Все просто – наш етногенез настільки небезпечний для Росії, що вона у розвитку українського народу бачить страшну загрозу. Холмогоров відкрито каже, що жива Україна – смерть Росії. І навіть ядерна війна не зупинить Росію. У дилемі наявність України чи глобальна ядерна війна Єгори Холмогорови переконливо обирають ядерну війну. Тому наш обов'язок попередити людство і врятувати його від некрофілів, які довільно обирають кому жити, а кому помирати виходячи з загострення їхньої шизофренії. Враховуючи, що Холмогоров є оглядачем Russia Today, цей текст - ще один привід домагатися закриття інструментів російської нацистської пропаганди. Найголовніше, що наративи якими вони отруюють світ не залишає світові жодного вибору - Карфаген російського світу має бути зруйнований вщент. Україна має викорчовувати всі метастази Росії у своїй соціальній, економічній, політичній структурі. Жодні гроші та вигоди не повинні давати їм жодного шансу на виживання в Україні. Буча, Ізюм, Бородянка, Маріуполь показують, що косплей Третього Рейху з гармошкою та матрьошею піде на все, заради задоволення свого руйнівного его.
Отже, читайте. Єгор Станіславович Холмогоров - російський політичний діяч, публіцист, блогер, російський націоналіст. Оглядач телеканалу «Russia Today», автор та ведучий сайту «100 книг». Автор терміна "Російська весна". Поет геноциду українців та просто військовий злочинець. Текст з його Telegram-каналу "Холмогоров":
«Раніше, в період поблажливого мищещеничненачинання, що коштувало життя тисячам військових і мирних людей, мотивувати на війну доводилося в основному позитивно: наш народ, возз'єднання російських людей, багата країна створена нашими руками, Володимир Мономах, Слово про Полк Ігорів та інше. Навіть придушити бандерівців було загалом позитивною мотивацією: мовляв ми їх судитимемо за Одесу.
У контексті, коли "наддержава Україна" примудряється наступати на трьох напрямках одразу і в нас то балаклійський прорив, то втрата Ізюму, то втеча з Вовчанська, то Куп'янська Шредінгера, а головною надією є патріотичні зеки, доводиться вдаватися до негативної мотивації.
Нам доведеться розгромити і знищити Україну навіть у тому (малоймовірному) випадку, якщо ми не зможемо возз'єднати жодну людину, навіть якщо нам доведеться зрити до материка всі побудовані заводи та отруїти весь чорнозем, навіть якщо нам доведеться підрізати сухожилля своїй економіці та втратити безліч кращих наших молодих чоловіків.
Якщо постане вибір між перемогою України та глобальною ядерною війною, то ядерна війна краща.
Якщо Україна переможе (перемогою вважатиметься будь-який результат, який не вважатиметься однозначною перемогою Росії), то не буде жодного сусідського співіснування з Росією. Україна висадить Росію зсередини.
По-перше, саме поняття "України" та українськості все більше розширюватиметься - від Воронежа до Кубані. Оскільки Україна є продуктом уяви, то ніхто й ніщо не заборонить їй вигадувати собі дедалі ширші кордони.
По-друге, нагода почне тиражуватися. Кожна нацреспубліка, кожен підрейтузний субетнос, кожна регіональна ідентичність прагнутиме стати Україною.
По-третє, Україна перетвориться на гегемона російського внутрішньополітичного простору: за вказівкою українського консула призначатимуться і зміщуватимуться лідери російської опозиції, яка перестане бути опозицією і стане владою чи напіввладою.
По-четверте, Україна стане озброєним тараном лімітрофного русофобського блоку, який прийде по наш скальп через п'ять років після перемир'я.
Інакше кажучи, жодного спокійного життя в Росії у разі міфічного "перемир'я" з Україною і, тим більше, її урочистостей - не буде. Буде кінець Росії як держави, росіян як нації і навіть боягузливої ерифійської еліти (без заміни на справжню).
Перемога України не залишиться перемогою України. Вона стане початком нашої катастрофи.
Зеленський зібрав нараду щодо ситуації у Дніпропетровській області
Українців у Польщі попередили про смертельну небезпеку
Термінове засідання Україна-НАТО: Зеленський звернувся з п'ятьма важливими пунктами
Поляки можуть зіткнутися із серйозною проблемою через мобілізацію в Україні: у чому причина
У чому наша справжня оборонна мета? У тому, щоби не допустити завершення українського етногенезу.
Є ті, хто вважає, що такий етногенез стався давно. Є ті, хто вважає, що він стався нещодавно. Це все зовсім неважливі дурниці. В історії є безліч випадків насильницьких і своєчасно перерваних етногенезів. Найяскравіший - це випадок американських жителів півдня-дикси. Виграй вони громадянську війну (яка перші два роки велася сіверянами в режимі "ми ще не починали") - і діксі стали зовсім іншим етносом і нацією ніж янкі. У них для цього було все. Але їх придушили - і, хай ностальгуючи про колишнє і навіть трохи балуючись сепаратизмом, вони залишилися американцями.
Наше нинішнє зіткнення з Україною багато в чому нагадує громадянську війну у США. Причому, незважаючи на всі наші симпатії до конфедератів, Лі та Джексона, об'єктивно ми в цій війні жителі півночі. І ми або переможемо і станемо наддержавою, або зазнаємо поразки і втратимо місце в історії назавжди.
На щастя, Україна не має своїх Джексонов і Стюартів, і Ізюм не тягне на Фредеріксбург. Зате ось у нас повно Маклеланов, а нам потрібні свої Лінкольни, Гранти та Шермани.
Відсутність ведення війни з рішучими цілями рівнозначна поразці. Поразка поставить хрест не лише на Великій, а й на нинішній Росії та її майбутньому. Якщо ми так і не почнемо – ми просто скінчимося».
PS: Друзі, давайте перекладемо цей текст на всі європейські мови.