Обіг землі і нова аграрна політика. Пропозиції щодо нових основних законодавчих змін

Нажаль, поки що забезпечення національної безпеки в розрізі збереження української землі, як надбанням українського народу, перебуває в пасивному захисті так званого «мораторію». Але всі ми розуміємо, що такий пасивний захист може тільки більше «заводити» тих, хто хоче «імєть» українську землю і український народ. Як би дивно це не виглядало, але саме законодавство про обіг земель сільськогосподарського призначення могло б стати активним захисником надбання всього українського народу – землі.

Прикрим і дивним є те, що досі відсутні в інтересах українців проекти законодавчих змін від партій, які підтримують заборону (мораторій) відчуження земель, а особливо від партій, які ставлять непродажність землі в основу своєї політики. Чи це певний саботаж, чи недолугість, чи подвійна гра відповідальних осіб за аграрні питання в партіях, але факт залишається фактом – робота в цьому напрямку провалена.

Земельні відносини вже давно стали окремою унікальною економіко-соціальною категорією. Від них залежить національна та продовольча безпека країни, економічне відтворення та зростання, навіть, подальше існування України.

На сьогоднішній день основне регулювання земельних відносин знаходиться в компетенції Земельного кодексу України, ЗУ «Про оренду землі» — спеціалізованому законодавстві. Але вже не один рік в планах законодавство про обіг землі, як відкладальна умова для зняття мораторію.

Певні депутатські групи, чи то від активної життєвої позиції аби щось робити, чи лобіювання чиїхось інтересів, чи просто попали «під руку», засвітили свою версію обігу земель сільськогосподарського призначення.

На офіційному сайті ВР України з пропозицій щодо нового законодавства з обігу землі є тільки два, не таких вже і нових, проекти Законів про обіг земель сільськогосподарського призначення. Це проект №5535 від 13.12.2016 року за ініціативою О.Мушак, В.Чумак, В.Романюк, С.Хдань, О.Бєлькова, С.Хлань, П.Різаненко та проект №5535-1 від 28.12.2016 року за ініціативою А.Корнацького як альтернативний.

Головними положеннями проекту закону «5535» є відчужуваність землі з певними обмеженнями по кількості перебування землі у власності:

— фізичній особі до 500 гектарів земель;

— юридичні особи можуть мати 33% земель на певній території територіальної громади чи району.

Законотворці могли б вже і не прописувати ці 33% для юридичних осіб, бо за українським законодавством монопольне становище починається з 35% частки на ринку товару – 2% ролі не зіграють.

Фактично, 3 юридичні особи можуть скупити 99% землі сільськогосподарського призначення в Україні. Звісно, що той, хто планує за цим законопроектом стати монопольним власником землі в Україні, в схему зі скупки землі задіє не менше 100 юридичних осіб — кілька на область.

Положення проекту «5535-1» не мають обмежень по кількості перебування земель у власності. Назвати такий законопроект альтернативним дуже важко, скоріше емоційна розширена версія основного з тою же логікою «розпродати».

Проект «5535» не обмежує іноземців в набутті власності на землі сільськогосподарського призначення в Україні. Іноземці, як учасники юридичних осіб,  відразу з прийняттям закону можуть без обмеження ставати власниками набуттям українського народу.  Як фізичні особи, іноземці матимуть право набуття власності з 2030 року — це нікчемні деталі, погодьтеся. Взагалі, за законопроектом «5535» набувачами земель можуть бути фізичні особи, юридичні особи, зареєстровані за законодавством України – реєструйся і володій.

В свою чергу проект «5535-1» передбачає що іноземець не може бути власником земель як фізична особа, але може як учасник юридичної особи при умові участі в ній не більше 49%. При діючому законодавстві це не обмеження.

Фактично, обидва законопроекти передбачають вільний продаж землі і не обмежувану її концентрацію в одних руках, просто можуть бути застосовані різні методи привласнення і концентрації. Цинізм авторів законопроекту «5535» і «5535-1» зашкалює.

В кінці 2018 року питання заборони відчуження земель, їх обігу, ринку земель — стало гостро. Парламентським комітетом з питань аграрної політики та земельних відносин самостійно, без очікування пропозицій від Кабінету Міністрів України розглядало пропозиції до законодавчих змін для нормативно-правового регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення. Так, на розгляді в комітеті є пропозиції — проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення».

Треба зазначити, що, нормами діючого Земельного Кодексу України передбачається, що заборона на відчуження землі діє до набрання чинності Закону України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення”. З іншої сторони, ніхто не заважає урегульовувати обіг землі внесенням змін до деяких нормативних актів, в тому числі, змінивши норми Земельного Кодексу.

Звісно, що запропоновані в середині комітету зміни далеко не остаточні і можуть взагалі не бути прийняті чи навіть розглянуті. І дуже багато залежить як випишуть обіг від результатів виборів 2019 року і нових пропозицій з обігу.

Так, основними положеннями «комітетського» проекту закону стали такі, як і в проекті закону «5535»,  що земля матиме вільний продаж. Просто «комітетська» пропозиція торгувати землею не несе такого відвертого характеру, як в законопроектах «5535» і «5535-1», є більше завуальована замуленням якихось недієвих обмежень. Ми ж розуміємо, що для «капіталу» не істотно скупити зараз землю чи через три роки, — головне невідворотність цієї події для існування і успішної роботи фінансових механізмів.

Існуючими «комітетськими» положеннями, передбачається, що іноземці та особи без громадянства не можуть бути власниками земель сільськогосподарського призначення. При цьому, юридичні особи  зареєстровані за законодавством України можуть бути власниками землі, при умові 3-х річної сільськогосподарської діяльності та при умові, що участь іноземців в юридичній особі буде менше 50%. По факту, для іноземців є варіант скупити українську землю через контроль юридичних осіб, як і для капіталу країн агресорів.

Так, за законодавством України, в товаристві з обмеженою відповідальністю, рішення приймається 75% учасників — в сукупності з корпоративним договором, іноземець отримає 100% управління юридичною особою. Знову ж, це що, завуальованість, саботаж чи невігластво законотворців?

«Комітетськими» положеннями пропонується встановити, що загальний розмір земельних ділянок, які перебувають у власності фізичної особи-громадянина України не може перевищувати 200 га. Але, якщо фізична особа займається веденням фермерського господарства, то через 5 років вона має право на загальний розмір земельних ділянок до 500 га, а через 10 років до 2000 гектарів. Фактично, це ще краща норма для люмпенізації країни ніж норма проекту «5535».

А от 100 юридичних осіб достатньо для того, щоб скупити 100% земель сільськогосподарського призначення в Україні і покласти в «одні руки». Саме такий висновок з «комітетських» пропозицій, якими пропонується встановити, що загальний розмір земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності юридичної особи, не може перевищувати 30% земель сільськогосподарського призначення району, 15% земель сільськогосподарського призначення області та 0,5 % земель сільськогосподарського призначення України.

Міністерство аграрної політики та продовольства України не спромоглося подати свій проект закону про обіг земель сільськогосподарського призначення, хоча встановлені терміни на його подачу давно пройшли. Думаю, що коли побачимо положення законодавства, яке регулює обіг землі, за продакшином міністерства АПП, то зрозуміємо, чому вони так довго народжували їх, і чому до народження пережили клінічну смерть і звільнення 2-х, а може і 3-х очільників міністерства.

Не можливо не звернути увагу і на те, що «комітетьські» положення містять цифри і певні ідеї, які прослідковувалися останнім часом в пресі з джерелом від діючого Прем’єр Міністра чи очільника Міністерства АПП. Це ті ж 200 гектарів, ті ж фермери, які законодавчо не визначені.

Неприємно радували і заяви в пресі очільників Міністерства АПП про те, що спочатку продаж землі юрособам не планувався і ця норма з’явилася в результаті широких дискусій з аграрними асоціаціями. Бо дивно, яким боком до землі підприємства ви наймачі землі? А з селянами радитися не потрібно?

Те що законопроекти не логічні в деталях і так видно. Хочеться запитати, а звідки цифри 200 га, 500 га чи 2000 га? Чи 30%, 15%, 0,5%? Це зовсім не схоже, навіть, на рекурентне співвідношення хоча б такої всеприродньої послідовності     Фібоначчі. Чому права фізичних осіб і юридичних різні? Особисто мене не цікавлять відповіді на ці питання, просто стає зрозуміло, що законопроекти не мають логіки, а цифри зі стелі — тому доказ.

Будь-яка система має свій механізм, деталі повинні мати свої взаємопов’язані розміри, інакше механізм просто не зібрати або він буде клинить в роботі – механіки мене зрозуміють. І розміри деталей — це тільки трішки про механізм. А головне правило – не нашкодити, не нашкодити українцям.

Ці законопроекти для українсього народу не можуть бути ні системою, ні окремим механізмом у  прагненні бути господарем на своїй землі. Вони яскравий   приклад, як «красиво» відібрати землю у українців, чітка програма з розписаними кроками і ті обмеження які в них є, скоріше співпадають з кроками розлучення українців і землі. Земля – товар. Українці – люмпени.

Фактично, українському селянину-власнику землі за весь час з моменту як його наділили землею, шансу стати господарем на ній так і не дали. Такі положення законопроектів безнадійно допоможуть втратити цей шанс назавжди.

Ще складається враження, що є певна змова прибічників скупки українських земель з представниками фракцій захисників земель, і подані для розгляду в комітеті пропозиції ні що інше, як «народно-захисницьке» прикриття-кришування скуповування землі. І весь цей спектакль для цього – що не зробиш заради припинення мораторію, бо земля для селянина важче, ніж ошийник раба.

Все ж таки, яким же має бути законодавство про обіг землі? Яку мету досягнути? Що зберегти і що розвинути?

Перед тим, як народиться ідеально просте, воно переживає багато чудернацьких втілень. Головне, щоб пережити ці нераціональні пропозиції інквізиції українського народу.

Перш за все для відповіді на ці запитання, необхідно виходити з критеріїв оптимальності земельних відносини, якими буде забезпечено:

• національну і продовольчу безпеку країни;
• оптимальні розміри площ землі в обробітку і ефективність організації рослинництва;
• збереження власності на землю за українським селянином, фактично за українським народом, як єдиного власника землі як надбання;
• формування бази для розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції і відповідно розвитку сільських територій;

швидку реалізацію програм агропромислового розвитку.

Запропоновані положення законопроектів не забезпечують оптимальності земельних відносин, як в якісних так і в часових критеріях. Крім того, вони мають антисоціальну складову, направлену на глибоке соціально-економічне розшарування і заперечує всі принципові бачення українців про свою державу.

З причин того, що відсутнє в українському ефірі бачення чи висвітлення формування законодавства з обігу земель в інтересах українців, є необхідність запропонувати дійсно практичну альтернативу існуючим пропозиціям прихильників геноциду українського селянства.

Законодавство про обіг земель потрібно — однозначно. Потрібно не від того, що це чиясь вимога, чи хтось вбачає в ньому систему монополізації власності на землю, а для того, щоб припинити сотні тисяч незаконних оборудок з позбавлення селян землі на тлі їх безгрошів’я, припинити загрозливий неконтрольований процес проїдання землі.

А головне, країні не потрібний переділ власності, завданням якого забрати суспільно значиме в українців і перетворити їх на кочову націю, яка з часом перестане існувати як така. Країні потрібне економічне відтворення і зростання, як в усій економіці, так і безпосередньо в аграрній галузі. Таке може бути забезпечено тільки в оптимальних земельних відносинах.

Необхідно діяти для виправлення ситуації – пропонувати «назустріч» національно-практичні базові положення законодавчих ініціатив з обігу земель  сільськогосподарського призначення.

В пріоритеті національно-орієнтованого закону повинна бути побудова соціально-орієнтованої країни. Збільшення зайнятості та доходів населення, забезпечення соціальних гарантій та соціально-економічного рівня життя можливо тільки в немонополізованій економіці, де кожен селянин буде не тільки власником землі, а і матиме пряме відношення до господарювання на землі, як власник аграрного бізнесу та, при можливості і бажанні, безпосереднім учасником виробничого процесу.

Україні не має часу підставлятися під експерименти різних капіталів – на сьогоднішній день в української землі є власник — українець і його необхідно зробити ефективним і успішним.

Відомо, що перехід від користувальної (оренда, емфітевзис) форми земельних відносин на самостійний обробіток землі не тільки можливий, але і забезпечить оптимальність земельним відносинам. І головним чинником такого переходу буде формування товариств (об’єднань) власників землі, а не розпродаж землі. Такі формування забезпечують дотримання всіх основних запропонованих  критеріїв оптимальності земельних відносин. Саме в цьому контексті і необхідне формування положень закону про обіг. Тим більше, такий підхід відповідає і пошуковим тенденціям більшості парламентарів впродовж багатьох років – інакше, в країні давно б земля буда скуплена і сконцентрована в монополіях.

Формування та розвиток товариств власників землі, одноосібного чи сімейного господарювання, впровадження дієвих державних механізмів розвитку аграрного виробництва, запуск механізмів нової кредитної політики, направленої на розвиток первинного виробника та споживчого кредитування — це основне, що не тільки забезпечить економічне зростання аграрної галузі, а й стане підставою для формування якісних положень для абсолютно нового Закону України про обіг земель сільськогосподарського призначення та змін до інших законів та нормативних актів.

Наведені тези підтверджують розуміння сьогодення, що потреба у ринку землі, яку вимальовують і нав’язують ті, хто хоче стати аграрним монополістом, насправді, відсутня, як і будь-яка інша.

Деталі можуть бути обговорені, але суть, буде мати свою підтримку.

Основні прямі положення законодавчих змін повинні:

Визначити:

• Поняття належного набувача землі. Це фізична особа, громадянин України або держава чи територіальна громада. Фізична особа повинна проживати на території перебування земельної ділянки і підтвердити бажання самостійно обробляти землю. Іншим особи не можуть бути набувачами землі у власність;
• Нормативно-правові механізмів щодо забезпечення передчасного виходу власника землі з відносин за договорами оренди та емфітевзису для самостійного обробітку землі в товариствах власників землі, одноосібного чи сімейного господарювання.
• Нормативно-правові та фінансові механізми щодо повернення землі її власникам, які втратили її за незаконними угодами через скрутне матеріальне положення чи інші фактори нагальної потреби в грошах;

Встановити:

• Обсяг землі для набуття права власності фізичною особою. Обсяг — одна земельна ділянки фізичній особі — належному набувачу землі;
• Обсяг земель для набуття власності державою чи територіальною громадою. Обсяг — без обмежень.
• Порядок спадковості землі. Спадковість землі можлива лише у разі відсутності у потенційного спадкоємця власної земельної ділянки та перебування його в ступені родинного зв’язку, визначеного законодавством. В іншому випадку земельна ділянка підлягає викупу державою чи територіальною громадою.
• Порядок передачі землі державою чи територіальною громадою у користування. Зосереджена у власності держави чи територіальних громад, земля повинна передаватися для користування товариствам власників землі за територіальним принципом. Отримані доходи на частку переданої в користування такої землі зараховуються до відповідних бюджетів і використовуються для вирішення інфраструктурних і соціально-економічних завдань розвитку територіальної громади.
• Порядок ціноутворення. Ціноутворення формується на засадах експертних оцінок та запитів потенційних покупців землі.

Інші (не прямі) положення законодавчих змін повинні:

• синхронізувати запропоновані положення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення» з діючим законодавством;
• забезпечити механізмами прямого державного кредитування товариств власників землі;
• забезпечити механізмами прямого державного кредитування купівлі землі громадянином, який є належним набувачем землі;
• забезпечити механізмами прямого державного кредитування викупу землі державою чи територіальною громадою;
• забезпечити механізмами для формування основ ефективного використання земель;
• недопущення спекулятивних операцій із землями сільськогосподарського призначення.

Прийняття та застосування запропонованих основних положень законодавчого регулювання обігу земель забезпечить можливість:

— формування реального аграрія – первинного сільгосптоваровиробника у вигляді товариств (об`єднань) власників землі, одноосібних чи сімейних товаровиробників;

— збільшення в короткостроковій перспективі доходів власників землі в 2-4 рази;

— створення в селах і селищах тваринницьких комплексів на базі первинних сільгосптоваровиробників;

— створення в селах і селищах переробних підприємств на базі первинних сільгосптоваровиробників;

— створення практичної кооперації в аграрному секторі, де власники землі матимуть унікальну можливість засновувати кооперативні банки, кооперативні підприємства з переробки та виробництва продукції;

— практичного розвитку соціально-економічної інфраструктури сіл;

— створення високооплачуваних робочих місць для власників землі, членів їх родин та інших громадян України.

Фактично, ми розглянули всі варіанти  обігу землі – від вільного продажу до створення обігу в інтересах існуючих власників землі і українського народу – як власну пропозицію. Хоча є ще радикальніша ідея – націоналізація землі з переведенням у державну власність, але це може бути як чергове повторення історії України — після втрати землі, українці її знову повернуть у власність своєї республіки.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook