Відповідь цинічним технократам: декілька тез на захист валютних боржників

Для мене особисто вирішення проблем валютних позичальників – це не витрати бюджету чи комерційних банків, а можливість допомогти десяткам тисяч людей зберегти дах над головою.

Зараз у публічній сфері дуже «модньово» бути таким собі цинічним технократом, з поглядами правіше правого, якого просто не буває. І якщо ХТОСЬ, не дай БОГ, раптом цього не підтримує чи має іншу думку, то його:

1. Обізвуть популістом;

2. Почнуть цькувати публічно.

Як правило, сили волі у багатьох публічних людей немає, і вони «здають задню» у своїх недавніх діях. Візьмемо закон про конвертацію валютних кредитів.

Чим же він гірший від «процесу рятування банківської системи шляхом її очищення від «поганих» банків», який проводить НБУ? Давайте проаналізуємо.

Що було зроблено НБУ і урядом для «оздоровлення» банківської системи:

1. Спочатку НБУ зареєстрував «погані» банки в установленому порядку і видав для них усі необхідні ліцензії;

2. Він же «пильно» наглядав за ними увесь період їхньої діяльності;

3. Він же спокійно спостерігав за виведенням власниками банків ліквідних активів;

4. Він же ж задовільняв прохання власників банків про їх ліквідацію;

5. Після всього цього через Фонд гарантування вкладів ішов процес відшкодування депозитів, в основному за рахунок  бюджету, а, отже, за рахунок кожного із нас;

6. У певних випадках банки націоналізовувалися (Родовід, Украгазбанк).

Загальна сума коштів, потрачених на «рятування банківської системи» уже складає близько 300 !!!! мільярдів грн.

Хоча пропонував з …1995 року зовсім інше:

І ще одна річ: на сьогодні жоден власник чи топ-менеджер (за винятком політичних чи бізнесових розборок) не поніс повної матеріальної відповідальності за доведення банківської установи до банкрутства!

Цілком імовірно, що НБУ так активно займається ліквідацією банківських установ, тому що:

1. У цій сфері наявний серйозний корупційний потенціал;

2. Власників збанкрутілих банків можна нейтралізувати, якщо вони у протилежній політичній силі, або й залучити до своїх політичних проектів.

Ще раз акцентую увагу, що катавасія із буцімто рятуванням банків коштує нам усім УЖЕ 300!!! мільярдів.

Чим же відрізняється епопея із повернення депозитів вкладникам банків, що ліквідовуються, від процесу конвертації валютних кредитів???

1. І кредит, і депозит – фінансова послуга.

2. Власник депозитного вкладу ТАК САМО сам приймав рішення нести кошти в конкретний банк. Але у випадку, якщо банк «прогорає», держава цей вклад (у розмірі до 200 тисяч) повертає!

3. Коли ж людина взяла валютний кредит у комерційному банку (який так само має ліцензії і знаходиться під наглядом НБУ), щоб купити собі житло за нижчими відсотками, а валюта через певний період різко виросла в ціні (бо ж національна грошова одиниця обезцінилася), – то цей ризик не треба покривати???? Треба дозволити майже 100 тисячам людей залишитися без власного житла???

І це при тому, що саме НБУ і уряд  формують кредитно-фінансову політику та допустили надмірне кредитування споживачів саме валютними кредитами. І це при тому, що саме уряд і НБУ допустили стрімке обезцінення національної валюти, тобто долучилися до появи проблеми валютних кредитів. (Тільки не треба кивати на «ПОПЄРЕДНІКОВ»!!!)

Тому саме уряд, НБУ та президент і мають знайти шляхи вирішення проблеми валютних кредитів.

Питання механізму – то вже інша тема. Є предмет для дискусії, є механізми, є пропозиції – при бажанні сторін і політичній волі нашого уряду. Ми розуміємо, що треба чітко визначити критерії для тих позичальників, кому треба допомогти в цій складній ситуації, і тих, кому треба відмовити. Ми підтримуємо тезу про солідарну відповідальність і самих позичальників, але ж це не причина, щоб уряд і НБУ закривали очі саме на проблему валютних кредитів. А, може, останній так опирається тому, що там немає можливості отримати відкати, немає особистого інтересу???

До речі, для вирішення цього питання, за офіційними даними, потрібно від 30 до 90 млрд. грн, що в десять!!! разів менше від дерибану при так званому «рятуванні банківської системи».

Таку саму солідарну відповідальність за появу проблеми валютних кредитів несуть і комерційні банки, точніше їх менеджмент. Для комерційного банку при видачі кредиту найголовніше мати тверді гарантії того, що позичальник кредит погасить. Фінансова установа має передбачити ризики. У тому числі і валютний ризик! Тому банки ПОВИННІ нести свою частину солідарної відповідальності за ситуацію, що склалася.
А зараз спробуємо коротко вказати на аргументи стосовно необхідності вирішення проблеми валютних кредитів.

1. Головними принципами Майдану були солідарність суспільства, повага до гідності кожного як передумова для духовного відродження країни. Солідарна відповідальність всіх, взаємодопомога дасть змогу відігнати в минуле януковичівські тези про те, що «лоха не кинути – себе не поважати», «кожний сам кузнєц свого щастя і нещастя також». Ватна відрижка злочинного минулого найбільш яскраво приживається, тримається зубами до останнього саме у ментальній сфері, у світоглядному світосприйнятті.

2. У квітні минулого року Порошенко пообіцяв вирішити проблему валютних позичальників. Політики повинні нести політичну відповідальність за обіцянки, що, в свою чергу, дасть змогу позбутися популізму і політичної корупції.

3. Вирішення проблеми валютних позичальників, особливо тих, хто брав кредити для купівлі власного, єдиного житла, дасть змогу не перетворити десятки тисяч людей на бомжів, не підрізувати крила їх життєвій активності.

4. Спрямувати бюджети цієї категорії позичальників не на виплату довічної кабали, а на розвиток внутрішнього ринку.

Ціна питання значно менша від раніше озвучених фантастичних сум пані Яресько!!!

P.S №1. ЦИНІЧНИМ ТЕХНОКРАТАМ: При вирішенні проблеми валютних кредитів я бачу не так нічим не підтверджені фантастичні цифри бюджету, коштів банків (які треба буде спрямувати на покриття різниці між курсом, коли брався валютний кредит, і нинішнім курсом), як заплакані очі одинокої жінки, із сином підлітком, яка майже 10 років тому мала лише один варіант отримання власного житла — купівлі його за кошти валютного кредиту. Адже відсотки по гривневому кредиту були непідйомні для її доходів. А сьогодні вона може втратити і житло, і віру у справедливість. У нашій країні!

P.S №2. ІГОРЮ ЛУЦЕНКУ ТА ІНШИМ 228 НАРДЕПАМ, ЯКІ ПРОГОЛОСУВАЛИ ЗА ЗАКОН «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті»: Відстоювати свої позиції і часто казати «НІ» «цинічним технократам» так само природньо, як і казати їм «так»!!!

Хлопці, майте (напишу культурно) внутрішній стержень!