Серед усіх галузей економіки країни найбільший ефект може дати аграрна галузь. Безумовними її перевагами є швидка оборотність фінансових коштів, високий рівень потреби в трудових ресурсах (що в умовах зростання безробіття підвищує рівень зайнятості населення), соціальна значимість, незначна наукоємність (і, відповідно, потреба в невеликих інвестиціях), прямий вплив на зростання ВНП, можливість і необхідність державного впливу на галузь через грошово-кредитну політику та економіко-організаційні заходи. Грамотне використання зазначених й інших особливостей розвитку аграрної галузі дає можливість зрозуміти шляхи матеріалізації ідеї швидкого відтворення та розвитку сільського господарства, забезпечити поштовх до економічного зростання країни загалом у найкоротші терміни.

Механізмом реалізації економічного зростання в аграрному секторі економіки може стати Нова аграрна політика, яка має реалізовуватися  у три етапи.

1-й етап аграрної реформи — земельна реформа передбачає заміну орендних відносин на підрядні з подальшим переходом на абсолютно самостійне господарювання власниками землі.

Форма земельних відносини напряму впливає на розвиток галузі рослинництва. Лише завдяки вибору раціональної форми земельних відносин може бути досягнута ефективність використання земельних ресурсів за такими критеріями ефективності, як структурний, технічний, технологічний, економічний, витратний, соціальний, екологічний, енергетичний, інвестиційний.

Визначено, що колективна форма господарювання є перспективніша за одноосібну (сімейну) з точки зору об’єднання (кооперації) активів і зусиль власників землі, а відтак — переважає за сукупною ефективністю. Зокрема, одноосібний (сімейний) спосіб забезпечує реалізацію виробничої діяльності з більшою дохідністю, побудованої на індивідуальному виробництві, в основі якого непересічні особисті знання, вміння та трудові якості власника землі та членів його сім’ї.

Сьогодні в країні панує неефективна орендна форма земельних відносин. Перехід від орендної форми до самостійного господарювання призведе, фактично, до зміни форми земельних відносин за ініціативи власників землі. По суті це Народна земельна реформа. Така реформа стане основою для подальших позитивних змін в аграрному виробництві.

Умовами для початку реформування земельних відносин необхідна вільна від оренди чи іншого користування  земля, наявність підрядника, який готовий провести повний комплекс аграрних робіт на землі, і головне,  бажання власника землі отримувати більше доходу. Організація такої діяльності не передбачає проведення екстрених законодавчих змін. Такі товариства можуть створюватися на базі господарських товариств. У власників землі періодично закінчуються договори оренди.

Колективне господарювання юридично може бути оформлене, як приклад, товариством з обмеженою відповідальністю, де кожен власник землі становиться учасником товариства і вносить до статуту право користування земельною ділянкою, що належить йому.

Отже, формується суб’єкт господарювання, який, через об’єднання (кооперації) активів і зусиль власників землі, стає первинним товаровиробником. Таке товариство власників землі реалізує ідею самостійної форми обробітку землі її власником. Розподіл результатів діяльності товариства відбувається за рішенням його членів.

Важливою складовою реалізації Народної земельної реформи є наявність вільного підрядника. Вільний підрядник являє собою суб’єкта господарювання з наявними вільними засобами та ресурсами, необхідними для проведення всього комплексу аграрно-польових робіт. І такі підрядники в Україні є.

В Україні у сфері оброблення землі за орендною формою склалася висока конкуренція, яка спричинена високою прибутковістю від діяльності та наявністю вільних ресурсів (матеріальних і фінансових) для здійснення цього процесу.

Популярні новини зараз

Стало відомо, на якому напрямку окупанти зазнають найбільших втрат

Процес зубожіння росіян невідворотний — економіст

Пенсіонери можуть отримати доплати та надбавки: які документи подати до ПФУ

Тарифи на газ та світло злетять уже з 2025 року: експерт Попенко назвав основну причину

Показати ще

Підрядна форма обробітку землі формуватиме обсяги роботи для вільних засобів виробництва тих же орендарів. Тобто, колишні орендарі можуть обробляти землю для її власників, надаючи їм послуги, і, водночас, не оформляючи орендних відносин. Мотивувати до таких дій колишніх орендарів буде бажання виконання більших обсягів робіт та отримання додаткового прибутку. Також не виключається і застосування послуг підрядників в “чистому” вигляді.

Проведення розрахунків між товариством власників землі і підрядником відбувається після продажу товариством продукції (врожаю). Договори між товариством та підрядником, окрім умов надання послуг та проведення розрахунків, повинні містити і гарантії їх виконання.

Організаційні заходи з формуванням діяльності товариств власників, її підтримки можуть взяти на себе спеціалізовані організації.

Поступове накопичення прибутку товариством власників землі або вчасне формування механізму прямого державного кредитування створить умови для формування у товариства власної матеріальної бази та обігових коштів, необхідних для ведення господарської діяльності.

Без законодавчих змін процес реформування буде сповільнений через перебування землі в користуванні (оренда чи емфітевзис), і лише по мірі закінчення договорів користування власники землі зможуть переходити до самостійного господарювання. Отже, для пришвидшення реформування необхідно прийняти певні законодавчі зміни, які нададуть людям можливість позбавитися від тягаря оренди.

Слід розуміти, що товариство власників землі, одноосібний чи сімейний товаровиробник – це не лише власники основного засобу виробництва (землі), а й первинний товаровиробник, і відповідальний позичальник. Отже, в особі первинного товаровиробника держава отримає реальні об’єкти для інвестування. З товариствами власників землі стає можливим здійснення прямого державного кредитування.

Інвестиції можуть бути спрямовані на розбудову аграрного сектору економіки в сільській місцевості. Вони формуються за територіальним принципом. Діяльність товариств-власників землі, фактично, співпадатиме з ідеологією та цілями об’єднання територіальних громад, їх прагненням до соціально-економічного розвитку своєї території – для держави це безпрограшна схема.

Важливу роль у процесі інвестування повинна відіграти нова кредитна політика держави, яка забезпечить кредитним ресурсом розвиток первинного виробника, по суті власників землі. Так, забезпечення об’єднань власників землі обіговими коштами для обробітку 1 млн гектарів землі потребуватиме 10-15 млрд гривень, що багатократно перевищує щорічні державні капітальні програми з підтримки аграрного сектору.

Підкреслимо, що очікується отримання власником землі доходу, що у 2-4 рази більший, ніж до реформування. Це створить можливість для усуспільнення прибутку в розмірі 200-300 млрд гривень, що значно активізує споживчий ринок країни та стимулювати розвиток економіки в цілому.

Окрім підвищення макроекономічних показників, вдала реалізація земельної реформи сформує певні позитивні умови. Збільшиться дохід власника від землі, стане можливим дешеве споживче кредитування.

Як результат, гостра потреба у продажі землі спаде. Запрацюють інші ринкові механізми, які знімуть потребу у формуванні ринку землі на засадах її вільної купівлі-продажу. Як наслідок, земля  залишиться у власності українського народу без нанесення шкоди інтересам суб’єктів права власності на землю.

На такому позитивному підґрунті можна буде законодавчо встановити порядок обігу землі.

Державна земля повинна залишатися у власності держави. Пріоритетне право користування державною землею повинно бути надане спеціалізованим державним аграрним установам та товариствам власників землі на територіях формування таких товариств.

Народна земельна реформа, як перший етап впровадження Нової аграрної політики, стане підґрунтям для початку модернізації галузі тваринництва й харчової промисловості –  другого та третього етапів розвитку, відповідно до Нової аграрної політики.

2-й етап аграрної реформи — реформування тваринництва. Тваринництво — друга за значимістю аграрна галузь. Збільшення виробництва в тваринництві забезпечує збільшення обсягів виробництва як в рослинництві, так і в галузі переробки аграрної продукції, підвищує їх ефективність. Переробна галузь отримає більше сировини – м’яса, молока, яєць та ін. Почне вирішуватися проблема нехватки органічних добрив і, як наслідок, виснаження грунтів. За рахунок тваринництва збільшиться експортний потенціал. І це лише частина тих позитивних результатів, які дає розвиток тваринництва для економіки країни.

Реформування тваринницької галузі полягає в створенні умов для прискореного відтворення поголів’я великої рогатої худоби, свиней, овець, птиці та інших тварин. Ці умови будуть створені при вирішенні взаємопов’язаних проблем. До цих проблем належать такі, як низьке внутрішнє споживання, невикористаний експортний потенціал. Але головним є результативний початок Народної земельної реформи, яка сформує об’єкти для інвестиційного розвитку галузі, сприятиме розбудові інфраструктури тваринництва, зокрема нових тваринницьких комплексів.

Економічними обґрунтуванням будівництва тваринницької інфраструктури є наявність території (землі), можливості формування власної кормової бази та енергетичного забезпечення. Такі можливості можуть бути сформовані в найкоротші терміни тільки на базі створених товариств власників землі. Члени товариства є власниками землі, на якій буде створюватися інфраструктура тваринництва та буде формуватися кормове забезпечення. Окремі власники землі можуть стати працівниками тваринницьких комплексів.

Важливу роль в процесі інвестування в такий масштабний розвиток тваринництва повинна відіграти нова кредитна політика держави, яка забезпечить кредитним ресурсом будівництво і подальшу діяльність тваринницької інфраструктури. Для відновлення вітчизняної галузі тваринництва потрібні капіталовкладення в обсязі 5 – 7 трлн. гривень.

Державне кредитування буде спрямоване на організоване й комплексне будівництво інфраструктури для потреб виробництва та переробки сільськогосподарської продукції на замовлення товариств (об’єднань) власників землі. Умовами такого кредитування буде 100% забезпечення кредитним ресурсом всіх капіталовкладень та потреби в обігових коштах. Кредити можуть надаватися без  повного забезпечення. Відсотки та комісії за користування кредитом передбачатимуть лише покриття кредитних установ. Початок сплати відсотку за користування кредитом настає з початку роботи підприємства в оптимальному режимі.

Тобто, держава забезпечує розвиток тваринництва на певній територій (село, селище) на замовлення власників землі з подальшою передачею їм у власність інфраструктури тваринництва. Це відмінний процес від тих, які існували раніше як по формі управлінського підходу, так і за обсягами участі держави.

Необхідно буде розробити та впровадити державний механізм управління організацією сприяння інтенсивному розвитку тваринництва в Україні.

Зростання виробництва тваринницької продукції буде змушувати державу зосереджуватися на експорті продукції високої переробки, скорочуючи експорт сировини та збільшуючи експорт продукції, готової до споживання. В даній ситуації необхідний механізм кредитування експорту.

3-й етап аграрної реформи — реформування галузі переробки сільськогосподарської продукції.

Питання ефективної роботи та розвитку переробної галузі повинно бути державним пріоритетом.

Стабільність роботи галузі, збільшення її обсягів переробки (виробництва), експортне орієнтування – складна, але посильна задача з переведення аграрної галузі країни з сировинного придатку економік інших країн до країни, яка забезпечує власні внутрішні потреби та експортує продукти з максимально можливою переробкою.

Реформування галузі переробки сільськогосподарської продукції – 3-й етап впровадження нової аграрної політики. Він передбачає задоволення потреби в значних внутрішніх капіталовкладеннях для розбудови інфраструктури переробної галузі. Необхідність її формування обумовлена багатьма чинниками. Зокрема, 40 млн. тонн зернових, що є продуктом експорту, можуть бути перероблені в державі, а не в інших країнах світу. Водночас, збільшення обсягів виробництва молока та м’яса потребуватиме нових потужностей переробної галузі.

При збільшенні в Україні переробки зернових на корма для тварин і подальшим споживання цих кормів галуззю тваринництва одночасно формується дефіцит зернових, а, отже, і кормів в країнах, яким раніше постачалися  зернові. Відповідно, формується дефіцит продукції тваринництва.

Товариства власників землі можуть стати власниками переробних підприємств. Держава, шляхом прямого державного кредитування, має забезпечити переробників необхідними капіталовкладеннями та обіговим капіталом на тих же умовах, як і кредитування тваринництва.

Такий державницький підхід не тільки забезпечить гарантоване зростання економіки аграрної галузі, а стане початком її переходу від сировинної спрямованості до орієнтованої суто на експорт продукції глибокої переробки, максимально підготовленої до вживання.

Такий державницький підхід не тільки забезпечить гарантоване зростання економіки аграрної галузі, а стане початком її переходу від сировинної спрямованості до орієнтованої суто на експорт продукції глибокої переробки, максимально підготовленої до вживання.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook