Пітер Зейхан: Україна почала бити по важливих економічних точках РФ: чому російська система тріщить по швах

Українці відправили дрони на північ з України, через російський повітряний простір, до Фінської затоки, щоб атакувати нафтопереробний завод та вантажний термінал Усть-Луга. Зазвичай це мало б великого значення, оскільки, як ми бачили, дрони що неспроможні подолати якусь значну протиповітряну оборону. Але російська ППО в цьому районі, здається, так само неефективна, як і в інших місцях країни, тому багато дронів проникли.

Більшість людей очікують на голлівудські вибухи, коли бомба вибухає на нафтопереробному заводі. Потрібно мати на увазі масштаби. Більшість заводів займають більше квадратної милі, і цей не виняток. Між різними спорудами достатньо відстані, отже, якщо щось вибухне, це не знищить все. І сира нафта при кімнатній температурі навіть не спалахує. Бойове навантаження, яке несуть ці дрони - менше 100 фунтів - ймовірно, менше 20 фунтів з урахуванням використаних моделей - це означає, що можна завдати шкоди, але не значної.

Однак це не просто завод; це ще й вантажний термінал. На заводі, коли ви виробляєте паливо, яке легкозаймисте, ніж сира нафта, ви потім відправляєте його у вантажівку або по трубопроводу. На портовому терміналі ви заливаєте його у великий резервуар, а потім велике судно підходить, забирає, що йому потрібно, і вирушає в дорогу. Тож у цьому сенсі вразливими точками тут є резервуари. Судячи з розміру вибухів і пожеж, здається, резервуари не були вражені. Це те, що потрібно мати на увазі, коли хтось каже, що був атакований завод чи якийсь об'єкт енергетичної інфраструктури.

Цікаво тут дві речі: по-перше, росіянам знадобилося понад три дні, щоб загасити пожежу, і вони зробили це неправильно, використовуючи воду (а не піну) в умовах майже арктичної зими, що призвело до того, що багато води замерзло, розширилося і завдало ще більше збитків інфраструктурі. Оцінка збитків все ще ведеться; ми не знаємо, як погано все було. Якби це була звичайна атака, ми б дізналися протягом 24 годин, чи було завдано якоїсь істотної шкоди. Але вже майже тиждень, а ми все ще практично нічого не знаємо, а завод закритий.

Є багато причин, через які це важливо. По-перше, хоча європейці наклали санкції на сиру нафту морського транспортування, залишається лазівка ​​на продукти цієї сирої нафти, тому вони все ще отримували продукцію з цього об'єкта. З його закриттям санкції раптом вийшли на зовсім новий рівень, і ми матимемо дуже гарне уявлення про те, як європейці зможуть або не зможуть адаптуватися до цієї нової зміни.

(Швидке доповнення: українська атака на Усть-Лугу була в неділю, 21-го. Менш ніж через 72 години росіяни змогли почати знову відправку. Проте відгружається в основному нафта та конденсат. Сам нафтопереробний комплекс залишається повністю непрацюючим. І наразі росіяни всі ще завершують оцінку збитків (з такими темпами, швидше за все, ми не матимемо жодної інформації про рівень збитків, можливо, до березня. І тільки тоді, з їх дуже мізерним залишком кваліфікованих робітників, вони зможуть почати говорити про ремонт).

Друге – це перша серйозна українська атака проти значного економічного активу Російської Федерації. І, принаймні, на перший погляд, виявилася набагато успішнішою, ніж можна було собі уявити. Це означає, що північні частини Балтійського моря та Фінської затоки раптом опинились у зоні небезпеки, яка знаходиться в межах доведеного радіусу дій українців.

Наразі українці та росіяни насправді не нападають на цивільні судна, але я не можу придумати кращої мети, ніж нафтонавантажувальна та переробна платформа, така як Усть-Луга.

Тож це те, на що тепер слід звертати увагу в майбутньому, бо це не єдиний об'єкт такого типу в межах досяжності українців. Є низка об'єктів: Новоросійськ на Чорному морі, Туапс на Чорному морі. І ближче до Санкт-Петербурга, також на Фінській затоці. Тепер, коли українці довели, що деякі штуки можуть прослизнути, можна посперечатися, що вони атакуватимуть їх усі.

Загалом, якщо подивитися на всю інфраструктуру разом узяту, її загальна експортна та пропускна потужність становить близько 3,5 мільйонів барелів на день, що становить приблизно 3,5% світового виробництва. Якщо завдати серйозної шкоди цій експортній інфраструктурі, росіянам неможливо буде перенаправити цей потік на інше місце; його дівати нема куди, і тому він просто застряє в системі.

Є ще одна річ, яку варто звернути увагу: той факт, що бригади з усунення наслідків виявилися настільки некомпетентними. Це те, що ми починаємо бачити у міру того, як російська економічна система слабшає.

Радянська освітня система впала ще в 1986 році, що означає, що наймолодшим людям, які заслуговують на звання "інженер", цього року виповнилося 64 роки. Коли я думаю про гасіння пожеж, я розумію, що не міг би просто взяти шланг і щось зробити. Ви обов'язково хочете, щоб лише хтось із спеціалізованою підготовкою це робив. Особливо якщо йдеться про пожежі на об'єктах нафти, природного газу чи перероблених продуктів, ви напевно хочете, щоб хтось знав, що він робить.

У Росії закінчуються такі люди. Це не тільки через те, що мільйон людей залишив країну, і півмільйона були покликані та відправлені на війну чи вбиті. У них не залишилося достатньої кількості кваліфікованих робітників, і ті, хто залишився, зайняті війною, протиповітряною обороною поблизу зони бойових дій чи військово-промисловим комплексом, щоб підтримувати війну. Отже, ми бачимо серйозне ослаблення системи.

І це говорить про те, що здатність Росії підтримувати свою загальну систему починає відчувати навантаження від усього цього, і вони не мають плану на випадок надзвичайної ситуації. У країні немає достатньо робочої сили, щоб перенаправити її звідкись ще, особливо кваліфікованої робочої сили.