Що означають для українців пільги при розмитненні вживаних автомобілів з Європи

Як для українців так і європейців, хто любить мандрувати на власному автомобілі, питання перетину українського кордону стало лакмусовим папірцем, що характеризує ступінь безпорадності інституту держави та вітчизняних політиків у справі його належного врегулювання. Де ще в цивілізованому світі є 8-кілометрові черги на автомобільних контрольно-пропускних пунктах пропуску, на подолання яких треба витрачати до 18 годин часу? Чи може найбідніша країна Європи витрачати впусту найцінніший ресурс – сукупні мільйони людино-годин на вивезення і одразу нове ввезення автомобілів лише заради відмітки на митниці? Хіба не принизливо відповідальним можновладцям чути інформаційні повідомлення про надзвичайні ситуації на мирних західних автопереходах України?

24 січня 2017 року пара сотень активістів і кілька десятків автомобілів іноземної реєстрації перекривали по декілька смуг автодоріг на всіх основних в’їздах до Києва. Палили шини, створювали штучні затори у і так перевантаженій транспортом столиці, вимагаючи прийняття законопроекту № 5567. Цей проект є одним із 22, зареєстрованих у парламенті, щодо стосуються транспортних засобів іноземної реєстрації. Після громадянської акції кількість ініціаторів проекту 5567 сягнула 100 народних депутатів. Його основна ідея – дозволити резидентам України тимчасово (на строк до 1 року) ввозити вживані автомобілі старше 7 років зі сплатою 0,2-0,5% усіх митних платежів за кожен місяць заявленого перебування в Україні. Перед закінченням граничного строку перебування автомобіль має бути вивезений за кордон і може знову одразу бути ввезений в Україну (або завезено інший). Таким чином, замість наявного нині обов’язку резидента, що поміщує автомобіль у митний режим «тимчасове ввезення», сплатити митні платежі як при його імпорті (платежі повертаються при зворотному вивезенні), ініціатори проекту 5567 пропонують легалізувати під виглядом тимчасового ввезення по-суті імпорт таких автомобілів зі сплатою всього лише від 2,4 до 6% вартості «розмитнення» автомобілів за кожен рік користування. Тобто людина буде постійно користуватись автомобілем, вивозячи/ввозячи його раз на рік через кордон, і сплатить 100% вартості його розмитнення лише за 17 років. Але ж нормативний строк корисного використання автомобілів згідно Податкового кодексу становить у нас всього 5 років. І хоча він може бути як зменшений, так і подовжений, передбачається, що для цілей оподаткування вартість автомобіля має повністю відтворюватись за рахунок амортизаційних відрахувань в середньому за 5 років.

Тому проект 5567 – це цвях у труну засадничих принципів рівності усіх платників податків перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації. У разі його прийняття 8 мільйонів легальних автовласників, які сплатили усі передбачені Законом митні та податкові платежі, отримають повне право також організувати протестні акції з вимогою повернення ¾ сум сплачених раніше ними мита та ПДВ.

Більше того, який сенс тоді усім українцям сплачувати податки у повному обсязі при купівлі продуктів, одягу та меблів, коли держава санкціонуватиме «халяву» на ввезення 7-10 річного автохламу. Хіба можна назвати справедливою вимогу лобістів легалізації імпортних оборудок, якщо навіть ветерани АТО не мають жодних пільг при імпорті автомобілів, а волонтери, які завезли без розмитнення близько 3-5 тисяч автомобілів з часу початку антитерористичної операції та передали їх у військові частини ЗСУ та Нацгвардії, рахуються в базах Митної служби як порушники митного законодавства, оскільки законодавча можливість легально завозити транспортні засоби як гуманітарну допомогу для АТО з’явилась лише у вересні 2015 року вже після найважчих перших 17 місяців війни.

Загалом тема впорядкування вітчизняного ринку вживаних авто є вкрай актуальною. Держава досі так і не спромоглась встановити єдині справедливі і зрозумілі правила у сфері регулювання ввезення автомобілів і не забезпечила їх масового дотримання.

Український авторинок характеризується низькою насиченістю, високим попитом, поєднаним із низькою купівельною спроможністю споживачів, поганим технічним станом транспорту наряду із жорсткими екологічними вимогами, високими ставками податків, забороною ввезення для випуску у вільний обіг Б/У-машин, вироблених після 1 січня 2010 року. Відмінністю нашого ринку від європейського є також те, що наш ринок вживаних автомобілів росте малими темпами, адже він повільно поповнюється через низький рівень купівлі нових машин та вибракування непридатних до експлуатації старих авто.

Законом України про зниження акцизів (№ 1389) дозволено у період з 1 серпня 2016 по 31 грудня 2018 року ввозити вживані авто, вироблені після 1 січня 2010 року але без права перепродажу і лише із розрахунку 1 авто на 1 людину. Сума акцизу, що підлягає сплаті, зокрема для легкових автомобілів старше 5 років з об’ємом двигуна 1.0, 1,5 та 2.0 літра зменшується у 9-28 разів з відповідно 1438, 2642 та 4882 євро до 102, 95 та 534 євро. Додатково залишається до сплати мито, яке становить в цьому році 8,2% (при ввезенні із ЄС) та ПДВ. Усі пам’ятають з яким «скрипом» приймався цей Закон. Натомість, застереження його противників про вкрай негативний вплив на ринок виявилися «примарою» – у 2016 році по відношенню до 2015-го обсяги продажів нових авто зросли на 41% і склали 65562 автомобіля. На 40% відсотків збільшились і обсяги продажів грудня 2016 до грудня 2015 року.

Незважаючи на те, що насиченість автомобілями (кількість автомашин на 1000 населення) в Україні у 2,5 рази менша ніж у ЄС, смертність від ДТП навпаки – вдвічі більша (в Україні в рік гине 0,01% від всього населення). Основним фактором цього є застарілість та жахливий технічний стан автопарку України, кожен четвертий автомобіль (це майже 2 млн. авто) є старшим 1990 року випуску. Тому зухвалим лицемірством є виправдання введення жорстких загороджувальних екологічних вимог (нині — Євро-5), що спонукають громадян користуватись стареньким ВАЗ-ом радянських часів випуску, замість того, щоб завести за пару-тройку тисяч євро європейський автомобіль стандартів Євро-3 (1999 рік впровадження) або Євро-4 (2005 рік) випуску, який шкодитиме екології у десятки, якщо не сотні разів менше. Очевидно, що заінтересантами повільного виведення з експлуатації застарілих екологічно та безпеково відсталих автомобілів та неможливості заміни їх набагато доступнішими європейськими вживаними авто є аж ніяк не екологи з поліцією, а передусім автовиробники та автоімпортери з міцним лобі у парламенті.

До речі, з 1 січня 2018 року випуск у вільний обіг та перша реєстрація транспортних засобів стане можливою лише за умови відповідності екологічним вимогам Євро-6, на який усі країни ЄС перейшли лише з вересня 2015 року. Можна вже готувати текст «поздоровлення» наших автомобілістів з новим роком, з початком якого в Україну буде заборонено ввозити «новенькі» по нашим міркам — 4-х річні європейські автомобілі.

Вартість вживаних автомобілів в Україні є однією з найвищих у світі (в т.ч. через фіскальне навантаження), екологічні вимоги (Євро-5) теж одні із найжорсткіших. Але тут починає дієти класична формула, що суворість законів компенсується не обов’язковістю їх дотримання. Люди завозять авто під іншими, більш доступними митними режимами. Так, за даними Державної фіскальної служби у період 2014-2016 рр. по зеленому коридору ввезено в Україну з подальшими грубими порушеннями митних правил (тобто без виконання обов’язку по їх зворотному вивезенню) 66,9 тисяч автомобілів. З урахуванням різної середньої вартості розмитнення авто та їх фактичної кількості до прийняття Закону про зниження акцизів на вживані авто (№ 1389) і після — орієнтовний обсяг збитків державному бюджету складає понад 400 млн.євро (При цьому, необхідно враховувати, що по приблизно по такій же кількості автомобілів (67 тисяч), ввезених у період з кінця січня 2016 року у митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року», є потенційна загроза, що частина з них теж не буде вивезена і поповнить перелік суб’єктів правопорушень.

Найпоширенішими схемами обходу нашого митно-податкового законодавства є: 1) завезення авто нерезидентом в режимі тимчасового ввезення за Стамбульською конвенцією до 1 року з наступним його продажом за готівку для використання українцем або під розібрання; 2) ввезення резидентом – співвласником фірми-нерезидента або найнятого в цю фірму як робітника, який користується режимом тимчасового ввезення на рік нібито під комерційне використання авто в Україні; 3) ввезення авто як гуманітарної допомоги для інвалідів з подальшим використанням не інвалідом; 4) махінації із ідентифікаційними номерами авто, роком випуску, модифікацією, типом кузова, оформлення Б/У-шного авто як нового; 5) підробка документів на ввезені і нерозмитнені авто («двійники»); 6) ввезення у вигляді запчастин; 7) завезення без обліку органів митної служби — «по повітрю», наприклад у фурах і багато інших.

Поширеність цих оборудок обумовлене як високими талантами наших громадян по винаходу різних шпарин у законодавстві так і людським корупційним фактором в особі митників, а також недосконалим законодавством щодо притягнення винних у його порушенні до відповідальності. Зокрема, згідно вимог Митного кодексу автомобіль іноземної реєстрації (крім комерційного використання) може використовуватись в Україні виключно особою, яка його ввезла. Проте, за порушення цих норм до адміністративної відповідальності можуть притягувати лише посадові особи органів доходів і зборів. А поліцейські, які контролюють дорожній рух і мають повсякденний доступ до водіїв-порушників, не мають повноважень накласти санкції за такі правопорушення. Заплановані раніше спільні рейди поліцейських і митників не мали і не матимуть належного дисциплінуючого ефекту.

Більше того, поширеність таких схем продажу іноземцем, який ввіз авто на митну територію Україну і одразу продав його українському користувачу просто під розписку за налічку, без жодної держреєстрації угоди, призводить до неможливості пошуку особи, що скоює злочини чи ДТП на цьому по-суті «знеособленому» в Україні автомобілю.

Є ще цілком легальний транзит (так звана «пересічка»), що використовується саме громадянами України – мешканцями прикордонних регіонів, і передбачає зобов’язання особи, що ввезла автомобіль, вивезти його протягом 5 (в межах дії однієї митниці) або 10 днів (якщо в’їзд та виїзд відбувається в межах дії різних митниць). Ті хто живуть подалі від кордону масово використовують підроблені (липові) довідки про настання форс-мажорних обставин, що не дали можливість вчасно вивезти авто з України. Хоча яке може бути реальне обґрунтування (принаймні економічне) можливості транзиту громадянином України через митний кордон своєї Батьківщини кожні 5/10 днів на авто іноземної реєстрації.

Відповідальність за перевищення строків перебування транспортних засобів на митній території України складає від 850 до 1700 гривень (тимчасове ввезення) або від 170 до 8500 гривень (транзитного переміщення). У разі ж встановлення фактів неправомірного використання автомобілів, перебуваючих у митному режимі тимчасового ввезення, санкція у вигляді штрафу сягатиме до 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто може перевищити вартість самого авто.

Україна дійсно потребує створення цивілізованого ринку вживаних автомобілів. Для цього передусім необхідно вдосконалити законодавче регулювання і внести зміни до Податкового, Митного кодексів, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів», якими передбачити спрощення та пом’якшення екологічних вимог до ввезення та реєстрації авто в України, продовжити дію в часі зменшення акцизів при ввезенні вживаних авто, розблокувати їх вільне відчуження, удосконалити механізми притягнення до відповідальності за дії по фактичному ухиленню від сплати митних платежів за різними схемами, передбачити системний механізм взаємодії митників і поліцейських щодо виявлення порушників, обмежити кількість транзитного переміщення автомобілів з іноземною реєстрацію.