Перетворення світу

Тези виступу Сергія Дацюка на панельній диїскусії «Майбутнє цивілізації в наступні 20 років і роль України в цьому» 8 липня 2022 року в Едемі біля Львова.

Творити майбутнє це мислити, а не розраховувати чи прогнозувати

Творити майбутнє це ставити запитання, а не давати відповіді.

Я маю сподівання чи навіть ілюзію, що можливо якесь моє слово спасе вам життя чи дасть позитивну перспективу вашій справі.

Це не тому, що я такий розумний, а тому що прийняв для себе невідворотність змін і намагаюся їх промислювати.

Той хто приймає невідворотність змін, буде жити і почуватися набагато краще, ніж той, хто триматиметься за старе і звичне.

Нам здається, що ми неодмінно повернемось до визначеності, просто ця визначеність буде інакшою. Але це не так.

Невизначеність це наша найближча перспектива. Визначеності досить довго не буде. Визначеність кожен створить собі сам, або не створить і буде завжди жити в невизначеності нескінченних змін.

Невизначеність не має часу та простору. Невизначеність це інакше бачення істоти, яка орієнтована не на своє існування, а на зміни - себе і всього навколо себе.

Яка мова змін? Адже якщо ми не змінюємо мову-наратив-дискурс-глосарій, ми в принципі не можемо говорити про зміни. Ми в ситуації Технологічної Турбулентності чи в стані Невизначеності? Причина такого стану в розвитку технологій чи в зміні егрегорів людей? Нас чекає Технологічна Сингулярність чи Гуманітарна своєрідність?

Ця війна це війна тотальна, яку описував Людендорф чи це війна Егрегорів? В якому смисловому просторі має бути осмислена: Дезорієнтація, дезорганізація, некерований Хаос, спустошення, дересурсифікація і знищення ресурсів, знищення цінностей, ідентичностей. Ось що таке невизначеність з традиційної або екзистенційної точки зору

Не скільки триватиме війна, а скільки триватиме перетворення у ситуації невизначеності? В тому чи іншому вигляді до 2036 року.

Ми вступили в перетворення світу на фундаментальному рівні в широкій транзитологічній перспективі, яка сягає за межі світу - у Багатосвіт, у Міжсвіт, у Позасвіт.

Лише власне мислення, а не експертне знання дозволить перебувати в перетворенні. Мислення суть не нормативне. Мислення суть спонтанне, налаштоване на інтелект, який творить у невизначеності.

Це перетворення у вигляді Світової війни умовних Сходу та Заходу. З одного боку США, Британія, ЄС, Австралія, Канада та Україна, Молдова, країни Балтії. З іншого боку Росія, Індія, Китай, Іран, Сирія, безліч країн близького Сходу.

Випадають з цього поділу: Японія і Казахстан - за Захід, Сербія, Угорщина, , Білорусь, Бразилія - за Схід. Також хочуть пропетляти (і вашим, і нашим): Ізраїль, Туреччина, Грузія.

Водночас тут є нюанс. Захід робить ставку на інтелект, смисли та перспективи. Схід - на протест та силу. Але поки Китай не почав війну проти Тайвань, а Індія з Пакистаном, Схід ще не сформувався як власне сторона війни.

Тобто це війна не Заходу і Сходу, а війна сили та інтелекту, які дуже нерівномірно розподілені по Заходу і Сходу. І взагалі після війни не буде ніяких Заходу і Сходу.

Майбутнє це для слабаків. Сильні наполягають на теперішньому. Насильніші наполягають на минулому. Це парадоксальна фраза, бо бути сильним тут означає мати найгіршу перспективу.

На чиєму боці правда у війні Заходу і Сходу? Нам важко буде прийняти насправді правдиву відповідь, але ні на чиєму.

Звичайно, нам хочеться сказати, що на нашому. Але, і це не вперше в історії, не буває неправдивих онтологій чи транзитологій.

Протистояння у світі це протистояння за Глобальну імперію. Правда йде поверх протистояння за Глобальну імперію. Правда в різноманітній договірній множинності. Суть майбутнього світу - розмай, а не єдність у справедливості чи єдність свободі.

Де в цьому протистоянні Україна?

Перемогти ворога це значить перемогти його морально та інтелектуально.

Помста росії за відхід України від росії нічим не відрізняється від помсти України за помсту росії.

Наш вибір простий і складний водночас. Якщо зробимо ставку на прості націонал-патріотичні чи ліберально-демократичні рішення, Україна буде пошматована і спустошена вщент. Якщо зробимо ставку на мислення, інтелект, стратегування, власні смисли і перспективи, у нас буде шанс не лише вижити, але і розвинутися.

Якщо захочемо відновити і відбудувати націонал-патріотичну олігахічно-корумповану Україну, то країні кінець. Якщо спробуємо створити ойкуменально-політійну спільноту зародку людства як інакший світ, то у нас є шанс.

Суть перемоги у війні - створити інакший світ, а не довести своє і нав’язати його іншій стороні. Перемога у війні буде інтелектуальна, а не на полі бою. Герої на полі бою виграють час для інтелектуальної роботи, а не виборюють фінальну перемогу.

Хто триматиметься за старі ресурси та ідентичності, не виживе.

Натомість значення матимуть самовизначення, інакші активи.

Доволі детально ми з моїми колегами спробували описати інакший світ в книзі "Новая архитектура человечества".

Нинішнє перетворення творить Егрегор Людства.

Держави-нації-території будуть знищені у цьому перетворенні.

Натомість стратегічно-програмно-проектні регіони, ойкумени смислово-перспективної спільності, договірні міжойкуменальні політії.

Не ресурси, а активи. Не території, а просторові топології. Не геополітика, а антропополітика. Не лише планета Земля, але космос та ініші планети

Мова і культура перестануть мати важливе значення.

Значення матимуть смисли та перспективи. Постануть цивілізації розмаю та своєрідності.

Де відбувається війна та вирішується доля перемоги?

Невже лише на фронті Півдня та Сходу України?

Це видимий фронт. За всієї важливості перемоги на ньому - не менш важлива війна відбувається у наших душах.

Чи зможемо ми вистояти духовно, зберегти волю і віру, виявитися причетними до мислення і творчої патії, не зірватися в прірву злості та помсти?

Чи здолаємо ми свій національний егоїзм і чи вийдемо на простір Людства?

Чи утримаємося ми від спокуси встановлювати домінування ідей, ідентичностей, установок та бажань чи вийдемо на простір різноманітності та розмаю?

Чи піднімемося ми над культурно-мовними чварами до надмовного мислення і людствяного стратегування?

Чи знайдемо ми інші смисли та перспективи для себе та для інших, крім архаїчних, закостенілих та провідних до війни?

Чи виявимося ми відкритими для інакших відносин та інакшої спільності?

І нарешті, чи зможемо ми пробачити своїх ворогів і залучити їх до творення?