Висування «друга Росії» на посаду держсекретаря США: можливі наслідки для України та роботи команди Трампа

Ось і закінчилася нарешті тривала епопея з висуванням Дональдом Трампом офіційного кандидата на посаду держсекретаря США. Ним став, як і повідомляли починаючи з минулих вихідних американські ЗМІ, керівник компанії «Exxon Mobil Corp.», так званий «друг Росії» Рекс Тіллерсон.

До оголошення кандидатури держсекретаря, з якою Трамп тягнув чи не найдовше з усіх ключових посад в його уряді, в Україні було прикуто особливу увагу. Адже саме держсекретар (міністр закордонних справ) буде відповідальним за провадження зовнішньополітичного курсу новообраного президента США Дональда Трампа. Саме тому, мабуть, досвідчений шоу-мен Дональд Трамп стільки часу зволікав з цим кроком, тримаючи в напрузі експертів та політикум як в Сполучених Штатах, так і в усьому світі.

Тим більше, що за останній місяць у ЗМІ фігурувало достатньо велика кількість імен можливих кандидатів. Першим претендентом ще декілька тижнів тому американські ЗМІ називали Мітта Ромні – екс-кандидата в президенти США від Республіканської партії в 2012 році. Який, до речі, в ході передвиборчої кампанії нещільно критикував Д. Трампа за його прихильне ставлення до президента Росії В. Путіна та наміри покращити відносини з Москвою. Сам він ще в 2012 році називав Росію «головним геополітичним супротивником США». Як я і передбачав раніше , то лише був хитрий маневр Трампа, який мав на меті одразу декілька цілей. По-перше, три мати інтригу й увагу до своєї персони. По-друге – він не мав заздалегідь сформованої команди на випадок перемоги, як це зазвичай роблять кандидати в президенти. По-третє, то був зондаж громадської та експертної думки щодо можливих кандидатів, яких він розглядав. По-четверте, Трамп таким чином намагався продемонструвати прагнення налагодити стосунки з тією частиною впливово республіканського істеблішменту, яка рішуче виступала проти його кандидатури на посаду президента США через його суперечливі й скандальні заяви в ході всієї кампанії. На що він сам відповідав тією ж монетою, нерідко відверто ображаючи впливових партійних посадовців й політиків-республіканців. Це було однією з його технологій, що забезпечили йому підтримку виборців – відсторонитися від Вашингтонського істеблішменту: «Я – не вони».

Проте тепер, вже після перемоги на президентських виборах, Трампу необхідно заручитися підтримкою як всередині республіканської партії, так і в Конгресі, адже всі його висуванці до уряду мають пройти ще процедуру затвердження в Сенаті США. А потім саме Конгрес ухвалюватиме кошторис на витрати для реалізації його передвиборчих обіцянок, яких Трамп встиг наробити занадто багато.

Зараз вже можливо стверджувати, що неформальні зустрічі з Ромні (місця яких нібито випадково ставали відомими журналістам, які потім публікували в ЗМІ фото з ресторанів де вони вдвох вечеряли) мали на меті ще одну ціль – відволікти уяву громадськості від постійних закидів демократів про проросійську налаштованість Трампа через його одіозні заяви щодо можливості визнання анексії Криму, конфлікту на Донбасі, та численні компліменти щодо лідерських якостей особисто самого Путіна. Тим паче на тлі звинувачень з боку як Гіларі Клінтон, так і офіційних представників американської розвідки у втручанні Росії у процес виборів на користь Трампа.

Які, до речі, ще не закінчилися. Ба більше, після доповідей представників ЦРУ в Конгресі США тепер оприлюднення наявної інформації щодо втручання у виборчий процес вимагають вже й представники Колегії виборщиків, які 19 грудня виноситимуть остаточне рішення щодо переможця президентських виборів.

Проте зараз мова йде саме про офіційного висунутого Трампом 13 грудня кандидата на посаду держсекретаря США Рекса Тілерсона. А саме – які висновки для України з цього вже можемо зробити зараз, беручи до уваги його минулий професійний досвід. А головне із його зв’язків з Кремлем та особисто з Володимиром Путіним під час його роботи у спільних бізнесових американсько-російських проектах у нафтовій галузі.

Адже у 2013 році президент Росії Володимир Путін навіть нагородив Тілерсона Орденом дружби «за значний внесок у зміцнення співпраці в паливно-енергетичному секторі».

Критики висування його кандидатури на цю важливу посаду в Америці припускають, що призначення Тілерсона держсекретарем підтвердило б прагнення Д. Трампа просувати на ключові пости тих, хто міг би виявляти м’якість щодо Росії, проти якої Вашингтон під час президентства Барака Обами ввів санкції за анексію Криму та участь у військовому конфлікті на Донбасі.

І тепер, коли це офіційно сталося, слід визнати, що ця критика має більш ніж достатньо підстав. Особливо якщо враховувати, що на посадку радника з національної безпеки Трамп раніше висунув ще одного одіозного кандидата, який прихильно ставиться до Росії та режиму Путіна. А саме — колишнього керівника розвідувального управління Пентагону, генерала у відставці Майкла Флінна. Як відомо, американський генерал минулого року (при чому не безкоштовно) прийняв участь на урочистій вечері з нагоди святкування ювілею мовлення головного пропагандистського каналу Кремля «Russia Today». І навіть сидів поруч з президентом В. Путіним.

Його висування на посаду радника Трампа з національної безпеки для України стало дуже тривожним сигналом в контексті побоювань прагнення Трампа покращити відносини з Кремлем за рахунок інтересів України.

А тепер, коли він незважаючи на серйозну критику з боку представників обох партій у Конгресі і поза ним все ж таки висунув кандидатуру Тіллерсона на посаду держсекретаря, ці занепокоєння можуть перерости у втілення того негативного сценарію для України, про який я писав раніше.

Проте хочу наголосити, що ще не час «посипати голову попелом» й у відчаї чекати того часу, коли Трамп заступить на посаду президента США 21 січня і одразу ж «зіллє» Україну в обмін на співпрацю з Росією в Сирії. А потім ще й визнає анексію Криму, скасувавши разом з тим антиросійські санкції.

Адже всі кандидати до уряду Трампа мають ще пройти узгодження в Сенаті Конгресу США, для чого їм необхідно заручитися підтримкою більшості сенаторів.

При цьому не лише серед представників демократичної партії в Конгресі є достатньо антагоністів прагнення Трампа поліпшити відносини з Росією за рахунок України. Достатньо велика кількість прибічників України є і в Республіканській партії, які вбачають неприпустимим йти на зближення з Кремлем задля реалізації інших, навіть більш важливих для Сполучених Штатів завдань. А саме врегулювання конфлікту в Сирії згідно його програми є головним пріоритетом Трампа у галузі міжнародної безпеки.

Так, ще минулого тижня група з 27 сенаторів, що представляють обидві провідні партії США, написала лист Дональду Трампу, закликавши його зайняти жорстку позицію щодо Москви.

Як свідчить висування Тіллерсона на посаду держсекретаря у вівторок, цей лист Трампа не особливо вразив.

А голова сенатського комітету з питань збройних сил республіканець Джон Маккейн (давній критик Путіна і прихильник України), сказав в інтерв’ю на телеканалі «Fox News», що не знає про характер взаємин Тіллерсона з Путіним, але «стурбований» цим питанням.

Слід зазначити, що сенатор Маккейн дуже різко й оперативно відреагував на заяви Путіна про бажання налагодити відносини із Вашингтоном після перемоги Трампа на виборах у листопаді: «Нещодавно Володимир Путін заявив про те, що він бажає покращити відносини зі Сполученими Штатами. Ми маємо довіряти таким заявам так само як і іншим, зробленими колишнім агентом КДБ, який привів свою країну до тиранії, вбив своїх політичних опонентів, вторгнувся до своїх сусідів, погрожував союзникам Америки і намагався зіпсувати американські вибори»

Крім того саме Маккейн був ініціатором законопроекту щодо фінансування Пентагону на наступний фінансовий рік, який був схвалений на початку грудня переважною більшістю голосів ( 375 конгресменів проголосували за, 34 – проти) у Палаті представників, в якому присутні і вкрай важливі для України положення.

Зокрема, згідно з документом, передбачається обмежити військове співробітництво між США і РФ. За деякими винятками, кошти з американського оборонного бюджету не можна буде витрачати на жодні двосторонні військові проекти доти, поки РФ не припинить окупацію української території й агресивні дії, що загрожують суверенітету і територіальній цілісності України та членів НАТО. Другою умовою для відновлення співпраці названо виконання Москвою умов Мінських угод. У тексті зазначено, що кошти також не можна витрачати на будь-які дії, які можуть сприяти визнанню суверенітету РФ над Кримом.

Безперечно обнадійливим сигналом для України на фоні «проросійських» кандидатур Трампа на посади держсекретаря та радника з нацбезпеки стало висування на посаду секретаря (міністра) оборони США відставного генерала Джеймса Маттіса, який має призвісько «скажений пес». На думку американських фахівців, він має всі шанси здобути необхідну підтримку Конгресі в обох партіях. Як відомо, у Пентагоні ще з початку 1990-х рр. Україна завжди з підставами розраховувала на розуміння її інтересів. Немає жодних сигналів, що американський генерал морської піхоти має антиукраїнські упередження.

Більше того, Дж. Маттіс досить різко засудив анексію Криму, назвавши її загрозою безпеки Європи і американським союзникам в НАТО. Він відкрито вважає Росію агресором і закликав США боротися з її агресивною політикою. Поряд з віце-президентом США Майком Пенсом він вважається представником «яструбів» Республіканської партії.

І хоча за діючими правилами, він не має права обійняти посаду міністра оборони (надто малий термін минув після його звільнення з служби, а голова Пентагону має обов’язково бути цивільною особою), втім фахівці вважають, що Конгрес у цьому випадку знайде рішення як обійти формальні обмеження.

Важливе тут відзначити і те, що як вважає старший науковий співробітник Джорджтаунського університету Джефрі Гедмін «відставний генерал морської піхоти в жодному разі не дозволить собі бути використаним в якості підпірки або задіяним у махінаціях».

Взагалі, якщо стисло проаналізувати висуванців Трампа на керівні посади в його адміністрації та уряді то є очевидним, що в його команді будуть працювати з одного боку досвідчені фахівці, що мають досвід роботи в адміністраціях Дж. Буша-мол. і навіть Рейгана, проте деякі з них взагалі не мають жодного досвіду перебування на керівних державних посадах. Як, наприклад, висунута Трампом на посаду міністра освіти дружина голови компанії «Amway» Бетси Девос.

Багато з них так само дотримуються вкрай протилежних поглядів на економіку та політику США як всередині країни, так і поза її межами. І це обов’язково викличе напруженість у роботі його команди, особливо впродовж першого року і впливатиме на послідовність прийняття рішень самого Трампа.

І зараз, незважаючи на зазначені в статті негативні фактори і побоювання експертів, а головне – протилежність поглядів серед майбутніх членів команди Трампа, необхідно запастися терпінням і побачити, до чого призведе робота такої різнобарвної команди під головуванням Д. Трампа на зовнішньополітичній арені в перші півроку-рік. Як зазначає старший науковий співробітник «Атлантичної ради» Джефрі Гедімін, «Порада тут наступна: дивиться як новий націоналізм-реалізм в кінці кінців зазнає краху від своїх внутрішніх протиріч».

Що ж стосується кандидата на посаду держсекретаря Тіллерсона, то з моєї точки зору, його найскладнішим завданням під час майбутньої процедури свого затвердження на посаду в Сенаті США, буде переконати сенаторів у відсутності персонального конфлікту інтересів і чи здатний він, будучи тривалий час тісно пов’язаним із Москвою, відокремити корпоративні інтереси від державних.

Адже компанія «Exxon», яку він очолює, зазнала величезних втрат через антиросійські санкції з боку США та ЄС через анексію Криму. Які за підрахунками експертів дорівнюють приблизно 1 млрд. дол.

І якщо Тіллерсон займе посаду держсекретаря, а потім виступатиме за скасування санкцій проти Росії, його компанія однозначно здобуде фінансову вигоду від цього кроку.

Тому напевно це й буде головним знаряддям критики сенаторів-демократів на майбутніх слуханнях в Сенаті. А враховуючи той факт, що серед сенаторів-республіканців вже є принаймні декілька противників його призначення, а всього у республіканців зараз є 52 представника у Сенаті, то шанси на те, що Тіллерсоун не пройде процедуру затвердження залишаються досить великими.

В будь-якому разі битва за його призначення буде дуже складною і вкрай показовою . Вона покаже чи зможе Трамп «переломити» Конгрес на свій бік і втілювати в майбутньому свої амбітні й далекоглядні плани.