Чим заповнити управлінський вакуум?

У своїй книзі «Мій шлях у задзеркаллі» Володимир Горбулін називає професійну деградацію і дрімучий не професіоналізм найболючішими проблемами України.

Досвідченому політику складно заперечити. Якість державного управління багато в чому визначається компетенцією та рівнем свідомості людей, які цією державою керують.

У сучасному світі управлінський хаос і архаїка стали синонімами бідності і цивілізаційного ступору. Системна робота закладає основу для довгострокового успіху і такий успіх, як правило, має за плечима стратегію його досягнення і щоденну наполегливу працю компетентних та мотивованих фахівців усіх управлінських рівнів.

Сьогоднішній світ являє собою битву стратегій і трендів розвитку, і в цій битві беруть участь провідні світові гравці — держави і транснаціональні корпорації, у ній задіяні кращі уми і колосальні ресурси.

В основу подібних стратегій лягає картинка світу з глибиною в 10-20-50 років, а лідери країн, усвідомивши середньострокові і довгострокові очікування, системно розвивають конкурентні переваги своєї країни — заявку на її гідне місце в завтрашньому світі.

Результати реалізації подібних стратегій занадто помітні. На рівні держав — це країни ЄС, Китай, Південна Корея, Туреччина, серед країн колишнього СРСР — Естонія, Грузія, Казахстан і Білорусія …

За умов ставки на високотехнологічні галузі та інтеграцію у міжнародні проекти, Україна мала всі шанси стати платформою для стрімкого розвитку — адже ще 1991 році ми мали досить потужну економіку з часткою в світовому ВВП на рівні 0,32% (у грошах – USD 142,72млрд. з урахуванням інфляції долара з 1991 по 2017 рік.

За останні 27 років світовий ВВП зріс в 3,6 рази, з USD 23,9 трлн. до USD 80,7 трлн., але Україна, під впливом зовнішніх факторів і патологічної жадібності еліти, демонструє економічні показники на рівні близько 77% від рівня 1991 року, скоротивши свою частку у світовому ВВП у 2,5 рази, до 0,13% (або USD 112,54 млрд. — 2017).

За роки незалежності Україна сформувала збиткову модель корупційної економіки, яка забезпечує вирішення двох основних завдань:

— стабільність тіньових доходів правлячої еліти;

— реалізацію чужих економічних інтересів за рахунок наших платників податків.

Макропогляд на економіку України ілюструє ці тези в цифрах: при власному ВВП в обсязі USD 109 млрд. (2017) Україна має до 30% деструктивних платежів (прямих втрат), які покривають корупційну ренту на закупівлях (до USD 2,84 млрд / рік) , завищені енерго витрати (USD 9,2 млрд / рік), закупівлю за кордоном газу, ГСМ а тепер і вугілля (USD 7,73 млрд / рік). За дужки винесені тіньовий дохід від контрабанди (USD 5,9 млрд / рік) і використання надр (від USD 3,0 млрд / рік) …

Дивлячись на такі цифри, що є реальною ілюстрацією рівня національної безпеки та обґрунтуванням нашого  119 місця у світовому рейтингу енергетичної стійкості, кожен українець може оцінити якість стратегічного менеджменту на державному рівні.

Чому ці мільярди трансформуються в палаци, заміські садиби та іншу елітну нерухомість в Україні і за кордоном? Чому ці кошти живлять мажорів, які смітять награбованими грошима, не розуміючи їх ціни? Чому уряд позичає гроші за кордоном та не знаходить можливості мобілізувати внутрішній ресурс для розвитку?

Виконавчим інструментом цієї антиукраїнської системи державного менеджменту є середній чиновницький клас, який, не маючи стратегічного бачення та будучи замкненим на вирішенні операційних завдань, отримує свою частку від цього гігантського розпилу різних бюджетів та використання державних і муніципальних активів у вигляді своїх маленьких радощів та бонусів. Отримують і платять Системі своєю лояльністю.

Будь-який, навіть самий прогресивний керівник, зайнявши своє міністерське крісло, зіткнеться з десятками низько мотивованих, вузько мислячих і внутрішньо убогих персонажів, які в тиші чиновницьких кабінетів, приховують свою неспроможність та низьку компетентність від конкурентного ринку праці … Саме це болото свято дотримується статус-кво і не хоче ніяких змін. Тому що ці ЗМІНИ знаходяться за межею їх свідомості, вимагають нових якостей, нових підходів і роботи над собою.

ЇХ влаштовує все і вони нічого не хочуть міняти. І якщо щось змінювати, виникає питання: ким замінити ЇХ?

Які кадри потрібні?

 Макро погляд на ситуацію, що склалася невідворотньо свідчить — успіх України безпосередньо залежить від здатності вирішити три найважливіші проблеми:

— скоротити вплив корупції;

— знизити енергоємність економіки;

— створити умови для сталого розвитку через залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій.

Залишимо за кадром пункт перший. Його рішення пов’язане з політичною волею і порядністю перших осіб держави. Саме порядністю, так як при існуючій моделі державного управління, ці перші особи для своїх виборців фактично не підзвітні і не підконтрольні.

І люди для вирішення цієї проблеми потрібні із особливими якостями, серед яких моральна охайність має поєднуватись з професійною спритністю, розумністю та працьовитістю.

Енергоефективність та сталий розвиток між собою тісно пов’язані тим, що потребують застосування проектного підходу та роботи з інвестиціями. Економічне диво не виникає з повітря. Для його матеріалізації необхідно поєднувати базові компоненти:

— економічно і технічно обґрунтовані проекти розвитку — десятки і сотні — в різних регіонах України;

— компетентних та мотивованих людей, які здатні ініціювати, розробити і реалізувати проекти розвитку;

— доступні внутрішні та зовнішні фінансові ресурси.

Що потрібно зробити, щоб скласти ці компоненти в одну картину?

Кадри, що вирішують все

 Неспроможність і некомпетентність українських чиновників помітив не тільки В.Горбулін. Вазіл Худак, віце-президент Європейського Інвестиційного банку (ЄІБ), в своєму інтерв’ю виданню «Європейська правда» в листопаді 2018 року зазначив: «Общее количество денег, которые мы выделили на Украину – больше 5 млрд евро, однако на сегодняшний день использовано 2 млрд евро. Остальные деньги – а это более 3 млрд евро, просто лежат на счетах и не используются из-за низкой активности со стороны украинского госсектора.»

За низькою активністю європейський банкір тактовно приховав тотальну нездатність існуючого державного апарату вирішувати нагальні проблеми навіть при наявності необхідного фінансування.

Домовившись про найпрекрасніші умови кредитування наших структурних реформ, ні Президент, ні Прем’єр-міністр, ні профільні міністри, не зможуть самостійно сформувати контент з десятків і сотень проектів.

Характерним прикладом є ситуація з підготовкою кадрів для проведення однієї з найважливіших реформ — реформи енергоефективності в Україні. Реформи, яка передбачає залучення в українську інфраструцктуру до USD 60 млрд. зовнішніх і внутрішніх інвестицій і має за мету створення внутрішнього ресурсу розвитку країни в обсязі USD 9,2 млрд. Щорічно.

Завдання є дійсно масштабним: тільки в бюджетній сфері, кожне з 100 000 будівель повинно стати проектом з енергоефективності. І це без урахування інших об’єктів — котелень, насосних та трансформаторних підстанцій …

Але виконати проект це лише пів справи. Підрядники заберуть гроші та підуть, але хто забезпечить його енергоефективну експлуатацію і, бажано, у стандарті ДСТУ ISO 50001 «Система енергетичного менеджменту».

Який кадровий ресурс буде займатися цією проблемою?

На цей час в Україні функціонують 75 міністерств, державних комітетів і національних агентств, 25 обласних і 490 районних адміністрацій, 460 міст 3 500 державних підприємств, 450 великих і понад 15 000 середніх компаній, 1 800 лікарень, 650 вузів і 16 600 шкіл (до планованого скорочення ).

За нашими найскромнішими оцінками, для розробки і реалізації проектів з енергоефективності, із подальшою експлуатацією встановленого обладнання в рамках системи енергоменеджменту, необхідно підготувати до 25 000 управлінців.

Управлінців нового типу, з компетенціями в сфері проектного менеджменту, економіки, фінансів, корпоративного та господарського права. Управлінців, що володіють навичками підбору і порівняльної оцінки технологій і обладнання, масштабна мислять, в контексті пріоритетів сталого розвитку регіону / міста / організації.

Зараз на місці кадрового резерву реформи енергоефективності зіяє величезний кадровий провал. Компанія з підготовки енерго аудиторів, якій профільні державні органи приділяють основну увагу, насичує ринок послуг в сфері енерергоеффектівності, але не вирішує стратегічне проблему реформи — впровадження локальних систем енергоменеджмента відповідно до міжнародного стандарту ISO 50001 в компаніях/установах. Стандарту, який націлює діяльність компанії/установи на зниження споживання енергії.

Саме із відсутністю енергетичного менеджменту в муніципальних установах пов’язані наші надвеликі платежі за тепло, гарячу воду та електрику. Відсутність енергоменеджменту збільшує енергоємність та вбиває конкурентні переваги продукції українських компаній з реального сектору економіки.

В Європі кількість організацій / компаній, які впровадили у себе системи енергоменеджменту у відповідності з міжнародним стандартом ISO 50001, є індикатором успішності реформи енергоефективності.

У Німеччині такий стандарт впровадила 8 341 компанія, у Великобританії — 3 078, у Франції — 2 307. Якщо ми належимо ці дані на загальну кількість компаній реального сектора, то отримаємо реальну картину з енергоефективністю в країні.

Чому ми не бачимо подібну інформацію від профільного агентства по Україні?

Така статистика покаже реальну картину та не дозволить звітувати про перемоги. Насправді, набагато зручніше демонструвати Процес, не акцентуючи уваги на макро картині. Саме тому системна аналітика замінюється інформаційним шумом з великою кількістю барвистих Селфі. Для чиновників, яких все влаштовує, питання підготовки менеджерів з управління енергоефективністю або енергоменеджерів стає другорядним.

Через це управлінський вакуум не заповнюється, але чим закінчується такий підхід ви вже бачили.

Кадровий потенціал енергоменеджменту

 Футурологи впевнено стверджують, що, протягом найближчих 10 років, до 60% існуючих сьогодні професій стануть атрибутом минулого, як пейджери, відеомагнітофони та телевізори з кінескопами. Потрібно мати дуже звужений світогляд та обмежену свідомість, щоб не побачити професійний потенціал у сфері енергоефективності, що стає дійсно інтернаціональним трендом.

Величезний ринок енергоефективності, який зараз наповнений інженерами із суто технічною підготовкою, але потребує фахівців з іншими якостями – проектних менеджерів із здатністю формувати та супроводжувати проекти, впроваджувати управлінські системи у сфері енергоефективності, а також менеджерів з продаж, які готові професійна займатись активним просуванням енергоефективних продуктів та послуг на ринку із організацією продаж на рівнях В2В та В2С.

Події 2014 року запустили процеси, за яких енергетична незалежність є неодмінною умовою існування України. Зараз ми отримуємо дуже цінний досвід практичної реалізації проектів, ринок яких у найближчі роки буде збільшуватись у всьому світі.

Чи стане такий досвід стати конкурентною перевагою для наших людей і наших компаній? Чи зможуть наші університети та інститути адекватно відреагувати на ринковий попит в Україні та за кордоном?  Чи стане реалізація локальних проектів з енергоефективності поштовхом для розвитку компанії/установи? Це питання, відповіді на які кожен знаходить сам.

Могилянка вже визначилась. Наша «активність» дозволила розробити проект комплексної енергомодернізації будівель  кампусу та гуртожитків Могилянки на суму €6,2 млн., що був схвалений міжнародними експертами, і буде реалізований коштами Європейського Інвестиційного банку в рамках другого етапу проекту «Вища освіта. Енергоефективний компонент».

Ми переформатовуємо систему управління внутрішніми господарськими процесами для впровадження в НаУКМА системи енергоменеджменту за міжнародним стандартом ДСТУ ISO 50001:2015.

Ми розвиваємо співпрацю у сфері управління енергоефективністю з американськими та шведськими університетами, що проявляють зацікавленість у проведенні спільних науково-практичних досліджень для зниження енергоємності операційних процесів українських виробничих холдингів.

Магістерська програма з підготовки менеджерів із спеціалізацією «управління енергоефективністю» стартує в Могилянці з 1 вересня поточного року та буде готувати тих самих управлінців нового типу, що вкрай потрібні нашій державі. Але не тільки нашій.

Тому — чи поїдуть наші випускники за кордон або стануть поступово заповнювати цей внутрішній управлінський вакуум? Питання, яке на цей час лишається без відповіді.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook