Справжня історія мережевої політтехнології створення «Третього Майдану»

Ідея цього матеріалу виникла, коли я абсолютно випадково зайшла на один із Фейсбук-акаунтів з назвою «Всі на Майдан». Шукала розклад, як відзначатимуть другу річницю Майдану і хотіла знати, чи є така група у Фейсбуці, раптом побачу когось цікавого. І побачила…

ГЕНЕРАТОР АНТИУКРАЇНСЬКОГО КОНТЕНТУ СТЕПАН МАЗУРА

Групу знайшла. Але переглянувши акаунт, здригнулася від того, як грамотно його творці накачували аудиторію ненавистю до української влади. Кожен меседж ніс зневагу до будь-якої гілки української влади і закликав до насильства та Третього Майдану.

«Повідомте усіх своїх друзів про те, що завтра почнеться нова Революція! Нова, але перша народна — олігархи ляжуть і до влади прийде народ вперше за 24 роки!» — це, для прикладу, лише одне з гасел.

Записала адресу сторінки, щоб повернутися до неї, а потім зайти на акаунти її господарів. Це виявилося захоплюючим дослідженням.  Протягом місяця  моніторила сторінки, групи, до яких зайшла перехресно. Емоційні повідомлення, які деколи базувалися на реальних промахах влади, нав’язували думку про неможливість України як успішного проекту та складалися у потужні віртуальні потоки. На події господарям акаунту вдавалося запрошувати (звісно, мається на увазі, віртуальна згода — «так, піду») десятки тисяч людей, що свідчило про серйозну комерційну підтримку сторінок та груп.  Але звідки взятися цій комерційній підтримці, якщо йдеться про «народний протест»?

Щось тут не так.

«Наш борг перед героями «Небесної Сотні» закінчити Революцію, щоб до влади прийшли не політики та чиновники, а народ!» — закликає один з «протестантів». «Вбивайте гнид, які вбивали Україну», — пропонує інший, перераховуючи серед гнид весь український істеблішмент включно з президентом.

«Всі на Майдан!» — закликає третій.

На різних акаунтах анонімні пенсіонерки зводили рахунки з життям через погану владу, повідомлялося про тоталітаризм нової України, закликали до помсти за Сашка Білого.  Фейкові повідомлення мікшувалися з реальними критичними матеріалами українських ЗМІ (які завжди будуть у вільній країні), маніпулятивні опитування на тему «усунути Порошенко» із прогнозами фейкових експертів про повний неуспіх або навіть розпад України. Персону Путіна тут часто прирівнювали до керівників української влади, часто-густо опитуваннями міряючи їхні рейтинги.

Мовою фахівців, це називалося б: формування потужного дестабілізаційного контенту задля трансформації публічного простору із намаганням привести соціосистему в рух. А мовою нефахівців: спроба організації «третього Майдану», який вивів би всіх незадоволених із онлайну на площі та повів на штурм адмінбудівель з метою повалення конституційного ладу та створення хаосу. До речі, назва одного з п’яти цих антиукраїнських акаунтів була «Майдан — 3», але її з часом перейменували у групу «Патріоти України». Якщо кому цікаво,  інші назви  — «Продовження революції гідності», «Українська революція», «Знімаємо банду Порошенка».

А тепер, шановні допитливі читачі, пройдіть, будь ласка, за мною акаунтами тих, хто організовує той самий «Майдан-3». Ті, хто подолає цей шлях, побачать, що головним автором, першоджерелом та натхненником «народного протесту»  є так званий Степан Мазура.

Цей автор є головним наповнювачем контенту всіх п’яти груп. Окрім іншого, він постив у ФБ матеріали особистого блога у «LifeJournal». З літа 2015 року там було надруковано більше ста аналітичних текстів, деякі з них містили достовірні цифри, але мали відверто маніпулятивний та пропагандистський характер. Найпростіший розрахунок показував, що самотужки людина, яка займається розміщенням по соцмережах, ще й веде діалоги, не може робити по двадцять аналітичних текстів в місяць.

Я розуміла, що цей пан — реальна особа чорносотенних поглядів, який радо надає свої майданчики під розробки спецслужб. Єдине, чого я не розуміла, — як, дотримуючись таких поглядів, людина живе в Україні. Жити, так ненавидячи цю державу, можна тільки, якщо ти солдат іншої — ворожої до неї країни. В принципі, складалося враження, що весь свій час Степан Мазура (до речі, одна з версій походження прізвища — шахрай) сидить в онлайні, щоб наповнювати стрічки своїх антиукраїнських груп із екстремістськими закликами. Протягом місяця читала коментарі та обговорення на акаунті Степана, який у коментах заявляв, що він займається аудитом підприємств. Мені була цікава реакція аудиторії. Частина аудиторії радісно лайкала і поширювала статуси, друга частина обурювалася: «Степане,  на хріна ти постиш таке г…?» А Степан декого ігнорував, до декого звертався дуже особистісно, здається, як до старих знайомих, натискаючи потрібні кнопки та закликаючи йти продовжувати боротися проти «зрадника-президента». Дівчатам він робив компліменти: «Я хотів би, щоб у парках стояли статуї, як ти, зроби пару фоток, але намалюй на щічках прапори України, я хочу поставити тебе в стрічку…»

«Я хочу, чтобы депутаты и вся власть в Украине состояла из героев АТО и волонтеров, которые помогали таким как ты. Это цвет нации — лучшие из лучших. Мне надоели эти рожи, которые показывают по телевизору и которые каждый раз перед выборами нам обещают золотые горы, мы за них голосуем, а они потом обворовывают страну. 25 лет — у власти одни воры сменяют других. Б…, да хоть бы один приличный человек во власть попал за четверть века. Не согласен со мною? Рада не должна состоять только из людей, которые были на войне, на 50% из лучших умов Украины (профессура и доктора наук). Ум (профессура) и Честь (ветераны) Украины. Неужели ты до такой степени любишь шоколад, что не разделяешь моих идеалов? Я думаю, что их каждый украинец разделяет. Нет?»  — звертався до ветеранів АТО.

Що ж до пропозиції прийти не віртуально, а реально на Майдан та зустрітися там, Степан здебільшого віджартовувався чи просто видаляв ці пости.

Цікаво, що слово «хунта» поступово зникло зі словообігу закликанта (введу для зручності такий термін). Головною мішенню став президент.

ЖУК ІМПЕРСЬКОГО ІНТЕРНЕТ-ГНОЮ

Тим часом, шановні допитливі читачі, пройдемо далі. За всіма законами Інтернет-маркетингу, аналогічні акаунти повинні існувати й у інших соціальних мережах. Продаючи та просуваючи продукт чи ідею (у даному випадку, ідею руйнації української державності), доцільно це робити на всіх доступних та популярних майданчиках, це вам скажуть на будь-якій  SMM-лабораторії.

Тож, зареєструвавшись у мережі «ВКонтакте», без труднощів знайшла сторінки — копії Фейсбук-акаунтів. Всі ці ж «Майдани-3, «Патріоти України». В принципі, думала на цьому закінчити своє спостереження, описати їх, взяти пару коментарів у соціальних психологів і політтехнологів та друкувати матеріал. Знаючи «матчастину» інформаційних воєн, сумнівів не було. Віртуальні війська Росії за допомогою спецслужб створюють тексти впливу на різні аудиторії українського суспільства. Тексти впливу здатні програмувати поведінку, вносити нові ідеї і вносити зміни з віртуального у фізичний простір. Вони гріли поганим вогнем суспільство, сподіваючись, що, влаштувавши якусь подію (а можуть же ж), виведуть людей на вулиці. Але сюжет пішов по-іншому.

— Москва, я тебе знаю, — такий комент з’явився якось під статусом Степана про те, що «ЦРУ прогнозує розпад України»…

Буквально через секунду статус зник.

Надпис з’явився знову — і знову був видалений.

Я послала автору комента запит на дружбу, і вже за 10 хвилин ми спілкувалися в чаті.

Я була не єдиною «шанувальницею» творчості Степана. Із співрозмовником, який переїхав на неокуповану частину з Луганська, ми мали спільних знайомих зі Слав’янська. А якщо серед ваших спільних знайомих є і журналісти, то довіра якось забезпечується само собою. Мій новий знайомий перший і повідомив мені, що під профілем Степан Мазура ховається реальна особа Сергій Жук, родом з Донбасу, якому 34 роки, добре відомий по сепаратистських загонах як бойовик «Москва».

Як кажуть у радянських романах: «Смышленого мальчонку заметили вежливые люди». Відтак, учорашній бойовик набув іншого статусу: став респектабельним бійцем, «аудитором, який сидить у столиці України». Реально від сидить у Москві, точніше, у Внуково. Окрім того, сам Сергій Жук спочатку мав власний акаунт http://sergei-zhuk.livejournal.com/ та відеоблог. А потім для нього створили статус «Степан Мазура».

Ми домовилися відкласти матеріал, бо мій співрозмовник пообіцяв  знайти технічні докази того, що всі ці віртуальні потоки формують у Москві. У свою чергу, ми у редакції, порадившись, попросили приєднатися до цих пошуків IT-компанію, давнього партнера Укрінформу.

Таким чином, ще півтора місяці друзі Укрінформу, патріоти України, а також опоненти та вороги Степана-Жука (багато хто не міг йому вибачити, що він поїхав до Москви, вважаючи, що він «кинув» Особливу зону заради кар’єри) вивчали його профіль.

За цей час ми отримали висновки: доступ до профілів Степана Мазури у соцмережах здійснюється з використанням ІР-адрес, що належить до діапазону ІР-адрес Інтернет провайдера PJSC Rostelecom, РФ (м. Москва).

Ми друкуємо скани браузерів, які вказують, що вхід в акаунти Жука Степана здійснювався із Внуково та Петербурга (можливо, там є окрема людина, яка формує контент та користується його профілем).

Комп’ютер сам вказує, де сидить його господар.

ВІД «ОПОЛЧЕНЦЯ» ДО КОРОЛЯ БОТІВ ТА НАЙМАНЦЯ ЛУБ’ЯНКИ

Отже, ось недавнє минуле Сергія Жука.

20 жовтня 2014 року. «Сослуживцы дали  мне позывной Москва», — гордо повідомляє він в соцмережах.

20 жовтня того ж року. «Сегодня бандеровцы выпустили три ракеты из комплекса «Точка-У» по жилым кварталам Донецка. За каждого погибшего мирного жителя заберем сторицей жизни арессоров».

20 жовтня того ж року. «Сижу на огневой точке со снайперской винтовкой… Где укропы? Мать вашу,  укропы где?!!!».

5 листопада 2014 року. «Бандеровцы, что меня искать, я в Донецке, часто хожу по улице без охраны. Но с автоматом».

А це ось його сьогодення. У 2015 році Сергій Жук йде на апаратну роботу на підвищення у ту саму Москву. Тепер він воює проти  України вже іншою зброєю, і тепер тих, у кого вчора стріляв, запрошує на «Третій Майдан» та готує електронні петиції про недовіру українській владі. Він вже не конвоює українських військовополонених на ганебному параді у Донецьку, а вчить у соцмережах, як зробити «голову Порошенка» та принести у скляній банці на протест з нагоди дня народження Порошенка.

І давайте не будемо заколисувати себе тим, що його пропаганда не працює. Міркування про «Третій Майдан» я чула навіть від людей, які «їли» справжню кулю і на Майдані Гідності,  і в АТО. Маючи незадоволення владою, вони не припускають, що ідею збройного протесту формує той, хто вчора в них стріляв.

При цьому  найбільше вражають навіть не персоналії, а розмах та системність, з якою працюють спецслужби Російської Федерації. Наш  колорадський Жук Сергій, а тепер, як ми знаємо, Степан Мазура — лише верхівка айсбергу. На цього Жука працюють цілі підрозділи інших жуків. Вони структуровані, технологічно підготовлені і модерново технічно оснащені. Одні жуки формують замовлення в кабінетах на Луб’янці, інші керують відділами, створюючи пакет завдань,  треті жуки пишуть статті. Пробивши по базі російських кадрових агентств, легко дізнатись, що  ринкова ціна аналітика становить сьогодні від 2 до 4 тисяч доларів США, інші жуки — SMM-менеджери створюють та обслуговують фейкові акаунти, ринкова платня одного активного коментатора скромніша — 500-600 доларів США плюс харчування. Ви можете легко порахувати масштаби фінансових вкладень, маючи на увазі, що ніякий, навіть найплодовитіший Жук, не напише за кілька місяців понад сотню розлогих статей, не розжене їх по Інету від імені десятків «патріотів» — це зможуть зробити лише цинічні, прагматичні, але добре підготовлені аналітики, райтери та боти.

Іншими словами, на гроші платників податків Російської Федерації працює величезна машина із своїм штатним розкладом, сотні тисяч і мільйони доларів витрачаються на обслуговування двох довгограючих тем —  «Погана українська влада» та «Йдіть на Майдан».  Тобто, саме російські громадяни, яких так лякають українськими майданами, готують той самий вимріяний Кремлем «Майдан-3», який має знищити нинішню українську владу. Аби потім, зрозуміло, привести до влади «правильну владу», і вже ніколи не допустити нового майдану.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

Я не мала жодних емоцій під час читання блогів Жука Степана, оскільки чітко бачила у бінокль ворога, який щодня здійснює обстріли українських позицій, — для нього не існує ані миру, ані перемир’я. І, здається, я розумію, як це — натискати на спусковий гачок ствола. Тепер я точно знаю, що змогла б це зробити. Це — просто. Ось ціль.  Він хоче зруйнувати все, він готується системно, він намагається влізти в голови твоїх співвітчизників, сидячи у теплому підмосковному офісі, він стріляє не в Порошенка, не в Яценюка і не в парламент, він стріляє в тебе, а за твоїми плечима — літні батьки та дитина. Він готує хаос, бо ненавидить цю державу. Цей Жук Степан навіть не смугасто-колорадський, він коричневий, бо це ж  майже фашистський талант треба мати, аби підтримувати в самому собі цей градус ненависті. У  різних жанрах, на різних акаунтах у особистих коментарях, діалогах, статусах він наголошував: «… йди на Майдан, змети владу». Ми ще не стріляємо у відповідь. Але ми маємо щодня дивитись у бінокль. Маємо бачити його, Жука і безліч інших жуків, які працюють з ними в одному технологічному ланцюгу. Ми маємо вчитись аналізувати, думати, зважувати, як важко не було б, не піддаватись настроям «зрада!» і «все пропало».

А жуків, один вихід — знищувати.

Джерело: Укрінформ