Як оздоровити банківську систему України в період фінансово-економічної кризи

Безпосереднім поштовхом для написання публікації стало голосування Верховною Радою України за прийняття в цілому законопроекту №1564 щодо заходів, спрямованих на сприяння капіталізації і реструктуризації банків.

Вкотре в діяльність фінансової системи закладено хибний, шкідливий механізм потрійного грабунку суспільства: 1) проблеми від неефективного функціонування конкретного банку; 2) рефінансування від НБУ за рахунок коштів платників податків; 3) капіталізація та реструктуризація за рахунок коштів платників податків. Результатом дії цього механізму в кінцевому підсумку стане подальше падіння курсу національної валюти, збільшення інфляції та посилення ряду інших негативних наслідків.

Запропонована урядом схема рекапіталізації банківських установ не вирішує проблем банківської системи, оскільки потребує реальних коштів, яких в уряду просто немає, три-чотири місяці роботи для оцінки реального становища фінансової установи (яких також немає) та стабільності на фінансовому ринку (однак, оскільки в переважній більшості банків ситуація лише погіршується – їх реальна вартість падатиме кожного дня). Наївно також вважати, що власники комерційних банків чи інші інвестори будуть вкладати кошти у «хворий» фінансовий ринок України в умовах зовнішньої агресії Росії.

Недоліком цієї схеми є також глибинна несправедливість, оскільки її втілення здійснюватиметься за рахунок державного бюджету, тобто – за рахунок кожного з громадян України, навіть тих, які не є вкладниками цього банку і, в принципі, не повинні були б платити за його проблеми.

Аналогічні застереження стосуються і механізму покриття боргів банків перед вкладниками за рахунок Фонду гарантування вкладів, якому (за самим скромним підрахунком) до кінця 2015 року потрібно буде щонайменше від 36 до 52 млрд. грн. бюджетного фінансування.

На наш погляд, на часі розробка принципово інших моделей проведення оздоровлення банківської системи, одну з яких ми і пропонуємо нижче.

Для її застосування варто поділити усі вітчизняні банки на три групи. Перша група – стабільні установи, які не потребують зовнішньої допомоги. Друга – відносно стабільні, які мають тенденцію до погіршення свого фінансового становища. Третя – явні чи потенційні банкрути. Кожна із цих груп потребує своїх підходів до здійснення фінансового оздоровлення.

Перші дві групи банків працюють у межах загальних процедур, під наглядом НБУ. Втілення механізму відновлення платоспроможності стосується банківських установ третьої групи, роботу з якими ми пропонуємо проводити через спеціально створене державне агентство, що є своєрідною компанією з управління активами. Схема працює наступним чином.

НБУ встановлює проблемний банк та призначає тимчасову адміністрацію. Адміністрація проводить ранжування претензій, визначає ліквідні активи та реалізовує їх. Отримані кошти направляє на першочергові проплати та проводить, таким чином, первинне очищення балансу. Після цього визначається сума проблемної заборгованості.

Далі для кожного проблемного банку Державне агентство створює санаційний фонд (для кожного окремого – свій) з випуском відповідних інвестиційних сертифікатів на суму проблемної заборгованості, збільшеної на суму статутного капіталу банку (своєрідний пайовий фонд кожного банку). Замість СФ можуть бути довгострокові державні облігації внутрішньої позики. Орієнтовно на 15-25 років під 3-4% річних. Сертифікати у примусовому порядку обмінюються на корпоративні права засновників банку. Можна сказати, що відбувається націоналізація банку. Також у примусовому порядку сертифікати обмінюються на проблемні активи (прострочені проблемні кредити), і ними здійснюється погашення заборгованості банку.

У кінцевому підсумку банківська установа буде «очищена» від проблемних активів, а в подальшому – і від зобов’язань. Таким чином, відновлюється його платоспроможність. Більше того, на баланс такого банку вводяться цінні папери, які в майбутньому можуть бути обмінені на грошові кошти. Замість передбачених законодавством 18 місяців санації, а точніше, як правило, замість ліквідації потенційного банкрута, ми отримуємо відновлення платоспроможності банку вже через три-чотири місяці.

Агентство організовує роботу з погашення сертифікатів, кошти для якої формуються виключно за рахунок повернутих кредитів. Для цього при агентстві необхідно створити потужну колекторську структуру, яка би займалась поверненням заборгованості (основних сум, процентів, штрафів). На час діяльності пайового фонду необхідно спростити процедуру повернення коштів (безакцептне списання коштів боржників, спрощення процедури їх банкрутства тощо).

Можна розглянути можливість обміну сертифікатів на державні облігації у певній пропорції (наприклад, 1 облігація за 10 сертифікатів), погашати ними свої зобов’язання перед державою тощо. Сам банк у подальшому може бути проданий приватному інвестору, а виручені кошти спрямовуються або в санаційний фонд, або в державний бюджет.

Отже, буде створений ринковий антиінфляційний багатоцільовий інструмент, що сприяє, з одного боку, запобіганню краху банківської системи, з другої – зняттю соціальної напруги в суспільстві. Вказані процедури можна одночасно застосовувати до необмеженої кількості банківських установ. При цьому не буде потреби виділяти кошти з бюджету для рефінансування чи рекапіталізації банків.

http://old.epravda.com.ua/markets/2009/04/7/188600/

1. Початковий баланс банку, щодо якого проводяться заходи з фінансового оздоровлення

2. Вилучення клієнтами деяких внесків

ВСЬОГО 7

70

Примітка: ліквідаційна комісія, визначивши ліквідні активи, реалізує їх. Виручені грошові ресурси йдуть на першочергові проплати в розмірі 30  умовних одиниць

3. Неліквідний банк з неповоротними кредитними ресурсами

Примітка: число в дужках означає реальну вартість

4. Обмін частини неповернених позик на сертифікати СФ на суму депозитів фірми Y

5. Повернення депозитів на вимогу клієнтів

Примітка: вкладення фірми Y у розмірі 35 умовних одиниць були списані. Вона отримала компенсацію з санаційного фонду у вигляді сертифікатів

6. Неповоротні кредитні ресурси, що залишилися та обмінюються на сертифікати санаційного фонду, після чого банком починає управляти держава

Примітка: банк обмінює 27 вкладень, що залишилися, на 27 сертифікатів СФ. Держава пропонує обміняти їх у певній пропорції на держоблігації. Нарешті за сім сертифікатів викуповується сім часток участі в банку. Банком починає управляти держава.

7. Підсумковий баланс санаційного фонду

— у вкладників

— у держави

— у колишніх власників  

35

20

7 ВСЬОГО 62 ВСЬОГО 62

Суттєвим доповненням схеми повинен стати механізм повної матеріальної відповідальності власників комерційних банків за доведення банку до банкрутства за рахунок усіх можливих належних їм і членам їх сімей активів (за прикладом Туреччини, де після запровадження такого механізму не відбулося жодного банкрутства банківської установи).

Істотною перевагою запропонованої схеми є:

1. Автоматичний рівномірний розподіл ризиків між усіма учасниками процесу оздоровлення. Якщо всі гроші будуть повернуті банку, то кожна зі сторін отримає свою частку. Якщо ні – збитків зазнають усі учасники у відповідній пропорції.

2. Прозорість процесу санації. Схема цілком зрозуміла кожному. Проведена, згідно з цією схемою, робота дає змогу повернути впевненість суб’єктів господарювання у тому, що їхні гроші можна повернути з банківської системи.

3. Згідно з чинним законодавством, лише після завершення санації (яка може тривати до 18 місяців) ми можемо дізнатися про долю банківської установи (чи буде відновлена її платоспроможність, чи ні), а в запропонованому варіанті вже протягом трьох-чотирьох місяців робота банку повністю відновлюється.

4. Універсальність (схема може бути застосована щодо необмеженої кількості банків).

5. Мінімальні витрати держави. Саме мінімізація витрат дає урядові змогу застосувати схему до будь-якої кількості банківських установ, а отже, спрямувати бюджетні кошти на підтримку реального сектора економіки.

6. Очистивши банк від прострочених кредитів, держава має змогу:

— використати його як інструмент у своїх програмах;

— продати цей банк.

7. У кінцевому підсумку як фізичні, так і юридичні особи, як малі, так і середні та великі підприємства отримують рівні можливості відшкодування у відповідній пропорції.

8. Незважаючи на те, що власники несуть суттєву відповідальність за свої прорахунки в менеджменті, запропонована схема дає їм можливість (за відсутності зловживань) повернути певну частину своїх інвестицій.

Голова Ради ВАП В.В. Дзьобак