Чому енергоємність лишається проблемою, а не стає ресурсом розвитку?

Боротьба за енергоефективність в Україні яскраво віддзеркалює проблеми та комплекси нашої держави, де тримати фокус зусиль та суспільної уваги на чомусь протягом тривалого часу є справжнім сверхзавданням.

Калейдоскоп подій та інформаційних приводів у цій сфері породжують приємне відчуття, що робота кипить і перемога вже поруч, але яскраві картинки працюють на кліпове сприйняття пересічних громадян, що зовсім не сприяє запровадженню у суспільної свідомості зрозумілої Системи із прозорими індикаторами ефективності.

Для будь-якої компанії економічний успіх залежить, як правило, від двох факторів:

• зрозумілої стратегії розвитку;
• компетенцій людей, що будуть цю стратегію реалізовувати.

На жаль, в Україні часів незалежності, проблеми із стратегіями та компетенціями, особливо у сфері національної та енергетичної безпеки, були завжди, що ледь не закінчилося колапсом у 2014 році…

Але обговорюючи тему енергоефективності та енергоємності економіки ми маємо усвідомлювати, що зусилля у цій сфері мають перетворити на ресурс розвитку USD 9,2млрд., які щорічно вилітають в трубу через підвищену енергоємність нашої економіки.

Ціною питання також є величезний ринок, який потребує залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій на суму понад USD 40 млрд. та реалізацію понад 100 000 проектів лише у бюджетній та муніципальній сфері.

Цей ринок потребує не тільки підготовлених виконавців – енергоаудиторів, консалтерів, інженерів, проектувальників, будівельників, монтажників та наладчиків. Цей ринок також потребує кваліфікованих замовників, кожен з яких буде в змозі перетворити свій об’єкт (Компанію) на проектну платформу, що здатна реалізувати проекти з енергомодернізації та забезпечити ефективну експлуатацію встановленого обладнання.

Днями в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» ми презентували дослідження — «Якісні бар’єри у сфері підготовки фахівців з енергоменеджменту для муніципалітетів, громад та підприємств реального сектору в Україні». Дослідження було проведене експертами та науковцями НаУКМА у співпраці з Центром енергоефективності при Київській ОДА та за підтримки проекту UNDP «Енергоефективність у громадських будівлях».

Метою дослідження було вивчити реальний стан речей з підготовкою кадрів для управління енергоефективністю, оцінити рівень поточних компетенцій управлінців, а також дослідити – чи мають вплив на формування та реалізацію стратегій місцевого розвитку , перш за все у сфері енергоефективності, сучасні українські центри компетенцій – університети, дослідницькі центри, бізнес-ассоціації, бізнес-інкубатори, акселератори тощо.

Для цього було  опитано понад 120 респондентів на рівні керівників громад та керівників відділів енергоменеджменту більш ніж 100 муніципалітетів та ОТГ з усіх 25 областей України, які у своїй більшості  мають великі проблеми із залученням та засвоєнням коштів для реалізації локальних проектів з енергоефективності.

Дослідження показало, що існуюча система підготовки кадрів для сфери енергоефективності в Україні має суттєвий дисбаланс, який обумовлений досить потужною інженерно-технічною підготовкою, але відверто слабкою — управлінською, проектною та економічною.

Наслідком такої системи стали перекоси у компетенціях практичних працівників, що планують та реалізують проекти з енергоефективності. Як правило, такі проекти не стають частиною продуманої системи управління енергоефективністю, яку сучасний світ знає та впроваджує у форматі міжнародного стандарту ISO 50001 «Система енергетичного менеджменту».

Такий стандарт прийнятий і в Україні у 2015 році, але, на радість нашим північним сусідам, обов’язковим до впровадження він не став…

Як наслідок, лише 15% від загального числа муніципалітетів/об’єднаних територіальних громад впровадили у себе системи енергетичного менеджменту із енергетичним моніторингом. Але що ці хлопці вважають системою енергетичного менеджменту є великим питанням, бо відповідність впроваджених систем державному (міжнародному) стандарту ДСТУ ISO 50001:2015 підтвердження не має))).

Іншими словами – якщо немає критеріїв того, що будуєш, побудувати можна що завгодно, назвавши свій витвір так, як подобається))

Дуже яскравою демонстрацією розриву між тим, що має бути, та тим, що є, став ТРИКУТНИК КОМПЕТЕНЦІЙ, що ілюструє готовність персоналу установ до роботи у форматі міжнародного стандарту ISO 50001 «Система енергетичного менеджменту».

Така робота потребує задіяння трьох ключових ланок – ТОПів, енергоменеджерів та інженерно-технічних робітників, кожна з яких має володіти певним набором компетенцій.

Тож центром трикутника є точка нульових компетенцій, а його вершинами – ідеальна картина, коли кожна із задіяних ланок володіє всіма навичками, що необхідні для налагодження ефективної роботи компанії/установи в системі енергетичного менеджменту.

Дослідження показало, що саме управлінці установ менш за все володіють необхідними компетенціями, що дозволять перетворити втрати компаній/установ на ресурс для їх розвитку.

Дослідження показало, що з опитаного персоналу, який безпосередньо реалізує в регіонах проекти у сфері енергоефективності в руслі державної політики, потребують покращення компетенцій:

• у сфері управління енергоефективністю – 100% респондентів;
• у сфері залучення інвестицій – 100 % респондентів;
• у сфері залучення інновацій – 100% респондентів;
• у сфері практичного енергоменеджменту – 100% респондентів;
• у сфері проектного менеджменту – 89% респондентів;
• у сфері управління відходами – 89 % респондентів;
• у сфері менеджменту сталого розвитку – 70% респондентів;
• у сфері стратегічного розвитку громад – 47% респондентів;
• у сфері екологічного менеджменту – 36 % респондентів;
• у сфері створення ОСББ – 43 % респондентів.

На жаль, було встановлено вкрай слабкий рівень комунікації та взаємодії муніципалітетів/локальних громад із існуючими центрами компетенцій, що не дозволяє їм самотужки змінити ситуацію на краще.

Зокрема, з числа опитаних респондентів ефективно співпрацюють за сферою своєї діяльності:

• з бізнес-акселераторами, інкубаторами, інноваційними центрами –

1% респондентів;

• з університетами та дослідницькими центрами – 1% респондентів;
• з бізнес-асоціаціями –        1% респондентів;
• з професійним середовищем та експертної спільнотою – 2% респондентів;
• з міжнародними фінансовими інституціями –        4% респондентів;
• з місцевою громадою та організаціями громадянського суспільства –

5% респондентів;

• з компаніями аграрного сектору –      16% респондентів;
• з локальними будівельними компаніями —      34% респондентів;
• з компаніями, виробниками енергоефективного обладнання –

36% респондентів.

Іншими словами можна констатувати, що у більшості випадків, в регіонах відсутня незалежна оцінки відпрацьованих проектів. Тобто – хто консультує, той продає.

Додаткового суму у цій темі додає той факт, що за існуючою в Україні системою публічних закупівель енергоефективне обладнання ЗАВЖДИ програє у тендері своєму звичайному аналогу тільки через те, що енергоефективний компонент закупівлі не враховується. Визначальною при визначення переможця є ціна, яка у звичайного обладнання завжди менша))

І це означає, що ринок бюджетних, тобто наших з вами коштів, обсягом понад 240 млрд.грн на рік витрачає їх на більш дешеві, але застарілі рішення.

Замість висновків

За нашими оцінками, сфера  реалізації проектів у сфері енергоефективності потребує підготовки не менш ніж 25 000 управлінців. що мають спеціалізовані навички управління енергоефективністю компанії/установи із відповідною фаховою підготовкою. Відсутність компетентних кадрів у цій сфері є однією з причин, за яких понад 5 млрд. євро цільових коштів, що виділені ЄС для реалізації інфраструктурних проектів в Україні (у тому числі з енергоефективності), лишаються без засвоєння.

Існуюча в Україні система підготовки кадрів, була сформована у парадигмі Третьої промислової революції, яка передбачала глибоке розуміння специфічних технічних процесів, однак застаріла через відсутність належного акценту на крос-дисциплінарних та міжгалузевих зв’язках.

Зміни у структурі економіки та культурі споживання ресурсів створили на ринку незадоволену потребу у фахівцях з управління енергоефективністю із навичками та компетенціями у сфері проектного менеджменту, економіки, фінансів, корпоративного, господарського права, впровадження IT рішень, управління бізнес-системами та адміністрування бізнес-процесів.

Сучасні умови управління енергоефективністю компаній вимагають впровадження системного підходу до оптимізації енергоспоживання із зменшенням негативного впливу на навколишнє середовище, що передбачає організацію виробничих та бізнес-процесів із врахуванням вимог міжнародних стандартів.

Міжнародний досвід підготовки фахівців у цій сфері (університети -Стенфорд, Чалмерс, Монреаль, Берлін)  свідчить про намагання сформувати у випускників магістерських програм крос-дисциплінарного світогляду на ґрунті університетської базової освіти та забезпечити глибоке розуміння виробничих та технологічних процесів, розуміння способів оптимізації енергоспоживання та  просування альтернативних способів генерації енергії, визначення пріоритетів розвитку компаній в умовах енергетичного переходу із оцінкою повного циклу виробництва та впровадження міжнародних стандартів управління бізнес-процесами, що пов’язані з енергоспоживанням.

То що робити нам? Експерти, що брали участь в обговоренні результатів дослідження, погодилися – змінювати ситуацію на краще потрібно за рахунок:

• впорядкування підходів до впровадження систем енергетичного менеджменту на містах через доповненням тезами та прямими посиланнями на необхідність впровадження систем енергетичного менеджменту за міжнародним стандартом ISO 50001 у проекті Закону України «Про енергетичну ефективність»;
• сформувати законодавчу ініціативу щодо введення норми про обов’язкову підготовку керуючих ОСББ у рамках програм підвищення кваліфікації на базі внз;
• для якісної підготовки кадрів для муніципалітетів та ОТГ у сфері енергоменеджменту ініціювати запуск цільових навчальних програм з перепідготовки (підвищення кваліфікації) згідно із виявленим запитом на компетенції;
• через МОН та НАЗЯО рекомендувати внз, що здійснюють підготовку енергоменеджерів, передбачити посилення управлінської та економічної складових у навчальних програмах з їх підготовки до 50% від загального навчального обсягу.

Чи дослухаються цих рекомендацій експертів у Верховній Раді та профільних міністерствах? Час покаже….

Андрій Китаєв

керівник Центру енергоменеджменту

НаУКМА

При підготовці статті автором використані матеріали дослідження «Якісні бар’єри у сфері підготовки фахівців з енергоменеджменту для муніципалітетів, громад та підприємств реального сектору в Україні», що було проведене експертами Центру енергоменеджменту та Факультету економічних наук НаУКМА за участі Центру енергоефективності при Київській ОДА та за підтримки проекту UNDP «Енергоефективність у громадських будівлях».

Автори: 

Андрій Китаєв, керівник Центру енергоменеджменту НаУКМА;

Людмила Синецька, керівник Центру енергоефективності при Київській ОДА, PhD

Ніна Чала, керівник магістерської програми «Управління енергоефективністю» НаУКМА, доктор державного управління, професор

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, страницу «Хвилі» в Instagram.