Москва відчуває стурбованість, коли розпочався перший етап українського контрнаступу. Тоді Кремль звернувся до своїх африканських друзів з проханням запропонувати мирну ініціативу (була вже ініціатива Віктора Орбана, далі Китаю, потім Індонезії), яка б відволікла увагу громадськості від поля бою, а можливо, і втягнула б Україну в якісь непотрібні переговори.
Ще однією метою було посилити міжнародну присутність на щорічному Петербурзькому міжнародному економічному форумі. Абсолютна більшість країн, у тому числі прихильних до Москви, відкинули можливість приїзду вищого керівництва своїх держав.
Тому форум міг стати не міжнародним, а внутрішньо російським. І ось найвищі представники шести африканських країн нібито приїхали для мирних переговорів, але й підтримати Кремль, щоб Петербурзький форум не був сприйнятий іншими країнами як псевдо міжнародний. Таким чином, Москва очевидно сама ініціювала, щоб Африка виступила з якоюсь мирною ініціативою, аби використати її для своїх цілей.
Чи усвідомлювали все це африканські лідери, які просили Київ прийняти їх перед Петербурзьким форумом, ніхто вам відкрито не скаже. Таку ініціативу підтримав і Китай, який має величезний вплив на африканському континенті. Мирний план Китаю провалився як абсолютно несерйозна спроба вирішити питання війни та миру в Україні.
Африканські лідери, а також Пекін навіть не наважилися назвати це війною, а вона є найбільшою з 1945 року. Те, що ця делегація грала на московському полі, свідчить навіть те, що жоден з африканських лідерів не наважився хоч якось засудити російський ракетний обстріл Києва під час офіційного перебування в Україні та її столиці.
Президент Південно-Африканської Республіки Рамофоса лише сказав, що ці ракетні обстріли тільки спонукали його, визначити у своїй свідомості, що для обох сторін необхідне термінове мирне рішення. Так, за наказом глави Кремля Росія бомбардує територію країни-засновниці ООН найбільш смертоносними ракетами, а африканська делегація залишається відданою своїй пропозиції щодо зняття Міжнародним кримінальним судом обвинувачення з Путіна у скоєних злочинах і послаблення міжнародних санкцій проти Москви.
Керівник прес-служби президента ПАР навіть заявив, що особисто не чув вибухів від знищених російських ракет. Він навіть не подякував українській стороні, яка збила всі смертоносні російські крилаті ракети «Калібр» і шість дуже небезпечних гіперзвукових ракет «Кинджал», які Москва вважає неможливим знищити. Можливо, якби українська протиракетна оборона дала збій, то цей комунікатор із громадськістю чув би не лише звуки російських ракет, а й їхні удари.
Тоді, коли б, можливо, залишився живий, то висловився би більш розважливо і оцінив на ділі російський підступний обстріл Києва. Коли делегація африканських дипломатичних посередників прибула до Петербургу, то вона вислухала від Путіна лекцію, хто винен у кривавих подіях в Україні. Керівник Кремля навіть не хотів до кінця вислуховувати те, що пропонували африканські лідери, можливо тому, що сам придумав для них цей мирний план, і йому було страшенно нудно слухати його знову як якусь міжнародну ініціативу.
Через кілька хвилин після викладення своєї позиції президентом ПАР від імені всіх членів африканської делегації Путін перебив його і почав давати поради африканським колегам на зустрічі. Ватажок кремлівської зграї заявив, що саме Україна почала цю війну ще у 2014 році, а Росія використовувала лише статтю 51 Статуту ООН про право на самооборону.
Цей московський політичний Піноккіо почав продавати брехню про якесь самовизначення населення Донбасу і Криму, яке він назвав чомусь народом і, мовляв, тому Росія мала їх підтримувати. Україна нібито обдурила разом із Заходом порядну РФ якимись Мінськими угодами і врешті знову напала на Росію у 2022 році. Що стосується крадіжки українських дітей російською стороною, то це, за словами Путіна, брехня, адже то була гуманітарна рятувальна операція.
Водночас кремлівський Піноккіо заявив, що повністю підтримує мирний план африканських країн, хоча жодним словом не згадав про готовність Москви вивести свої війська з території України, що цим планом передбачено. Повернення вкрадених українських дітей, виявилося, також не має сенсу, тому що це гуманітарна акція, а щодо виведення тактичної ядерної зброї з території Білорусі, що було важливим пунктом цього плану, то відповіді не пролунало.
Лише під час Петербурзького форуму Володимир Путін заявив, що Росія почала транспортувати перші ядерні елементи на територію Білорусі, і в разі потреби вона може застосувати ядерну зброю, хоча начебто не хоче цього робити. Уявляєте заявлену позицію Кремля? Виявляється Україна – держава-агресор, Росія захищається від Києва та колективного Заходу.
За крадіжку чужих дітей Путін повинен отримати орден, а не ордер на арешт. Так що високопоставлена африканська делегація проковтнула всю цю брехню й оптимістично заявила, що «продовжить свою миротворчу ініціативу». Кремль зробив вигляд, що підтримує африканську ініціативу, і гнівно засудив Київ, який не начебто її не підтримав, хоча насправді Путін говорив усе протилежне запропонованому африканцями, плюс заява міністра закордонних справ Росії Лаврова про те, що він також підтримує африканський мирний план, але Україна має прийняти нову реальність і зрозуміти, що її п’ять тимчасово окупованих регіонів тепер є територією Російської Федерації.
Росія продемонструвала можливість ядерного удару по Україні, - Defense Express
На Київщині добудують транспортну розв’язку на автотрасі Київ-Одеса
Українцям оприлюднили тариф на газ з 1 грудня: скільки коштуватиме один кубометр
США сильніші за Путіна: Зеленський розкрив ключ до завершення війни в Україні
Як вам ставлення Москви до африканського мирного плану. за яким у тіні Китай? Таким чином, брехун Сергій Лавров і великий брехун Володимир Путін фактично розставили всі крапки над «і». Що ще смішніше, на тому ж Петербурзькому форумі Путін заявив, що російські ракети "Кинджал" знищили п'ять комплексів "Патріот", а в Україні їх всього лише два, які досі стоять неушкодженими і охороняють мирне українське небо.
Так що Путін намагається підбадьорити російське суспільство, маніпулювати африканськими лідерами, звинувачувати Україну та західні країни у початку кровопролитної війни. Але залишається питання до Пекіна, як він оцінює цю брудну гру Кремля.
Посольство Китаю в Україні точно чуло про російський ракетний удар по Києву в день перебування африканської делегації, яка прибула в пошуках миру та деескалації, а отримала обстріл найбільш смертоносними російськими ракетами.
Тож наприкінці маємо африканський дипломатичний танець під російську балалайкою та пітерські барабани. Чи китайці дадуть оплески цьому лицемірному дійству чи обсвистають, ми можемо скоро побачити і почути, але реально мабуть нічого. Пекін взагалі любить працювати в тиші.