Заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв заявив, що Україна може зникнути після завершення російської спецоперації, а її територія може бути розділена між Москвою та кількома європейськими країнами.
Медведєв додав, що Москва зацікавлена у входженні центральних українських регіонів до складу Росії, оскільки таким чином конфлікт може закінчитися назавжди. П'яниця Медвєдєв пропонує знищити країну-засновницю Організації Об'єднаних Націй, тому він повинен нести за це міжнародну кримінальну відповідальність.
Своїми виголошеними дурницями та загрозами всьому світові знищенням його російською ядерною зброєю він уже стільки наговорив, що може отримати два довічні ув’язнення на спеціальному міжнародному трибуналі з військових злочинів в Україні.
Але він ніяк не заспокоюється, ставши на шлях ще додаткового продовження терміну свого перебування в камері Гаазької в'язниці. Медвєдєв, схоже, вважає, що у нього сім життів, як у кішки, і після трьох довічних термінів у в'язниці він матиме ще чотири вільних життя. Тож він говорить і говорить, погрожує і погрожує. Просто забуває, що його прізвище походить від слова ведмідь, а не кішка. Тобто проглядається значний прорахунок кількості власних життів у Дмитра.
Колишній президент РФ таки встиг висловити Україні ще одну погрозу, що якщо вона отримає ядерну зброю від Заходу, то Москва буде змушена завдати превентивного ядерного удару по Києву. Цікаво, чи готує Кремль ядерний превентивний удар по Північній Кореї чи по Ірану, які прагнуть отримати в свої руки зброю масового знищення. Ці дві країни також є сусідами Росії і можуть бути потенційно небезпечними для РФ. Але з цього приводу людина-кішка Медведєв мовчить. Для Москви Північна Корея та Іран є порядними та шанованими країнами, лише досить ізольованими від більшості країн світу через свою агресивну політику.
І от Україна, яка в 1992-95рр. віддала Росії увесь свій ядерний потенціал, рівнозначний тому, що тоді володіла Російська Федерація, взамін лише гарантій безпеки своїх кордонів, тепер стала загрозою для Москви в тому сенсі, що вона просто існує як незалежна держава. Зараз для Путіна і Медвєдєва це як терн у оці, може тому вони обоє ходять в окулярах поза межами Кремля, щоб їм щось не потрапило в органи зору. Але всередині кремлівського комплексу обоє ходять без окулярів, і відразу видно, що, наприклад, Путін зовсім не помічає очевидних речей.
Голова Конституційного суду Росії Валерій Зорькін провів зустріч з президентом РФ, під час якої продемонстрував карту XVII століття. Голова Конституційного суду зазначив, що це французька карта, зроблена за часів короля Людовика XIV, і зазначив, що України на карті ніде немає.
«Ми знайшли копію карти 17-го століття, яка була зроблена за часів Людовика XIV. Точніше, це середина 17 ст., а складали карту самі французи. Чому я її приніс? Володимиру Володимировичу: там немає України!» — урочисто проголосив Зорькін. Сам Зорькін уже наближається до 82-річної доби і ще встиг побувати сталінським піонером. Трохи молодший Путін, який є відданим шанувальником Сталіна, з ним відразу погодився.
«Звичайно» , - відповів президент РФ. Обидва старці без окулярів стоять перед картою, де все написано маленькими літерами, і просто не можуть прочитати, що там чітко вказано назву Україна як земля козаків. При цьому назви Росія там взагалі нема і зрозуміло чому. Тоді була тільки Московська держава, яка назвалася Росією тільки в 1721 році, коли царем був Петро І. Це вам як епізод з фільму "Тупий і ще тупіший".
На цій зустрічі людей, які взагалі не розуміються на історичних подіях, Путін знову повторив свої «наукові відкриття», коли заявив, що України ніколи не існувало, і що її придумав лише лідер більшовиків Володимир Ленін у 1922 році, що було, на думку глави Кремля, абсолютно неправильним. Але ми всі точно знаємо, що було абсолютно неправильним, коли Борис Єльцин проголосив Володимира Путіна своїм політичним наступником, про що потім дуже шкодував. Ми також безсумнівно знаємо, що дід Путіна був кухаром в оточенні Леніна, якого нібито так ненавидить Путін, але чомусь російська армія встановлює зараз пам'ятники більшовицькому вождю на тимчасово окупованих територіях України.
У розмові зі згаданим Зорькіним неук Путін на камеру згадав ще одну начебто історичну перлину, яку у розпалі зустрічі озвучив перед телекамерами, які звідкись взялися: «В середині XVII століття Україна сама попросила Росію прийняти її до складу царства». Тобто це означає, що Україна, якої нібито, зі слів Путіна, не було в XVII столітті, але при цьому вона позначена на згаданій французькій карті, якимось чином проситься до складу Росії, якої на цій карті взагалі не було. Ви можете хоч якось уявити дурість усього сказаного.
До всього цього абсурду варто додати, що так званий президент самопроголошеної Донецької республіки Денис Пушилін заявив про перейменування найближчим часом українського міста Бахмут. Пушилін каже, що Бахмуту повернуть «історичну назву» Артемівськ. Тепер короткі пояснення, щоб краще зрозуміти сказане. Бахмут з моменту свого заснування ще в 16-му столітті завжди був Бахмутом. Але в 1924 році місто змінило назву на Артемівськ, коли загинув партійний товариш Володимира Леніна, високопоставлений більшовик Артем, якому можливо готував їжу дід Путіна.
Більшовики вирішили перейменувати Бахмут на його честь. Тому, якщо Пушилін говорить усякі нісенітниці про історичні факти - зрозуміло, у людини немає вищої освіти, як і у його попередника Захарченка, але Зорькіну, як голові Конституційного Суду РФ, варто було б чогось навчитися хоча б із середньої школи. Тим не менш, він побіг до Путіна під телекамери, щоб підтвердити щось з придуркуватих виразів диктатора. Цим він увійшов до ганебного списку путінських підлабузників, які навіть у свої 82 роки готові на все, аби хоч чимось потішити невігласа з Кремля.
Білий дім: Росія попередила США про запуск ракети по Україні через ядерні канали зв'язку
Укренерго оголосило про оновлений графік відключень на 22 листопада
В Україні посилили правила броні від мобілізації: зарплата 20000 гривень і не тільки
На Київщині добудують транспортну розв’язку на автотрасі Київ-Одеса
Сумна і примітивна картина політичного життя Москви.