Андрій Єрмак: Як закінчити війну в Україні

Мир — це не просто відсутність боротьби. Тож думка деяких західних політиків про те, що сісти за стіл переговорів – це перше, що має відбутися, перш ніж в Україні запанує мир, є фундаментальною помилкою. Війна — це не лише вбивства українців без розбору, які чинять російські війська (хоча це велика й жорстока частина). Йдеться про знищення українських джерел енергії та продовольства, знищення інфраструктури, незаконну депортацію громадян України та багато іншого.

Закликати обидві сторони до переговорів до того, як Росія визнає право України на існування як незалежної держави та суверенної нації, безглуздо. Поки західні країни не створять дієвих механізмів для стримування російських агресорів, їх покарання та примусу до виконання своїх зобов’язань згідно з міжнародним правом, будь-які переговори дозволять Росії використовувати дипломатію як зброю, даючи їй перерву для підготовки до наступного акту агресії.

Щоб закінчити війну, нам потрібно щось зовсім інше. Президент Володимир Зеленський представив свої ідеї щодо цього як дорожню карту з десяти пунктів у своєму виступі перед державами G19 на Балі в середині листопада. Сісти за стіл, щоб закріпити кінець війни, має бути останнім у списку. Є ще дев'ять речей, які повинні відбутися першими, і всі вони базуються на принципах статуту ООН і нормах міжнародного права.

Перші кілька пунктів захищають безпеку в різних областях. Ядерна безпека – це перше. Ядерний шантаж є критичним викликом як для нашої країни, так і для всього світу. Погрози застосування ядерної зброї проти держави, яка добровільно відмовилася від неї 28 років тому, ставлять під загрозу режим нерозповсюдження і можуть спонукати інші країни створювати власні ядерні арсенали як єдиний захист від потенційної агресії. Тому нам потрібні дієві механізми, щоб цьому запобігти. Ще потрібно визначити, як вони мають виглядати та працювати. Але міжнародна робоча група, яку я очолюю спільно з екс-генсеком НАТО Андерсом Фогом Расмуссеном, уже підготувала проект відповідних рекомендацій.

Ще один пріоритет – продовольча безпека. Розширення ініціативи щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів (також чорноморська зернова ініціатива) та забезпечення її безстрокової дії стане запобіжником від подальших спроб використання голоду як зброї. Програма «зерно з україни» – це наш додатковий внесок у міжнародну продовольчу безпеку, що стало можливим завдяки запровадженню зернових коридорів. До ініціативи вже приєдналися 30 країн, її підтримують єс та оон.

Третя – енергетична безпека. Щодо викопного палива ми обмежили можливість росії використовувати енергію як геополітичну зброю. Європа значно зменшила залежність від російського газу та встановила ліміт ціни на нафту. Проте рівень санкцій проти російських енергоносіїв є недостатнім. "Газпром" продовжує фінансувати війну проти україни, але "Газпромбанк" все ще пов'язаний з SWIFT, глобальною системою грошових переказів. Можливості обмеження прибутків Росії від нафти також ще не вичерпані, попри те що ці кошти забезпечують роботу кремлівської воєнної машини.

Крім того, енергетичну інфраструктуру також потрібно захистити від подальшого руйнування. Україні потрібна допомога для посилення протиповітряної та протиракетної оборони критичних об’єктів. Міжнародне співробітництво з Росією в атомній енергетиці має бути припинено через систематичні атаки на атомні об'єкти в Україні. Запорізька АЕС, захоплена росіянами в березні, має бути негайно повернута під контроль України. Убезпечення решти має бути головним пріоритетом.

Четверта мета – екологічна безпека. За підрахунками нашого уряду, екологічна шкода, якої Україна зазнала внаслідок війни, перевищує 37 мільярдів євро. Це й засмічення мінами та вибухівкою майже третини території, забруднення повітря та ґрунту, знищення флори та фауни. Порушення екосистем становить глобальну загрозу. Ось чому на кліматичному саміті COP27 ми запропонували створити глобальну платформу для оцінки шкоди клімату та навколишньому середовищу, пов’язаної з війною.

Інші елементи плану з десяти пунктів передбачають захист і запобігання. Однією з цілей є виведення російських військ з усіх міжнародно визнаних територій україни та повне припинення бойових дій.

Щоб добитися цього, Україні потрібна постійна військова та технічна допомога для забезпечення нашої переваги на полі бою та безпеки нашої цивільної інфраструктури. Цьому значною мірою посприяє декларація щодо повітряного щита для України, що забезпечить допомогу держав-гарантів у створенні сучасної багаторівневої системи протиракетної оборони.

Іншим пріоритетом буде запобігання ескалації. Для цього вкрай важливі ефективні гарантії безпеки для України, щоб підвищити нашу обороноздатність до вступу України в НАТО. Ось чому ми запропонували київський безпековий компакт, який має забезпечити такі юридично обов’язкові гарантії безпеки від західних країн. Він має забезпечувати як низку механізмів стримування агресора (наприклад, допомогу Україні у створенні боєздатних оборонних сил і промисловості, надання повного спектру ефективної зброї в достатній кількості, превентивні санкції), так і інструменти допомоги Україні у разі фактичної агресії ( включаючи негайну військово-технічну підтримку та каральні санкції проти держави, що вторглася).

Виконання цих двох пунктів сприятиме відновленню світового порядку шляхом повного відновлення суверенітету та територіальної цілісності України відповідно до статуту ООН.

Дві останні цілі стосуються прав людини: перша – звільнення в’язнів і депортованих. Майже 3 мільйони громадян України, у тому числі понад 12 тисяч дітей, були примусово депортовані на підконтрольні російському уряду території. Усім їм має бути дозволено вільно повернутися додому. Ще тисячі перебувають у полоні. Ми готові здійснити обмін полоненими за формулою «всіх на всіх», за якої всі полонені з обох сторін будуть повернуті додому.

Друга – потреба справедливості/правосуддя. Це означає суд і засудження винних у військових злочинах і злочинах проти людяності, а також відшкодування збитків, завданих російською агресією. Необхідно створити спеціальний трибунал для покарання винних у злочині агресії, до яких не можуть дотягнутись міжнародний кримінальний суд та інші наявні міжнародні судові установи. Щоб змусити Росію фінансово заплатити за відновлення України, ми також ініціювали створення механізму компенсації в ООН.

Коли всі ці дев’ять умов будуть виконані, можна розглядати підписання багатостороннього документа про закінчення війни. Відправною точкою для реалізації плану може стати міжнародна конференція, яка відбудеться на початку 2023 року. Погляд на післявоєнний мир має визначатися активною позицією міжнародної спільноти, а не можливою реакцією агресора.

Ми, українці, вдячні за всю допомогу, яку ми отримали у відсічі російській агресії. Але просимо тих, хто пропонує компроміс, більше прислухатися до голосів українців. Заклики до обох воюючих сторін припинити війну в Україні мають бути відкинуті. Нам потрібна така комплексна стратегія, як описана вище, щоб змусити Росію укласти мир.

Джерело: The Economist