Майбутнє без безробітних: українська відповідь?

Майбутнє іноді схоже на спортивну лігу, в якій проблеми змагаються за право знищити людство. Глобальне потепління, екологія, перенаселення, генна інженерія, штучний інтелект, роботи … все це часто озвучується як загрози. Людство вже не чекає «світлого майбутнього», а постійно шукає рішення для викликів. І в цьому пошуку всі народи мають рівні шанси, бо той хто першим знайде рішення претендуватиме на першість і в міжнародній політиці.

Серед таких викликів, безсумнівно, і масове безробіття, перші признаки якого ми вже можемо спостерігати. Весною 2016 року ЗМІ сколихнула новина про те, що в Китаї компанія Foxconn замінила 60 тисяч робітників на промислових роботів. Однак, така новина далеко не рідкість. Ми якось зовсім не помітили, як телефонних операторів дедалі частіше замінюють на програму, в інтернеті все більшої популярності набувають боти, в супермаркетах з’являються каси без касирів, а більшість молодого покоління не знає де знаходиться пошта, щоб сплатити комуналку. Вплив технологій на зайнятість – це не те, що наступає, це те, що ми активно переживаємо вже тривалий час. Цю проблему в однаковій мірі починають відчувати як країни першого, так і третього світу. І той, хто зможе вирішити її швидше ніж інші, відкриває для себе нові економічні горизонти. Одним з таких проривів може стати запровадження системи страхування від безробіття через вищі навчальні заклади, про що буде написано нижче. А спершу треба глянути на світові тренди.

Світові тренди

Нові технологічні прориви такі як роботизація та штучний інтелект спричинили дискусії про можливість швидкого масового безробіття. Багатьом згадались романи фантастів, де люди боряться з роботами за робочі місця. Однак, реальні дослідження на сьогоднішній день зовсім не підтверджують настання масового безробіття. Навпаки аналітики ОЕСР прогнозують скорочення безробіття в розвинутих країнах з 6,2% до 5,7% у 2018 році. Опитування серед відповідальних за кадри у найбільших світових компаніях, проведене фахівцями Світового економічного форуму свідчить, що тільки 7% вважають штучний інтелект серйозною загрозою робочим місцям в найближчі 5 років. Натомість до дійсно серйозних загроз відносять мобільний інтернет – 34%, програмування та big data – 26%, нова енергетика та технології – 22%. Та навіть ці технології не несуть катастрофічних змін в зайнятості, зокрема, найбільше скорочення очікується в сфері офісу та адміністративних послуг — 4, 5 мільйона робочих місць.

Як бачимо, переживати з приводу того, що «проривні» технології можуть вже найближчим часом спричинити масове безробіття – передчасно. Водночас, є інші тренди, які напряму впливають на зайнятість саме завдяки розвитку технологій: автоматизація, деіндустріалізація та поляризація. У 2013 році оксфордські дослідники зробили приголомшливу заяву – 47% всіх робочих місць в США можуть бути автоматизовані. При чому під автоматизацію підпадає не тільки механічна рутинна робота, а й так звані професії середнього класу: управління, фінанси, юридичні послуги тощо. Подальші дослідження в цій сфері показали, що масштабній автоматизації підлягають окремі завдання, а не професії загалом. Проте навіть за таких умов, ОЕСР оцінює можливість автоматизації до 12% професій в розвинутих країнах.

Справжнім ударом для розвинутих економік стала деіндустріалізація. І хоча це дозволило створити мільйони робочих місць в інших країнах, проте масштабне винесення виробництв за межі країн, спричинило масове переміщення робочої сили. За даними ОЕСР, з 1995 по 2015 рік у розвинутих країнах кількість зайнятих в текстильній промисловості скоротилась на 70%, а в деревообробній промисловисті на 50%. В той же час, майже на стільки ж 70% виросла кількість зайнятих в торгівлі нерухомістю та на 50% в готельно-ресторанному бізнесі. Зростання сфери послуг у відповідь на деіндустріалізацію не є новиною. Новиною скоріше є те, що такий наплив робочої сили створив ефект поляризації в цих сферах, а саме зростання високо та малокваліфікованих робіт, та зменшення робіт середнього класу (клерки, менеджери, торгові агенти, оператори).

Поляризація мабуть є найбільш неочікуваним наслідком впливу попередніх факторів на зайнятість. Автоматизація значної кількості завдань завдяки комп’ютерним технологіям та інтернету, масове переміщення робочої сили, нові системи навчання – все це створює ефект зникання середнього класу. Поляризація присутня у кожній сфері виробництва. За останні 20 років у розвинутих країнах відбулось скорочення на 7% робіт середньої кваліфікації. При чому набирає обертів тренд декваліфікації, коли працівники середнього класу опускаються вниз до малокваліфікованих робіт.

Підсумовуючи аналіз світових трендів слід зазначити, що більшість дослідників схиляються до думки, що люди не стануть масово безробітними, а будуть поєднувати розвиток технологій із виконанням завдань. Люди скоріше працюватимуть на кількох роботах одночасно, швидко виконуючи завдання завдяки новим технологіям. І тут найбільшим ризиком є не відсутність роботи, а робота на низькокваліфікованій роботі. Навряд чи хтось з нас хотів би в майбутньому працювати в сфері догляду за літніми людьми чи на будівництві, а саме таке чекає на більшість, якщо не встигати за розвитком технологій і знань. А як можна встигати?

Освіта, освіта і ще раз освіта

На Заході активно шукають відповідь на проблеми зайнятості, оскільки від цього залежить економічний ріст та добробут громадян. В останні кілька років набирають популярності розмови про «безумовний базовий дохід», який передбачає, що людина отримує базову необхідну для життя суму коштів і не зобов’язана працювати. На сьогоднішній день експерименти з базового доходу не дають однозначної картини, оскільки чимало інших факторів впливають на поведінку людини. Так під час експерименту в Кенії люди просто не повірили в можливість отримувати кошти і відмовились їх брати. Багато очікувань від експерименту у Фінляндії, який розпочався у 2017 році, однак вже влітку автори експерименту нарікали на те, що умови для його проведення неналежні, а тому великий ризик, що він провалиться.

Головним же фокусом уваги держав і компаній є освіта. Віра в освіту та активні освітні заходи перебуває на першому місці в боротьбі з кризою зайнятості. Так, 61% опитаних Світових форумом компаній відзначають інвестиції в перекваліфікацію найефективнішим інструментом боротьби з безробіттям та декваліфікацією. Рекомендації ОЕСР країнам-членам передбачають: обов’язкове масове навчання ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій), розвитку навиків вирішення проблем тощо, адаптації навчальних програм до потреб ринку, та постійні тренінги та перенавчання впродовж життя.

А що в Україні?

На сьогодні ми не належимо до розвинутого світу, але, тим не менше, Україна підпадає під впливи світових трендів. Зокрема, поляризацію у нас видно навіть неозброєним оком на багатьох рівнях. Більш предметно про це свідчить статистика щодо вакансій та безробітних. Так, станом на жовтень 2017 року найбільше безробітних — 50 тисяч у нас було в групі законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі) (що відносяться до середньо та висококваліфікованих робіт), а вакансій в цій групі було аж 4667. Це ще не все, перші 3 професії по кількості вакансій: водій, оператор котельні, продавець продовольчих товарів. Як бачимо, українській зайнятості притаманна ще й масштабна проблема декваліфікації робочої сили, коли ринок пропонує переважно низькокваліфіковані роботи, а в той же час значна кількість ВНЗ готує фахівців за іншими напрямами. Останнє опитування Active Group показує, що тільки 35,3% випускників працюють за спеціальністю.

Незважаючи на те, що у 2012 році був прийнятий новий закон «Про зайнятість населення», страхування безробіття у нас не зазнало особливих змін і працює по моделі, якій скоро вже буде 100 років. Суть цієї моделі у тому, що працюючі сплачують внески у фонд страхування на випадок безробіття, а пізніше отримують виплати впродовж певного періоду, поки не знайдуть роботу. Така модель поширена у більшості країн світу, але разом з цими виплатами там працюють потужні програми з перепідготовки кадрів. У нас же такі програми складають мізерну частину бюджету фонду. Судіть самі: на 2017 рік у фонді передбачено 10 400 млн грн, з яких 78% — це виплати безробітним, 16% утримання служби зайнятості, і тільки 2% — професійна підготовка, перепідготовка кадрів. Втім, найбільшим недоліком такої системи є відсутність мотивації до пошуку нової кращої роботи. Система побудована таким чином, що робітник не мотивований шукати нову роботу, поки отримує 50-60% своєї заробітної платні на період пошуку. І цей же час він не використовує для самовдосконалення та розвитку.

Багато це чи мало 10 млрд грн щороку? Це, наприклад, половина бюджету вищої освіти, 84 бюджети Києво-Могилянської Академії, або 2000 проектів Prometheus, на якому онлайн навчання проходять понад 400 тисяч осіб. Можливо ці кошти могли б значно ефективніше використовуватись?

А що як страхувати від безробіття через ВНЗ?

Освіта залишається пріоритетним інструментом в боротьбі з можливим масовим безробіттям, а ВНЗ і сьогодні залишаються центром освіти. Можна сперечатись про якість освіти, але не можна заперечити факт, що для 80% українців вища освіта залишається цінністю. Випускники ВНЗ складають більшість на ринку праці, але чому більшість робітників втрачають зв’язок з базовим закладом своєї освіти і в подальшому мають орієнтуватись на самоосвіту та центри професійно-технічної освіти служби зайнятості? Адже ВНЗ постійно модернізують зміст навчання, і такі нові знання потрібні всім випускникам для підтримки конкуренції на ринку.

Сьогодні українські ВНЗ переживають не кращі свої часи. Справа в тому, що в Україні відбувся серйозний спад народжуваності в кінці 90-х на початку 2000-х, і зараз ці діти досягли вступного віку. Загалом же починаючи з 2010 року кількість студентів у ВНЗ скоротилась на 700 тисяч осіб. Це означає, що сьогодні в українських ВНЗ існує дуже багато вільних аудиторій та викладачів. Чому б їх не зайняти перепідготовкою безробітних?

Власне у цьому і полягає нова ідея страхування від безробіття через ВНЗ. Кожен працівник за власним вибором обирає ВНЗ і укладає страховий договір, за яким у разі втрати ним роботи йому виплачується стипендія та забезпечується перепідготовка. Умови страхування можуть бути абсолютно різними і передбачати різні внески, але страхування є обов’язковим і передбачає мінімальний рівень внеску. Подібне рішення створює лавинний багатогранний ефект. По-перше, ВНЗ отримують чимало нових коштів (щонайменше зазначених вище 10 млрд грн щороку), які можуть спрямуватись на модернізацію освіти і на запуск наукових досліджень. По-друге, конкуренція за більшу кількість застрахованих змусить ВНЗ орієнтуватись на потреби ринку, оскільки робітники будуть вибирати тільки ті ВНЗ, які збільшують шанси працевлаштування. По-третє, запуск наукових досліджень, фінансування стартапів, підготовка кадрів до «проривних» технологій може створити точки перезапуску економіки України за короткий час. Не секрет, що наявність прогресивної наукової бази та кваліфікованої робочої сили є важливою умовою приходу технологічних інвесторів в країну.

Зрештою, найголовніше, що можна отримати за результатом реалізації цієї ідеї – це формування системи підготовки найконкурентнішої робочої сили в світі. Адже така система передбачає, що незалежно від віку робітники будуть володіти можливістю отримати нові знання по своїй спеціальності, або взагалі здобути нову. Це означає, що за короткий проміжок часу ми отримаємо передумови для приходу провідних світових технологічних гігантів та заснування власних сучасних компаній. Звичайно, що реалізація нових ідей зустрічає чимало перешкод, а тому потребує глибокої дискусії перед впровадженням. Ну що ж сподіваюсь цим матеріалом ми почнемо таку дискусію.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook