В політиці, а тим більше в політиці світовій не буває так, щоб все або дуже і назавжди погано, або навпаки — все і назавжди добре.
Хоча негативні аспекти грецької кризи більш виразні, а їх наслдіки для економіки та політики ЄС чіткі і вже відчутні, тим не менше вся ця ситуація в перспективі може створити і для ЄС, і для України нові можливості.
Звичайно, я не маю на увазі нічого такого, чим учора відверто розмішив заступник глави АПУ Валерій Чалий, який вчорашній референдум в Греції сприйняв чомусь як доказ того, що Україна має більше прав бути в ЄС, ніж Еллада. Не буду аналізувати це висловлювання по суті (членство в ЄС держави виборюють не в конкуренції між собою), а зауважу лише, що на відміну від В.Чалого не вважаю вчорашній грецький референдум підставою і причною для заяв, які можуть ускладнити наші відносини з Грецією.
Так, популізм в Греції переміг, так, деякі члени нинішнього грецького уряду мають симпатію до Росії. Але чи є це приводом для українських демаршів — візьміть нас в ЄС замість греків? Що ми виграємо від таких реплік? В ЄС точно «не візьмуть», а відносини з державою-членом ЄС можемо ускладнити.
І, між іншим, а хто взагалі сказав, що Греція виходить чи позбавляється членства в ЄС? Мова йде про можливий, але наразі лише гіпотетичний, вихід з єврозони. До виходу Греції з ЄС може ніколи і не дійти. Тим більше, що ніхто наразі не уявляє чи існує можливість вийти з ЄС або позбавити державу членства в ньому. Напевно є, але як це виглядає, ніхто не знає.
До речі, демонстративне «ні» на грецькому референдумі аж ніяк не посилюватиме позиції Греції при вироблені спільної європейської політики, в тому числі і щодо санкцій проти Росії. Греції ставатиме щоразу важче висловлювати «окрему думку».
Україні не варто сподіватися на манну небесну з огляду на можливий вихід Греції з єврозони.
Тим не менше, грецька криза навряд чи буде тривалою і незабаром призведе до вивільнення певних політичних та фінансових ресурсів в рамках ЄС.
Ось це і може стати новим «вікном можливостей» для України.
Зараз треба лише уважно слідкувати за перебігом ситуації і наскільки можливо тримати руку на пульсі. Треба думати над конкретними обгрунтованими пропозиціями, навіщо, на які цілі і задуми Україні потрібно більше грошей Європейського Союзу. І найголовніше — змінювати країну таким чином, щоб останній ЄСівський бюрократ не мав сумніву, що витрачати гроші на Україну — це хороша інвестиція зусиль, часу і фінансів, що гроші там не розкрадаються, а витрачаються з розумом і віддачею.
Ну, і насамкінець, варто перестати мріяти, що Україну візьмуть в ЄС лише тому, що когось можуть звідти вигнати.