Як пишуть деякі російські джерела, протягом часткової мобілізації Кремль не зумів акумулювати заплановані 300 тисяч нових солдатів. Реально набрано 240 тисяч і вже 50 тисяч відправили на поля битв в Україні. Однак значна кількість із цього числа вже встигла втратити свої життя в перших боях, оскільки не була достатньо підготовленою до сучасних умов конвенційної війни.
Новомобілізовані росіяни вже почали протестувати, чому, власне, їх ставлять на найважчі ділянки фронту, тоді як професійні підрозділи російської армії, ПВК "Вагнер" та кадировці відсиджуються за їхніми спинами. Тому і велика цифра загиблих якраз у підрозділах, сформованих з росіян, які щойно прибули.
У повідомленнях деяких незалежних джерел йдеться, що Володимир Путін отримав на стіл цифри із реальними військовими втратами в Україні станом на 05 листопада ц.р. Ці цифри навіть більші, ніж дає офіційна українська статистика, яка враховує лише перевірені дані щодо російських втрат, у тому числі візуального характеру. Так незворотні втрати армії РФ (загиблі та зниклі безвісти) становлять майже 77,5 тис. осіб плюс ПВК "Вагнер" недорахувався понад 23,5 тис. солдатів, а росгвардія - понад 5,5 тис. Разом це понад 106 тис. осіб. А якщо поранених, як правило, втричі більше, ніж загиблих, то треба додати ще 300 тис. Отже, разом виходить велика цифра в 400 тис. осіб російських бойових втрат.
Усі добре підготовлені російські підрозділи вже давно кинуто до України. Весь Сибір та Далекий Схід Росії зараз залишилися з мінімальною кількістю військ. Якби хтось пішов у наступ на азіатську частину РФ, то там нема кому прикривати величезні російські простори. Усі професійні підрозділи відправлені до України, яка нині захищає не лише свої кордони, а й фактично кордони НАТО та ЄС.
Російські військові 155-ї бригади морської піхоти Тихоокеанського флоту (Владивосток) звернулися до губернатора регіону з проханням вжити термінових заходів, оскільки особовий склад бригади втратив більшість своїх бійців. Воїни пишуть, що лише за чотири дні штурму Павлівки Донецької області загинуло 300 людей та втрачено 50% техніки. Вони всі підрозділи спеціального призначення. Кожен такий бійець готують 10 років, а Росія зараз втрачає свою військову еліту.
Воїни звинувачують своїх командирів, які не вміють організувати наступ так, щоб не було надмірних втрат. А тепер, якщо Росія буде змушена розпочати боротьбу з військами НАТО, то країна вже фактично втратила в Україні більшість підготовлених підрозділів, які могли б відбити напад у великому воєнному зіткненні із заходом. Скажімо, 11-й армійський корпус берегової оборони з Калінінграда, який становив небезпеку для всього північного флангу НАТО і був російським бойовим козирем у регіоні Балтики, фактично зник під час боїв в Україні, бо воював у першій лінії нападу ще з перших днів війни. А це понад 10 тисяч бійців.
Почалися бунти серед мобілізованих російських бійців у таких містах як Казань, Ульяновськ, Воронеж. Схоже, що через значну корупцію всередині російського генералітету ново мобілізовані бійці просто голодують, недоотримали необхідного обмундирування і, за їх свідченням, отримали іржаву зброю зразків 50-х років минулого століття.
Тому частина новомобілізованих відмовляється вирушати на передову, доки не отримає все необхідне та пройде відповідну військову підготовку. Ці бійці звертають увагу влади РФ, що генералітет собі налаштував шикарні вілли у престижних районах, вкравши значні кошти з військового бюджету, а простий солдат зараз не може навіть отримати нормальну порцію харчування, щоб не бути голодним.
Вже стало постійною практикою, коли кинуті на першу лінію боротьби підрозділи з новомобілізованих, позаду мають загороджувальні загони, які відкривають вогонь по відступаючих, або в тилу відбувається мінування, щоб ніхто не міг піти з передової. Таку практику в роки Другої світової війни використовували диктатор Сталін і маршал Жуков, які здобували військові перемоги в основному за рахунок величезних втрат серед радянських бійців. Нині цей метод широко практикує російський Генштаб. Тільки роль загороджувальних загонів виконує росгвардія.
Немає лише бунтів серед бійців ПВК «Вагнер». Їхні підрозділи нині в основному сформовані із зеків, які відбувають покарання у в'язницях та колоніях, при цьому не лише з числа злодіїв та гопників, а й навіть зарахованих до складу бойових частин серійних убивць та ґвалтівників, які у разі виживання після війни одержують прощення за скоєні злодіяння. Отже, російська армія повністю відповідає обраному собі символу Z-ло.
При цьому власник ПВК "Вагнер" Євген Пригожин відкрив пункти вербування у всіх прикордонних з Україною регіонах та Санкт-Петербурзі, з губернатором якого він перебуває у натягнутих відносинах. Пригожин має підтримку у пропутинського чеченського лідера Кадирова і, схоже, разом вони готуються до майбутнього внутрішнього зіткнення, коли Путін помре і почнеться вирішальна боротьба за владу.
Кадиров на фронтах України має 10 тисяч бійців, відданих йому особисто, у Пригожина приватна армія в кілька десятків тисяч солдатів, які фактично не підкоряються російському генштабу. Тож на Москву, ймовірно, чекають дуже каламутні та криваві часи, коли Путін раптом несподівано піде у вічність. Боротьба за російський престол буде жорстокою та нещадною.