Доля державної стоматології в Україні вирішуватиметься у Львові

Населення України навіть приблизно не здогадується у скількох напрямках, сферах, галузях запущені зміни, які матимуть негативні або навіть катастрофічні наслідки для життя українців.

Як відомо, зміни накопичуються поступово, а реалізуються вони стрибкоподібно. Цього року стрибок в безодню мав відбутися в охороні здоров’я. Забезпечити його мала армія безпринципних та аморальних невігласів, дбайливо відібраних до Національної служби здоров’я України (НСЗУ). Бліц-криг не відбувся лише тому, що технократи від НСЗУ просто не змогли замаскувати своїх намірів, не розрахували власних сил та не перебачили реакції медиків. Наприклад, фтизіатрів та психіатрів, які вийшли на акції протесту, що небачено для тутешніх місць. Інфекціоністам допоміг COVID-19, який рятував інфекційні стаціонари від статусу «неефективних» лікарень.

Кому буде найважче цього року, так це стоматологам. Зміни у цій сфері накопичувалися дуже давно, ще від СРСР. Мова, звичайно, іде про державну стоматологію, частка якої складає до 70%. Якщо хтось вважає, що зникнення державної стоматології ніяк його не торкнеться, тому що все давно вирішують приватні дантисти, той сильно помиляється. Першими оговтались львів’яни, які відчувши весь «розкішний смак» приватної стоматології ще у 2018 році двічі провели громадські слухання і одностайно проголосували за збереження соціальної стоматології в місті. Однак тоді депутати свідомо пішли проти волі громади і від того часу доля комунальної стоматології вирішується в судах.

Стоматологія. Історія питання

Рясні інвестиції в приватну стоматологію на початку 90-х свідчать про те, що держава не змогла освоїти «ринок» стоматологічних послуг за керівної та спрямовуючої ролі КПРС. Зрозуміло, що ні про які послуги та ні про який ринок за радянських часів не йдеться. Йдеться про те, що за 29 років в Україні збудовано два з половиною приватних пологових будинки, тоді як стоматологічних клінік та кабінетів відкрито сотні. Також не зафіксовано будівництва серйозних кардіохірургічних клінік. Насправді ці факти багато про що говорять, передусім про незадоволений та, як це модно нині говорити, відкладений попит.

Причин такого стану речей декілька. Передусім радянська влада розуміла, що від карієсу та втрати зубів не помирають. Дефекти зубного ряду не так видно, якщо широко не роззявляти рота. А хто хоче мати гарні зуби, то це уже більше косметологія. А косметологія це уже розкіш, і за неї потрібно платити. Так починалися «косметологізація» стоматології – виведення її з охорони здоров’я.

Протезування – також дорого. Тому ще при Союзі держава зробила виняток і запровадила співоплату в бюджетних установах, які мали ленінські кімнати та портрети вождя Жовтневої революції. Так починалася комерціалізація державного сегменту охорони здоров’я. Хоча на цей факт дуже важливо звернути увагу саме сьогодні, коли нас переконують у тому, що співоплата можлива лише на ринку медичних послуг, в умовах конкуренції, а також в комунальних некомерційних підприємствах (КНП), у які мають перетворитися лікарні шляхом «добровільного» переведення, голосуванням депутатів місцевих рад. Можна, звичайно, і не змінювати організаційно-правову форму, але тоді НСЗУ таку лікарню фінансувати не буде. Бо НСЗУ, бачите, фінансує послуги, а не стіни. Ось до цього ми жили і фінансували «стіни», тому треба було півдня чекати у черзі та доплачувати. А тепер почнемо фінансувати послуги. І як тільки так зробимо, так і можна буде без черги поставити якісну пломбу за державні кошти.

Але при цьому ні НСЗУ, ні МОЗ не говорять про важливість стоматологічного здоров’я людини і його безпосередній вплив на соматичні хвороби та тривалість життя. Не вигідно чиновникам озвучувати і перелік діагнозів, які лікують виключно у державних комунальних стоматологічних установах: одонтогенні гнійні захворювання, рак ротової порожнини, передраки, захворювання слизової оболонки порожнини рота та ціла низка інших нозологічних одиниць. Приватні підприємці від медицини не беруть на себе відповідальність за лікування таких пацієнтів та скеровують їх в державні комунальні клініки.

Дискредитація державної стоматології

Стоматологія потребує високотехнологічного та дороговартісного обладнання. Драйвером його створення є приватний сегмент, ринок, заможні пацієнти, комерційне лібідо. Це правда. В державному сегменті дуже важко інвестувати в сучасне обладнання, особливо у корумпованій країні з сировинною економікою, та особливо у країні, де витрати на охорону здоров’я дратують вищу політичну владу.

Тому українська державна стоматологія технологічно почала відставати від приватних клінік. Такої ситуації відставання ви не побачите ні в кардіології, ні в нейрохірургії, ні в гінекології, ні в урології. Ніде, окрім стоматології. Більше того, державне акушерство чи кардіохірургія донині випереджає приватні аналоги. Але важливо розуміти чому так. Тому що, приватна стоматологія не мала такого потужного конкурента в особі держави як всі інші напрямки. Все це лило воду на млин неуспішності державного та успішності недержавного. Хоча це неправда та маніпуляція.

Підливали гасу у вогонь числені медичні експерти, як правило, економісти та юристи за освітою. Ситуація ними представлялася не в контексті громадського здоров’я, а в контексті недобросовісної конкуренції, що цілком зрозуміло. Ніхто не бачив незапломбованих зубів, неправильних прикусів, пародонтозу. Натомість, всі бачили нерівні умови, державний протекціонізм тощо. Державні стоматологи, у свою чергу, виставлялися як паразити, котрі займаються бізнесом за підтримки держави, клепаючи неякісні пломби. Вирішення цієї проблеми очевидне – припинити фінансувати стоматполіклініки сакральними державними фінансами, встановити рівні можливості для бізнесу, примусити піти з ринку надавачів неякісних послуг. Зрозуміло, потужним лобі з ліквідації державного сегменту увесь час виступали приватники.

Все це тривало роками і прийшло до логічного завершення – державну стоматологію потрібно ліквідувати як зібрання бракоробів та паразитів. Зрозуміло, що зробити це безпосередньо власними руками у відкриту центральна влада не наважилася. Найкращим інструментом для реалізації цієї «державної політики» є зміна організаційно-правової форми з бюджетної установи у КНП руками місцевих депутатів.

КНП

Історія з КНП бере свій початок з сивої давнини. Комунальні підприємства мають дуже багато батьків. Це і Микола Поліщук з команди помаранчевих, це і Ірина Акімова з команди біло-блакитних. Проблем на етапі реалізації ідеї не було. Спостерігалася повна одностайність всіх зацікавлених сторін. Ідею втілили у життя за часів Порошенка, Гройсмана, Супрун, Богомолець 6 квітня 2017 року, прийнявши закон про автономізацію лікарень.

Чому спостерігалася така одностайність. Почнемо з лікарів. Ескулапи наївно розраховували, що КНП дасть можливість розбагатіти на співоплаті. Головні лікарі уже бачили як будуть переукладати контракти по-новому, збираючи конверти з грошима з підлеглих. Київ розраховував, що припинить фінансування так званих неефективних лікарень шляхом незамовлення послуг, а місцеві органи влади розраховували, що після банкрутства, реорганізацій та оптимізацій вивільниться багато землі та приміщень у центрі міст. Назовні все представлялося як можливість самоврядування та фінансової свободи.

Отже, Київ розробив дуже просту схему:

у Законі прописати рекомендаційний характер зміни організаційно-правової форми закладів охорони здоров’я;

замість вартості та ціни медичної послуги встановити тариф на неї (значно нижчий від ринкової ціни);

не заплатити або взагалі не замовити ніяких послуг у певних лікарень;

місцевих депутатів примусити виконати рекомендацію з трансформації в КНП через шантаж неукладання договорів з НСЗУ та припинення фінансування лікарень;

верхівку місцевих еліт «преміювати» земельними ділянками, які знаходяться у центрі міст.

Таким чином – все просто. Місцеві влади трансформують лікарні в КНП, банкрутують певні заклади охорони здоров’я і отримують землі для продажу. Центр позбавляється половини лікарень по країні. На першому етапі це фтизіатричні та психіатричні стаціонари та поліклініки, стоматологічні поліклініки, на другому етапі – районні лікарні. Рекомендаційний характер перетворень задуманий для того, аби потім звинуватити в усьому райради та ОТГ, мовляв, а їх ніхто не примушував.

Як показала практика під місцевою владою потрібно розуміти не стільки номінальних міських голів, скільки власників капіталу на місцях. Саме вони є головними бенефіціарами медичної реформи і розраховують на землі та приміщення.

Що показала трансформація лікарень в КНП і чому КНП це погано

Під час реалізації афери з КНП для влади сплили кілька проблемних моментів та виникло кілька неочікуваних реакцій. Передусім уваги заслуговує сам Закон України про автономізацію «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я» від 19.10.2017 року №2002-VIII, відповідно до якого не передбачається обов’язковість переходу закладу охорони здоров’я в статус комунального некомерційного підприємства. Як стверджують юристи перетворення поліклінік та стаціонарів в КНП переводить заклади в зону ризику, оскільки такої організаційно-правової форми діяльності як КНП чинним законодавством взагалі не передбачено. А відомостей про такі підприємства навіть немає в державному класифікаторі. Тому існує небезпека повної ліквідації медичних закладів після втрати статусу бюджетної установи.

Дуже сумнівно виглядають місцеві ради, яких визначили роботодавцями (за фактом вони є балансоутримувачами). Насправді реальними роботодавцями залишається НСЗУ, яке замовляє послуги та встановлює тарифи. Замовили – значить дали роботу. Не замовили – не дали. Встановили адекватний тариф – надали роботу, не встановили – не надали.

Більше того, ситуація з «роботодавством» з боку місцевих громад виглядає просто анекдотичною. Виходить, що роботодавці уклали угоду з НСЗУ за розцінками, котрі ведуть до банкрутства закладу. Наприклад, місцеві влади вирішили забезпечити роботою стоматологів по 9 грн за прийом – саме стільки платить НСЗУ.

Так само анекдотично виглядають розмови про якісь бізнес-плани, ринок та конкуренцію. Зрозуміло, що ніхто не починає бізнес-діяльність, розраховуючи виключно на державне замовлення та бюджетні гроші. Всі лікарні залежать від бюджетних грошей на сто відсотків й тому не можуть вважатися суб’єктами ринку і малювати якісь бутафорні бізнес-плани за тарифами 49 грн за амбулаторний прийом чи 4,5 тис за абдомінальне оперативне втручання.

Ніхто не очікував реакції медиків, котрі до 2020 року ніколи не виходили на вулиці.

Ситуація у Львові та Львівській області

Найгостріший стан справ у Львові та Львівській області. В усій красі проявився галицький менталітет: з одного боку ми спостерігаємо максимальне сприяння «реформам» Центру з боку мера Львова Садового та місцевих грошових мішків, з іншого ми бачимо єдиний спротив в Україні з боку медичних колективів. Передусім, звичайно, йде мова про Комунальну третю стоматологічну поліклініку міста Львова , колектив якої в судовому порядку з 2017 року намагається перешкодити зміні організаційно-правової форми закладу з бюджетної установи в КНП, доводячи всій країні потрібність державної стоматології та демонструючи як потрібно відстоювати державні інтереси у боротьбі з місцевими баригами.

Крапку в цій справі можна було поставити ще у 2017 році, коли Національна Служба Посередництва і Примирення при президентові України під час розгляду трудового спору між комунальними стоматологами та міською радою, ухвалила рішення на користь стоматологів. Ігнорування мером Садовим та чиновниками цього рішення спричинило вибух протестних настроїв серед лікарів і пацієнтів. Численні акції протесту, ночівля в сесійній залі Львівської міської ради, під час якої двох лікарів було госпіталізовано, спроба викинутися з вікна під час сесії завідувача дитячого стоматологічного відділення, два кримінальних провадження щодо загибелі медпрацівників.

У відповідь міська влада припинила фінансування поліклініки ще при надходженні державної субвенції, що призвело до заборгованість по зарплаті протягом трьох останніх років. І це попри більше, ніж 200 судових рішень по стягненню зарплати. До слова, гроші досі не виплачено. В рамках сприяння реформам міська влада Львова неодноразово намагалася відімкнути діючий медичний заклад від електро та водопостачання. Два роки установа без опалення, переслідуються активісти. Учаснику АТО, завідувачу відділенням Олександру Бурію невідомою хімічною речовиною спалено машину, начальником міського управління охорони здоров’я Володимиром Зубом в приміщенні поліклініки на очах десятка людей завдано тілесні ушкодження начмеду Ірині Шишковській. За цим фактом відкрито кримінальне провадження. І це далеко не все, що залишається за фасадом імпозантності львівських політиків.

Проміжні висновки

Сьогодні Львів пробує пояснити, що приватна стоматологія – це вибіркова стоматологія для заможних клієнтів. Вона збирає вершки, надаючи прості та вигідні послуги платоспроможним громадянам. Розмови про те, що стоматологія перейшла на приватні кошти і це працює є неправдою, хоча б тому, що вся стоматологічна вертикаль тримається на державних щелепно-лицьових відділеннях обласних лікарень, які виправляють помилки, приймаючи всіх пацієнтів. Хоча б тому, що все працює лише тоді коли пацієнт цікавий медичному бізнесмену.

Сьогодні саме Львів став епіцентром боротьби не тільки за соціальну стоматологію, але й за соціальну медицину загалом. Але без підтримки усієї медичної спільноти країни не вдасться припинити знищення вітчизняної системи охорони здоров’я.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, на страницу Хвилі в Instagram