Сучасна модель громадянської освіти в Ізраїлі: орієнтири для України

З часу становлення державності громадянська освіта в Ізраїлі розглядалась як важливий засіб зміцнення національної безпеки. Вона підпорядковувалась завданням виховання національної єврейської ідентичності, тому таку освітню модель характеризували як етнічну. Хоча громадянська освіта була досить системною й відіграла позитивну роль у зміцненні національної безпеки, в 1990-х роках розгорнулись активні дискусії про необхідність її реформування в напрямі переходу від етнічного до демократичного виховання громадянина. Важливим поштовхом до реформи було усвідомлення того, що низка загроз для ізраїльської демократії стала наслідком вад громадянської освіти. Початок ХХІ століття ознаменувався кардинальним поворотом у системі громадянської освіти в напрямі виховання демократичних цінностей і формування демократичної громадянськості.

Як виглядає сучасна модель ізраїльської громадянської освіти, які орієнтири є актуальними в формуванні освітньої політики для демократичного громадянства в Україні – дослідив Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Головні зміни в шкільній громадянській освіті в 2000-х роках

Обов’язкова освіта і громадянська, як її складова, триває впродовж 15-ти років, 3 із яких – у дошкільному закладі та 12 – в школі. Громадянська освіта є одним із обов’язкових предметів тестування на атестат зрілості (Те’удат Багрут). Базовий зміст для шкільної програми визначає міністерство освіти. Як окрема дисципліна, громадянська освіта вивчається у 9-12 класах, а до 9-го інтегрована в інші, зокрема, історію, літературу, географію. При значній багатоманітності шкіл в Ізраїлі, навчальна програма з громадянської освіти поширюється на всі школи. Вони можуть розширювати курс шляхом поглибленого вивчення певних тем, впровадження факультативів, але не можуть звужувати курс.

Протягом тривалого часу громадянська освітня політика була спрямована на виховання сіоністського громадянства. У перше десятиліття ХХІ століття головна направленість кардинально змінилась. Міністерство освіти визначило як головну мету об’єднання усіх компонентів ізраїльського суспільства громадянською ідентичністю при визнанні унікальності різних соціальних груп. У попередній період і міністерство освіти, і вчителі намагались всіляко уникати постановки й обговорення гострих і дискусійних питань з життя ізраїльського суспільства. На конфліктну тематику фактично було накладено табу. Нова освітня політика, навпаки, спрямовувалась на надання студентам знань і розумінь для формулювання своїх думок щодо актуальних громадянських питань, в тому числі, конфліктних і дискусійних. Студентам почали прививати розуміння того, що конфлікти є нормальним явищем у мультикультурному демократичному суспільстві, а критика й діалог – наріжні камені демократії. Проте вирішення конфліктів має відбуватись мирними шляхами.

У шкільному курсі громадянської освіти залишились теми, що стосуються функціонування політичних інститутів в Ізраїлі та формальних аспектів демократії. Однак вони суттєво доповнились базовими концепціями соціальних і політичних наук, які допомагають у роз’ясненні демократичних принципів діяльності державних та інших політичних інститутів, а також, цифрами і фактами, які ілюструють їх реальні проблеми. Особлива увага стала приділятися ціннісним засадам демократії. При цьому, студентам почали пояснювати відмінність цінностей, носіями яких є різні соціальні спільноти в ізраїльському суспільстві як причину виникнення конфліктів, акцентувати увагу на пошуку шляхів їх співіснування в мультикультурному суспільстві. Одним із головних завдань стало навчання студентів аналізувати політичні, соціальні та економічні процеси в державі, виокремлювати їх сутність і тенденції подальшого розвитку, а також, розглядати обговорювані проблеми в усіх аспектах. Для цього студентам надаються знання про політичну, соціальну та економічну системи в Ізраїлі та інструменти для їх аналізу, вміння їх застосовувати для вироблення власної позиції.

До завдань в частині громадянської освіти для іспиту на атестат зрілості додали «позиційне питання». Це громадянська дилема, щодо вирішення якої існують різні й навіть протилежні позиції. Студентам ставиться завдання формулювати аргументи чи контраргументи стосовно різних позицій і формувати власне бачення шляхів вирішення проблеми, спираючись на цінності й принципи демократії.

Нова програма з громадянської освіти, яку міністерство освіти розробило спільно з політологами, втілила реформаторські ідеї щодо переходу до освітньої моделі для демократичного громадянства. Вона містить обов’язковий блок з базовими громадянськими знаннями, а також, надає можливість для вчителів і студентів формувати блок з поглибленим вивченням окремих тем з урахуванням специфіки школи та інтересів студентів. З дев’ятого класу протягом 42-х годин студенти вивчають принципи, що регулюють відносини між нацією, державою й громадянином, цінності ізраїльської національної й демократичної держави, реалізацію принципів демократичного правління в різних гілках влади. Ще 18 годин відводиться для поглибленого вивчення тем. Пропонуються теми про верховенство права, розподіл влад, громадянську участь в демократичних процесах, але вибір ними не обмежується.

У старших класах програма також містить обов’язкові теми, які викладаються у всіх школах впродовж 115-ти годин, та факультативні, з яких потрібно вибрати, як мінімум, одну. До обов’язкових включені теми про особливості ізраїльської держави як єврейської і демократичної, громадянську та групові ідентичності та різні позиції щодо моделі держави, про внутрішні спільноти та виклики для громадянської інтеграції. Також досить ґрунтовно розкриваються питання про демократичні принципи й цінності, громадянство, діяльність інститутів влади згідно з принципом розподілу влад. Факультативні теми – єврейський світ; партії та вибори; місцеві органи влади; комунікації; участь громадян і критика уряду. За згодою вчителя і студентів можна вибрати більше ніж одну тему. Як обов’язкові, так і вибрані теми включають в питання до іспиту на атестат зрілості.

Фахова підготовка вчителів

Протягом тривалого часу громадянську освіту викладали історики. Нефахове викладання було однією із головних причин маргінальності цієї дисципліни. Адже етнічна модель громадянської освіти та її викладання вчителями історії, які, внаслідок своєї фахової специфіки, зосереджуються на етнічній основі громадянства та історичних особливостях становлення державності, призвели, в тому числі, до значного дублювання змісту дисциплін. Неісторична частина громадянської освіти здебільшого зосереджувалась на формальних аспектах демократії. Як наслідок, у студентів формувались фрагментарні знання, що не забезпечували розуміння сутності, базових цінностей і принципів демократії, їх реалізації в діяльності ізраїльських політичних інститутів.

В ході реформування громадянської освіти відбувся перехід до її фахового викладання. Вчителям поставили вимогу мати ліцензію на викладання. Для її отримання потрібно продемонструвати знання предмета та володіння методикою викладання громадянської освіти. Знання предмета забезпечує предметна експертиза. Вона підтверджується: ступенем бакалавра чи магістра в одній із галузей – політології, соціології, права, міжнародних відносин від рейтингового вищого навчального закладу в Ізраїлі; ступенем бакалавра на кафедрі уряду та політики Бен-Гуріона Університету Негева (Університет імені Давида Бен-Гуріона в Негеві); ступенем магістра з міждисциплінарних досліджень (політологія та соціологія з акцентом на соціальній та демократичній політиці) Відкритого університету Ізраїлю; ступенем магістра з історії єврейського народу Хайфського університету (за умови, що магістр закінчив 5 спецкурсів з історії та 6 спецкурсів з громадянства). Якщо ступінь із політології, соціології, права чи міжнародних відносин отримана за кордоном, щоб мати можливість викладати в школі, потрібно скласти іспити з курсу «Державна система в державі Ізраїль».

Для отримання педагогічного сертифіката з методики викладання громадянської освіти необхідно пройти відповідний навчальний курс і фактичний практикум. Практикум включає перегляд занять, які проводить тренер, та підготовку й проведення занять під керівництвом тренера. У період пандемії COVID-19 запровадили онлайн-заняття для отримання сертифіката.

Громадянська освіта у вищих навчальних закладах

Нове спрямування державної політики Ізраїлю в сфері громадянської освіти включає й охоплення нею системи вищої освіти для поглиблення шкільних знань. Предмет громадянської освіти не дублює зміст політології чи соціології, які також викладають у вищих закладах освіти, а актуалізує й узагальнює знання з гуманітарних дисциплін як підґрунтя для демократичної культури громадянськості та громадянської ідентичності. Курс громадянської освіти викладають не лише для майбутніх вчителів чи фахівців з гуманітарних наук. Він передбачає стале впровадження громадянської освіти й демократії у вищі навчальні заклади Ізраїлю.

Громадянську освіту розглядають як важливий засіб досягнення цілей сталого розвитку, пріоритетних для Ізраїлю. Тому вважають за необхідне ознайомлювати студентів з глобальними й регіональними викликами для громадянської освіти й демократії, вчити аналізувати передовий досвід демократичних країн у її впровадженні. Також громадянська освітня політика спрямована на подолання табу щодо обговорення гострих і конфліктних проблем ізраїльського суспільства. Для цього впроваджуються елементи порівняльного аналізу. Порівнюють освітні цінності в єврейській і мусульманській культурах, обговорюють пріоритетні культурні, освітні та демократичні цінності для Ізраїлю та проблеми й перспективи формування громадянської ідентичності за наявності різних культур та в умовах постійної зовнішньої загрози. Досить детально і критично обговорюють конфлікти в своєму суспільстві. Головна мета впровадження громадянської освіти у вищих навчальних закладах – націлити студентів на те, що у своїй сфері діяльності і в межах своїх повноважень вони мають працювати для підвищення рівня громадянської компетентності та утвердження демократичних цінностей в державі Ізраїль.

Команда політологів під керівництвом Іцхака Йогева розробила програму курсу громадянської освіти як базову для вищих навчальних закладів. Її зміст відображає головні цілі й напрями громадянської освітньої політики в системі вищої освіти. Освітні заклади, згідно з принципом академічної автономії, можуть або працювати за нею, або використовувати її при розробці своїх навчальних програм, коригувати й доповнювати розділи й теми програми. Курс передбачає теоретичне навчання протягом одного року, а також, розробку й реалізацію громадянських освітніх проєктів впродовж двох років. Перші три розділи програми спрямовані на поглиблення й систематизацію шкільних знань про демократію та громадянське суспільство, про права людини та механізми їх захисту. Програма містить особливо актуальні для Ізраїлю питання про особливості становлення демократії та розвитку громадянського суспільства в умовах зовнішніх загроз та внутрішніх протиріч, про проблеми становлення демократичного громадянства.

На особливу увагу заслуговує Розділ 4 «Освіта та громадянство». Теми розділу передбачають детальний розгляд американських, європейських та національних концепцій і моделей розвитку громадянських компетентностей дітей і молоді, а також, головних нормативних документів, які формують теоретичне та практичне підґрунтя для виховання демократичного громадянства. Формулювання тем і питань наступних розділів вказують на широке трактування сутності і завдань громадянської освіти. Адже її роль, як і значення демократичного громадянства, розглядаються в контексті сприяння сталому розвитку – економічному, соціальному, екологічному. Ще одна примітна особливість програми в тому, що приділяється увага громадським організаціям не просто як інститутам громадянського суспільства, а як суб’єктам виховання громадянськості. В окремому розділі розглядаються питання про роль НУО та ОГС (неурядових організацій та організацій громадянського суспільства) у формуванні й підвищенні громадянської обізнаності. Також передбачені практичні питання, що стосуються навчання через громадську діяльність. Студенти не лише в теорії дізнаються про громадську діяльність, але й розробляють та реалізують соціальні проєкти, орієнтовані на досягнення визначених соціальних змін.

Роль громадянського суспільства у впровадженні освіти для демократичного громадянства

Модель і головні напрями громадянської освіти в Ізраїлі протягом тривалого часу були предметом гострих політичних дискусій. Адже головні політичні конкуренти – праві та ліберальні партії були прибічниками різних освітніх стратегій. Праві наполягали на домінуванні етнічної складової громадянства, ліберальні просували модель виховання демократичного громадянства. Залежно від того, які партії здобували більшість у парламенті й призначали міністра освіти, в різні періоди шальки терезів етнічного й демократичного схилялись в той чи інший бік. Однак до початку ХХІ століття все ще домінувала етнічна складова. Періоди лібералізації стратегії громадянської освіти завершувалися здебільшого обґрунтуванням необхідності кардинальної зміни освітньої моделі та представленням міністерству освіти проєктів реформи. Іноді міністерство здійснювало спроби впровадження окремих складових цієї реформи, проте, несистемний підхід до реформування та чергові зміни політичного представництва в парламенті мали наслідком фактичне повернення до усталеної етнічної моделі. Тільки в перше десятиліття ХХІ століття відбувся стійкий поворот до формування і впровадження освітньої моделі для виховання демократичного громадянства. Проте, навіть зараз дискусії щодо пріоритетності етнічного чи демократичного виховання не припиняються, як і спроби повернення до попередньої моделі. Головна роль як у переході до нової моделі, так і в її збереженні зараз належить представникам різних сегментів ізраїльського громадянського суспільства.

Найбільш активними лобістами освіти для демократичного громадянства стали політологи. Сформувалася політологічна спільнота, яка безпосередньо займалась питаннями громадянської освіти, серед яких:

• Дослідження системи ізраїльської громадянської освіти з точки зору відповідності цілям виховання громадянської ідентичності та демократичного громадянства;
• Дослідження впливу громадянської освіти на стан ізраїльської демократії;
• Дослідження впливу фахових компетентностей, політичних позицій та ставлення вчителів до різних аспектів громадянства на громадянські знання й навички, політичні орієнтації випускників;
• Моніторинг змісту навчального контенту з громадянської освіти та інших дисциплін, що включають громадянську компоненту;
• Підготовка звітів для міністерства освіти та інформування громадськості про стан і проблеми громадянської освіти;
• Розробка проєктів реформування системи громадянської освіти;
• Безпосередня робота в структурних підрозділах, які створювало в різні періоди міністерство освіти для просування й коригування громадянської освіти;
• Залучення громадськості, в тому числі, через співпрацю з неурядовими організаціями, активною освітянською й батьківською спільнотою до посилення впливу на міністерство освіти задля прискорення реформування громадянської освіти й недопущення повернення до етнічної моделі.

Ініціатори реформування громадянської освіти запустили спецпроєкти для дослідження освітньої політики міністерства освіти та діяльності місцевих органів влади по вирішенню питань освіти для демократії. В тому числі – проєкт Шомрім. У 2016 році його учасники провели велике опитування серед керівників місцевих органів влади та вищих посадових осіб системи освіти в місцевих органах влади для з’ясування причин гальмування впровадження освіти для демократії на місцевому рівні. В результаті опитування виявилось, що головними причинами є відсутність широкого консенсусу на вищому рівні, відсутність жорстких вимог щодо громадянської освіти з боку як міністерства, так і вчителів, викладачів і студентів. За таких умов місцеві керівники не бажали брати на себе ініціативу.

Під пильним наглядом опинився і процес підвищення кваліфікації директорів шкіл і вчителів у галузі демократичної освіти. Після того як учасники проєкту виявили недостатній, за їх оцінками, рівень охоплення директорів шкіл та вчителів громадянською освітою й низький рівень інвестицій в освіту для вчителів, вони, передусім, активізували роботу із батьками. Головний меседж для батьківської громадськості був такий: директори мають достатню владу і свободу в питаннях найму персоналу й визначення вимог до його кваліфікації; батьки знають, яку освіту хочуть дати своїм дітям; як споживачі освітніх послуг вони мають чітко формулювати свої вимоги тим, хто надає освітні послуги, тобто, посилювати вплив на директорів шкіл, щоб громадянським знанням вчили кваліфіковані вчителі. Це мало позитивний ефект не лише у плані прискорення переходу до фахового викладання громадянської освіти як окремої дисципліни, а й до підпорядкування громадянських компонентів інших шкільних курсів цілям виховання демократичного громадянства.

В рамках цього ж проєкту активно висвітлювались гострі дискусії в Комітеті з громадянських прав Міністерства освіти Ізраїлю та в Комітеті Кнессету з освіти в період 2009 – 2016 років з питань внесення поправок у навчальну програму з основ громадянськості та змісту підручника. Предметом суперечок вкотре було намагання повернути домінування етнічного над демократичним в шкільній громадянській освіті чи хоча б урівняти ці компоненти. Міністерство освіти знову почало схилятись в бік виховання етнічного громадянства й навіть випустило рекомендації для вчителів, у яких наголошувалось, що демократична політична культура не є необхідною умовою для визначення держави як демократичної. На захист освіти для демократії стали саме активні представники громадянського суспільства – науковці, вчителі, батьківські комітети, які у співпраці підготували й подали петицію проти використання брошури з цими рекомендаціями до Високого суду. Рішення суду було на користь демократичної освіти.

Професори Тель-Авівського університету та Відкритого університету Ізраїлю жорстко й публічно критикували спроби повернути до навчального контенту пріоритетність національного над демократичним. Зокрема, професор Тамар Херманн у відгуку на отриманий для ознайомлення проєкт підручника прямо відповіла, що тут представлений містечковий та етноцентричний світогляд, тому йому немає місця серед підручників для демократії. Хоча міністерство освіти іноді призупиняло співпрацю із деякими особливо жорсткими опонентами етноцентричної освітньої політики, саме завдяки співпраці політологів із освітянською й батьківською громадськістю, широкому залученню ЗМІ до обговорення проблем громадянської освіти, чиновники різних рівнів почали відчувати громадський тиск і контроль.

Висновки та рекомендації

У ХХІ столітті в Ізраїлі відбулись кардинальні зміни в освітній громадянській політиці. Вони стали наслідком усвідомлення, перш за все, наукової та освітянської елітою того, що етнічна модель громадянства, хоча й виконала свою захисну роль, вже не відповідає потребам громадянської консолідації ізраїльського суспільства та зміцнення демократії. Головними напрямами цих змін стали:

• Загальний курс на домінування в системі громадянської освіти демократичної компоненти з акцентом на демократичних цінностях і принципах;
• Впровадження до системи громадянської освіти конфліктологічної парадигми, й не лише в теоретичному аспекті, але і в практичному – аналізу внутрішніх проблем і протиріч в ізраїльському суспільстві й політичній системі та формулювання позицій щодо їх вирішення в рамках демократичних правил;
• Акцентування уваги на обізнаності студентів про події суспільного життя, про виклики й загрози для ізраїльської держави й демократії, включення відповідних питань як предмета для обговорення в курсі громадянської освіти;
• Поглиблення автономії закладів освіти й індивідуалізації у вивченні курсу громадянської освіти та складанні національного тесту на атестат зрілості;
• Встановлення чітких вимог до фахової кваліфікації вчителів громадянської освіти та забезпечення умов для її здобуття.

Для України цей досвід цінний передусім тому, що дає можливість, враховуючи помилки й здобутки Ізраїлю, більш чітко визначити пріоритети в громадянській освіті та засоби їх впровадження, замість того, щоб витрачати багато часу на власні експерименти.

Спрямованість громадянської освітньої політики в системі вищої освіти свідчить, що в Ізраїлі прийшли до розуміння того, що студенти вищих навчальних закладів, як майбутня національна еліта, мають усвідомлювати свою особисту й професійну роль у впровадженні демократичних цінностей і правил в своїй сфері діяльності. Тобто, місія по вихованню демократичного громадянства поширюється не лише на освітян. Фахівець з вищою освітою у будь-якій галузі має не лише сам відрізнятися високим рівнем демократичної культури громадянськості, але й безпосередньо сприяти її формуванню й поширенню в своєму середовищі.

Розуміння цього актуальне, але поки фактично відсутнє в Україні. Водночас, війна загострила як проблему громадянської освіти самої потенційної національної та регіональних еліт, так і питання їх освітньої й просвітницької місії. Якщо розглядати як приклад Харків - студентське місто, що стало форпостом на шляху антидемократичного світу, то він має стати драйвером у просуванні демократичної освіти для майбутньої еліти. Харківська політологічна спільнота є досить знаною в багатьох дослідженнях і наукових доробках, проте тематика громадянської освіти поки явно «просідає».

Хоча в 2000-х роках в громадянській освітній політиці Ізраїлю відбувся рішучий поворот в бік виховання для демократичного громадянства, тим не менш, процес реформування виявився досить складним і суперечливим. З одного боку, головні умови, завдяки яким протягом кількох десятиліть зберігалась етнічна модель громадянської освіти – екзистенційна війна проти Ізраїлю та періодичні загострення воєнного конфлікту – не зникли. Тому прибічники цієї моделі продовжують наполягати на її доцільності й роблять спроби повернутися до неї як до захисної. З іншого – ізраїльська демократія опинилася перед низкою загроз і викликів. Їх досить прискіпливо проаналізували політологи й виявили головні причини, в тому числі, в моделі й системі громадянської освіти. Саме завдяки активності експертного співтовариства, яке безперервно лобіювало в органах влади, передусім, у профільному міністерстві просування освіти для демократії й залучало до цього громадськість, зрушення відбулись.

Боротьба за модель громадянської освіти, значною мірою, віддзеркалює протистояння авторитарних, й навіть автократичних тенденцій демократичним перспективам в умовах перманентного воєнного конфлікту й зовнішніх загроз, масштаби яких не зменшуються. Етнічна модель сприяє консолідації суспільства в справі захисту національної держави, але, водночас, толерує прийнятність елементів авторитаризму та автократії. Демократична модель вчить жити за інституціоналізованими демократичними правилами та не стимулює запит на «сильну руку» чи «лідера-автократа».

Проблема вибору між етнічним і демократичним громадянством та відповідними моделями громадянської освіти, яку так довго вирішував Ізраїль, актуалізується і в Україні в умовах війни. Проте, як досвід Ізраїлю, так і українські реалії чітко схиляють шальки терезів у бік демократії. Ізраїль позиціонує себе як єдину демократію на Близькому Сході й всіляко намагається заручитися підтримкою демократичних держав. Україна може вижити і в подальшому захищати свою безпеку лише як демократична держава, за підтримки сильних демократій. Тому має укріплювати внутрішню демократію, в тому числі, засобами освітньої політики. Тож вибір на користь освіти для демократичного громадянства - очевидний.