Сьогодні на американській військовій базі Рамштайн у Німеччині відбудеться чергова зустріч міністрів оборони та начальників генеральних штабів 50 країн. Головує голова Пентагону Ллойд Остін. Українську делегацію традиційно очолює міністр оборони Олексій Рєзніков.
Також буде присутній Генсек НАТО Єнс Столтенберг, який повернувся з Києва, і головний дипломат ЄС Жозеп Борель.
На даний момент це найпредставніший і найвпливовіший військово-політичний форум на планеті. Його офіційна назва – Контактна група з питань оборони України (Ukraine Defense Contact Group). Але широкому загалу він відомий за місцем проведення першої зустрічі, що відбулася 26 квітня 2022 року – «формат Рамштайн».
Тобто, "Рамштайну" виповнюється рік.
Напередодні цієї віхи «Хвиля» поспілкувалася з представниками Міністерства оборони України, Генерального штабу, МЗС та Офісу Президента, щоб детальніше розібратися у тому, як влаштований механізм надання військової допомоги нашій країні та чого очікувати у майбутньому.
Навіщо і як з'явився Рамштайн
З початком повномасштабного вторгнення Росії командування української армії дійшло невтішного висновку – артилерійських боєприпасів та техніки вистачить максимум на 2 місяці інтенсивної війни. При цьому західні партнери демонстрували скепсис щодо здатності України вистояти і допомагати чимось серйозним не поспішали.
Нам передавали піхотне озброєння для ведення партизанських боїв. Ця зброя допомогла відбити перший натиск російських окупантів, проте можливості української армії стрімко виснажувалися.
Щоб вирішити цю проблему, Міноборони почало скуповувати доступну зброю та боєприпаси радянського зразка. Партнери також обіцяли допомогти радянській зброї. Але запаси радянських озброєнь у країнах, які були готові його продавати Україні, були порівняно невеликі, це могло тільки відкласти проблему, але не вирішити її.
Тому на початку березня 2022 року Міноборони почало відстоювати ідею залучення важких західних озброєнь.
Спочатку ця ідея зустріла великий опір. Причому, як зазначають у МО, не лише на заході. У Генштабі підтвердили, що українське командування з побоюванням сприйняло можливість переходу під час активної фази війни на системи західного зразка. Тому що не було розуміння, як здійснювати планування, яку ефективність розраховувати, треба було навчати людей тощо.
Проте Резніков продавлював цю ідею, бо інших альтернатив не було. Перелом стався після візиту міністра оборони України до Лондона 21-22 березня 2022 року. Тоді ініціативу української сторони підтримав Міністр оборони Великобританії Бен Воллес. Він заявив про необхідність передати Україні артилерійські системи та бронетехніку.
До кінця березня різні країни підтримували Україну в рамках своїх програм. Міжнародні програми, зокрема по лінії НАТО, були поставлені на паузу. Де-факто НАТО було паралізоване через позицію низки держав, які відмовлялися передавати Україні летальну зброю і взагалі надавати якусь значну допомогу.
Зеленський: Путін зробив другий крок щодо ескалації війни
На Київщині добудують транспортну розв’язку на автотрасі Київ-Одеса
Українцям оприлюднили тариф на газ з 1 грудня: скільки коштуватиме один кубометр
Росія розробила план поділу України на три частини та передасть це Трампу, - ЗМІ
Потрібен новий гнучкий підхід, який би забезпечив комплексну підтримку.
Перший міжнародний формат допомоги Україні ініціювали британці – 31 березня 2022 року у Лондоні відбулася донорська конференція, метою якої була координація збору коштів для організації допомоги ЗСУ.
Однак усі очікували, що скаже Вашингтон.
Стратегію, з якої згодом виріс «Рамштайн» 26 березня 2022 року, озвучив під час візиту до Варшави президент США Джо Байден.
З самого початку американці зайняли позицію, що підтримка України має бути не одноосібною Америкою, а коаліцією. Тому базовим критерієм усієї діяльності, за словами Байдена, була оцінка – чи зміцнюють ті чи інші пропозиції антикремлівську коаліцію чи ні.
Також бралося до уваги, чи є на заході озброєнь, що запитуються Україною, в достатній кількості, чи вплинуть ці системи на бойові дії, чи зможуть забезпечити їх стабільні поставки. Тому що за останні роки 20 військовий потенціал заходу, особливо європейських країн, зазнав ерозії. Найбільш наочна ілюстрація – стан справ у бундесвері, де більшість техніки опинилася у неробочому стані.
26 квітня 2022 року завдяки лідерству США на базі Рамштайну зібралися представники 40 країн, щоб скоординувати зусилля на користь України. То був відкритий клуб без зайвих формальностей. Тобто якщо в НАТО умовна Угорщина блокує ініціативи, то в «Рамштайні» такої можливості немає. Все ґрунтується на добрій волі учасників.
Де-факто «Рамштайн» став відповіддю на бездіяльність ООН, ОБСЄ та НАТО, які не змогли запобігти масштабній війні в Європі.
Поступово кількість учасників зросла до 50. «Рамштайн» перетворився на глобальну мережу, в якій беруть участь Японія, Австралія, Ізраїль та інші країни поза НАТО.
З розвитком формату держави почали вибудовувати свою тактику.
Хтось виборював політичні дивіденди. У когось була зброя, яку хотілося замінити на новішу. У ряді країн, таких як Люксембург, зброї немає, але є фінансовий ресурс та технології.
Британія ініціювала програму масштабної підготовки українських військ до якої приєдналися Канада, Австралія, скандинавські країни, Голландія, Німеччина.
З ініціативи Данії у координації із британцями отримав продовження формат донорських конференцій. Друга така конференція відбулася в Копенгагені, на ній були присутні переважно держави Північної Європи. Одним із результатів цього формату став меморандум Данії, Німеччини та Норвегії про закупівлю 16 словацьких САУ Zuzana-2 на користь ЗСУ.
Свій фонд допомоги Україні запустила Франція, який відповідний меморандум підписали у жовтні на полях «Рамштайну». Через фонд за заявкою Міноборони України закуповуються озброєння у французьких виробників.
Свою нішу у цій системі почав шукати ЄС. Одним із напрямів стала підготовка військ та компенсація країнам-членам вартості зброї. Наразі на слуху ініціатива щодо закупівлі для ЗСУ 1 млн. артилерійських снарядів.
Тобто, «Рамштайн» почав обростати інфраструктурою, що саморозвивається, і підштовхнув інші програми підтримки. Україні доводиться працювати із усім спектром мотивацій партнерів.
Військово-політична дипломатія: технічна сторона
Засідання Контактної групи з питань оборони України на рівні перших осіб оборонних відомств відбуваються раз на місяць. Нинішня зустріч – 11-та.
«Рамштайн» не збирався в серпні 2022 р. через період відпусток на заході, а також зсуву оголошення пакетів допомоги до Дня Незалежності України. Також не було зустрічі у грудні, коли окрім настання різдвяно-новорічного періоду готувався візит президента Володимира Зеленського до США та під нього формувалися основні заяви.
Зустрічі «Рамштайну» проходять у очному та віртуальному форматі, які зазвичай чергуються. Локації проведення очних зустрічей – американська база у Німеччині та штаб-квартира НАТО у Брюсселі.
Координацію роботи між засіданнями забезпечує центр у Штутгарті. Також у цьому процесі бере участь нова американська місія в Європі – Security Assistance Group – Ukraine (SAG-U), яку запустили минулого жовтня.
Коли «Рамштайн» збирався у штаб-квартирі Альянсу, традиційно після нього проходила зустріч міністрів оборони країн НАТО за участю представників Швеції, Фінляндії (яка відтепер є повноправним членом), України та (рідше) Грузії.
У Брюсселі все відбувається в одному будинку, учасники практично ті ж, але на «Рамштайні» офіційна сторона, що приймає, – це США, головує Остін. На зустрічах під егідою Альянсу керує Столтенберг.
До української делегації на чолі з Резніковим також входять представники Генштабу, ГУР МО та дипломати.
Оскільки формально все відбувається на території США, організаційне забезпечення з української сторони здійснює аташе з питань оборони посольства України в США генерал-майор Борис Кременецький.
На зустрічі у Німеччині залучається посол України (зараз це Олексій Макєєв), у Брюсселі залучають голову місії при НАТО Наталію Галібаренко.
Генштаб зазвичай представляв заступник головного комітету генерал-лейтенант Євген Мойсюк. На сьогоднішній зустрічі дебютує екс-нардеп генерал-лейтенант Михайло Забродський. У ГШ пояснили заміну тим, що Мойсюк щільно зайнятий роботою з військами, у т.ч. – з новими бригадами, а Забродський брав участь у контактах із командуванням американських військ у Європі, йому легше влитися у процес.
Від ГУР Міноборони традиційно бере участь генерал-майор Вадим Скибіцький.
Останні кілька разів в українську делегацію на Рамштайн також включали заступника голови ВП Романа Машовця.
Щомісячні зустрічі лідерів – це публічна частина Рамштайну.
Основне засідання триває 6 годин із перервою. Структура має такий вигляд.
Вступне та заключне звернення до присутніх роблять Ллойд Остін та наш міністр Олексій Резніков, які задають повістку, розставляють акценти, підбивають підсумки. Остін і Резніков завжди зідзвонюються за пару днів до зустрічі, щоб звірити годинник.
З короткими брифінгами виступають представники Генштабу та ГУР. Вони знайомлять присутніх із актуальною ситуацією на полі бою та українськими оцінками майбутніх подій.
Обов'язково з детальною доповіддю виступає головний американський військовий керівник Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі. Загалом, присутність в одному приміщенні за кордоном глави Пентагону Остіна та голови ОКНШ Міллі – це нетривіальна подія, що наголошує на важливості «Рамштайну» для Вашингтона.
Далі все залежить від порядку денного на конкретне засідання. Виступають Генсек НАТО Столтенбенг, командувач військ США в Європі генерал Крістофер Каволі (він же є верховним головнокомандувачем сил НАТО), представники Пентагону з тематичними презентаціями, представник ЄС, а також міністри оборони країн-учасниць «Рамштайну».
Основна робота проводиться за кадром – у період між зустрічами та за рамками основного засідання. На "Рамштайн" виходять вже з відпрацьованими рішеннями або синхронізуються за тривалими проектами.
Очний візит на «Рамштайн» – це щонайменше два дні дуже щільної роботи української делегації.
Окрім основного засідання, на полях проходить кілька тематичних розмов. Наприклад, зустріч «танкової коаліції» чи подібні, коли кілька країн формують для України підрозділ із однотипної техніки.
Додатково міністр оборони Олексій Резніков проводить 5-7 повноцінних дво- та багатосторонніх зустрічей (від 30 хвилин) зі своїми візаві. Обов'язково відбувається закрита дуже прикладна зустріч з американцями. Практично на кожному очному візиті Резніков окремо зустрічається зі Столтенбергом.
Крім цього, відбувається живе спілкування «за кавою». Це дуже важлива частина, кажуть у МЗС. Неформальні контакти дозволяють оперативно вирішувати проблеми та за лічені хвилини отримувати відповіді, які б у бюрократичному порядку зайняли тижні-місяці.
На кожному очному «Рамштайні» міністр Рєзніков встигає поговорити з міністрами 15-20 ключових країн.
У Генштабі пояснюють, що спілкування в кулуарах, коли наш міністр може коротко зустрітися з двома-трьома колегами одночасно, надзвичайно ефективне. «Наприклад, ми хочемо певного комплексу. Його на 90% виробляє одна країна, але там може стояти софт іншої країни, а в ракеті можуть бути компоненти третьої країни. Усі мають дати згоду. А тут вони в одному місці. Або треба штовхнути якесь питання, де західні країни між собою влаштовують бюрократичну карусель. Або треба домовитися, щоб якась країна поступилася нам своєю чергою на купівлю чогось. Рєзніков ці питання швидко промовляє, у нього практично з усіма відмінний контакт, він там як риба у воді».
Стратегія та тактика України
Співрозмовник у ВП повідомив, що пошуки зброї ведуться на всіх рівнях та координує цю роботу особисто президент Зеленський. Зі своїми візаві спілкуються прем'єр Денис Шмигаль та міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. На постійній основі працює діалог "Єрмак-Салліван".
Стратегію України на «Рамштайні» від початку формує Резніков, але вона тісно пов'язана з іншою активністю.
«Він ( Рєзніков ) постійно на зв'язку з іншими міністрами оборони. Зідзвонюється, постійно возить когось Україною. На своєму рівні промацує якусь тему. Якщо в іншій країні питання вирішується не на рівні міністра, а вище, включається президент чи прем'єр, щось йде Кулібі. І навпаки – якщо досягнуто якихось спільних домовленостей на рівні президентів чи є намітки у МЗС, Резніков поглиблюється і докручує деталі», сказали в ВП.
Співрозмовник у МЗС зазначив, що власне у «Рамштайні» роль дипломатів – допоміжна. «Ми маємо бути на одній сторінці з Міноборони. Якісь нюанси ми краще відчуваємо та підказуємо. Міноборони у матеріалі з військових питань нас брифує».
Спочатку Міноборони України вибудовувало на «Рамштайні» стратегію «вирви, що розширюється», в яку «затягувало» більше допомоги. «Завдання було нетривіальне», кажуть українські дипломати. «Приїжджати щоразу і говорити «дайте, дайте» – це не спрацювало б. Знайшли правильний підхід».
Ідея полягала в тому, щоб показати партнерам логіку, яка призведе до результату, кажуть у Міноборони.
З першого засідання працювали над тим, щоб розширити список платформ (видів та типів озброєнь), які партнери будуть готові передавати Україні. У пріоритеті спочатку була артилерія, РСЗВ, ППО, бронетехніка.
На другому засіданні уточнили підхід – запропонували партнерам розглянути можливість передавати окремі платформи, а цілісні підрозділи (organic unit). Щоб, наприклад, артилерія надходила у вигляді батарей чи дивізіонів, з боєприпасами, зі штатними БПЛА розвідки та радарами контрабатарейної боротьби. Це різко збільшує ефективність на полі бою.
До третьої зустрічі наголосили на підготовці конкретних місій (mission oriented approach): захист моря, звільнення правого берега Дніпра в Миколаївській та Херсонській областях тощо.
«Ця була зрозуміла логіка. Наприклад, щоб просунутися на Херсонщині, треба було придушити російську систему ППО та зруйнувати логістику. Для цього потрібні були антирадарні ракети HARM та далекобійна високоточна зброя – MLRS, HIMARS. Щоб відігнати російський флот, були потрібні протикорабельні ракети, БПЛА, радари. Наш міністр розставляв ці акценти і пояснював, для чого нам потрібні, наприклад, «Гарпуни», який результат очікується, а ми на своєму рівні деталізували за конкретними системами, кількістю», кажуть у Генштабі.
У Міноборони сказали, що перші ракети «Гарпуну» вдалося отримати завдяки човниковій дипломатії між трьома країнами. «У одних були ракети, в інших – пускові, які ще треба було адаптувати. По-третє, треба було отримати погодження».
Починаючи з середини літа (липень 2022 року), коли вже було розблоковано основну масу платформ, українська сторона почала виводити на перший план середньострокові та довгострокові завдання: обслуговування, ремонт, виробництво техніки та боєприпасів, масштабування тренінгових програм (щоб перейти від індивідуальної підготовки до навчання на рівні батальйонів та штабів бригад).
На кожній зустрічі до пріоритету виносилася тема захисту неба, але рішення щодо ППО/ПРО прискорилися після вересневих обстрілів Харкова та жовтневих Києва.
«Ми приїжджали та в особах розповідали ситуацію. З ППО тема непроста, багато нюансів із ракетами. Показували наш підхід – потрібна багаторівнева система ППО/ПРО, від ПЗРК та простих зенітних установок до платформ, які здатні перехоплювати балістичні цілі», кажуть у Міноборони.
Підсумки року
Стратегія, яку вибудовував Резніков, спрацювала.
Якщо дивитися на результати, то із запитів України щодо платформ поки немає політичного рішення лише щодо літаків західного зразка. При цьому авіацію радянського типу ми вже отримуємо.
Раніше були отримані:
- Не менше 400 знарядь 155 мм калібру;
- Не менше сотні стволів артилерії 105-мм калібру;
- Близько півсотні західних РСЗВ (MLRS, HIMARS, Mars II, LRU);
- Понад тисячу одиниць бронетехніки;
- Протидарадарні та протикорабельні ракети;
- Західні танки, яких будуть сотні.
Найбільш вражаючий шлях пройдено у розрізі ППО/ПРО. До кінця січня 2022 року Україна не могла здобути банальні стингери – було не можна.
Згодом за рік для сил оборони вдалося забезпечити:
- Сотні ПЗРК різних типів;
- Системи Crolate (Франція), Aspide, Gepard (Німеччина);
- Комплекси IRIS-T SLM (Німеччина) та NASAMS (Норвегія – США);
- Нарешті – системи Patriot (США), здатні збивати балістичні цілі. У цю категорію скоро прийде комплекс SAMP-T (Франція – Італія).
Міністр оборони Рєзніков неодноразово зазначав, що на кожному етапі при запиті на новий тип платформ завжди була відповідь «ні, це неможливо». Українська сторона продовжувала працювати, поки неможливе ставало реальністю.
«Зброя – це завжди політичне рішення», кажуть у Міноборони. «Нашим завданням було просунути всі рішення, які можливі на рівні міністрів та опрацювати всю технічну частину щодо рішень вищого рівня. Щоб у потрібну мить все було готове».
Тепер основне завдання на «Рамштайні» – побудувати довгострокове планування. Фактично – включити Україну в оборонне планування країн ЄС та НАТО.
Початковий задум українських представників – забезпечити потік зброї – реалізовано практично повністю. Завдання здавалося непідйомним, але його вирішили. Результат дуже переконливий.
Тому зараз із «Рамштайну» буде менше яскравих новин – після Леопардів та Patriot'ів все складніше чимось здивувати. Але значення рутинної роботи є просто колосальним. Важливі обсяги та темп поставок.
На думку наших співрозмовників, новий імпульс та новий масштаб цілей на «Рамштайні» може виникнути за результатами активних дій української армії найближчими місяцями.