Було б дуже дивним якби за часів безпрецедентного карантину ми б дізналися, що Іван Грозний у ХVI столітті в Європі розпочав «Ліванську» війну, Атлантичний океан омиває береги Австралії, але так і не розібралися, що таке власне карантин, який його зв’язок з інкубаційним періодом, що таке особливо небезпечні інфекції (ОНІ), карантинні інфекції і так далі. І це не питання освіти. Це питання знань.
Ляпи вчителів дезорієнтували суспільство. У обивателя склалося враження, що в наших школах вчителі дають неправильні знання, тому що вчителі неправильно запам’ятали і, відповідно, переказали неправильну інформацію. Але знання це не інформація і не переповідання чогось. Знання – це розуміння. Знання творяться самою людиною і саме головне: знання дають можливість пояснити собі та іншим. Завчена інформація, навіть якщо вона правильно відтворена, не має ніякої користі в реаліях життя.
Проблема помилкового розуміння знань у нас проявлялась завжди і в усьому: у політиці, економці, праві і так далі. Але нам здавалося, що хаос і безалаберність у цих сферах є природними, оскільки ми мали справу з похідними неточних дисциплін. І ніхто не очікував, що щось подібне до суспільно-політичного до нас прийде з медицини. Ніхто не передбачав, що карантин може призначатися поспіль кілька інкубаційних періодів у нозології з невизначеним інкубаційним періодом взагалі. Ніхто не прогнозував перспектив життя у вічному карантині.
Але так само ніхто не прогнозував життя в умовах вічної фінансової кризи, бо, бачите, світ до цього був знайомий з економічними кризами, а ось з фінансовими кризами він ще не стикався. Ось скоро світ навчиться боротися і профілактувати новий тип кризи і ми одразу всі заживемо як колись. Принаймні так нам розказували у 2009-му. У 2020-му нам також розповідають, що медицина навчилася боротися з епідеміями, але викликаними бактеріями та вірусами певного типу. А ось COVID-19 це особливий тип вірусу з ним поки ще навчилися боротися. Буквально рік-два карантину і обов’язково навчаться, все знову буде добре.
І ось на сьогодні ми отримали ситуацію, коли прихильники карантину не можуть пояснити комплекс обмежувальних заходів, прикриваючись ширмою невивченості патогенна, а їх опоненти не можуть навести контраргументів проти каскаду карантинів, посилаючись на канони епідеміології та вчення про розвиток інфекційного процесу.
У чому проблема. Проблем, насправді, кілька. По-перше, існуючі напрацьовані знання є недосконалі, або краще сказати є незавершеними, по-друге, для більшості наших фахівців ці знання є банальною чужою інформацією, до того ж часто невірно завченою (на зразок «Ліванської» війни), по-третє, дається в знаки загальний контекст постмодернізму з його розмиттям границі між чорним і білим, добром і злом, з його етичним релятивізмом та множинністю істини, з його небажанням брати відповідальність, але всіх вважати правими.
Канони епідеміології та інфектології як основа для юридичних маніпуляцій
Напевно, це пов’язано з перевиробництвом юристів, але в країні всі звернули увагу на брутальне порушення законодавства при запроваджені, де-факто, надзвичайного стану, яке відбулося через Кабінет міністрів. Однак при цьому не помітили головного – існуючі міжнародні канони епідеміології та інфекційних хвороб не дають аргументів для протидії свавіллю вищої політичної влади. Більше того, медична термінологічна невизначеність, двоїстість, амбівалентність є бездоганною основою для правових зловживань та колізій, а також гарно лягає в концепт української «постмодерністської множинності істини» – коли відсутність масок в аптеках за будь-яку ціну пояснюється їх неефективністю та непотрібністю, а відсутність їх на обличчі на свіжому повітрі є підставою для штрафу у 17 тис грн..
Про що, власне, йдеться. Немає визначеності щодо таких двох базових понять як «особливо небезпечні хвороби» (ОНІ) та «карантинні інфекції».
Так при визначені поняття «ОНІ» використовуються такі характеристики як «важкий перебіг» і «висока летальність». Але що таке «важкий перебіг» і що таке «висока летальність»? За якими такими критеріями 25 лютого COVID-19 наказом МОЗ внесений до переліку ОНІ і поставлений в один ряд з чумою?
Перебіг коронавірусної інфекції для більшості заражених відбувається взагалі безсимптомно. З чумою явно не порівняти. Летальність від чуми без лікування – 95%, з лікуванням – 10%. Летальність від бореліозу, який знаходиться в тому ж українському переліку ОНІ є практично нульовою без лікування, але дана хвороба характеризується важкими ускладненнями для опорно-рухової та нервової систем, що призводить до інвалідизації. Отже, виходить, що питання не лише у відсотку летальності, а взагалі нею все не обмежується. Варто відзначити, що кожна країна має свій перелік ОНІ. До коронавірусу у нас їх було аж 38, з COVID-19 – 39.
Нічого не прояснює й західна наука, яка не використовує пострадянський термін ОНІ. В світовій практиці поширений «зрозумілий» і «зручний» термін: «Інфекційні захворювання, які увійшли до переліку подій, що можуть являти собою надзвичайну ситуацію в системі охорони здоров’я в міжнародному масштабі».
Насправді дуже зручне пояснення для практик як архаїчно-забобонних суспільств, на зразок нашого, так і для відморожених постмодерністських політичних еліт Заходу. Наприклад, на сорокамільйонну країну є три апарати ШВЛ, два з яких не працюють. Природно, що при спалаху хвороби, викликаної пневмотропним вірусом такий рівень оснащеності створить надзвичайну ситуацію в медичній системі, а відсутність бюджетного фінансування тестів ПЛР, тобто забезпечення доступного якісного контролю за інфікованими, хворими, носіями створять надзвичайну ситуацію в міжнародному масштабі. А значить створять юридичні підстави для введення надзвичайного стану, обмеження прав і свобод громадян.
Польські фермери готують повне перекриття кордону з Україною
Від 33 гривень: АЗС опублікували нові ціни на бензин, дизель та автогаз
Залужний сказав, коли Росія вдарить із новою силою
В Україні посилили правила броні від мобілізації: зарплата 20000 гривень і не тільки
Але сама цікава ситуація розгортається з «карантинними інфекціями». Складається враження, що прикметник «карантинні» використовується не стільки для того, аби підкреслити необхідність запровадження карантину як складової протиепідемічних заходів, скільки для посилення словосполучення «особливо небезпечні», так ніби «особливої небезпечності» замало. Ось є ОНІ, а серед них є ще кілька, ну дуже небезпечних хвороб, протиепідемічні та лікувальні заходи проти яких погоджені міжнародними конвенціями.
Перелік карантинних інфекцій також не визначений. Хтось стверджує, що карантинні інфекції за ВООЗ це лише три інфекції: чума, холера та сибірка. Є дані про те, що ВООЗ доповнила цей список поліомієлітом, натуральною віспою, жовтою лихоманкою, лихоманкою Ебола і Марбург, новим підтипом грипу та SARS. Є й інші переліки.
Таким чином визначення ВООЗ чи пострадянських підручників не є знаннями. Можливо це колись було знаннями. Але важливий контекст. На сьогодні, коли на Заході всі праві, а в Україні всім пофіг – це просто інформація, якою не можна ні пояснити карантин, чи тим більше – надзвичайний стан, ні заперечити необхідність їх введення.
Тому перед тим як щось запам’ятовувати потрібно ще багато чого зробити для прояснення і визначеності. І це постійна ретельна робота зі створення знань. Ця робота має тривати між епідеміями, але її не видно не лише в Україні. Поки що є всі підстави вважати, що COVID-19 був зарахований до переліку ОНІ на підставі телевізійної картинки з китайського Уханю, італійської Ломбардії, даних китайської та італійської статистик. При цьому, наприклад, забувають, що китайська культура це культура замовчування. Тобто якщо китаєць щось говорить, про щось повідомляє чи щось демонструє, то це не просто так і не тому, що йому кортить повідомити істину. Китаєць говорить тоді, якщо переслідує якусь ціль, як правило утилітарну. Принаймні так стверджують спеціалісти з китайської культури, зокрема Ніколай Вавілов.
Час працювати своєю головою, або пора вигадувати власний «велосипед»
Ми ніколи не помічали, що є споживачами чужих знань та чужих смислів. У нас у донині популярною є теза про непотрібність вигадувати свій велосипед. Так ось для України все змінилося. Нам потрібно вигадати власний велосипед. Нас не врятують онлайн-уроки незалежно від того чи війна називатиметься «Ліванською» чи Лівонською. Нам потрібно творити власну «війну». Протиепідемічну та проти модернового рабства держави тотального контролю. Ми не зможемо вийти з коронавірусної ситуації чужим розумом. Спроба користатися не своєю головою буде для нас смертельною.
Сьогодні політичні філософи Заходу стверджують, що внаслідок соціального експерименту виявлена соціальна для база для реалізації концепту «держави тотального контролю». Люди готові добровільно міняти свободу та приватність в обмін на безпеку та комфорт. Іншими словами у Західній цивілізації відбувся фазовий перехід. Якщо раніше волю слабкій більшості нав’язувала сильна меншість волюнтаристськими методами для втягування в проекти різних ідей, то нині слабка більшість нав’язує волю сильній меншості демократією задля безідейного життя. Апарат державного насильства з рук сильних перейшов у руки слабких. Слабких та боягузливих стало настільки багато, а сміливих та божевільних настільки мало, що кволі стали силою і формують порядок денний. В життя Заходу непомітно прийшло рабство – осучаснене, прикрите гуманізмом і демократією.
Статусу особливо небезпечної хвороби може набути будь-яка інфекція навіть з нульовою летальністю. Карантинними можуть бути названі інфекції, при яких карантин не розриватиме епідемічний ланцюг. Карантинні заходи приймаються на підставі збочених уявлень про небезпеку.
COVID-19 може виявитися неконтрольованою інфекцію на зразок герпетичної інфекції, яка викликається вірусами герпеса І та ІІ типів, з виявленням збудників або їх антигенів у 80-90 % населення, a антитіл у 100 % дорослих осіб. Носіїв коронавірусу без будь-яких клінічних проявів в анамнезі може виявитися 60-80% населення. Клінічні прояви можуть виникати у різні терміни, що взагалі робить неможливим визначення інкубаційного періоду, а значить визначеність із запровадженням карантину. Можливо COVID-19 буде щось проміжне між герпесом та грипом. Або ще щось. Але до цього треба дійти самому. Ні, американці чи китайці щось скажуть, тільки питання що вони скажуть.
Все це говорить, що запровадження так званим імунологічних паспортів з повальним тестуванням на антигени та антитіла є не просто безглуздям з медичної точки зору, а й має розцінюватися як спробую встановлення контролю над особою, її залякуванням та маніпуляціями нею. Людина може бути носієм багатьох вірусів, тому позитивні тести ПЛР, наявність антитіл практично ні про що не свідчитимуть. А в нашій країні все буде використано з метою мародерства.
Замість висновків
Час рухається уперед. Нічого не стоїть на місці. У ХХІ столітті відкриваються нові, раніше ніколи не відомі хвороби. Кажуть їх уже більше тридцяти. Це хвороба Лайма, легіонельоз, ерліхіози, вірусні лихоманки Ласса, Ебола, Марбург, папілома вірусна інфекція, гепатии E,C,D,F,G, кампілобактеріоз. І ще багато всілякої зарази. COVID-19 – це лише одна з них. Змінюються ідеї цих хвороб, значить має змінюватися філософія протиепідемічних заходів, сенс нашого життя тощо.
Ми увійшли в коронавірусну епоху з серйозними теоретичними прогалинами в розумінні інфекційного процесу та протиепідемічних заходів. Але тоді ми жили в епоху модерну – коли істина була складна, але цілісна, а сьогодні вона множинна, тому ми маємо бути дуже обережними з нашими практиками, інакше швидко доведемо ситуацію до абсурду, який обов’язково матиме сумну розв’язку.
Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, на страницу Хвилі в Instagram