За минулий 2022 рік чимало українців вимушено отримали досвід взаємодії з європейською системою охорони здоров’я. І виявилося, що люди далеко не в захваті від неї. Чому так сталося, та чи вірна така їхня оцінка – спробую дати своє бачення у цьому дописі.

Звісно, що за декілька місяців проживання за кордоном у людини можуть виникати проблеми зі здоров’ям. І їх доводиться вирішувати в умовах тієї системи охорони здоров’я, яка існує в країні перебування.

Перша й основна відмінність медичної системи, з якою стикається більшість українців за кордоном – це черга до лікаря. Черги до профільних лікарів, черги на призначене лікування, на хірургічні втручання. Черги - не тільки болісна тема для більшості, хто народився ще за СРСР, це також тригер, який викликає серйозні занепокоєння щодо своєчасності необхідного лікування і його якості. Відповідно, з’являється тривога, що нічого нам інтеграція з ЄС в медицині не дасть.

Разом з тим, якщо пригадаєте, коли в довоєнний час у людини траплялося щось серйозне зі здоров’ям, йшла мова саме про те, що треба лікуватися за кордоном. А коли українці поїхали за кордон масово - відгуки стали раптом геть іншими. Суперечливо, чи не так? От саме із цими суперечностями і пропоную розібратися.

Хибні очікування

Є декілька ключових помилок, які приводять наших громадян до таких суджень.

Першою помилкою є те, що громадяни України в більшості своїй не мають досвіду взаємодії з безоплатною медициною як такою. Тож порівнюють послуги, які вони звикли отримувати у «давно знайомих» лікарів в Україні або в приватній медицині із системою безоплатної державної медицини за кордоном.

Другою помилкою є те, що громадяни схильні недооцінювати доступність і професіоналізм невідкладної та планової медичної допомоги за кордоном, в тому числі - високоспеціалізованої.

Третьою помилкою є недооцінка всіх можливостей і того вибору, що мають громадяни країн ЄС.

Тож коротко пройдемося по всіх пунктах з прикладами.

Завдання пацієнто-орієнтованої системи медицини

При всій різності національних медичних систем, сучасна західна медицина має принципову перевагу: її загалом можна назвати пацієнто-орієнтованою. Що це означає?

Це значить, що медицина має вирішити проблеми здоров’я пацієнта, навіть ті, про які він може не здогадуватися. Але це зовсім не означає, що така система зобовʼязана відповідати бажанням пацієнта, наприклад, часто ходити до лікарні задля власного заспокоєння без серйозних причин. Адже вирішувати проблеми та виконувати бажання – це різний підхід. Чим більше медицина стає медициною - суспільним благом, а не просто зручним сервісом, тим більше в ній дій. Сучасна пацієнто-орієнтована медицина – це про ефективну, а не про часту чи довгу комунікацію з лікарем. Це про вирішення проблеми, що передбачає, зокрема, додаткові обстеження, аналізи, медичні процедури.

Популярні новини зараз

Зеленський зібрав нараду щодо ситуації у Дніпропетровській області

Термінове засідання Україна-НАТО: Зеленський звернувся з п'ятьма важливими пунктами

Трамп прокоментував допомогу Україні після проєкту Джонсона

ПФУ опублікував дані про великі виплати у квітні: чого чекати пенсіонерам

Показати ще

Ефективність візиту

Візит до лікаря має не просто відбутись. Він має бути ефективним. Бо часті візити – це не обовʼязково ознака доброї системи. В Україні я дуже часто чую від пацієнтів такі фрази: «Ходив до лікаря регулярно, але все без результату, нарешті виявили …». Що це означає? Що всі ті попередні візити, аж до того, на котрому виявили проблему, були не ефективними. Фактично, взагалі непотрібними. І нібито не було черги, і спілкування було вдосталь, але час все одно втрачений - через недостатню діагностику, непотрібні консультації тощо. Тож варто оцінювати доступність консультації з огляду на те, проблема вирішена чи не вирішена, за який час і з яким результатом.

Лояльність до лікування

Взагалі, лояльність до лікування, тобто готовність людини виконувати призначення лікаря, один з факторів, який визначає ефективність контакту з лікарем. Виявивши проблему, пацієнти можуть бути не готові взагалі щось робити далі. Це загальна риса, вона притаманна людям і в нас, і за кордоном, навіть, якщо подальше лікування є безоплатним.

Свіжий приклад: молодий українець за кордоном впав з велосипеда та отримав травму руки. В лікарні запропонували прооперувати руку по швидкій допомозі. Перелякався операції, взяв час на подумати, тобто, відмовився від операції, яку пропонували в день звернення. Але після двотижневого очікування планової операції був до неї цілком готовий, хоч і нарікав на себе через втрачений час і нелояльність до лікування при першому контакті з лікарем.

Престиж професії лікаря, довіра до медицини, до медичних порад, часом, навіть черга до спеціаліста, є тими чинниками, які сприяють лояльності пацієнта до лікування. З іншого боку, захищають безоплатну медичну систему від непотрібних, неефективних, непродуктивних візитів.

План чи ургент, чи є рішення?

Вам призначена операція. Але плановий запис на безоплатну операцію складає пару місяців. Чи є катастрофою місяці очікування без хірургічного лікування та без лікаря? Як правило, лікар на то і є лікарем, щоб знати межі безпеки. Він обирає поміж двох варіантів - чи лікувати вже зараз, що називається ургентно, або поставити в чергу на лікування, що називається лікувати планово. І для прийняття таких рішень є цілком чіткі та зрозумілі критерії.

Більш того, добре організовані медичні системи слідкують за часом очікування пацієнтів на планові види втручань. Цей показник враховується для оцінки якості лікарень і оцінки системи в цілому. До речі, час знаходження пацієнта в приймальному відділенні лікарні, час від госпіталізації до початку спеціалізованого лікування, також моніторується з метою оцінки роботи конкретної лікарні.

Форс-мажор в очікуванні на планове лікування

Одни із мінусів очікування пацієнта на планове лікування є можливе погіршення стану або загострення захворювання. Якщо хвороба загостриться, що хоч рідко, але трапляється, пацієнт потрапляє до лікарні за невідкладними показаннями і все необхідне лікування йому буде надано за фактом необхідності. І що важливо, знову ж таки, на безоплатній основі.

Ідеальної медичної системи не існує, тож і при такій організації роботи бувають прикрі випадки. Зокрема, відтермінування діагностики чи лікування при онкологічних захворюваннях. У прозорій системі медицини ці помилки обговорюються і відповідно корегуються задля мінімізації подібних ризиків.

Медицина – це не тільки держава.

Нещодавно я спитав у своїх приятелів-українців, які вже давно живуть в Британії: чому у вас так багато нарікають на медицину, зокрема, на черги? Адже у кожного британця є вибір, почекати на свою чергу і безоплатне лікування, або отримати лікування в зручні терміни в приватному секторі медицини. Вони відповіли, що більшість людей звикли не витрачати свої додаткові кошти на медицину. Тому переважна більшість між “почекати” і “не чекати та заплатити” обирає перше.

Дійсно, чимало європейців звикли поводитися так, як розповіли мої британські друзі. Чимало, але не всі. Тому що європейська медицина – це не лише державний сектор. У когось з пацієнтів є додаткове медичне страхування від роботодавця, у когось – приватна страховка за власний кошт, у когось – просто фінанси на лікування у приватній клініці. І це не вимушеність, а вибір. На кшталт того, що хтось у поїзді їде в першому класі, а не в другому, і це далеко не завжди через вимушеність чи відсутність вільних місць в другому класі. Це свідомий вибір тих, хто цінує щось одне більше, ніж інше. Спальний вагон – коли треба поспати, а не сидіти; літак – коли треба швидше, ніж поїздом.

У західному світі держава та пацієнти розуміють, що приватна медицина - це не про загрозу державним лікарням чи кишені пацієнта. Це про можливості вибору (так, оплачувану можливість!), про розвантаження системи охорони здоров’я, партнерство та розвиток. І державна політика в цьому векторі реалізується відповідним чином.

Прості факти західної медицини

Я цілком розумію, що українцям за кордоном складно звикати до нових правил. І, звичайно, за короткий час складно відновити доходи, придбати страховий поліс чи якимось іншим чином забезпечити собі доступ до альтернативних, не гарантованих приймаючими державами можливостей закордонної медицини. Але не варто вважати, що навіть рік перебування на Заході дає можливість зрозуміти всі переваги й недоліки тамтешньої системи охорони здоров’я.

А коли починається чергова дискусія про “погану” західну медицину, варто згадати прості факти: люди в ЄС в середньому живуть довше на 10 років, а смертність новонароджених у два рази нижча, ніж у нас. І якщо ви вже там - слідкуйте за власним здоров’ям, дотримуйтесь правил та довіряйте лікарям, які вас лікують. Тоді цілком імовірно, що позитивний досвід лікування й одужання змінять не лише наше ставлення до західної медицини, а й врешті-решт, наше прагнення побудувати достойну модель охорони здоров’я в Україні вже найближчим часом.