Нафтогаз епохи руїни

Як показала практика, британський досвід, проєвропейські погляди і неймовірний апломб не є гарантією ефективної роботи на посаді керівника державної компанії, а радше, навпаки, дають оманливу впевненість, що прийняті рішення ніхто навіть не піддаватиме сумніву.

Саме така самовпевненість й підвела НАК "Нафтогаз України" до краю прірви …

Пам’ятаєте, як збільшувалася заборгованість компанії?!

Проведемо звичайний зріз: на початок листопада 2021 року вона становила 14,1 млрд. грн., а на початок травня 2022 року - вже 85,9 млрд. грн. Всього за 6 місяців (на які припав опалювальний період) заборгованість зросла на 70 млрд. грн. (тобто в 6 разів)! Ви спитаєте як … так ось!

Як справжній прогресивно-соціалістичний поціновувач коштів державного бюджету, Юрій Вітренко одразу почав розбудову власної комерційної структури всередині довіреного йому підприємства і зрозуміло, що це не змогло не відобразитися на фінансовому та репутаційному стані НАК "Нафтогаз України".

Зверніть увагу на цей графік, зокрема, на те, як зросла заборгованість Облгазів перед НАК "Нафтогаз України". З початку опалювального сезону вони фактично перестали розраховуватися, за спожитий газ, з чого б то?

Справа в тому, що Вітренко сам вирішив зробити Облгазам такий "подаруночок" якраз напередодні націоналізації підприємств, прибравши з договору всього на всього пункт про банківські гарантії.

Банківська гарантія є механізмом забезпечення виконання договірних зобов'язань, взятих на себе Облгазами у разі їх неспроможності, перед НАК "Нафтогаз України" у разі пред'явлення вимоги про їх сплату. Тобто банк зобов’язується виплатити обумовлену суму замість Облгазів.

Так ось, Вітренко скасував вимогу гарантії банку і дозволив брати газ без будь-яких гарантій оплати, забезпечень і страхувань. Така вона, особиста ініціатива голови Нафтогазу і, виходячи з логіки його рішень, мала лише одну мету – комерційну. А це значить, що Вітренко пішов на явну змову з очільниками Облгазів і навряд чи це була благодійність з його боку. Особливої пікантності ситуації надає той факт, що більшість Облгазів на той час належали Дмитру Фірташу та іншим бенефіціарам з російським корінням, через що, власне, й розпочався процес їх націоналізації.

Just business, Юрію Юрійовичу, Just business …

Тож, завдяки героїчним зусиллям та європейському досвіду Вітренка, загалом до початку війни облгази заборгували Нафтогазу 27,9 млрд. грн. (або 1 млрд. дол. США на той час) без жодного забезпечення та обіцянок.

Якби банківська гарантія була, гроші з рахунків Облгазів списувалися автоматично, після ж ініціативи голови Нафтогазу вони просто перестали платити (що цілком логічно) і занурили державну компанію у ще більшу боргову яму без будь-яких наслідків для себе. А своєчасно повернуті кошти дозволили б НАК "Нафтогаз України" підготуватися до опалювального сезону і закупити газ у період, коли ціна на нього ще не була захмарною і не просити у воюючої держави $ 8 млрд. з бюджету (за легендою це мав би бути газовий ленд-ліз, який закономірно не відбувся).

І до того ж, враховуючи курсову різницю, зараз сума боргу фактично зросла ще на третину. Але Юр Юрича вже було не зупинити, кураж від захмарних можливостей потягнув інші махінації, які успішно прокручував Вітренко за часи свого ефективного правління.

24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення військ Російської Федерації в Україну. За усіма вимогами міжнародного права це повністю підпадає під визначення форс-мажору. Враховуючи, що влітку 2022 року у НАК "Нафтогаз України" наступав термін здійснення чергової оплати за евробондами (облігаціями), логічними діями очільника державної компанії були б:

• термінове оповіщення тримачів облігацій про настання обставин непереборної сили (форс-мажору) з відтермінуванням виплат на період військового часу;

• переведення наявних коштів, що зберігаються на рахунках дочірніх компаній НАК "Нафтогаз України" в інших юрисдикціях, в Україну для запобігання їх арешту та списання з боку кредиторів;

• вихід на внутрішньоукраїнський газовий ринок з інтервенціями щодо закупівлі у приватних газовидобувних компаній природнього газу (в умовах заборони експорту) та створення відповідного його резерву в ПГС для проходження ОЗП 2022/2023, враховуючи що "море стоїть", логістика вугілля дуже важка, а додаткові обсяги газу мали б використовуватись для електричної генерації.

Але "ніт", Юр Юрич з самого початку активної фази війни у цьому напрямку нічого не робив, а додатково до цього вирішив зіграти в інсайдерську торгівлю!

Так, Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням від 21.07.2022 № 625-р фактично зобов'язав НАК "Нафтогаз України" провести переговори та відтермінувати оплату за правочином з Kondor Finance plc (заборонив здійснювати будь-які дії щодо оплати боргу без окремого погодження з КМУ). Але кредитори, спираючись на усні домовленості з паном Вітренком що сплата за євробондами обов`язково відбудеться, звісно, відмовились від такого відтермінування. Тоді Кабінет Міністрів України доручив Вітренку повернути на рахунки в Україні 350 млн. євро з дочірньої трейдингової компанії Naftogaz Trading Europe A.G. (для запобігання їх арешту та списання).

Про необхідність термінового повернення грошей в Україну також інформував пана Вітренко і фінансовий директор Групи Нафтогаз – Роман Чумак, застерігаючи його від мінімальних ризиків про додаткові трансакційні витрати на переказ коштів, до максимальних – де компанія ризикувала втратити ці кошти взагалі через можливий арешт.

Вітренко знехтував усіма зауваженнями та розпорядженнями.

Уряд не зупинявся й намагався повернути гроші в країну, тому повторно до Юр Юрича звернувся вже Заступник керівника Офісу Президента України Ростислав Шурма з пропозицією повернути гроші на рахунки в Україні.

Але знову "ніт" …

Чому ж очільник НАК "Нафтогаз України" в таких умовах вів себе настільки нелогічно, спитаєте ви? Тому що паралельно відбувались активні процеси з закупівлею на "дні ціни" євробондів "дружніми структурами", а головною задачею самого Юр Юрича було забезпечення оплати траншу 335+45 млн. євро. А правоохоронним органам України рекомендую шукати в напрямку Фонду "Каскад-Інвест", бенефіціаром якого є народний депутат України Віталій Хомутинник. Чомусь мені здається, що шукати доведеться недовго...

Навіть коли тиск Уряду тримати вже не було сил, Юр Юрич все одно виступав категорично проти повернення коштів в Україну і більш того, самовпевненість у власному професіоналізмі та незламності затьмарила йому розум настільки, що він, зневажаючи Уряд, приймає самовільні, але протокольно затверджені рішення щодо використання грошей Naftogaz Trading Europe A.G. на термінову закупівлі газу на європейському ринку (Рис. 4).

Оскільки часу обмаль, газ закупили у період найвищих цін ще й з авансовими платіжками за майбутній ресурс у розмірі 100%.

У своїх же публічних заявах Вітренко чинить як завжди – всі проблемні і некомфортні для нього рішення, як і всю відповідальність за них, він перекладає на Уряд, звинувачуючи саме його у всіх проблемах компанії.

У химерному світогляди пана Вітренко втрата активів компанії чомусь репутаційно менш важлива, ніж тінь на його "луноликий" образ.

Кулуарні домовленості, інсайдерська торгівля, постійне бажання заробити особисто на кожному пункті призвели до збитків безпосередньо НАК "Нафтогаз України", і з кожним наступний кроком Вітренко заганяв компанію, а відповідно, і державу, у ще більші борги. Ефектні заяви Вітренка були завжди далекі від ефективного управління. Усвідомлюючи, що ми воююча країна і бюджет просто тріщить по швах, він всі свої "здобутки" намагався прикрити за рахунок держави.

В період, коли ворог намагається перетворити на руїну всю країну, окремо взяті керівники досить успішно справляються локально, знищуючи найбільші державні корпорації на рахунок бездарного управління, нахабства і абсолютної персональної безвідповідальності, а потім йдуть – з відчуттям самовдоволення і фіктивної результативності компанії, що нібито була досягнута за час їхнього правління.

І краще за все – перекинути персональні провали на кого завгодно: Президента, Уряд, Парламент, марсіан …, а самому піти з усвідомленням власної значимості за "досягнуті результати".

Зараз екс-очільник НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко нечасто з’являється в інформаційному полі, між тим збитки, які він приніс державі, ще довгий час тягарем висітимуть прямо чи опосередковано на кожному з нас …

Цей Нафтогаз виявився недостойним управлінського таланту Вітренка – несіть інший …

А Олексію Чернишову я хочу побажати мужності та наснаги у побудові Фортеці на Руїнах тяжкої спадщини Юрія Вітренка.