Сьогодні всі активно говорять про глобалізаційні процеси в світі, але, що являє собою глобалізація? Це явище, є процесом збільшення впливу різноманітних чинників міжнародного характеру на соціальну реальність в окремих державах. Особливо цікавою, для мене, як підприємця, є вплив глобалізації на економіку, яка проявляється в наявності корпорацій транснаціонального типу, які ефективно функціонують в різних куточках Землі, активно використовуючи в своїх інтересах нові історичні умови. Вона стимулює посилення взаємозв’язку і унікальності людей, а також цивілізацій в цілому. Однак, окрім позитивних аспектів є і ряд факторів, що безумовно насторожують. Деякі вчені припускають, що роль транснаціональних організацій незабаром буде настільки велика, що зможе поставити під великий сумнів існування взагалі окремих національних держав. То ж, які загрози несе в собі глобалізація економіки, та що позитивного, вона може додати в економічну систему світу?
Дві точки зору
Досить великий відсоток експертів покладає на глобалізацію великі надії в аспекті вирішення складних економічних проблем. Це і вирівнювання економічної ситуації в світі, стимулювання до здійснення повної економічної системи;удосконалення виробництва, використання високоякісного обладнання; взаємний обмін продуктами першої необхідності; удосконалення зовнішньої торгівлі; ефективне управління фінансами, зростання добробуту населення в країнах, забезпечене загальною економічною системою та відсутністю дефіциту;
Але є і протилежна точка зору, з якою виступають антиглобалісти, які активно критикують будь-які процеси глобалізації. Але всі згідні в тому, що глобалізація відкрила новий етап світових економічних відносин. Сама логіка розвитку світового ринку визначає доцільність участі кожної країни світу в процесах глобалізації та інтеграції в світове господарство. Для того, щоб підприємства могли брати участь у формуванні міжнародної економічної структури і могли володіти високою якістю конкурентоспроможності, вони просто зобов’язані перебувати під постійним впливом іноземної конкуренції. Незважаючи на це, проблеми, що породжує глобалізація теж неминучі.
Які загрози несе в собі глобалізація?
Глобалізація економіки в умовах сучасного світу стикається з однією серйозною проблемою. Всі лідерські місця в світі вже зайняті державами, що входять у «Велику сімку». Саме на їх частку припадає не менше 12% усього населення планети і близько 60-70% від світового ВВП. Саме вони виконують вирішальну функцію в таких організаціях, як МВФ і Світовий банк, СОТ і ОЕСО. Країни «Великої сімки» при тісній співпраці формують епіцентр глобалізаційних процесів, своєрідне ядро світової економіки. До групи лідерів вдалося долучитися не більше ніж двом десяткам країн, що активно розвиваються, які налагодили з ними плідну і взаємовигідну співпрацю. Наслідки глобалізації — це не тільки пряме зіткнення культур, а й їх щільне взаємне переплетення. Для Заходу, який зазвичай йшов попереду, процес глобалізації завжди відкривав досить широкі перспективи й універсальні можливості. Всі інші країни змушені були вибирати або залежність та ізоляцію, або модернізацію задля того, щоб наздогнати і навіть випередити розвинені західні країни. Із зростанням глобалізаційних процесів, зростатиме і нерівномірність між державами, що може стати причиною для виникнення нових конфліктів.
То ж негативні наслідки очевидні, розвинені країни ставатимуть ще багатшими, а бідні біднішатимуть і відставатимуть, в результаті чого, розрив лише збільшуватиметься. За статистикою, в процесі глобалізації у виграші буде лише мала частина населення, приблизно 14% жителів західного світу. Найбільш негативні наслідки цього процесу зможуть випробувати на собі країни з найменшим рівнем розвитку. Відбудеться розмежування суспільства в економічному плані; різке збільшення росту безробіття, викликане використанням інноваційних технологій та запровадження роботизації, адже з ростом технологій скорочується потреба у великій кількості працівників, високотехнологічне обладнання просто замінить працівників
Що чекає на Україну?
Глобалізація світової економіки — це не лише формування вільної системи світової торгівлі. Це процес стрімкого розвитку продуктивних сил, що вимагає нового типу виробничих відносин не в окремій країні, а в масштабах всієї планети. Спроби адміністративними методами обмежити доступ іноземних товарів на внутрішній ринок або створити неринкові переваги для власних товаровиробників неминуче провокуватимуть подібну ж реакцію з боку урядів інших країн. Крім того, за таких обставин уряд скоріше за все не матиме можливостей та мотивації впроваджувати ті заходи, які би дозволяли забезпечити конкурентність продукції вітчизняних виробників на зовнішніх ринках.
Ліберальна модель світової торгівлі визначається тим рівнем проникнення технологій та фінансових інструментів, який ми маємо на сьогодні. Але створюючи великі можливості, ліберальна модель економіки вже не в окремій країні, а на глобальному рівні формує і свої надзвичайно жорсткі правила гри — або конкурентні, або вимушене банкрутування. Тільки це вже банкрутство не окремого підприємства, а цілих країн, які повільно, але невпинно деградують, їх залишають громадяни, роз’їжджаючи по світу в пошуках кращої долі. Що, на жаль, відбувається сьогодні і в Україні. Тож, я вважаю, що якщо ми хочемо, щоб Україна вижила, як самостійна держава, маємо зробити все, щоб економіка нашої країни була конкурентною, як з точки зору витрат на виробництво продукції, так і з точки зору інвестиційної привабливості. При цьому варто бути реалістичним, усвідомлюючи, що на сьогодні ми володіємо дуже обмеженим переліком переваг, які можуть, за правильного використання, допомогти забезпеченню конкурентності української економіки. На мою думку, саме сировинна структура української економіки є головним фактором, що створює надзвичайну залежність від зовнішніх впливів. Слід визнати, що саме від цін на сировину на світових ринках протягом останніх двадцяти років залежить стан української економіки та державних фінансів, рівень зарплат та добробут мільйонів українських громадян.
Вітчизняні сировинні олігархи об’єктивно не зацікавлені в збільшені зарплат та доходів населення та в розвитку внутрішнього ринку, бо в цьому випадку прибутковість їх бізнесу, з переважно застарілими, немодернізованими підприємствами, знижуватиметься, якщо вони взагалі не перетворяться в збиткові. Тому українським підприємствам необхідно проводити модернізацію, вдосконалювати виробництво та якість виробленої продукції. Держава повинна вкладати кошти в розвиток інновацій та технологій, адже без цього ми і далі будемо відставати від розвинених економік світу, а згодом можемо просто перетворитися в державу-банкрут.
Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook