми не доклали достатньо зусиль та вмінь для реалізації хоч одного з починань.

Ось кілька рекламних гасел відомих в Україні компаній:

Для порівняння, кілька рекламних слоганів західних брендів:

  • Red Cross: Найбільша трагедія – байдужість

  • Adidas: Неможливе можливо

  • Abbey National: Тому що життя досить складне

  • Tag Heuer: Успіх. Це гра розуму

  • General Electric: Уява в роботі

Звичайно, це добірка, я не абсолютизую висновки. Напевно, гасла українських компаній виявилися дуже успішними, з погляду просування продукту. Але я хотів звернути увагу саме на психологічний підтекст.

Ці рекламні гасла відображають суть підходу українського обивателя до життя – розрахунок на диво, на те, що все станеться само собою, що залишилося дочекатися, коли нарешті пощастить. І на мою думку, це важлива помилка в дизайні нашого колективного мислення. Ми дійсно занадто багато часу та ресурсів витрачаємо на експерименти. Шукаємо золоту пігулку, геніальне рішення, кращого експерта або просто, чекаємо день повного місяця:)

У режимі перманентного пошуку ми втрачаємо реальні можливості змін. Поворот у мисленні до усвідомлення, що моє завдання не знайти щось таке, а створити – дозволить кожному з нас стати ефективним по відношенню до своїх цілей. І як наслідок – колективно стати ефективними по відношенню до суспільних цілей.

Не пошук, а створення себе це підхід дозволить розвивати підприємницьке мислення. Не реактивний, а проактивний підхід. Не очікування, а творення.

1485 року Англія отримала нового короля. Генріх VII вирішив зробити з Англії не постачальника сировини, а виробника тканин – провідну на той час галузь міжнародної торгівлі. Своє дитинство та юнацтво Генріх провів у Бургундії, яка активно займалася виробництвом текстильної продукції.

Він запам'ятав, що там добре жили не лише виробники тканин, а й пекарі та інші ремісники. Завдання було нетривіальним, оскільки на той момент європейський ринок був заповнений продукцією з Іспанії та Флоренції.

Але Генріх активно взявся до справи – запровадив податок на експорт необробленої вовни, зробив великі податкові знижки виробникам тканин, активно запрошував підприємців та ремісників із Нідерландів та Італії.

Активно пропагувалося підприємництво та ремісництво. І, диво, з технологічно відсталої та розореної громадянською війною держави, Англія стала перетворюватися на лідера континенту. Надалі історики назвуть ці зміни "Планом Тюдорів", який став основою майбутньої величі Англії.

Історія знає чимало таких якісних стрибків. Їх все поєднує ряд факторів – чітко означена стратегія розвитку, концентрація зусиль та мобілізація ресурсів та розвиток креативного, підприємницького мислення.

І нам просто потрібно відійти від практики перманентного пошуку та експериментів, щоб розпочати етап розвитку того самого підприємницького мислення. Не чекати на можливість, а створити можливість, не чекати на ресурси, а знайти їх, не скаржитися на відсутність уваги, а винайти причину і стати предметом уваги.

Українці – креативна нація, здатна багато на що. Ми це вже довели. Залишилося довести, що ми здатні демонструвати це не через натхнення, а системно.

Рекомендуємо відео: