Думати, як Ізраїль. Активізація відносин між Україною та Ізраїлем

Активне залучення Ірана до війни Росії та України дозволило подолати холод у відносинах з Ізраїлем, які почали набувати хоч якоїсь позитивної динаміки.

Українці довго обурювалися, що Ізраїль не надавав допомоги зброєю та дистанціювався від війни. Однак останніми тижнями почався зсув.

Вчора зробив цікаву заяву зробив Володимир Зеленський

«Скажу вам чесно, останніми днями я задоволений. Ми почали працювати. Не вдаватимуся до подробиць, бо працювали наші розвідки, але я хочу сказати: після великої паузи я бачу ці кроки вперед», – зазначив Володимир Зеленський, відповідаючи на запитання журналістів.

Водночас Президент наголосив, що Україна чекала на тіснішу співпрацю з цією країною від самого початку повномасштабного вторгнення, оскільки Ізраїль – це держава, яка в подробицях знає, що таке війна і трагедія, а ізраїльське суспільство повністю підтримує українців.

«Нам необхідна допомога та політичне лідерство Ізраїлю. І, як я сказав, останніми днями це почалося», – констатував він.

Сьогодні ізраїльську тему підсвітив і Єрмак:

«В інтерв‘ю JC закликав Ізраїль зробити більше, щоб допомогти Україні.

Сьогодні ми сподіваємося, що ізраїльський уряд і суспільство нададуть реальну і швидку підтримку нашій державі.

Багато людей єврейської національності зараз на передовій. Деякі з них були вбиті росіянами. Ці люди воюють за свою країну.

Нам потрібна зброя і санкції проти росії. росія стала еквівалентом Хезболли. Вони - терористи.

Ізраїльський народ має зрозуміти, що відчуваємо ми, українці, оскільки ізраїльтянам також довелося захищатися.

Багато героїв Ізраїлю народилися в Україні, але їхні рідні міста руйнують російські ракети та іранські безпілотники»

Ці ініціативи Банкової не можна не вітати, але як в інших випадках, коли ми маємо справу з народами з давньою історією, треба розуміти специфіку, коли краще не перегинати з громадським тиском, а краще натискати на тіньові механізми.

Ізраїль живе у мисленні себе 5783 року. Зовсім інше сприйняття свого місця у популяції людей, своєї ролі, своєї відповідальності. Часто взагалі нікому у світі не очевидною та невідомою.

Це хоч і дружня (в сенсі розуміє наш біль) нейромережа, але все ж таки вона нам нічого не повинна і не зобов'язана. Ми можемо навчатись, але не вимагати, ми можемо чекати, але не просити. А коли відкриється вікно можливостей для взаємодії, то діяти швидко, відкрито, злагоджено. … Без звичних корупційних мутняків, якими просякнуті владні кабінети, бо уподібнимося «палестинцям» у їхньому сприйнятті. Навіть гірше.

І сьогодні, і вчора Ізраїль мав і має право на свої міркування та логіку. Це треба ухвалити. Ізраїль у війні давно. Україна сильно допомогла Ізраїлю озброєннями? Постачання зброї талібам не береться до уваги. Політика та мораль не ходять зовсім паралельно. Це теж треба завжди пам'ятати.

Нам взагалі треба навчитися сприймати «ні» інших націй без істерик та зайвого трагізму. Потрібно розуміти, що ні сьогодні може змінитися так завтра. І якщо нам це «так» потрібне кров із носа в нашій довгостроковій стратегії, то треба зчепивши зуби до нього йти. Тому завжди потрібно з повагою ставитись до іншої думки, якщо навіть і не розуміємо суть позиції. Наш посол в Індонезії Василь Гамянін це дуже добре описав це на прикладі менталітету індонезійців у мене в інтерв'ю на каналі YouTube.

Один мій знайомий якось описав таку логіку мислення ізраїльтян:

Близький Схід – це гуртожиток, якому майже 6000 років. 60 століть чвар, воєн, кровної ворожнечі, помсти. Гуртожиток без коменданта. Наразі дощ, злива, але ще не пожежа. «Палестинці» (українці) стукають у двері. Їм холодно, голодні, вони втомилися. Після довгих розмов та суперечок мешканці вирішують їх пустити всередину. Усі напружилися. І ось усі кошмарно прозрівають, коли розуміють, що «палестинці» хочуть лише одного – спалити сусідній будинок із «ізраїльтянами» (росіянами).

Тому не можна допустити цієї паралелі. Єрмак правильно вкинув образ Росії як Хезболли. Він зрозумілий Ізраїлю. Але треба пам'ятати, що Росія використовує такі самі прийоми. Тому недостатньо публічних меседжів та інтерв'ю. З такими країнами, як Ізраїль, потрібно дуже багато тіньової комунікації. Щоб розуміти контекст, в якому знаходяться особи, які приймають рішення. Бо коли в Ізраїлі вибори, то, як і в будь-якій іншій країні, політики, які приймають рішення, не йдуть проти настроїв, які можуть обрушити їхню кар'єру. Наші месиджі, справедливі в нашому розумінні, в їхньому контексті можуть бути руйнівними.

Тому має йти постійний зондаж настроїв еліти та мас, який має постійно коригувати нашу лінію у стосунках.

А ще важливо зачеплювати ізраїльський бізнес (як і будь-який інший) проектами, які перетворять їх на потужних лобістів України. Тому що будь-який нормальний уряд завжди запитує свого бізнесу: «А що це за хлопці, як вони з вами, а які там перспективи?». І наявність серйозних проектів тут схилятиме шальки терезів на нашу користь. І найголовніше, що Ізраїль має купу потужних компаній, які і військову інфраструктуру будують, і цивільну допоможуть підняти. Дайте їм шматок, вони самі підтягнуть гроші та кредитні, але ви створите так мотивацію працювати з нами з прицілом на десятиліття.

-------------------------------------------------- -----------------------

Рекомендуємо на тему бесіду Юрія Романенка та Олексія Арестовича з послом Ізраїлю Міхаелем Бродським. Стенограма розмови на "Хвилі" тут.