22 червня 1941 р. нацистська Німеччина напала на свого найближчого союзника, з яким розпочала в Європі Другу світову війну – Радянський Союз. Радянське керівництво та особисто І.Сталін виявилися повністю непідготовленими для такого розвитку подій, помилково очікуючи напад ударних сил Вермахту на Великобританію, хоча розвідка доповідала про можливість раптового військового нападу саме на СРСР. Цей прорахунок державного керівництва дорого коштував усій країні, а особливо простим радянським людям.

Нагадаю, що Другу світову війну 1 вересня 1939 р. розв’язала Німеччина напавши на Польщу, а через два тижні агресію на Варшаву підтримав СРСР атакувавши зі сходу, таким чином, ставши співучасником переділу території багатьох держав Європи. Спільний парад гітлерівських та радянських військ в окупованому Бресті у другій половині вересня 1939 р. став виявом військово-стратегічної співпраці Берліну та Москви та продовженням реалізації домовленостей, досягнутих місяцем раніше, зафіксованих у Пакті Ріббентропа-Молотова про розподіл сфер впливу на європейському континенті між Німеччиною та СРСР. Спільний військовий парад проходив у час, коли ще частина польських захисників Брестської фортеці вела бої з одного боку з німцями, а з іншого – червоноармійцями. Радянські воєначальники запропонували полякам коридор для вільного проходу з умовою припинення опору, та коли ті пішли цим коридором їх почали розстрілювати, а хто залишився в живих потрапив у полон. Схожа ситуація була під Іловайськом у серпні 2014 р. – адже російські окупанти свято тримаються радянських традицій.

В 1940 р. СРСР виключають з Ліги Націй за розв’язування війни з Фінляндією та Кремль не дуже переймається, почавши окупацію Литви, Латвії та Естонії.

Після нападу Німеччини на СРСР, протягом кінця червня-жовтня 1941 р. велика кількість підрозділів Червоної Армії була розгромлена вщент. Оперативною обстановкою тоді бездарно управляв начальник Генштабу РККА Г.Жуков. Тільки за перший місяць бойових дій з Німеччиною зі 170-и дивізій, розміщених на західному напрямку – 28 опинилися в повному оточенні, а 70 понесли катастрофічні втрати. У вересні 1941 р. під Вязьмою було оточено 37 дивізій, 9 танкових бригад, 31 артилерійський полк і польові управління чотирьох армій. Потім у Брянському котлі опинилися 27 дивізій, 2-і танкові бригади, 19 артполків та польові управління трьох армій. Всього ж в 1941 р. в оточення потрапили і не вийшли з нього 92-і зі 170-и дивізій Червоної Армії, 50 артилерійських полків, 11 танкових бригад, польові управління семи загальновійськових армій. В 1941 р. з 2,5 млн. мобілізованих ополченців в живих залишилося тільки 150 тис. осіб.

Таким чином, в 1941 р., коли Г.Жуков був начальником радянського Генштабу, в Київо-Уманьському котлі до полону потрапили 768 тис. червоноармійців, в Брянсько-Вяземському – 663 тис., у Вітебсько-Могильовсько-Гомельському – 580 тис., в районі Гродно-Мінськ – 300 тис. радянських бійців, а під Черніговим та Маріуполем ще по 250 тис. воїнів. Загалом в 1941 р. у німецький полон потрапило неймовірних 4 млн. радянських бійців, які відразу І.Сталіним та Г.Жуковим були оголошені ворогами народу та дезертирами. Для того, щоб виправити ситуацію на фронті до лав радянських збройних сил призвали десятки мільйонів людей. Командування Червоної Армії розпочало тактику ведення військових дій за рахунок великої кількості жертв серед радянських військових, втративши на фронтах з Німеччино втричі більше бійців ніж Вермахт.

Закінчення Другої світової війни СРСР зустрів з більше ніж 20 млн. вбитих радянських людей, де майже 10 млн. складали загиблі з України. Демографічні втрати СРСР склали 26 млн. чол, з яких 13 млн. - з України. Українці понесли найбільші людські втрати серед усіх радянських республік, включаючи Росію. З усіх економічних втрат Радянського Союзу – 46% припадає на Україну. За унікальний вклад у перемогу над нацизмом Україна набула членства в ООН поруч з СРСР, частиною якого вона була. Тому дуже дивно чути заяви керівника Кремля, що СРСР і без України міг би перемогти у Другій світовій війні. Статистика говорить абсолютно зворотне. Українці найбільше постраждали у Другій світовій війні і дали усе від себе, щоб перемогти нацистів.

А от серед гітлерівських колабораціоністів найбільше було росіян. Тільки в Російській Визвольній Армії (РОА) їх було майже мільйон. Серед підрозділів СС, сформованих за національною ознакою така ж ситуація. Якщо українців у підрозділах СС було 21 тис, з яких 20 тис. у дивізії «Галичина», то росіян було у ваффен СС більше 100 тис. Це 29-а і 30-а гренадерські (1-а та 2-а російські) дивізії СС, дивізія «Русланд», 15-й козачий корпус СС, окрема російська бригада СС «Дружина», окремий російський полк СС «Варяг», та 30 окремих батальйонів СС. Керівництво 30-ї гренадерської дивізії СС, що була основою Російської Визвольної Національної Армії (РОНА), за надмірну жорстокість у придушенні Варшавського повстання, німці розстріляли за особистим наказом А.Гітлера. РОНА замордувала десяток тисяч мирних жителів Варшави. Свій глибокий кривавий слід у війні залишив також і 15-й козачий корпус СС (донські, кубанські, терські та уральські козаки) на чолі з білогвардійськими генералами П.Красновим та А.Шкуро. Вони по-звірячому вбивали сербів та хорватів з підрозділів югославських партизанів, серед яких були і українці. Так місцевий український житель, батьки якого переселилися з Галичини до Югославії на початку 20-го ст., Іван Сенюк став героєм Югославії за звитягу у боротьбі з поплічниками нацистів, а українець, уродженець Кропивницького Анатолій Мороз, втік з німецького полону до партизан та був геройським бійцем Осієкської ударної бригади. Місцеве хорватське та сербське населення говорило, що як можуть росіяни-слов’яни з козаків так нелюдські відноситися до місцевих балканських слов’ян. Як не дивно, цілі народи в СРСР огульно були звинувачені сталінським режимом в колабораціонізмі. Це кримські татари, чеченці, інгуші, болгари, греки, італійці, хоча тих, хто співпрацював з окупантом було в рази менше. При цьому Російська православна зарубіжна церква відзначила генералів Краснова та Шкуро за «Служіння Вітчизні».

Насамкінець, ми щиро і від усього серця дякуємо усім ветеранам, які ще залишилися живими і їх побратимів, які загинули в боях, захистивши нас від навали нацистів, але також дякуємо і ветеранам, які перебрали естафетну паличку захисників Вітчизни з 2014 р. У цьому і є священна місія ветерана – захищати свою Батьківщину.

Подписывайтесь на Patreon Юрия Романенко, канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, канал Юрия Романенко на Youtube, канал Юрия Романенко в Telegram, страницу в Facebook, страницу Юрия Романенко в Instagram.