Як ми не помітили майбутнє

17 вересня 2024 року в Лівані розпочалася серія вибухів, що тривала два дні. Спрацювали заряди, таємно закладені в пейджери, рації та портативні радіостанції, якими користувалися члени збройного угрупування ХЕЗБОЛА. За твердженнями Reuters, агенти ізраїльської спецслужби Моссад заклали в пристрої вибухівку, що мала спрацювати, коли надійде певний код. Коли 18 вересня інформація про спецоперацію опинилася в ЗМІ, в соціальних мережах майоріло єдине питання – невже хтось досі користується пейджерами? Якщо згадати події 28 червня 1914 року в Сараєво, вбивство спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда, тоді також ніхто не уявляв, що це матиме наслідки для всього ХХ століття.

Я вирішив зробити те, за що найлегше отримати тотальну критику - прогноз на майбутнє. Якщо точніше, поставити питання – чи не стала операція ізраїльських спецслужб поворотним моментом в настанні нової епохи? Не століття, а саме цілої епохи. Відштовхуючись від певних тенденцій розвитку людства, припускаю, що ця спецоперація могла стати останнім гвіздком в кришку труни американської ідеї «Храму на пагорбі», всіх модернових «ізмів» та усієї світоглядної парадигми західної людини, апогеєм гегемонії якої було ХХ століття.

БЕЗМЕЖНІСТЬ ЛЮДСЬКОЇ УЯВИ

Розпочну з одного цікавого факту про ліси. В кінці XVIII століття в німецьких землях було сформовано концепцію «наукового» лісогосподарства. Бажаючи збільшити прибуток від продажу деревини з одиниці площі, було з’ясовано що в залежності від грунтів, максимальний об’єм деревини з гектару дає норвезька ялина та шотландська сосна. Так, за вирубкою мішаних лісів території засаджувалися рівними рядами одним сортом дерев, як сільськогосподарські культури в полі. Метою було зростити ліс, що легко було б контролювати, вирубати і отримувати стандартний однотипний матеріал. Система чудово працювала близько століття, однак потім почала давати серйозний збій. З’ясувалося, перші посадки процвітали за рахунок накопичених мішаними лісами ресурсів землі, які нова система була не спроможна компенсувати. По-перше, ліс, що складається з єдиної породи дерев легко та швидко накопичує неймовірну кількість шкідників. А по-друге, дерева, засаджені в один час, були вкрай вразливими для всілякої негоди. Намагання спростити ліс для оптимізації господарської діяльності та максимізації прибутку радикально скорочувало видове різноманіття всієї екосистеми і це поступово вело до колапсу. Мішаний ліс завдяки видовому різноманіттю збалансовує себе, а дикі ліси завдяки вражаючій складності взагалі є найбільш стійкими та витривалими екосистемами.

В перевагах системи завжди приховані її недоліки, так і навпаки, тому різноманіття в рази складніше поєднати та систематизувати, але саме складність в різноманітті є фундаментом формування самодостатньої та стійкої системи.

Безмежність уяви - головна ознака, що виокремлює людину з поміж решти живих істот. Вже в тварин ми спостерігаємо елементи абстрактного мислення, що проявляється в ігрових аспектах їхньої поведінки. Гра як дія є цілковитим відображенням абстрактного мислення. Фактично, вся людська історія та цивілізація є розгортанням грандіозних масштабних ігор. Саме так, ігор, а не однієї єдиної гри. З архаїчних часів, за відсутності будь-яких державних інститутів примусу, можливість збереження єдності людської групи базувалася на загальному консенсусі учасників щодо правил комунікації, взаємодії та покарань за їх порушення. Ці неписані правила є цілковита абстракція, згідно котрої індивіди «грають» - формують соціальні інститути. Таким чином, на всіх просторах, освоєних людством, формувалися групи з власними «правилами гри» і вступали в конкуренцію, як результат, одні групи були знищені, інші поглинуті. Історія яскраво демонструє: домінуючими групами ставали ті, що здатні, по-перше, зацікавити та об’єднати якомога більшу кількість учасників, а по-друге, здобуте різноманіття найефективніше організувати й використати. Навіть в сучасному протистоянні держав на геополітичній мапі неможливе формування гегемона лише за рахунок економічного, технічного та військового потенціалу. Важливим є ідейне закріплення власного домінуючого положення, потрібно бути носієм спільної візії та цінностей, себто певних правил гри та можливої винагороди для інших. Таким чином, ігровий аспект пронизує все людське буття - від сім’ї і до міжнародних відносин.

ВЕЛИКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ

XIV-XV століття було часом грандіозних змін в західній Європі. Відбулася радикальна трансформація західноєвропейського світосприйняття, що заклало фундамент подальшої гегемонії західних політичних спільнот на глобальній мапі. Головною особливістю західного мислення став механістичний погляд на світ та віра у всеосяжність людського раціонального мислення, що призвело до небачених раніше спроб перебудови суспільної організації. На основі моделей все зростаючої централізації управління суспільством, відбувалася соціально-культурна уніфікація, часто радикально насильними методами. Західне світобачення також спровокувало колосальний науково-технічний прогрес, що в свою чергу непередбачено впливало на всі аспекти людської життєдіяльності.

Точкою неповернення стала промислова революція, що розпочалася в другій половині XVIII століття в Англії і протягом ХІХ століття поширилася на інші країни Європи, США та Японію. Масовий перехід від ручної праці до машинного виробництва, урбанізація, індустріалізація та як наслідок, феномен «фордизму» - стандартизація, автоматизація та конвеєризація виробництва, це призвело до шаленого зростання продуктивності праці шляхом її інтенсифікації. Подібна трансформація економічної моделі ведення господарства відобразилася на всіх рівнях суспільної організації та відносин.

Всім відомо про ганебне явище дитячої праці на заводах та фабриках в минулому, однак мало хто знає, що, незважаючи на всі економічні зміни, доросле населення не надто бажало йти працювати на фабрики. Одна з найважливіших причин - тогочасна доросла людина була незвиклою до трудової однотипності та монотонності. Селяни, що володіли землею, взагалі самостійно впорядковували свій робочий день, а протягом зими вони мали змогу займатися всілякими ремеслами вдома, генеруючи додатковий дохід. Для дітей же, звиклих до виконання найпростішої роботи за вказівками та контролем дорослих, праця на мануфактурах, а після - на фабриках, була цілком прийнятною. Найперше почала експлуатуватися праця сиріт, освіту котрих брали на себе різноманітні релігійні групи протестантів в Англії, а в Нідерландах - перші в Європі будинки для сиріт. В ході навчання дітей привчали до дисциплінованої праці на виробництві. Поступово методи фабричної стандартизації та уніфікації були адаптовані до освіти, вітриною чого стала шкільна система Пруссії. Прусська держава будучи обмежена як населенням так і природніми ресурсами, першою поєднала воєдино економіку, армію та освіту, так виник еталон сучасної модернової держави. Принципи уніфікації, стандартизації та централізованого управління стали основою прусської системи, що будучи ресурсно обмеженою вражала своєю ефективністю. Так, в німецьких землях почали з посадки дерев рядками задля однотипної продукції, а закінчили посадкою дітей задля однотипності громадян.

Однак необхідно зауважити, вища освіта в Пруссії радикально відрізнялася від шкільної освіти. Після поразки прусської армії від Наполеона, в Берліні у 1810 році створюється новий університет, на відкритті котрого прусський король заявив: «Держава має замістити духовною силою те, що вона втратила фізично». Університети Пруссії ставили за мету формування самодостатньої особистості, не народження, а талант, здібності та праця мали визначати соціальне положення людини. Таким чином прусське суспільство будучи вкрай дисциплінованим на рівні широких мас, врівноважувалося соціальними ліфтами та освіченою елітою. Як результат, в 1871 році Пруссія розгромила Францію очолювану племінником Бонапарта імператором Наполеоном ІІІ, і в Парижі у Версалі було проголошено об’єднання німецьких земель в єдину державу (чудовий приклад замислитися сучасній Україні).

КОЕФІЦІЄНТ ДОХІДНОСТІ ДЖОНА ГІКСА

В економічній теорії існує поняття ефекту доходу та заміщення, сформульоване 1915 року в Києві економістом Євгеном Слуцьким. Хоча відомий цей коефіцієнт за іменем британського економіста Джона Гікса, що сформулював його 1934 року, будучи незнайомим з роботами Слуцького. Згідно ефекту доходу та заміщення, економічний дохід буде накопичуватися лише за умов збереження якості засобів виробництва. В разі їх деградації, наступний виробничий цикл матиме нижчі показники ефективності. Саме це й трапилося з «науковими» лісами, в результаті початково непередбачених факторів було вичерпано ресурсну базу лісних земель, як наслідок відбувся занепад лісогосподарства.

Сьогодні є очевидністю ідейно-світоглядна криза західного суспільства, минулі «правила гри» вже не є прийнятними світом, розпочалося протистояння західній гегемонії. Але жоден зі зростаючих учасників на геополітичній мапі поки не спромігся запропонувати нову візію, що закріпила б його гегемоном, як наслідок – крах «Realpolitik» і занепад міжнародних інституцій. Ряд мислителів та вчених навіть говорять про разюче уповільнення науково-технічного прогресу. Вони порівнюють реалізацію ідей фантастів початку ХХ століття, втілених до 60х років, з реалізацією ідей та візій фантастики другої половини ХХ століття, що в більшості є недосяжними й сьогодні. Хтось цілковито не згоден з даною думкою, інші погоджуються, аргументуючи це разючим ускладненням самих технологій і обмеженістю людських можливостей. Однак, критики сучасного стану речей приводять один цікавий аргумент, вони говорять про бутафорність сучасної культури та життя західного індивіда.

Період часу починаючи з 60-70х років прийнято називати постмодерном. Умонастрою людини даного періоду характерна іронія, критика ієрархії, деконструкція гранднаративів, культ споживання та особливо, превалювання візуального вигляду над змістом.

Постмодерн вважається гострою реакцією протистояння тотальності модерну, що раніше тяжів над індивідом і призвів до масштабного кровопролиття в першій половині ХХ століття. Однак, домінування в умонастрої культу споживання та акценту на візуальній складовій, є притаманним усім суспільствам в період їх стагнації та початку занепаду. Так званий «золотий час» Риму в ІІ столітті був позолотою, після котрої спалахнула тяжка криза ІІІ століття. Період «високого середньовіччя» ХІІ-ХІІІ століть з його ошатною куртуазною культурою, приховував наростання світоглядної кризи, що призвела до часів зламу (так звана, епоха Відродження), а потім до релігійних воєн на початку Нового часу. Сьогоднішня ситуація відрізняється лише масштабами доступності «гри в індивідуальне забуття», в минулі рази усіх стривожених станом суспільства також вважали ностальгуючими за «зеленішою травою» в минулому, а «трубадури» оспівували невпинний рух до процвітання.

Спроби радикальної модернізації по лекалам західноєвропейських країн часто були провальними, або не досягли бажаних успіхів. Рідкісні успішні винятки були реалізовані тоталітарними методам з адаптацією до місцевої культури. Вже цілком очевидно, успіхи західноєвропейських країн та США, їх глобальна гегемонія протягом останніх століть, мають глибокі соціально-культурні підвалини. Модернове мислення, з механістичним поглядом на світ та вірою у всеосяжність людської раціональності, сформувалося й лягло на соціальні інституції, що в деяких регіонах витоками сягали античних часів. Тобто, успіх західних суспільств виявився подібним до тимчасової високодохідності «наукових» лісів і здається, період західної гегемонії минув. Століття соціально-культурної уніфікації, вузької спеціалізації праці, стандартизація освіти та як вишенька на торті, розвиток інструментів пропаганди в останнє століття, вичерпали соціально-культурні ресурси західних суспільств – коефіцієнт Гікса-Слуцького в дії. Радянський Союз став вершиною намагань раціонального впорядкування та уніфікації всього і всіх, й згинув за 70 років. В умовах кризи мислення та сенсів на Заході, сучасні технології формування суспільної думки в поєднанні зі штучним інтелектом, інтернетом та можливостями перетворення кавоварки на вибуховий пристрій, разом дають вибуховий ефект що розносить на друзки всі «великі шахівниці» Бжезінського, Кіссінджера та всіх інших разом взятих.

ВБИВСТВО СТАРИХ МІФІВ

Одним із понять, що характеризує людське абстрактне мислення, є міфосвідомість. Поняття «міф» в сьогоднішньому нашому сприйнятті як вигадки є надбанням давньої Греції що залишилося в західній цивілізації, для решти культур міф завжди залишався об’єктивною картиною світу. Він є комплексною абстрактно-символічною системою ідей, сенсів та наративів, а міфодизайн (творення міфів) є складовою частиною сучасних технологій формування суспільної думки. Сьогодні в інформаційному просторі точиться безперервне протистояння міфів. Одним із показників сили міфу є здатність надавати відчуття безпеки – жити відповідно цієї парадигми\ідеї\картини світу обивателю здається менш небезпечно, ніж згідно іншої.

Кінематограф Голлівуду 00х відобразив усю рефлексію американського суспільства на події 11 вересня 2001 року. Теракти поставили під питання саме відчуття рівня безпеки, така масштабна трагедія вкрай різко дисонувала з потужністю США після краху СРСР в 90х роках. Подальші невдачі та проблеми Сполучених Штатів лише додавали тривоги суспільству. Сьогоднішній стан речей відрізняється від часів «холодної війни» з її ядерною загрозою тим, що тоді були зрозумілі «правила гри». Супротивник був чітко окреслений територіально, з чіткою ієрархією та управлінням, зі зрозумілими бажаннями та вимогами, щодо котрих можна було домовлятися і бути впевненим щодо дотримання угоди. СРСР були продуктом західного світогляду, інакша, але все ж таки частина європейської цивілізації. Сьогоднішній світ багатополярний, з’явилися сили що одночасно всюди і ніде, вони цілком непередбачувані, а доступність технологій колосально розширила їх можливості.

Розвиток технологій формування суспільної думки призвів до того, що сьогодні кожен, хто опанував методи міфодизайну, спроможний створювати впливові та яскраві міфи. Завдяки інтернет-простору можна розповсюджувати власний міф в будь-якій точці планети. Людська міфосвідомість функціонує на архетипних структурах, на котрих базується вся людська цивілізація. Ці базові образи та наративи прослідковуються у всьому інформаційному просторі, від усної народної творчості до кінематографу, реклами та релігій. Тому неможливо зафіксувати й прорахувати наміри та наслідки того чи іншого міфу. В ситуації світоглядної кризи, західним суспільствам необхідно остерігатися не іноземних радикалів, а виникнення ідейно радикальних груп всередині суспільства, котрі можуть формуватися під впливом ворога ззовні. Вже сьогодні західний індивід легко піддається маніпулятивному впливу, гаджет перетворився на безодню в котру споглядаєш, а вона споглядає на тебе.

Після операції ізраїльських спецслужб 17-18 вересня проти ХЕЗБОЛА, лише питання часу, коли використані технології стануть легкодоступними. Очевидно, вони були наявні раніше, могли вже використовуватися, але не було публічного розголосу. Вже давно інформація та знання були головним активом, тепер остаточно стали і головною зброєю. Дешевизна технологій робить можливим нанесення удару в будь-якій точці земної кулі і метою буде насамперед психологічний вплив на маси. Поєднання технологій інформаційного впливу з можливостями нанести удар підривом телевізора, микрохвильовки чи смартфона, руйнує будь-який державний міф на базовому рівні надання відчуття безпеки. Ворогу не потрібно навіть вилазити зі своєї печери, достатньо смартфону та інтернет, все решта зробить за нього сама ж жертва. А лише уявіть що станеться з компанією, брендовану техніку котрої використають, одночасно й економічний саботаж.

Захід знаходиться в світоглядній кризі, збудована ним система міжнародних відносин руйнується. Технології що раніше доповнювали та розширювали можливості людини, наразі розмили кордони не лише між державами, а й між дійсністю та ілюзією. Наявні парадигми мислення людства не здатні опанувати нові технології, це веде до непередбачуваних соціальних наслідків. До настання доби Модерну людина жила в оточенні хаосу, світ був невідомим та небезпечним. Прогрес сприяв розширенню людського розуміння світу, однак «джин» вирвався на волю і сьогодні межі прогнозованого скорочуються. Чи опинилися ми в новій епосі? Час покаже. Однак є очевидним, поширення хаосу стає найдешевшою та найефективнішою зброєю, що в умовах протистояння всіх проти всіх несе глобальну загрозу. Рамочне та вузькогрупове мислення модерновими ізмами стає самогубством. Теперішній період зламу ставить виклик створення цивілізаційних проектів, для нових звершень потрібно єднати все багатство та різноманіття людства, це дає можливість наш творчий потенціал з внутрішніх конфліктів спрямувати на нову подорож за горизонт.