У Владимира Зеленского не осталось позитивных сценариев: как ему будут "помогать" спуститься вниз

Владимир Зеленский наконец-то пришел ксистемному конфликту с олигархами. Чем он закончится? Почему президент Украины боится высказывать свою позицию по большинству острых вопросов? Что старая элита может противопоставить президенту Украины? Чего боятся в Офисе президента?

В гостях у Юрия Романенко политический консультант Руслан Рохов.

Друзья! Всем привет, серферы, бездельники, девианты. Продолжаем наши обзоры, беседы. И сегодня в гостях Руслан Рохов. Привет!

Привет!

С которым мы поговорим о мейнстриме нашей политической жизни. Это возврат Авакова на политическую авансцену и обозначение Ахметова, как, наверное, ключевого оппонента Зеленского на сегодняшний момент. Потому что и Аваков, и Гройсман, и Разумков, и Юлия Владимировна, находятся в какой-то конфигурации отношений с Ахметовым.

По сути, можно говорить о том, что у Зеленского очень долго радовались, что нет системной оппозиции. Сейчас у них системная оппозиция, системное некуда. Потому что системнее, чем Ахметов, наверное, игрока нет.

В связи с этим, логично задать вопрос - чем это чревато для Зеленского и Украины. Потому что, на мой взгляд, ничем хорошим это не чревато.

Я декілька тез наведу перед тим, як ми в глибину підемо. По-перше, в українській політиці кожен, хто в великій політиці, знаходиться в якихось стосунках з Ринатом Леонідовичем, як одним з ключових стрейкхолдерів і в економіці, і політиці, і медіа, і т.д.

Тому, очевидно, що було питання часу, коли у Ахметова було б бажання балансувати. Я ж розумію, що з одного боку він допомагає: ресурс, медіа, там представники партії "Слуга народа" виступають. З іншого боку, дає майданчик для опозиції з тим, якщо якісь домовленості не будуть виконуватися, зараз ми "підкрутимо", дамо газу, трішки Разумкова більше покажемо, додамо сюди Гройсмана. Виходить, що постійно балансувалося.

І от, коли зайшов Аваков – це така зміна. Можна поділити час до появи його в Хард толку з Влащенко і після. Він зробив таку публічну пропозицію: а давайте ми разом - Тимошенко, візьмемо Гройсмана, Разумкова.

Яценюка.

І створимо реально пропозиції. І підтримав той тренд. Якщо ми говорили раніше, поява Зеленського, завдяки чому? Завдяки нетерпимості до "старих еліт" і бажання нового. І вибачали люди недосвідченістю, відсутністю якості команди, головне, щоб не такі, як "старі". То, наявність великої кількості помилок, причому, здавалося б включи рацио і можна їх упередити, їх не буде. І це породило системний запит на людей досвідчених, які розуміють, що потрібно робити. І фактично, та пропозиція, яку зробив Аваков публічно в своїй дискусії до системних політиків, назвемо так, тому що, Юлія Володимирівна "аксакал". Є відносно нові "плеяда". Наприклад, Гройсман не такий старий в політиці великій. Щойно зайшов у велику політику, в "незалежне плавання" Разумков.

Але відносно команди Зеленського, він сприймається, як людина розумна, яка системна, досвідчена, яка розуміє, що треба робити. І фактично зараз буде така боротьба сьогоднішньої влади і альтернатива до неї, яка також ніби альтернатива, але, яка розуміє, що робити. І це заходить дуже класно в тренд. Ключова небезпека, фактично, для Офісу президента те, що Разумков заходить в нішу Зеленського.

Зараз буде падіння рейтингу Зеленського з перетіканням в Разумкова. Фактично, це ставить ситуацію в цуцгцванг. Це така ситуація в шахах, коли будь-який хід є негативним. Тому що, наприклад, зараз протидіяти Разумкову - це посилювати його як системного гравця, як системну опозицію, про що мова. Не діяти, він буде переформатовувати більшість і вимагати більше можливостей в політичному спектрі.

Ми вже бачимо зараз 25 його людей в МФО, але всі розуміють, що це не всі, хто орієнтовані сьогодні на Разумкова. Ми не бачили "Голоса". Ми розуміємо, що частина "Голосу" на нього орієнтована, є представники з "Батькивщини", в тому числі Сергій Тарута, які точно орієнтовані на Разумкова. Андрій Ніколаєнко з Тарутою.

Андрей Николаенко, как раз четко позицию обозначил по Разумкову.

Так само Ніколаєнко був номінальним головою партії Тарути, хоча там ідеологічним лідером був Тарута. Тому, там ще є щонайменше 2-3 депутата у фракції "Батьківщина" точно, які також орієнтовані. Тому, виходить, що насправді гравців, які грають з Разумковим, більше. Плюс є люди, які орієнтовані на Авакова.

І тут фактично є можливість з середини запустити процес ентропії, щоб розвивалася парламентська більшість. Якщо йдуть перші парламентські вибори, очевидно, що в цій динаміці низхідній, Зеленський втратить більшість, і тут питання часу, коли він впаде. Тому що, якщо інші більшість, це значить інший не контрольований прем’єр, виконавча влада тоді неконтрольована президентом, і це питання він добуває. Фактично, він може добути свій термін в якості президента Ющенко – 5% рейтингу, і на цьому все забули.

Тому, Офіс буде намагатися грати на випередження. Якщо все буде йти до того, що вибори будуть 100%, тоді будуть намагатися робити, щоб перші вибори були президентські з тим, щоб спробувати втримати ситуацію і у випадку перемоги, спробувати переформувати парламент знову під себе. Можна говорити, напевно, що з одного боку - це протистояння, яке було неминуче.

Ми кілька раз дискутували із Геннадієм Друзенко, з колегами, про те, що Конституція так змоделювала стосунки між різними гілками влади, що конфлікт постійно неминучий. Оскільки, є президент, який поза трьох гілок, але реально має найбільший політичний вплив. Тому, що він має найбільшу легітимність, він єдиний за кого голосує вся країна. І, з іншого боку, фактично, його Офіс – це як ЦК компартії. Такий рудимент з українсько-радянської республіки, де він каже, що робити. Він каже: "ну, ну, не туди пішов Уряд", сприяє його заміні і т.д., де-факто, не несучи жодної відповідальності.

Тому, постійна та модель, коли з’являються якісь інтереси, процеси, рано чи пізно стикається з тим, що президент, який має найбільшу легітимність дозволяє собі більше, ніж мав би собі дозволяти. Породжується конфлікт, який закінчується тим, що президента знімають.

Но проблема для Зеленского в том, что он мог себя вести так до последнего момента. Потому что последние рейтинги, которые публиковали почти все, включая наш Украинский институт будущего. Мы тоже в четверг или пятницу рейтинги последние сделали. Но, все в принципе указывают общую тенденцию - Зеленский перестал быть президентом всей Украины. Потому что фактически он доминирует теперь только в центре Украины. По Востоку, по Западу, начали отваливаться - либо к Порошенко ушли, либо к Бойко, либо к другим игрокам.

То есть, у него сейчас нет такой легитимности, которая была еще летом. Рейтинг начинает падать, и я думаю, что сейчас в следующие недели, когда пойдут проблемы с электроэнергией, веерными отключениями, плюс на ковид все очень серьезно наложилось… Позиция его партии по ковиду и вообще то, что Уряд делал по борьбе с ковидом было очень громоздко, неэффективно, нерезультативно и т.д. Политика вакцинации была провалена. Сам президент боится выступать в поддержку вакцинации. Он вообще боится обозначить позицию. И это не допустимо для лидера нации (на следующий день после этой беседы Зеленский сделал заявление по вакцинации -прим. ред).

Причому, не тільки по вакцинації, по всім принципово важливих питаннях. Чому так? Логіка компанії Зеленського була така: ми ловимо всіх. Тобто, будь-які теми, які чітко ділять людей, наприклад, позиція "за-проти", намагалися оминати, щоб не було відпадання електоральної бази, коли шли президентські вибори. Сьогодні ж, коли стикаються з реальною політикою, і де треба визначити, "от ми тут робимо як", доводиться робити певний вибір. Там, крок вліво - відпали ті, що праворуч. Крок вправо - відпали ті, хто ліворуч. І постійно, якісь дії відкидали одних, інших.

Зробили санкції проти Медведчука і т.д., на Заході супер це сприйняли, на Сході почалося відвалювання. Крок в цей бік – на Заході. І виходить, що він постійно, як "човен" ходить, ловлячи напрямок вітру, постійно від берега до берега рухаючись, поступово втрачає якусь підтримку.

І, коли, умовно, всі ці ефекти з "великим будівництвом", які демонструють відмінність, закінчилися, «слуги народу» більше не мають, чим крити. Умовно, все пальне, на якому можна було їхати, демонструвати якийсь результат, щоб виправдовувати інші вчинки, закінчилося. Тепер стикаємося з суровою реальністю, з проблемами, які треба вирішувати в той чи інший спосіб. І однозначно ти береш сторону одну, втрачаєш іншу. І тепер він починає робити ті кроки, які постійно йому відвалюють електоральну базу.

Це дозволяє на електоральній базі, на сході країни, за руський язик і т.д. накопичувати тут інший потенціал, які гравці на цьому грають, на Заході інші. Вони постійно починають "підкошувати" електоральну базу Зеленського. І це виходить, пішла динаміка знову в низ.

Ми пам’ятаємо на початку зими - кінці січня було падіння, потім змогли вирівняти. Зараз знову пішло падіння. І, та кількість проблем, фактично, створює для Зеленського, як кажуть, "ідеальний шторм". Коли кон'юктура проблеми, виклики, інтерес стейкхолдерів стикається воєдино і фактично створює серйозні проблеми, які будуть стояти на порядку денному в його Офісі. Я думаю, що точно не варто очікувати спокійного життя в Україні. Буде зона турбулентності.

З одного боку – це проблемно, бо знову люди будуть прикуті до цього протистояння. І, якщо раптом у нас настане момент відключення електроенергії, бо, на жаль, належним чином не підготувалися насправді. Уряд, міністерство і інші гравці, хто відповідав за це, допустили, що ми зайшли в опалювальний сезон, а у нас вугілля не достатньо, проблеми з газом. Якщо спадає тиск в енергомережі газотранспортній, треба туди власний газ закачувати, щоб підтримувати тиск. А значить, ми не можемо його споживати. Він ніби є, але ми мусимо його технічно використовувати, щоб давати подачу.

Плюс, всі вже чули, що білоруси сказали, що на цьому нашої співпраці по екстреній підтримці електромереж, коли дають з Білорусі, не буде. Це виходить, що всі пазли, питання енергетичної кризи, питання тарифів, коли говорилося багато, що все буде дешево, а насправді, зростання все рівно відбувається. Не таке критичне, як могло б бути, але все рівно воно є більше, ніж по відношенню до минулого року. І це все буде збирати багато-багато проблем помножених на те, що тепер не замовчують.

Проблеми ж були, просто тоді був консенсус і по телебаченню про них не говорили, а тепер дали добро, щоб говорили. І це, мабуть, найбільше сьогодні дратує Офіс президента в зв’язку з тим, що попередня історія, коли проблеми є, а про них мовчать, ніяк не відображається на рейтингу. А коли проблеми є і про них говорять, воно відразу находить свій результат в результатах коливання електоральних настроїв в Україні.

Смотри, он допустил фундаментальную ошибку, которая заключалась в чем? Он мог делать все, что угодно, когда у него был вот этот пиковый рейтинг и это продолжалось почти два года практически.

Потому что после того, как был нанесен удар по Медведчуку, он отыграл еще потерянных к середине зимы 2020-2021 10% потерянных, и у него опять было 32-33% . И это был момент, когда можно было качественно перестраивать отношения с элитой. А этого не произошло. Потому что с "элитой старой" они договорились: с Коломойским, Ахметовым, всеми остальными. Как следствие, это не позволяло фундаментально изменить отношения внутри экономики. И вот эти ключевые позиции, которые занимали олигархи, так и остались, они никуда не делись.

Був збережений статус-кво.

И, когда они, допустим, ударили по Медведчуку, они понимали (а может быть, и не понимали), что функционально Медведчук играл роль "коррупционной прокладки", через которую Россия торговала, чтобы поддерживать свое политическое влияние. И когда они изымали Медведчука, то они тем самым изымали механизмы, которые позволяли сюда поставлять уголь, газ, что там еще…

Енергоносії.

За счет чего медведчуковская инфраструктура поддерживалась. И, соответственно, если ты делаешь такой шаг, ты должен сразу…

Моделювати наслідки.

Да. По всем фронтам, завязанные на эту инфраструктуру, и как следствие, готовиться к этому. Тем более, что трудно было говорить о том, что за 8 месяцев нельзя было подготовиться к наслідкам. Даже больше - 10 месяцев.

В результате, они все это игнорировали. То есть, они ориентируются на пиар-эффекте, поскольку хорошо разбираются в этом. Но, пиар-эффект, - это не политика. И теперь наслідки завлечения пиар-эффектами и "теплыми ваннами" приходят в форме энергетического кризиса.

100%. Тому що, ти робиш дію, ніби ти маєш ситуативний вау-ефект. З Медведчуком це був, мабуть, один із найсильніших ходів, коли попередній президент багато критикував, але притому Медведчук увійшов в українську політику знову. А тут президент, якого нищівно нещодавно критикував попередній президент, бере і санкції, почав процес.

Це попри те, що рішення РНБО не є легальними, вони порушують норми законодавства. Але, оскільки вони є легітимними, підтримувані суспільством, це відразу дало свої електоральні ефекти. І, навіть, зростання рейтингу по Західній Україні і довіри, в тому числі, до Зеленського.

Але ж, коли ці всі кроки відбувалися, я говорив, що прийде момент, коли це нас дожене. Коли не зможуть там посадити, тому що не має легального фундаменту для цього. Коли почнуться наслідки всіх цих дій, які вдарять такою силою, що потім буде важко оговтатися. Тому, що іде через суди. Це стабільно. Так само, чи по контрабандистам іти по правовому полю – це одна історія. Це складніше, не буде швидко, але ми рухаємося. І якщо зробили, то все, не буде відкату назад.

Пішли швидшим шляхом, з хорошим вау-ефектом, але сьогодні ми будемо наздоганяти. Там закрутили гайки по інфраструктурі, але очевидно, що контр-дії не могли не відбутися. Але тут інша історія, те, що мене найбільше тривожить. Це все ж можна було прорахувати. Окей, зробили вибір, що ідемо в піар. Окей, хтось там приймав рішення, мав якось мати певну логіку. Але тоді ж готуйтеся до наслідків. Якщо ми розуміємо, що ми зупиняємо інфраструктуру, яка давала нам енергоносії з Росії, то потрібно до цього часу попередньо законтрактуватися, мати альтернативні джерела для того, щоб не виникли проблеми потім. І цього не зроблено.

Не підготовлені рішення без моделювання наслідків, з готуванням сценаріїв альтернативних – це говорить про слабкість аналітичного бек-офісу ОП. Я розумію, що не один президент з жодною великою освітою, західною, в тому числі, чи голова Офісу, чи прем’єр міністр, не може все знати. Це нормально. Для того в них є кабінети, профільні радники, які готують проекти рішень, а політики приймають рішення, який із запропонованих варіантів обрати.

Там є три політики – один, два, три. Вони дослуховують певну доповідь, скільки це коштує, які ризики, які перестороги. І кажуть: "дивіться, введемо номер один". Але в нас, нажаль, досі ця історія не видобудована.

Я, коли президент Зеленський переміг, написав був кілька колонок і, зокрема, говорив, що йому треба зробити певний набір речей. Після першого туру, коли ми вже працювали в штабі, перед тим був момент вибору, за кого ж в першому турі голосувати. І кандидати в президенти мали сильні свої сторони. Там у Тимошенко були свої, Гриценко - свої, у Зеленського - свої, і у них були ключеві проблеми.

Я писав, що відсутність досвіду – це з одного боку проблема, а з другого боку – можливість. Тобто, він не зав’язаний на статуси-кво, не має інтересу утримувати статус-кво.

З іншого боку, якщо б він обрав логіку, що є "полісимейкер" - це профільний радник, а він – "десижн мейкерс" – працює зі стейкхолдерами, напрацьовує різні рішення, пропонує йому, і він тоді визначає, що ближче його погляду до програми. Тоді він міг би бути хороший, успішний політик, який змінив би країну на "до" і "після". Але для цього треба було брати сильних, компетентних людей (не лояльних, а сильних, компетентних) і намагатися міняти. На жаль, вибір був зроблений в збереження статусу-кво. Наслідки пожинаємо сьогодні.

Смотри, теперь коснемся вот этой олдскул, которая сейчас противостоит Зеленскому. Их преимущество в том, что у них есть системность. Потому что они долго доминировали на политической авансцене, в экономике и т.д. Но, их проблема в том, что у них нет легитимности. Поскольку, ми понимаем, что пределы политиков, типа, Гройсмана, Юлии Владимировны

Великих антирейтингів.

Не говоря про Яценюка, они много не наберут. По сути, они могут противопоставить Зеленскому, пока еще такому Зеленскому. Потому что пока у него есть 22-23%, то ни у кого из них такого рейтинга еще нет. Но, пройдет, я думаю, еще два месяца, и если у Зеленского все будет продолжаться в таком ключе, как есть, он выйдет на уровень в 15%, то, по большему счету, они выйдут за равноценную позицию. Тогда коалиция из различных игроков начнет выдвигать свои "хотелки".

Як тільки його рейтинг зрівняється з рейтингом основних опонентів, на цьому його будуть просто нещільно рвати. Тому, що сьогодні він домінує, ми ж говоримо про рейтинг. Якщо ми візьмемо довіру, то він трішки більший від рейтингу. Ті, хто готовий голосувати, і ті, хто вірить у щирість того, що він робить – це різні показники. Віруючі в його щирість - зараз балансує на рівні 50%. Вже трішки нижче.

Вже менше.

45%, десь так. Але ще достатньо великий. Але, як тільки ця віра, коли він делегитимізується, коли йому не будуть вірити, на цьому все закінчиться.

Уровень недоверия в прошлом месяце у него стал впервые выше, чем у Порошенко – на 0,2% всего лишь. Но, это уже тренд.

І він буде накопичуватись. Більше того, в чому специфіка українського виборця? Коли він вже не довіряє, то дуже важко відкритись назад. Щоби цей вийшов детокс, антирейтинг, він має піти з влади. А оскільки він був у владі, то він тільки буде накопичуватися.

Тому, і цугцванг. Ситуація для нього все гірше-гірше, кращого бути не може. І будь-які рухи, особливо, не правильні, будуть тільки усугубляти. Фактично, там мінімальні можливості, які зав’язані виключно на тому, що він може передомовитися з Ахметовим і іншими олігархами в новому статусі-кво на їхню користь. Це єдине, що може його оберігати.

Наприклад, перестане давати Рінату Леонідовичу на своєму "Україна 24" можливість виступати. Поставить в стоп-лист головних опозиціонерів. Перестане робити новини про..

Зачем? Ему это уже не нужно делать.

Це у випадку домовленостей. Якщо, наприклад, дивіться, дає йому 5 міністерств, іди на всі торги, які хочуть. Знову ж таки, це ознака слабкості, коли тобі дають, ти: "нащо брати цих, якщо можна взяти все".

І тобто, він вже, як-то, кажуть, "поранений звір", його вже "хижак" чує. Так само, якщо в морі з’являється, хтось поранений, акула вже відчуває, де він за багато тисяч метрів. Може вже відчувати кров і охотитися за ним. Так само зараз те, що робиться (і це така хаотична якась реакція, спроба (російською) купировать і Разумкова, і інших), я вважаю, буде йти до того, що це буде демонструвати, що це страшно, що болить. Значить, вже не впевнений в позиціях. І по мірі падіння рейтингу, втратиться причина, а чого домовлятися з президентом, якщо просто можна поміняти баланс.

Смотри, Ахметову нет смысла идти на такие шаги, о которых ты говоришь, какие-то стоп-листи ввести и все остальное. Потому что Ахметов очень четко увидел, что как только Зеленский чувствует себя сильным, он начинает пытаться…

Диктувати умови.

Собственно говоря, почему они в конце месяца прошлого и поссорились. Произошел конфликт на почве интересов вокруг закона об олигархах, который Зеленский на днях подписал. Для Ахметова, который "закусил удила", которому Зеленский угрожал, в принципе, уже все понятно. Он понимает свой статус, у него есть понимание своей роли и понимание своей ресурсной базы, за которой стоит системная позиция в экономике.

Поэтому ему откатываться назад нет абсолютно никаких причин. Это, как Ющенко в 2007 году, который пошел на эту авантюру с досрочными выборами. Она, в принципе, была обусловлена той конфигурацией, которая сложилась в ВР. Ющенко пошел на эту авантюру в надежде, что он там сможет какие-то добрать голоса, но, "Наша Украина" взяла 14% или 12%, уже не помню.

"Слуга народу" вже ніколи не візьме стільки, як мала. А якщо ми будемо говорити про нову виборчу систему, яка була на місцевих виборах, то там взагалі мізерні результати будуть.

Да. И они не обвалились после местных выборов только потому, что сохраняли легитимность Зеленского на высоком уровне. Они убеждали местные элиты, передоговаривались с ними, ставили там секретарями облсоветы своих людей, и это была такая компенсация за то, что продули местные выборы.

Вопрос. Ты же занимаешься местными выборами, знаешь многие региональные элиты, спустя год они сделали вывод из того поражения, фактического, в 2020 года? Сделали они выводы, создали организационную структуру? Является ли партия сегодня "Слуги народа" организованной силой? Нет, не является.

Точка, умовно. Там, де з’являються вибори, вони посилюють. Візьмемо, Івано-Франківщину, Черкащину, Херсонщину, де вибори були мажоритарки, там мобілізовувалися штаби, структури і т.д. І тут знову ж таки, не партійці, штаби. А візьмемо кампанія партійного будівництва, вона, на мою думку, повністю провалена. Фактично, партії як такої, яка чимось займається в національному масштабі, не має. Є якісь окремі піар-партійні проекти, молодіжна, ще щось, якісь "зе-хаби", які так само містять точки для того, щоб були якісь інфоприводи. Де-факто, партійного будівництва не має.

І ми бачимо, на прикладі багатьох випадків, рухається в бік того, щоб примощувати до любої. Власне, у попереднього президента також така була практика: що у нас є одна правильна партія, один правильний президент, ти мусиш правильно взаємодіяти.

По Золотоноші мер, який також змінив багато партій в минулому, не був завжди в одній партії, балотувався від "Слуги народу", переміг. Закономірно всіх обставин, які складалися. Те ж саме будемо говорити зараз. Там, де є не їхні міські голови, намагалися робити, не тільки в обласній Раді обрати голову або президію, але і в міських. За умови, щоб були домовленості з місцевими елітами.

Наприклад, по Буковині, Чернівці, це мабуть, єдина, де, фактично, нічого не вдалося. І голова обласної Ради не від "Слуг народу", і міській голова – не від "Слуг народу". І секретар міської ради обласного центру не від "Слуг народу".

Фактично, не зумівши домовитися з місцевими елітами і новими. Тому що, фактично, в Чернівцях нова політична сила зайшла, не "старі еліти", а нові місцеві еліти. Не з тими, не з іншими не вдалося домовитися. Фактично, тому от зараз, коли з’явився Конгрес регіональних місцевих влад, мені здається, це спроба організувати систему мотивації, як "кнут і пряник", щоб знову обіцяти певні ресурси місцевим елітам, і якщо, хто проти, є силовий блок?хто не з нами, той проти нас. Прокуратура, поліція, СБУ і т.д.

Это уже не работает. Потому что бунт в Закарпатье, который мы видели.

Коли вони поміняли, і знову відкатали назад.

Там те, кто не в курсе, должны знать, что облсовет вкатил недовіру главе облрады новому. В результате Офис президента оказался в очень симптоматичной ситуации, когда все увидели, ага

Офіс передомовився з елітами, скинули голову облради, там була більше "Батьківщина", зняли заступника голови облради. Поставили свої контрольовані. І місяць, чи більше пройшло часу, коли назад скинули вже того, якого поставили, зняли тепер знову на сесію обласної ради. Здається, десь мала бути сесія облради заступників і на нову президію.

Це говорить про те, що почалися "системні тертя". Коли в президента високий рейтинг легітимності і медійно показує, що місцеві еліти не хороші: збереження статусу-кво, корупціонери, феодали, такі-сякі, то тоді, звичайно, коли медійна кон’юнктура і електоральна на боці президента, вони мусили прислухатися. Чим менша легітимність президента, тим менше приводів слухати.

Наприклад, на Атрошенко прийшли виїмка, навіть, у бізнесі, не тільки в комунальних підприємствах. Але це ж його нічого не зупинило. Після цих всіх фактично інтервенцій силовиків в Чернігові, вже оголосили нову очільника партії "Удар", пряма вже комунікація Атрошенко з Кличко. Вони говорять, що "разом, відродити". І це було відразу після того як силовики приїхали в Чернігів.

Між рядків можна було прочитати меседж Атрошенко: "давай ти престанеш дружити з Кличко, ти ж розумієш, що це не сама краща історія". Хай зробить хорошо, зробить погано, потом верне все обратно. Але тут не призвело до таких наслідків. Це значить, що еліти місцеві розуміють, що окей, чуть-чуть потерпіти.

Ну, динаміка падає вниз. Падіння рейтингу неизбежно. Повернути назад, як було, вже не можливо. Динаміка пішла вниз. Тут питання, які сценарії закінчення цього процесу?

А які?

Можуть бути різними: домовитися, "я устал, я ухожу", ініціація дочасних виборів. Наприклад, більш менш пристойна історія з шансом на спробу переобратися. Це, умовно, демонстрація, що в Зеленського системний конфлікт з олігархами, що він дійшов до того, що хочу знайти статус-кво і вони всі ополчилися. І намагатися зайти в президентські дочасні вибори, щоб взяти легітимність в громадян. "Дайте мені мандат, щоб я поборов цю олігархічну систему".

Це єдиний більш менш такий пристойний сценарій, що так може програти, скоріш за все, і програє. Може й виграти. Бо, при всіх інших він точно програє.

Смотри, если он перед этим не начнет "бить" того же Ахметова. То есть, "бить", забирать, заводы, станции…

Проголосувати в парламенті за збільшення ренти на видобуток того, що видобуває чи переробляє Ахметов - руду і т.д. Тобто, якісь реальні, що б’ють по економіці. Не піар, а реальні, економічні, тоді так.

Але проблема в тому, що він під це не зможе зібрати голосів в парламенті. Може спробувати, можливо, і спробує. Буде показувати: "дивіться, ми спробували блокуючий пакет. Тому, я беру мандат, спочатку переберіть мене, потім я розжену цей парламент і давайте, бо я ж довірив, зібрав людей. Повірив, що вони так само як я хочуть змінити систему, а от вони інші. Вони такі самі, як ті, хто був до цього. Пристосуванці, які мімікрували під олігархічну систему. Можливо вони так спробують".

В будь-якому випадку, потенційно з усіх сценаріїв - це найбільш оптимістичний, якісь шанси дає. Всі інші: базовий або песимістичний, ведуть до того… В базовому починається, що попередній президент, який тікав з Ростова намагатися закрутити гайки, що "я тут бос, мене обрали закручувати гайки". Насправді це буде зжимання пружини. Тобто, чим більше будуть зжимати, тим швидше і сильніше вона дасть опір і йому, і Офісу президента.

Плюс запускается, внутриэлитный конфликт катализируется. Потому что с одной стороны он вошел сей час в конфликт с Ахметовым, с другой стороны - мы видим, что у Коломойского все в "шоколаде". Коломойский выигрывает очередные газовые дела, ему должны…

Чергові мільярди з бюджету України.

Да, опять и с бюджета Украины ему тепер что-то компенсировать будут на не маленькие суммы и т.д. И, естественно, это будет со стороны других олигархов, которые находятся с ним в конфликте, подогревать их мотивацию, чтобы бить по президенту сильнее, как было с Януковичем в 13-14 году.

Якщо ми дивимося всі конфлікти, коли ополчилися проти президента, особливо це було показово на Януковичі, коли він вирішив, сказав: "Я ж тут самий "рулящий", чого всі мають мільярди, чого я їх не маю, дайте трішки мені руку в поток засунути".

Коли переділяли статуси-кво - це всіх, хто звик до певних правил, підбурювали на то, щоб боротися. Їм зрозуміло, як працює система, вони знають, в кого, з ким, які стосунки, вона робоча. Як тільки хтось намагався змінювати статуси-кво, які були попередньо досягнуті, почався супротив.

Фактично, в українських реаліях, змінювати статус-кво можна тільки перший рік після того, як президент виграв вибори. Коли в нього найбільша легітимність, і всі суб’єкти розуміють, що при конфлікті громадяни будуть на боці президента, бо тільки що його обрали. А далі, коли він не виконує… А особливо, якщо він на базовому, на початку пішов на домовленості про збереження статусу-кво, розчарування накопичується, ті, хто голосували за нього, як інструмент зміни статусу-кво. А ті, хто решта, мають своїх основних політичних "вождів", яких вони підтримують.

Фактично падає ця легітимність до рівня тих самих "вождів". З одного боку у них великий антирейтинг, але з іншого боку у них є свої електоральні ядра. І, коли президент опускається до рівня статусу однакового, тоді їх багато, він один. І тоді можна протистояти.

Зараз президент, фактично, наближається до того моменту, коли він буде в однаковому рейтингу, з однаковою довірою, недовірою балансів, і це буде така "війна всіх проти всіх", яка закінчиться політичною кризою.

І, на мою думку, коли ми в попередній раз говорили, чи можливі дочасні президентські вибори. Ось зараз, коли зняли Разумкова, коли почалася криза, остання крапка буде - це якщо або відмінять якийсь спосіб, або переголосують в виборчому кодексі, або його взагалі скасують - норму балотуватися президенту, коли він склав вповноваження. Це фактично буде сигнал, що пішов сценарій дочасних виборів. Бо, чим довше буде зберігатись те, що є, тим менше шансів в Зеленського та його Офісу, фактично, якусь перспективу і оптимістичність…

Я думаю, что они уже упустили эту перспективу на самом деле. Потому что, это все надо было начинать с начала лета и так, чтобы к концу октября, максимум, провести выборы. Все.

Фактично, ось ця осінь була для них ідеальною для перезапуску. На весну - це вже проблема, а на наступну осінь - вкрай складно.

Да, поэтому история пика, судя по всему, уже подошла к концу.

Це вже динаміка вниз.

Дальше начинается история, я не знаю, падения или нет, но схождения с горы… Но, в принципе я месяц назад в одном из видео об этом говорил, когда начали Разумкова убирать — это гора, пик горы, дальше только спуск вниз. И вопрос заключается в том: этот спуск будет управляемый и менее болезненный, или резкий и болезненный.

І друге, керований президентом чи іншими гравцями? Кут нахилу спускання визначає. Якщо ми говорили, що до цього моменту, коли прибирали Разумкова, фактично президент був домінатором, як найбільш легітимна особа, він домінував, диктував всім умови (і політичним гравцям, і олігархам, які володіють цими політичними гравцями), то сьогодні президент стає один з усіх, однаковим. І починається знов переділ політичних впливів.

И страх. Я думаю, сейчас в Офисе президента реально будет усиливаться страх, потому что вот эти все игры с РНБО, все санкции, которые вводились и т.д., над ними теперь будет висеть "наковальня". Молот и наковальня"

Страх відповідальності.

Да. Потому что за это будут нагонять, они слишком многих людей "подвесили на эту ниточку" и, соответственно, эти люди хотят отомстить. И сейчас эти люди идут в эту коалицию в том или ином формате.

Да, всі ображені об’єднаються.

Богдан тот же самый, будет он там тоже.

Ну, я більш ніж впевнений. Якщо дивитися, хто, кому, зв’язки які, то там "ниточки" приводять і до Разумкова, в тому числі.

Да. И поэтому следующий год для Зеленского будет, как для Ющенко 2007.

Для нього вже цей кінець року, буде не "айс", як кажуть. А наступний, фактично, буде вирішальний, як він закінчить свою каденцію.

Но, они креативные, я думаю, что они попытаются там, что-то сгенерить. Но, опять-таки, проблема в том, что генерить можно, когда у тебя стабильная система и тогда твоя генерация креатива, позволяет тебе как то выпутаться и с большим плюсом к профиту выскочить. А сейчас, когда вот это все складывается, в экономике, во внешней политике…

Я тут погоджусь. Складується так, що це ідеальний шторм. Він заходить в ситуацію, що все, що для нього може бути недобре, настало.

Да. Я на прошлой неделе именно под таким названием записал ролик, так что, посмотрите его обязательно. Идеальный "шторм" практически пришел, с чем мы вас всех поздравляем, потому что скучно не будет.

Ну, і кінець будь-чого, це вже початок чогось нового.

Однозначно. Надеюсь, что это будет именно позитивный "початок", а не конец вообще украинского проекта. Потому что, опять-таки, мы понимаем, что идет очень серьёзная игра русских в этой ситуации для того, чтобы резко усилить свои позиции.

Ось з цих причин, чому запит на досвідчену і сильну команду, мені здається, що гасло коли Яценюк з "Народного фронту" заходив: "сильна команда складних часів", от він дуже має запит на ріветалізацію. Тобто, якщо там були військові, а тут системи… Тобто, утримати державні інститути, утримати державу, ось це зараз буде після закінчення "ери" Зеленського, це головний виклик.

Умовно його Офіс з владою довели ситуацію - "мы сперва до основания уничтожим". І тут треба буде побудувати нові інститути, якщо вони не будуть збудовані, то, звичайно, є серйозні ризики для другої Української республіки. Ось, дуже не хотілося, щоб на цьому ми закінчували другу республіку.

Ми дискутували з Геннадієм Друзенко, з колегою, що єдиний спосіб убезпечити, щоб нам не перезапускати республіку - це потрібно робити редизайн. Умовно, перемодулювання інститутів влади, конституційний процес домовленостей. Тому, що фактично, якщо ми візьмемо Конституцію - компроміс, умовно, Кучми з комуністами, плюс з демократами…

Тобто, зараз є інші гравці, з іншими впливами, з іншими інтересами, і от важливо домовитися, яку країну, як ми будуємо, як ми приймаємо рішення. І це "зашито" в текст Конституції, і дотримуватися цих правил гри.

Смотри, ситуация с Зеленским показала одну простую вещь - старые игроки не хотят ничего менять принципиально. Они всю каденцию Зеленского петляли таким образом, чтобы принципиально ничего не изменилось. Изменять ландшафты, ничего не меняя, по сути.

Вони зацікавленні в збереженні "статусу-кво".

Да. Зеленский, который не понимал этот дизайн, какой должен быть, как это можно переформатировать. Он так и не сформулировал это, хотя его продвигали на это. Людей, которые бы это могли сделать, он не подтянул. Потому что не доверял никому, кроме своих кумов "95 квартала" и т.д.

Но, это означает одно: для того, чтобы перезапускать такой дизайн, должна быть организована структура, которая имеет такую легитимность, как это было у Зеленского. Либо, на высоком уровне, для того, чтобы навязывать это.

Либо, тогда тот же самый Аваков, Тимошенко, Гройсман, Разумков, Зеленский, как равные сидят и договариваются, никто не доминирует. Доминатор пропал, все. Может быть новый доминатор после следующей президентской. Сейчас ситуация в том, что мы идем ко всем равным. Потому что уровень поддержки, антирейтинг будет практически одинаковый.

Так вот, при такой системе - это просто "консервация" системы, которая уже умерла фактически. Потому что то, что сейчас происходит в энергетике и то, что сейчас происходит вообще в экономике, это по поводу того, что витальная сила экономики, базирующая на старом укладе, просто уже исчезает на глазах.

З цих причин, про що говоримо. Старим елітам важливо, перше - збереження статусу-кво не скільки в домінації, скільки в тому, що та власть, яка набута, залишилась, щоб їх не доганяли. Тому що, умовно, якщо ми говоримо про приватизацію, вона була легальна, цілком законна. Але вона не легітимна. Довіри і от такої згоди суспільства, що "все по-чесному", не має.

От момент, коли всі сказали: "ну, да, вони мали доступ до інформації, майнові сертифікати, набути власність", бо мали доступ, легально, да. А інші кажуть: "але ж ми не мали таких можливостей". Якби вони там якісь фінансування виділили, умовно, нульова декларація для олігархів. Ми розуміємо, що да, ми багато чого зробили за 30 років. Дивіться, ось наша інвестиція в якісь інфраструктурні речі. З приватних коштів, не з податків. За те, що ми тоді приватизували великі шматки економіки. І це в очах суспільства: "ну, да, тепер це легітимно".

Але в результаті, їхнє право на ту власність є беззаперечним. Всі кажуть: "право приватної власності". Питання власності, і це ж вони мали бути зацікавленні, тому що, коли тут буде Російська Федерація, ніхто не буде їм гарантувати власність. Ми знаємо, що в Росії відбулося з усіма олігархами. Так само відбудеться це все тут, якщо настане, не дай Боже, такий сценарій негативний. Тому, вони мають бути першими, хто зацікавлений в недопущенні цього сценарію.

Якщо ми візьмемо ситуацію, наприклад, яка була на сході, з тим, що частина Донецької, Луганської області, фактично, сьогодні захоплена проросійськими військами (ну, бойовиками). Найбільш економічні збитки поніс, хто? Ахметов. В реальних грошах, в заводах виробництвах, з того боку, що осталось, які намагався перепрофілювати, взяти на себе Медвечук.

Тому, найбільше має втрат той, хто не має найбільше статків. І, перший, хто понесе збитки, реальні - це будуть олігархи. Тому, в їхніх інтересах, щоб вони були по один бік барикад з суспільством. А це значить, що має бути легітимна історія. Суспільство має сприйняти той сценарій, який буде. І тут питання - домовитися про це. Про це треба домовитися. В який спосіб, за яких умов.

Суспільство каже: "окей, да, це власність", вони компенсували те, що отримали надприбутки, частиною фактично за попередні періоди, податків, інфраструктуру, благоустрій, дороги, тіснові економічні можливості, інвестиції в економіку і т.д. Зі свого боку кажуть: "тоді ми не вимагаємо в лівій парадигмі "отобрать и поделить". В них це чесно.

Тобто, ми починаємо в правій, в республіканській логіці, ми акціонери, давайте домовлятись, як ми далі живемо. От ми докотилися до ручки, вперлися в дно? Ну, або ми чекаємо, поки постукають знизу, або ми починаємо щось будувати.

Я думаю, что проблема, я именно так мыслил лет десять назад, даже больше. У меня было несколько статей на этот счет в 2007 году (короче, не важно, давно это было уже). Но, проблема в том, что за это время мы пробежали очень много всего и власти, которые, по сути, всегда были под контролем или огромным влиянием олигархов, наделали очень много всего того, что как раз сделало общество еще более "левым".

Сейчас начиная от земельной реформы, заканчивая тем, что в ЖКХ происходит. Когда нам повышали цены на ЖКХ, говорили, что мы это делаем для того, чтобы добывать украинский газ, чтобы наши ГТС, короче говоря, энергетика стала сильнее, а по факту ничего не сделали, деньги растащили.

Ну, от це і причина. Якщо ми говоримо, коли держава інвестувала в електромережі, оновлені і т.д. Стала приватна ця історія. Нам підняли тариф, мусило бути оновлення, якщо його не було, фактично, це були надприбутки. Просто в нас забрали гроші, обіцяли, що це на модернізацію, а пішло в приватні кишені. І тому, без оцього відчуття справедливості, нічого не вдасться.

Да. А відчуття справедливості з’явиться тільки тогда, когда… Вот, как было, когда Зеленский в 2019 году победил. У него был тот момент, когда он мог эксплуатируя відчуття справедливості, эти все вещи сделать и сказать: "правила такие, игры такие, делаем то-то" и все бы согласились.

Потому что за ним стоит легитимность, у него сейчас контроль над государством легитимный. Возможно, еще людей не хватало, но он мог насытить институти людьми, которых привлекал бы со стороны. И тогда можно было все это делать.

А когда все более-менее в равноценной позиции - одни заинтересованы в том, чтобы все удержать и ничего не было, а другие заинтересованы в том, чтобы все переделить, чтобы все было. Потому что трагедия на самом деле "Слуг народа" заключается в том, что народ, попавший во власть… Потому что это реально народ, попавший во власть. Когда там все эти фотографы и все остальные, по "социальному лифту" подняли.

Це не "соціальний ліфт", а "соціальна ракета".

Да. Что они начали делать? Они начали пытаться войти в потоки, начали рубить бабло, где-то искать и т.д. Как раз по поводу "взять и поделить". И из этого вытекает множество историй, которые в конечном итоге привели к конфликту с олигархами и элитами. Потому что нужно же было за чей-то счет "харчеваться". Поэтому они полезли в контрабанду, еще куда-то там.

Контрабанда. Вот начали с весны, и пошли эти все указы. Контрабанда исчезла? Нет, она никуда не делась. Контрабандные потоки, что произошло с ними? Но, кто-то усилился. Те же люди, которые даже в списках оказались, они, в общем-то, и не исчезли никуда и все у них нормально.

А ще є ряд тих, хто туди не потрапив, хоча мав би бути.

Да. Короче говоря, когда в равных позициях все находятся, то рывка не происходит. Рывок происходит только тогда, когда происходит впечатляющая победа и доминирование.

Я міг би погодитися в частині. Коли всі в рівних умовах, не можливий революційний прогрес. Тобто, це є еволюція. Плавно про щось домовитись. Да, це буде не швидко, по трішки.

Коли хтось домінує, то він каже вольовим рішенням: "дивіться, ми робимо так!". І всі розуміють, що в даний період часу мусимо виконувати, бо в нього найбільша легітимність.

Але питання, наприклад, візьмемо Грузію. Мав Саакашвілі там, фактично, президентську республіку. Да, він сильний, зробив класні реформи, всі – плюс. Але за рахунок того, що вони випереджали і не були компромісом, консенсусом, суспільство підтягувалось, він випереджав. Коли його нема, ситуація відкочується назад.

Так он и потерял власть, потому что его реформы не удовлетворяли значительную часть населения.

Коли вони створили проблеми для великих шматків суспільства, тим проблеми, тим, тим. Це були секторальні проблеми, це була більшість, а коли ображених стало більше, тоді вони повністю всі ополчилися. Та ж історія, що, наприклад, зараз. От момент, коли, фактично, Аваков сказав: "давайте об’єднуватись", це заклик. Всі обиженные, давайте мир разом. Ми ж бачимо - "Акела промахнулся".

Да.

І це заклик. Дивіться, він промахнувся, можна його бороти. І, це фактично, коли кажуть: "казка про Голого короля", коли хтось каже: "так він же ж голий". І це було: "так він же ж голий".

Так Аваков, по сути, это и говорил. Когда он был у Влащенко и потом еще на следующем эфире у Шустера.

Так я ж кажу. Оце ж він, фактично, отличил, "так, що ж ви боїтеся", все. І, оця фактична небезпека - це сигнал елітам різним, всім ображеним - "чого ви боїтеся? Дивіться, я вже не боюсь. Я публічно виступив, що я готовий боротися з повним нігілізмом, не компетентністю і всіма помилками, які є.

The end.

Ну, как бы, да.

Спасибо!

Дякую за запрошення! І до наступної зустрічі!

Да!