В яку “Гру кальмара” грають з Україною-2: Росія розпочала спецоперацію

Концентрація військ РФ на кордоні, як і заяви прокремлівських політиків та журналістів в Україні про необхідність “діалогу” з Донбасом для реінтеграції ОРДЛО, є ознакою спецоперації Кремля, яка зараз активно проводиться. Метою цієї спецоперації є “боснізація” України, а саме надання особливого статусу для ОРДЛО, який спровокує федералізацію українських регіонів. Фактично, в разі реалізації цього сценарію Україна стане недієздатною державою, на території якої будуть існувати анклави підконтрольні РФ, які будуть проводити самостійну зовнішню політику.

Українським “миротворцям” хотілось би задати запитання, а що буде після легітимізації бойовиків з “ДНР” і ‘’ЛНР”? Якщо особливий статус дозволяє міським і селищним радам створювати загони народної міліції, а судді і прокурори будуть призначатися за згоди місцевої влади. Тому від “миротворців” хотілось би почути, а як буде реагувати Україна, якщо її проукраїнські громадяни будуть незаконно затримані загонами народної міліції і в подальшому засуджені представниками суддівського корпусу в окремих районах Донецької і Луганської областей з особливим статусом.

Легітимізуючи бойовиків Україна, фактично, здійснить політичне самогубство, бо конфлікт, який триває на Донбасі, буде перенесений на всю територію нашої країни. Кремлю вдасться зняти з себе відповідальність за військову агресію проти України за рахунок перетворення міжнародного конфлікту на внутрішньоукраїнський.

Дуже прикро, що українці, в своїй більшості, не розуміють, що військова агресія Росії буде відбуватися за іншим сценарієм ніж в 2014 році. Коли російські спецслужби розпочали спецоперацію під назвою “російська весна”, у представників Кремля була ілюзія про те, що військове вторгнення вдасться замаскувати за рахунок “народного повстання” мешканців південно – східних областей України. Після того як російськими спецслужбами були створені диверсійні групи, ці бандугруповання повинні були захопити під свій контроль, в тих регіонах де вони діяли, облдержадміністрації. Розрахунок Кремля полягав в тому, що диверсійні групи, використовуючи силовий тиск, зможуть примусити депутатів обласних рад проголосувати за створення нових обласних виконавчих органів влади, які підпорядкують собі міліцію та звернуться до російської влади з проханням про введення Збройних сил РФ на територію південно – східних областей України.

Ключова помилка Кремля, яка не дозволила реалізувати цю спецоперацію, полягає в тому, що сп’янілі від шовінізму російські політики, які знаходяться під впливом доктрини “русский мир”, своєю українофобією, посиленою антиукраїнською риторикою російських пропагандистів та військовими злочинами російських найманців, спровокували патріотичний підйом в Україні. Не можна примусити людей, які вважають себе українцями, стати росіянами. Навіть відома зрадниця України Наталія Поклонська визнала, що шовіністична ідея “русский мир” є абсолютно хибною, перш за все для самої Росії.

Зараз же, після поразки “російської весни”, ідеологи Кремля переважно обговорюють два сценарії по підкоренню України. Перший сценарій передбачає створення двох держав на території України – Західної і Східної, за рахунок створення “Новоросії”. Цей сценарій передбачає те, що основний удар Збройні сили РФ повинні нанести на Півдні України для відрізання нашої країни від морів. Кінцевою метою цього сценарію є підписання “історичної угоди” про об’єднання “Новоросії” і України, наслідком чого стане створення конфедеративної держави, яка опиниться в зоні впливу Росії.

Другий сценарій кремлівських ідеологів передбачає нанесення удару по Києву, можливо навіть з території Білорусі. Захоплення Києва, з точки зору провладних російських експертів, призведе до капітуляції України і підписання мирного договору, по якому українська влада під тиском Кремля повинна буде погодитись з визнанням нового статусу Криму та “ДНР” і “ЛНР”.

Нинішні геополітичні реалії, коли Захід проявляє слабкість по відношенню до Кремля, не залишають багато можливостей Україні для маневрів. З моєї точки зору, для недопущення реалізації сценаріїв Кремля, представники української влади зобов’язані звернутися до Росії і наших західних партнерів з пропозицією про розміщення миротворців ООН на лінії розмежування між Україною і ОРДЛО. Замороження конфлікту на Донбасі дозволило би Україні вивільнити ресурси, необхідні їй для її економічного розвитку. Також представники української влади повинні зробити пропозицію Кремлю про те, що в разі припинення агресії Росії, Україна могла би погодитись стати нейтральною країною.

Звичайно, що Україна не повинна забувати про свої “червоні лінії”, а саме ні за яких умов не погоджуватися з федералізацією та наданням особливого статусу окремим районам Донецької і Луганської областей окупованих Росією. Тому постійний нейтралітет, закріплений в Конституції за умов взаємовигідного компромісу з Кремлем, дозволив би Україні і Росії мирно співіснувати за рахунок “холодного миру”.

Справжнім “холодним дощем” для прибічників вступу України до НАТО, повинна стати стаття відомого американського дипломата, колишнього заступника генерального секретаря Північноатлантичного альянсу Александра Вершбоу. В своїй статті: “Як НАТО може допомогти Україні стримувати російську агресію” для журналу THE NATIONAL INTEREST, він пропонує переглянути українську стратегію, оскільки своєю двоїстою позицією Північноатлантичний альянс може підірвати свій авторитет і показати Москві слабкість Заходу. Александр Вершбоу переконаний в тому, що в найближчому майбутньому Україні не варто розраховувати на членство в НАТО.

Після того як Володимир Путін оголосив членство в НАТО України “червоною лінією”, більшість союзників по Альянсу не готові оскаржувати це рішення президента Російської Федерації. Останнім прикладом цієї геополітичної реальності, з точки зору Вершбоу, стала відсіч дана президенту України Зеленському президентом Байденом на зустрічі в Білому домі у вересні. Також в своєму тексті Вершбоу підкреслює, що жодна країна Заходу не прагне спровокувати військовий конфлікт з Москвою. Заяви ж керівників Північноатлантичного альянсу про те, що Україна і Грузія стануть членами НАТО, коли на практиці двері до Альянсу залишаються закритими, лише деморалізують, як Київ так і Тбілісі.

Колишній заступник генерального секретаря НАТО вважає, що якщо Росії вдасться розповсюдити свій вплив на всю Україну, то це нанесе великого удару по західному баченню ліберального міжнародного порядку. З його точки зору, Альянсу варто прийняти більш стратегічний підхід до забезпечення безпеки України. Це може бути ініціатива, яка буде продовженням програми розширених можливостей Альянсу, за рахунок якої союзники могли би допомогти Україні захистити себе та протистояти російській дестабілізації, але ця допомога не передбачає розширення гарантій за статтею 5 для нашої країни.

Американський експерт наполягає на тому, що нова українська ініціатива повинна охоплювати не лише військове обладнання та навчання, а й заходи щодо підвищення стійкості України проти кібератак, дезінформації, економічної війни та підривної політичної діяльності. Прикметно, що Вершбоу пропонує надати подібну підтримку також Швеції і Фінляндії, як можна побачити, нейтральний статус не заважає співпрацювати з НАТО і за потреби отримувати безпекову допомогу.

Допомогти ж Україні можна, як вважає Вершбоу, придбавши для неї оборонну зброю, а саме протиповітряну та протиракетну оборону, протикорабельні ракети, бойові дрони і протиартилерійські системи за рахунок спільного фінансування, яке повинно стати офіційним обов’язком для НАТО. Ця стратегія може бути додатково підкріплена кроками по збільшенню військової присутності НАТО в Україні, вона може включати створення спільного військово – морського навчального та сервісного центру в Чорному морі.

Союзники по Альянсу, реалізуючи українську ініціативу, могли би допомогти Україні фінансувати будівництво сумісної з НАТО військової інфраструктури, такої як аеродроми, залізничні станції та портові споруди. Українцям важливо усвідомити, що Александр Вершбоу визнає, що українська ініціатива стримування не буде гарантією за статтею 5, чи членством в НАТО через чорний хід. Це потрібно було б чітко зрозуміти, з точки зору Вершбоу, як українцям так і росіянам, а саме те, що Україна не стане членом НАТО.

Нажаль, у західних експертів і політиків немає розуміння, що головним запобіжником від агресії Росії проти нашої країни, є стрімкий економічний розвиток в Україні, який забезпечує соціальну та політичну стабільність. Не отримавши від наших західних партнерів масштабної економічної допомоги, коли Україна залишилась сам на сам з Росією, під час енергетичної кризи спровокованої Кремлем, дуже наївно сподіватися, що Володимир Путін не забажає розширити сферу впливу Російської Федерації.

Тож Україні вже зараз потрібно зіграти на випередження, запропонувавши свій мирний план, який відповідає її національним інтересам, Росії і нашим західним партнерам, поки не стало занадто пізно.

Першу частину див тут

English version here