Екологічний маскарад польського уряду: якою насправді є позиція Варшави?

Кліматичні зміни на сьогодні є однією із глобальних загроз. Небезпека ця доволі складна: непередбачуваність та зміна усталених для певних регіонів погодних умов шкодить сільському господарству і харчовій промисловості, а крім того – інфраструктурі та людській діяльності загалом.

Тому світова спільнота, попри порівняно різне ставлення окремих країн до цього питання, загалом намагається надати належну увагу проблемам клімату зокрема в межах ООН. Цьогоріч у Польщі, в місті Катовіце, з 3 по 14 грудня проходила 24-а Конференція сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.

Вона привернула до себе увагу світових ЗМІ, а багатогодинні дебати на тему клімату, які розгорнулися між країнами, відображали, наскільки розділеним є світ у сприйнятті кліматичної загрози. Власне, ми спробували розібратися, що ж там було цікавого на цій конференції, чому вона важлива для України і як до цього ставиться Польща.

Що таке Рамкова конвенція ООН про зміну клімату?

Конвенція^[1] була урочисто підписана 154-ма державами на «Саміті Землі» в Ріо-де-Жанейро. «Саміт Землі» – це Конференція Організації Об’єднаних Націй з питань навколишнього середовища і розвитку, що проходила у Бразилії з 3 по 14 червня 1992 року. Отож, 1992 року Конвенція була затверджена і набрала чинності весною 1994 року. Вона стала першим кроком на шляху до пошуку глобального вирішення проблеми зміни клімату. На сьогодні державами-учасниками Конвенції є 197 держав. Головна ціль Конвенції – не допустити небезпечного впливу діяльності людини на клімат Землі.

У 1997 році в межах Конвенції був укладений Кіотський протокол^[2] – юридично оформлене зобов’язання, що взяли на себе розвинуті країни і країни з перехідною економікою. Він передбачає скорочення викидів парникових газів у перший період між 2008 та 2012 роками на рівні 1990 року. Другий період виконання обов’язків розпочався 2013 року і завершиться у 2020 році.

2015 року у Франції був погоджений текст Паризької угоди^[3], що прийшла на зміну Кіотському протоколу та була підписана очільниками 175 держав у Нью-Йорку у 2016 році. На відміну від Кіотського протоколу, в Паризькій угоді зобов’язання щодо скорочення викидів у атмосферу на себе беруть не лише розвинуті держави та держави з перехідною економікою, а також і всі інші, незалежно від рівня розвитку. Мета – зменшення темпів глобального потепління в межах 2°C. Угода вимагає, щоб «національно визначена участь» кожної держави була амбітною та встановлена з метою досягнення цілі Угоди. Варто зазначити, що Паризька угода не має механізму примусу, хоча і рівень національно визначеної участі кожної країни є для неї обов’язковим.

Що таке парникові гази?

Коли сонячне випромінювання досягає Землі, то спершу нагріває не повітря, як багато хто вважає, а саму земну поверхню. Уже від поверхні нашої планети – ґрунтів, снігів, лісів, океанів і т.д. – тепло відбивається назад у космос. І на шляху до космосу тепло утримується атмосферою Землі, нагріваючи повітря – газову оболонку, у якій існує жива природа. Цей процес затримки тепла називається «природним парниковим ефектом». Основними «творцями» парникового ефекту є пара води Н₂О, вуглекислий газ СО₂, озон О₃, азот N₂O та метан СН₄. Парникові гази виникають внаслідок дихання живих організмів, а також вулканічних викидів, лісових пожеж.

Однак прискорення темпів індустріалізації призвело до «неприродних» викидів парникових газів у атмосферу Землі. Під індустріалізацією розуміється швидкий перехід від аграрного «ручного» типу господарства до «машинного» промислового – так звана «промислова революція», що розпочалась в другій половині ХVIII cт. у Англії, а потім поширилась на решту Європи, Північну Америку, а з середини ХХ ст. розпочалась і в Азії та Латинській Америці. Так, у самій лише Англії, наприклад, з 1500 по 1750 рік показник ВВП на душу населення зріс на 70%, а з 1750 року по 2000 рік – на 1224%.^[4]

Глобальна температура зростає під впливом надмірного накопичення парникових газів, а головним чином, продукту згоряння викопного палива – вуглекислого газу СО₂.

Звідси спостерігаємо залежність ставлення держав до Паризької угоди в межах Рамкової конвенції ООН про зміну клімату: чим більш залежна економіка країни від викопного палива – тим більший спротив вона чинить намаганням світової спільноти скоротити викиди – тим паче, якщо темпи розвитку високі. І Польща, в якій проходила 24-а Конференція сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, є цьому один з найяскравіших прикладів.

Наскільки Польща залежить від вугілля?

Бурхливе зростання економіки Польщі розпочалось з 2013 року і триває й досі. За оцінками Єврокомісії цьогорічна польська економіка стане 3-ю за швидкістю зростання у Європі – на рівні 4,8% ВВП. Хоча в 2019 році зріст дещо сповільниться, але все одно залишатиметься високим – 3,7%. В той же час, 80% польської енергії виробляється на теплоелектростанціях, головним паливом для яких є вугілля. Оскільки ж економіка зростає – щороку на її функціонування необхідно все більше і більше електроенергії. В умовах Польщі відновлювальні джерела – вітрові та сонячні електростанції – не в змозі впоратись із попитом, оскільки самі по собі є непередбачуваними та нестабільними. Сьогодні альтернативні джерела у Польщі виробляють лише від 8% до 14% енергії. Середньорічна ефективність вітрових електростанцій у Польщі становить 20%. Це означає, що одного року вітрові електростанції можуть виробити 5 000 мегават одного року – і, наприклад, лише 300 мегават наступного.

В кінці листопада цього року Міністерство енергетики Польщі презентувало проект «Енергетичної політики Польщі до 2040 року».^[5],[6] В документі передбачено наступне:

• Частка вугілля у виробництві електроенергії в 2030 році становитиме 60%

• Частка відновлювальних джерел в 2030 році складатиме 21%

• Введення в експлуатацію першого ядерного енергоблоку у 2033 році

• Підвищення енергоефективності на 23% до 2030 року (у порівнянні з рівнем енергоефективності 2007 року)

• Скорочення викидів вуглекислого газу на 30% (у порівнянні з 1990 роком)

Таким чином, спостерігаємо і подальшу залежність польської енергетики, а отже і економіки, від вугільної промисловості. Це прямо формує позицію польського уряду на міжнародній арені у питаннях зменшення викидів парникових газів.

Якою є позиція Польщі у питанні зменшення викидів парникових газів?

За Паризькою угодою, Польща мусить суттєво скоротити споживання вугілля – на 20% до 2030 року і на 55% – до 2050 року. Однак Президент Анджей Дуда на кліматичній конференції заявив, що у Польщі немає плану відмовлятись від вугілля. Дуда наголосив, що вугілля – стратегічний ресурс Польщі, запасів якого вистачить на 200 років, і Польщі важко відмовитись від вугільної складової, оскільки саме вугілля забезпечує енергетичний суверенітет країни. Директор організації з захисту навколишнього середовища «Greenpeace Польща» Богдан Пеккацький розкритикував Президента Дуду^[7], адже його слова про те, що Польща збереже статус-кво у питаннях енергетики, зменшили шанс успіху цілого саміту.

Президент Польщі вважає, що його держава вносить свій вклад у екологію, розвиваючи лісове господарство. Анджей Дуда анонсував проведення політики, спрямованої на захист клімату, де основним елементом будуть ліси – в якості поглинача СО₂. У відеоролику, підготовленому польським Міністерством закордонних справ до екологічного саміту^[8], також презентується флагманська ініціатива уряду – «лісові ферми», котрі мають поглинати вуглекислий газ із вугільних електростанцій. Однак «Greenpeace Польща» зазначає, що ці ферми не здатні поглинути еквівалент 10-денних викидів однієї лише Белхатувської вугільної електростанції навіть за 30 років. Тим часом дані Євростату – статистичної служби Європейського союзу – вказують на те, що в 2017 році викиди в Польщі зросли на 3,8%^[9]. У 2016 ж році тодішній міністр охорони навколишнього середовища Польщі Ян Шишко дозволив масштабну вирубку лісів.

Ще у перший день Конференції польський уряд представив проект декларації «Just Transition»^[10]. Декларація передбачає перехід у виробництві електроенергії з вугілля на відновлювані джерела, але з урахуванням інтересів працівників вугільної промисловості. Тобто, усім звільненим працівникам вугільної галузі мусить бути забезпечена перекваліфікація. Президент Анджей Дуда пояснив необхідність такого «справедливого переходу» тим, що польська економіка повинна перетворитись на «кліматично сприятливу», але не за рахунок громадян.

Однак зараз в Польщі у вугільно-видобувній галузі працюють 82 тис. робітників. В 2030 році, за Паризькою угодою та польською концепцію енергетичної політики, з них зайнятими будуть 63 тис., а в 2050 році – 27 тисяч. Тобто, до 2030 року у перекваліфікації матимуть потребу 29 тис. працівників. Відповідно до нових принципів міграційної політики^[11] та польської державної довгострокової стратегії розвитку^[12], ці 29 тис. працівників складатимуть 0,1% від польського ринку праці у 2030 році (обсяг якого буде близько 20 млн. осіб). До того ж, власне поляків на ринок праці не вистачатиме, тому для його формування необхідно залучити 4 млн. іноземців, наприклад, тих же українців.

Своєрідно Польща продемонструвала своє ставлення і до проблеми глобального потепління, затвердивши перелік спонсорів проведення екологічного саміту у Катовіце. Серед них виокремлюються найбільші вугільні електростанції Польщі: Явожнівська (в рік – 6 млн. т викидів СО₂), Лазиська (в рік – 4 млн. т викидів СО₂), Белхатувська (в рік – 40 млн. т викидів СО₂ та 3 т ртуті). Одна лише Белхатувська електростанція спричинює понад 1 200 передчасних смертей в рік.^[13] Тобто найбільший світовий екологічний саміт польські лідери вугільної промисловості, за сприяння уряду, використали для реклами власних потужностей виробництва.

Окремою тезою польського уряду є сприяння популяризації електротранспорту. В Катовіце. Польський прем’єр-міністр Матеуш Моравецький представив підготовлену разом з Великою Британією Декларацію про партнерство щодо електромобілів.^[14] Підписанти вищезазначеної декларації заявляють про свою готовність підтримати розвиток відповідного сектора, обмін досвідом та науковим співробітництвом у застосуванні інноваційних технологій у транспорті та логістиці. Однак польська влада не говорить про те, що викиди у атмосферу через автомобільний транспорт становлять у Польщі лише 13%.

Тому позиція Польщі на саміті, який відбувся у Катовіце, залишається нечіткою: з одного боку, польська влада позиціонує себе як активного поборника екологічних стандартів, з іншого – продовжує видобувати вугілля і стабільно піддається критиці еко-активістів.

Якими є результати саміту?

Після двох тижнів напружених переговорів учасники Конференції з питань клімату в польському Катовіце погодили Робочу програму, в якій домовилися про те, як вони будуть виконувати узгоджену в 2015 році Паризьку кліматичну угоду. Одним з ключових компонентів є підвищення прозорості, тобто зміцнення довіри між країнами, і обмін інформацією про реалізацію національних планів в боротьбі зі зміною клімату, в які входить скорочення викидів парникових газів.

Учасники Конференції в Катовіце домовилися також про єдиний підхід до оцінки обсягів викидів, тобто вирішили, як на практиці підраховувати рівень забруднення. Будь-яка ж країна з низьким рівнем розвитку економіки, яка не змогла виконати взяті на себе зобов’язання, може пояснити причини і надати план по подоланню цих перешкод у майбутньому. Учасники зустрічі також погодилися, що після 2025 року держави з високим рівнем доходу збільшать фінансову допомогу на боротьбу зі зміною клімату в країнах, що розвиваються.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook.