Президентові України панові  Володимиру Зеленському відкритий лист.

Шановний пане Президенте!

Нас спонукав до цього звернення наступний пункт Вашої передвиборчої програми: «Старшому поколінню – гідне пенсійне забезпечення. Перехід від солідарної до накопичувальної пенсійної системи. Всі страхові накопичення, зроблені людиною за життя, не будуть пропадати у фондах, а переходитимуть у спадщину».

Ми – це група активістів різного фаху: підприємців, економістів, фінансистів, працівників галузі убезпечення, а також – точних та природничих дисциплін.

Наш досвід роботи над пропонованою реформою, її викладом та обґрунтуванням становить понад 20 років.

На жаль, перші прояви активності експертів команди ЗЕ у цій сфері викликають велику стурбованість: прозвучала критика зменшення єдиного соціального внеску (ЄСВ), а озвучені пріоритети податкової політики нічого не містять по суті про її найбільш актуальні для громадян та бізнесу аспекти.

Крім того, величезною помилкою є вважати платником податків бізнес!

Бізнес є лише посередником, якого держава примусила платити податки «за таво парня»(с), тобто — «за» громадянина! …а працівник є громадянином, як відомо. Але держава йому не довіряє у принципі! Як і він державі, між іншим. І ця «конфігурація з трьох пальців» у її глибокій взаємності є причиною того, що ще у принципі соцілістична (лівоідейна) держава наплодила податків більше дебета, яким є реалізована в реальному секторі праця! Щоб серед цих «трьох сосен» «краї розгледіти», доводиться застосовувати спеціальні методики.

Найперше тривожить те, що експерти не мають розуміння, щодо чого вимірюються податки, що саме є джерелом їх фінансування. І в цьому сенсі не можна порівнювати податки з тим, що є в Європі, чи будь-де по всьому світу, а лише з джерелом фінансування, як економічною категорією. І при тому треба враховувати наслідки порушення як адекватності самих суспільних та економічних категорій, так і їх взаємодії. А існуюче в Україні законодавство у цій сфері порушує як природу грошей, так і капіталу: податків більше, ніж зарплати навіть за сумою базових податків ПДФО, ЄСВ та ПДВ, що припадають на повний цикл обігу праці. А саме праця, реалізована в економіці (у її реальному секторі), є тією базовою величиною (категорією) щодо якої мають зміст усі інші економічні категорії, включно з податками. Вона є і економічним ресурсом, і соціалізуючим чинником, тим, що зв’язує окремих осіб у суспільство, а особливо – з урахуванням фактора часу.

Праця як економічний ресурс (цифровий приклад)

Уявімо, що працівник працює за 300 грн/день. Купуючи на ці 300 грн., працівник заплатить в касах магазинів і комунальних підприємств ПДВ з тієї суми в розмірі 1/6, тобто – 50 грн.

Але роботодавець йому тих 300 грн. в день не виплатить, поки не заплатить усі податки (зобов’язання), що з ними пов’язані. Відтак, шукаємо суму, яку роботодавець повинен закласти в ціну товару (послуги), щоб, продавши їх, виплатити працівникові 300 грн.:

1) ПДФО 65,85 грн. (300/0,82=365,85).

Популярные статьи сейчас

В Киеве и ряде областей Украины ввели аварийные графики отключений света: кто попал в список

Сколько зарабатывают военнослужащие в Украине и мире: сравнение зарплат

Пенсионерам начнут доплачивать до 1000 гривен ежемесячно: как оформить помощь

Украинцам придется платить за въезд в Евросоюз с 1 января
Показать еще

2) На тих 365,85 грн. він мусить нарахувати 22% ЄСВ, тобто 80,49 грн. (разом вже 446,34 грн.)

3) До того ж ПДВ 20% (включається в ціну товару) 446,34*0,2=89,27 грн.

Всього ціна праці в ціні товару 535,61 грн., в т.ч. податків 235,61 грн.

Додаємо до цієї суми той ПДВ, що працівник залишить в магазині чи в касах і маємо разом: 285.61 грн податків. А чистого залишку вартості праці (зарплати нетто) буде 250 грн., бо від 300 грн. треба відняти 50 грн. ПДВ, сплаченого при споживанні.

Співвідношення податків до зарплати «на руки» складе 114,24%.

А мало б складати максимум 50%, бо межа лояльності до перерозподілу становить 1/3, що переконливо довів Артур Лаффер у своїй відомій праці про «криву Лаффера».

Тобто, на податки та інші зобов’язання, призначені державою, повинна піти максимум 1/3 від доходів сім’ї, сформованих від реалізованої в реальному секторі економіки праці її членів, а решта 2/3 мають залишитися в сімейному бюджеті! Це означає, що сума податків, що припадають на повний цикл обігу праці, повинна співвідноситись з сумою зарплати-нетто, щонайбільше як ½ (50%).

Праця як соціалізуючий чинник і капітал:

В тих ануїтетах виражені втрати людини і її сім’ї від легальної діяльності в Україні в якості працівника, в середньому!

Ці диспропорції викликають чимало проблем як економічного характеру, так і самого суспільства:

 

Наслідки існуючого перерозподілу

  • відсутність поточного джерела фінансування сукупних податкових та соціально-пенсійних зобов’язань;
  • як наслідок — тінізація економіки, корупція, інфляція;
  • нестабільність національної грошової одиниці, втрата нею функцій мірила вартості та засобу нагромаджень;
  • відсутність джерела фінансування сімейних бюджетів, а відтак — втрата платоздатності;
  • неможливість створювати нагромадження від реалізованої праці, які є основою приватної власності родин;
  • відсутність можливості сім’ям і родинам управляти пенсійними ризиками згідно їх власних пріоритетів та забезпечувати власний розвиток шляхом природної капіталізації власного інвестиційного ресурсу;
  • у сім’ї кожен «сам за себе», а кожне наступне покоління «починає з нуля». Цим руйнуються засади притаманного суспільно-економічного устрою, а відтак – саме суспільство.
  • Руйнується взаємодія основних суспільних інститутів: сім’ї, родини, праці, нагромаджень та приватної власності родин, сформованої  від її реалізації.

На жаль, прийнята урядом і Верховною Радою пенсійна реформа нічого по суті не змінила і тільки продовжила економічну агонію пострадянської системи в Україні. Свідченням тому є стійке зменшення народонаселення і прагнення мільйонів людей заробляти і жити далеко не в Україні!

Для подолання цих проблем ще на початку 2010-х років була розроблена Альтернативна Концепція пенсійної реформи. Нею пропонується одночасно здійснити дві речі:

— Припинити утворення нового солідарного пенсійного стажу шляхом повного і одномоментного припинення нарахування ЄСВ, а натомість розпочати нагромадження коштів на відповідні цілі кожним працюючим для себе особисто на спеціальному рахунку у довільній фінансовій установі, де держава гарантує як саму суму пенсійних нагромаджень, так і проценти на них за ставкою рефінансування Національного Банку України, а залишок коштів на такому рахунку буде успадковуватися за загальними правилами успадкування.

— Подбати про наповнення сімейного бюджету громадян результатами їх власної праці, не відібраної державними податками і не відособленої примусовими «соціальними «внесками», що забезпечить природне функціонування праці в Україні, гідну її мотивацію, а відтак – зростання економіки і наповнення державного бюджету в рази більше, ніж сьогодні. Для цього пропонується встановити ставку ПДВ на рівні 12%, а решту податків залишити на тому ж рівні, як є на даний момент. Виплачувати поступово зростаючі пенсії пенсіонерам з «солідарним» стажем, яких з часом буде все менше, пропонується з державного бюджету, відповідні витрати з якого будуть зменшуватися до повного погашення імплікованого боргу.

Окремим, одним з найважливіших моментів реформування, передбачається ліквідація інституції податкового агента, як пережитку тоталітарної системи, який є нічим іншим, як круговою порукою при виконанні податкових зобов’язань в умовах, коли їх виконання кожною особою особисто є у принципі неможливим і дає змогу завуалювати перевищення податкових зобов’язань над розміром джерела фінансування не тільки їх, а й усіх інших суспільних процесів. Між тим, лише свідоме виконання громадянами своїх обов’язків зобумовлює свідому побудову держави.

Таким чином пропонується поступово здійснити заміщення джерел фінансування пенсійних потреб суспільства (солідарних на приватні), водночас усунувши проблему надмірного соціального та податкового навантаження на зарплату, що є за нинішніх умов головним чинником (причиною) тінізації економіки та інших її проблем. Пенсіонери, які будуть виходити на пенсію після прийняття змін до законодавства, передбачених Концепцією, будуть отримувати пенсію за віком з двох джерел: з бюджету в тій частині, яка припадає на стаж, набутий ними в солідарній системі ПФ, а іншу частину – зі свого приватного пенсійного рахунку, де на залишок коштів буде нараховуватися відсоток, а після смерті власника кошти успадковуватимуться за звичайними правилами успадкування.

Що це дасть?

  • Це забезпечить баланс взаємодії основних суспільних інститутів: сім’ї, родини, громади; праці, нагромаджень, утворення приватної власності від легально реалізованої в економіці високоефективної найманої праці, поверне їй її приватний характер, утворить можливість успадковувати пенсійні накопичення та передавати їх по родині у вигляді приватної власності;
  • Забезпечить джерела фінансування бюджетів усіх рівнів (включно з сімейними!) та фондів соціального споживання;
  • Забезпечить прив‘язку вартості національних грошей до кількості та якості реалізованої праці, стабілізує  їх;
  • Надасть перебігу суспільних та економічних процесів в Україні природного характеру, усуне сьогоднішню маніпулятивність, штучність і надуманість, за якими часто приховуються банальні меркантильні інтереси.

Проблема, яка висвітлюється у пропонованій Концепції і шляхи подолання якої нею пропонуються, без перебільшення, загрожує національній безпеці України: це практичне виключення з відносин обміну в суспільстві єдиного, притаманного як конкретній особі, так і суспільству в цілому, економічного ресурсу — легальної найманої праці, яка є одним із соціалізуючийх чинників українського суспільства та виконує ряд невід’ємних функцій, в першу чергу — соціальних. Як результат — стійке ослаблення не лише економіки України, а самого її суспільства — опори держави і об’єкту її служіння.

Для України таке реформування буде і правильним, і вигідним як для держави, так і для громадян, бо є ментально зрозумілим і сприйнятним для українського суспільства. В цьому сенсі Концепція має ширше значення для економіки, ніж просто концепція пенсійної реформи: вона забезпечить належне функціонування і взаємодію соціалізуючих чинників українського суспільства – притаманних йому суспільних інститутів сім’ї, родини, та приватної власності, що утворена зусиллями праці членів конкретних родин. Ці суспільні інститути  сформувалися історично і вимагають відповідних умов для їх належного функціонування. Запропоновані зміни забезпечать зміну економічної моделі українського суспільства у напрямку притаманних йому умов суспільного буття та взаємодії і стануть гідним протиставленням України усім агресорам, а в першу чергу тим, які так прагнуть поширити на неї свій «соціалістичний табір». …не кажучи вже про «мір».

В результаті Україна стане не тільки країною Вашої мрії, а країною мрії мільйонів людей, які втомилися десятиліттями чекати на припинення практики «спільного казана» і мільйонами виїздять на заробітки та постійне проживання в інші країни.

Просимо призначити зустріч для представлення та обговорення Альтернативної Концепції пенсійної реформи – реформи відносин перерозподілу праці в Україні.

P.S. Просимо читачів долучатися до ініціативи реформування суспільно-економічних умов життя в Україні.

Підписи ініціативної групи від 17.05.2019:
Зиновій Бокійчук
https://www.facebook.com/z.bokiychuk

Валерій Пономаренко
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001993022286

Володимир Щербина
https://www.facebook.com/ewa.era

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» вYoutube, страницу «Хвилі» в Facebook